Рішення

від 10.03.2023 по справі 910/729/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2023Справа № 910/729/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (вул. Лейпцизька, буд. 1-А, м. Київ, 01015)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "РОІК" (вул. Ремонтна, 8-а, м. Київ, 02099)

про стягнення 16 031,95 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "РОІК" про стягнення 16 031,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт здійснення відповідачем скиду стічних вод без Умов на скид за адресою: вул. Ремонтна, 8А у м. Києві, що є порушенням пунктів 3.3, 8.1 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, внаслідок чого позивачем нараховано плату у вказаному розмірі, що дорівнює п`ятикратному розміру тарифу на послугу з водовідведення за весь період відсутності таких умов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 25.04.2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2022 року надійшла заява № 523/12112/02-22 від 18.04.2022 року про усунення недоліків позовної заяви, яка також містить клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку звернення із заявою про усунення недоліків у зв`язку з введенням на території України воєнного стану з 24.02.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 року задоволено клопотання позивача про поновлення строку для звернення з заявою про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/729/22, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також розмір заявлених позовних вимог господарським судом на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 30.05.2022 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Ремонтна, 8-а, м. Київ, 02099, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, про відкриття провадження у справі № 910/729/22 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення 10.06.2022 року поштового відправлення №0209912912490 відповідачу.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 30.05.2022 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву до 25.06.2022 року.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "РОІК" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 25.12.2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке згідно наказу ПАТ «АК «Київводоканал» від 29.12.2010 року № 223-4 перейменовано на Публічне акціонерне товариство «АК «Київводоканал» та в подальшому у зв`язку з набуттям чинності з 01.05.2016 року змін до Закону України «Про акціонерні товариства» наказом ПАТ «АК «Київводоканал» від 28.04.2017 № 159 перейменовано на Приватне акціонерне товариство «АК «Київводоканал», (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "РОІК" (абонент за договором, відповідач у справі) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 01543/5-02 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1 якого постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов`язується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах, селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року №65.

Розділами 2 - 7 Договору сторони погодили облік води, порядок розрахунків та вартість послуг, права та обов`язки сторін, їх відповідальність, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Вказаний Договір підписаний представниками постачальника і абонента та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Окрім цього, договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», дія якого поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Водовідведення визначено приписами вказаного Закону як господарська діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.

При цьому, вода питна - вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам. Питна вода не вважається харчовим продуктом в системі питного водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води.

Як зазначено в даній статті Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» підприємство питного водопостачання - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об`єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та/або виробництво фасованої питної води;

підприємство централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об`єктів/систем централізованого водовідведення;

споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є виробником та постачальником послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «РОІК» - споживачем таких послуг.

Законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері (стаття 3 Закону).

Так, Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, які діяли на час укладення спірного Договору та в силу статті 3 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, втратили чинність 18.10.2008 року у зв`язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила).

У відповідності до пункту 3 Правил договірні відносини між виконавцем послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення та споживачем здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням (частина 1 статті 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення ").

Згідно з пунктом 2.1 Договору основними обов`язками постачальника за Договором є: забезпечення постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна», приймання каналізаційних стоків, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Пунктом 1.4 Правил користування передбачено приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 року № 37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 року за № 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

При цьому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 166-р скасовано Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19.02.2002 № 37.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, зареєстрованим у Мін`юсті 15.01.2018 за № 56/31508, затверджено Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення (далі - Правила приймання № 316).

Згідно з пунктом 4 Правил приймання №316 на підставі цих Правил виробник - суб`єкт господарювання, який надає послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод); розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення.

Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов`язковими для виробників та споживачів.

Так, з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 року № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб - підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).

В розумінні Правил № 1879 абонент - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг з водопостачання та (або) водовідведення (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження або у яких немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження); водоканал - ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Правила встановлюють вимоги до Абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки Абонентів і Водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення. (пункт 1.5. Правил № 1879).

Згідно з пунктом 2 Правил приймання № 316 останні поширюються на суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - виробники), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (далі - споживачі).

Як унормовано пунктом 3 Правил приймання № 316 стічна вода - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), а також відведена із забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок атмосферних опадів.

Відповідно до пункту 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним водоспоживанням (або не значним коливанням), зняття показників може здійснюватися один раз на квартал.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об`ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (пункт 3.3 Договору).

При цьому згідно п. 1 Договору постачальник приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично - допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Пунктом 2.4 Договору визначений обов`язок абонента забезпечувати безперешкодний доступ представника постачальника до водомірних приладів обліку, а також до контрольних каналізаційних колодязів для відбору проб на перевищення ГДК шкідливих речовин. У разі відсутності доступу до приладів обліку, нарахування за відповідний розрахунковий період можуть бути проведені за пропускною здатністю труби, відповідно до пункту 9.6 Правил.

Згідно з пунктом 1.7 Правил № 1879 стічні води можуть бути прийняті у міську каналізацію, якщо мережі та споруди абонента побудовані відповідно до проекту, розробленого згідно з виданими Водоканалом технічними умовами на приєднання до міської каналізації, прийняті в експлуатацію згідно з вимогами Державних будівельних норм, абонентом одержані Умови на скид та укладений Договір на послуги водопостачання та водовідведення.

Пунктами 3.3.1 - 3.3.4 Правил № 1879 визначено, що абоненти зобов`язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2.

Для отримання Умов на скид абонент повинен звернутись до водоканалу для їх оформлення та надати наступні документи: письмовий запит (у разі подовження Умов на скид - за один місяць до закінчення строку дії попередніх); генплан абонента у Масштабі 1:500 з нанесеною каналізаційною мережею, затверджений керівником Абонента та завірений печаткою з у двох примірниках; паспорт водного господарства, до якого входять: а) загальні відомості про абонента; б) пояснювальна записка; в) нормативні розрахунки водоспоживання та водовідведення; г) баланс водоспоживання та водовідведення; д) розшифровка стічних вод; е) акт розмежування балансової належності каналізаційних мереж; є) дані про ЛОС та/або КОС; ж) перелік субабонентів; з) дані про утилізацію осадів КОС, їх зберігання згідно з паспортом місця видалення відходів (МВВ) та їх вивезення; й) інші документи, що пов`язані зі скиданням стічних вод абонента (п.п. 3.3.2 Правил № 1879).

Водоканал в місячний строк з моменту отримання необхідних документів розглядає їх і видає Умови на скид. Умови на скид видаються на один рік (п.п. 3.3.3, 3.3.4 Правил № 1879).

Згідно п. 3.3.5 Правил № 1879 якщо абонентом заявлено про відсутність змін у його водовідведенні умови на скид на наступний рік подовжуються. Абонент повинен звернутися до водоканалу із письмовим запитом про подовження умов на скид за один місяць до закінчення строку їх дії.

Як свідчать матеріали справи, Департаментом екологічного нагляду ПАТ «АК «Київводоканал» на підставі заявки № 280/15/01-20 від 23.01.2020 року абоненту ТОВ «Деревообробна компанія «РОІК» було видано Умови на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва № 436 від 05.02.2020 року за адресою: 02099, м. Київ, вул. Ремонтна, 8А, строком дії до 23.01.2021 року. Копія зазначених умов наявна в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 8.1. Правил № 1879 абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Проте, як зазначено позивачем, встановлено судом та відповідачем не спростовано, 3 24.01.2021 року товариство не зверталося до позивача за отриманням або за продовженням Умов на скид стічних вод, відтак Товариством з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «РОІК» в період з 24.01.2021 року по 31.05.2021 року здійснювався скид стічних вод за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, 8-А, без Умов на скид, що є порушенням пункту 8.1 Правил № 1879.

Згідно з пунктом 1 розділу V Правил приймання № 316 виробники та споживачі є відповідальними за дотримання вимог приймання та скиду стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідно до чинного законодавства України.

Абоненти несуть адміністративну, кримінальну, цивільно-правову відповідальність, передбачену законами України, за недотримання вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів, що регулюють питання водовідведення (пункт 2.6 Правил № 1879).

Абзацом 3 пункту 8.6 Правил № 1879 визначено, що при порушенні цих Правил Водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п`ятикратному розміру тарифу за водовідведення у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії у разі: а) відсутності у Абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, у зв`язку зі скидом стічних вод відповідачем без Умов на скид стічних вод, ПАТ «АК «Київводоканал» нараховано відповідачу плату за скид обсягом 333 куб.м за період з 24.01.2021 по 31.05.2021 року на загальну суму 16 031,95 грн., що становить п`ятикратний розмір тарифу на послугу з водовідведення, при цьому на підтвердження розміру споживання та скидання стічних вод за спірний період позивачем долучено до матеріалів справи Акт №2-101-20 обстеження та зняття показань приладів обліку за травень 2021 року за адресою м. Київ, вул. Ремонтна, 8А, який містить підпис представника абонента, а також копії фотофіксації з приладів обліку відповідача за січень - травень 2021 року.

За результатами виявлення факту порушення Правил №1879 з боку ТОВ «Деревообробна компанія «РОІК» позивачем було направлено на адресу відповідача лист-попередження від 30.06.2021 року щодо сплати у 10-денний термін нарахувань за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод з 24.01.2021 по 31.05.2021 року у п`ятикратному розмірі, що становить 16 031,95 грн. згідно розрахунку №15/ВУ-Ф-10/099-05-2021р від 30.06.2021 року, з одночасним попередженням про можливість застосування п. 8.7 Правил № 1879, згідно якого у випадку систематичного порушення цих Правил та невиконання Абонентами природоохоронних заходів Водоканал має право після письмового попередження Абонента за 5 діб, обмежити йому відпуск води та обсяг скиду у міську каналізацію, відключити його від мереж водопроводу і каналізації та розірвати з ним Договір.

Факт надсилання вказаного листа-попередження разом з доданим до нього рахунком на суму 16 031,95 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу 20.07.2021 року поштового відправлення №0209912502550.

Таким чином відповідач повинен був сплатити позивачу в добровільному порядку нараховані грошові кошти у сумі 16031,95 грн. протягом 10 днів з дня отримання листа-попередження, тобто в строк до 30.07.2021 року

Проте, вказане попередження залишене відповідачем без відповіді та задоволення, нарахована плата за скид стічних вод без Умов в розмірі 16 031,95 грн. останнім не сплачена.

Окрім цього, заперечень щодо складеного позивачем Розрахунку плати за скид стічних вод у міську каналізацію №15/ВУ-Ф-10/099-05-2021р від 30.06.2021 року, в тому числі щодо способу та порядку визначення позивачем розміру тарифу за послуги з водовідведення, врахованого під час розрахунку обсягу стічних вод за розрахунковий період, розміру плати за скид стічних вод без Умов на скид, а також власного контррозрахунку відповідачем суду не надано.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо сплати нарахованої сплати за скид стічних вод за відсутності Умов на скид в сумі 16 031,95 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам законодавства відповідачем не виконано, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «РОІК» утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження спростування факту порушення Правил № 1879 у вигляді скиду стічних вод без умов на скид, відсутності боргу щодо оплати здійснених нарахувань, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 01543/5-02 на водопостачання та водовідведення від 25.12.2002 року та/або його окремих положень суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості за поставлений товар за Договором на підставі наданих позивачем доказів.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за Договором та Правил у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів плати за скид стічних вод без Умов на скид у сумі 16 031,95 грн., як і доказів отримання Умов на скид у спірному періоді відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 031,95 грн. плати за скид стічних вод без Умов на скид підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «РОІК» (02099, місто Київ, вул. Ремонтна 8-А; код ЄДРПОУ 32070241) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) 16 031 (шістнадцять тисяч тридцять одну) грн. 95 коп. основного боргу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 10 березня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон