Рішення

від 13.03.2023 по справі 910/14446/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2023Справа № 910/14446/22Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСВІТ»

про стягнення 341 014,92 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСВІТ» про стягнення 341 014,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 3372099ПВ від 30.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14446/22, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

27.01.2023 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач із посиланням на часткове погашення відповідачем заборгованості у розмірі 150 000,00 грн, просить стягнути з останнього залишок основного боргу у розмірі 191 014,92 грн.

За приписами ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги ст. 46 Господарського процесуального кодексу України щодо строку та форми подання заяви про зменшення позовних вимог, а відтак така заява підлягає прийняттю судом до розгляду.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 28.12.2022 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 0105493374415) на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 33226092.

Однак, вказане поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуто до суду 05.01.2023 із зазначенням причин повернення «адресат відсутні за вказаною адресою».

Також судом було надіслано ухвалу від 28.12.2022 відповідачу на електронну адресу, зазначену позивачем у позовній заяві.

Положеннями ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається йому врученою.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 у справі № 910/14446/22 встановлено відповідачу строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Однак, відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАСВІТ» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 3372099ПВ (надалі - Договір), умови якого розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5. Договору).

Пунктом 5.7. Договору сторони визначили, що оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

За умовами п. 13.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач. Умови цього Договору починають виконуватись з дати сплати рахунку (квитанції) постачальника. Цей Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань.

Відповідно до умов п. 5.1. Індивідуальної комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до Договору (надалі - Комерційна пропозиція) оплата обсягів споживання здійснюється в два етапи по 50% від заявленого обсягу споживання з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію.

Договір на умовах даної Комерційної пропозиції укладається на строк один календарний місяць та вважається продовженим на кожен наступний календарний місяць, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв`язку з порушенням споживачем умов п. 5.1. цієї Комерційної пропозиції (п. 11.2. Комерційної пропозиції).

Як стверджує позивач, рахунки на оплату фактично спожитої енергії формувалися відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", у відповідності до вимог п. 4.3., 4.12., пп. 31 п. 5.1.2. ПРРЕЕ, та глави 9.14. Розділу ІХ, глави 12.4. Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.

Судом встановлено, що позивачем виставлено відповідачу рахунки за розрахункові періоди «квітень - липень 2022 року» на загальну суму 889 712, 31 грн, а саме:

рахунок № 3372099/4/1 від 01.05.2022 на суму 153 952,84 грн (за споживання електричної енергії за квітень 2022 року);

рахунок № 3372099/5/1 від 01.06.2022 на суму 157 881,22 грн (за споживання електричної енергії за травень 2022 року);

рахунок № 3372099/6/1 від 01.07.2022 на суму 252 976,33 грн (за споживання електричної енергії за червень 2022 року);

рахунок № 3372099/7/1 від 01.08.2022 на суму 324 901,92 грн (за споживання електричної енергії за липень 2022 року).

Крім того, у матеріалах справи містяться підписані сторонами та скріплені печатками акти прийняття-передавання товарної продукції за період квітень - липень 2022 року на загальну суму 889 712, 31 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач за спожиту у квітні - липні 2022 року електричну енергію розрахувався частково, а саме: було сплачено кошти у загальному розмірі 548 697,39 грн, на підтвердження чого було надано довідку про надходження коштів від відповідача, а тому за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАСВІТ» обліковується заборгованість у розмірі 341 014,92 грн.

При цьому, оскільки відповідачем після відкриття провадження у даній справі було сплачено кошти в рахунок погашення заборгованості у розмірі 150 000,00 грн, позивач зазначає, що з відповідача підлягає стягненню борг у розмірі 191 014,92 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Частинами 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються ПРРЕЕ.

Відповідно до п. 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом із поданих в матеріали справи доказів встановлено, що позивачем надано, а відповідачем спожито електричну енергію у період з квітня по липень 2022 року у загальному обсязі 222 307 кВт.год на суму 889 712,31 грн, що підтверджується Актами прийняття-передавання товарної продукції: № 3372099/4/1 від 30.04.2022 на суму 153 952,84 грн, № 3372099/5/1 від 31.05.2022 на суму 157 881,22 грн, № 3372099/6/1 від 30.06.2022 на суму 252 976,33 грн та № 3372099/7/1 від 31.07.2022 на суму 324 901,92 грн.

Відповідачем факт отримання електричної енергії на вказані суми коштів не заперечується.

В той же час, у матеріалах справи наявна Довідка про надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСВІТ» в погашення основного боргу за спожиту від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» електроенергію, з якої вбачається, що відповідачем частково здійснювались оплати заборгованості, що свідчить про визнання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед позивачем за Договором.

Відповідно п. 4.24 ПРРЕЕ, у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Позивач вказує, що відповідачем за квітень та травень 2022 року не здійснено жодної оплати із чітким призначенням платежу, в той час як за червень 2022 року сплачено кошти із чітким призначенням платежу у розмірі 200 000,00 грн, а також сплачено кошти за липень двома платежами із чітким призначенням таких платежів на загальну суму 226 000,00 грн.

Водночас, як зазначає позивач, керуючись п. 4.24 ПРРЕЕ, ним для погашення існуючої заборгованості споживача із найдавнішим терміном її виникнення, тобто за квітень 2022 року було зараховано частину сплаченої відповідачем 11.10.2022 суми коштів у розмірі 59 515,91 грн, яка була здійснена із призначенням платежу «за серпень 2022 року», оскільки на дату цього платежу нарахування за серпень 2022 року були повністю погашені відповідачем. Також як оплату за квітень 2022 року позивачем зараховано частину сплачених відповідачем 23.11.2022 коштів у розмірі 63 181,48 грн із призначенням платежу «за вересень 2022 року».

Із урахуванням зарахованих позивачем в рахунок погашення існуючої заборгованості відповідача за квітень 2022 року коштів, а також сплачених ним коштів за червень та липень 2022 року, суд встановив, що у відповідача залишилась непогашеною заборгованість у розмірі 341 014,92 грн.

Однак, судом встановлено, що після відкриття провадження у даній справі, 30.12.2022 відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості на суму 150 000,00 грн із призначенням платежу «за вересень 2022 року», що підтверджується долученою позивачем до заяви про зменшення позовних вимог Довідкою про надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСВІТ» в погашення основного боргу за спожиту від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» електроенергію.

Водночас, із вказаної довідки судом встановлено, що на підставі п. 4.24 ПРРЕЕ позивачем вказану оплату у розмірі 150 000,00 грн зараховано в погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення, тобто за квітень 2022 року - у розмірі 31 255,45 грн та за травень 2022 року - у розмірі 118 744,55 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/14446/22 щодо стягнення основної заборгованості в розмірі 150 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами в цій частині.

Враховуючи наведене, несплаченою залишається заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором у розмірі 191 014,92 грн, яку і слід стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 191 014,92 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 150 000,00 грн та прийняття судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка містить також вимогу про повернення надмірно сплаченої суми судового збору, на користь позивача підлягає поверненню судовий збір в сумі 2 250,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/14446/22 в частині стягнення основного боргу у розмірі 150 000,00 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСВІТ» (вул. Казимира Малевича, 86-Н, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 33226092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (вул. Юрія Іллєнка, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 41916045) 191 014,92 грн заборгованості та 2 865,22 грн судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (вул. Юрія Іллєнка, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 41916045) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00 коп, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 2773866 від 20.12.2022.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13.03.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко