Рішення

від 13.03.2023 по справі 910/9333/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2023Справа № 910/9333/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтіс Авто" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6д, кв. 43; ідентифікаційний код: 39706814)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про стягнення 86 574,61 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтіс Авто" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення в солідарному порядку 86 574,61 грн, з яких 70 746,19 грн заборгованості за кредитом, 10 797,47 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом та 5 030,95 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за Кредитним договором № б/н від 21.11.2019 та відповідачем-2 - зобов`язань за Договором поруки № Р1577085487359862616 від 23.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 (суддя Морозов С.М.) було задоволено самовідвід судді Морозова С.М. від розгляду цієї справи, матеріали справи № 910/9333/22 передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2022 справу № 910/9333/22 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем-2 у цій справі є фізична особа, що не є підприємцем - ОСОБА_1 , місце проживання якого позивачем зазначено: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022, на підставі частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, постановлено звернутися до Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ). Зобов`язано Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

15.11.2022 на електронну адресу Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на запит суду від 28.09.2022, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 15.11.2022 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідачів проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача-1 є: Україна, 01001, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6д, кв. 43.

На вказану адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 21.11.2022 з метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

30.12.2022 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу-1, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.11.2022, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку від 26.12.2022 не було вручене під час доставки відповідачу-1 та за закінченням встановленого терміну зберігання повернуто за зворотною адресою.

Крім того, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 21.11.2022 на адресу місця проживання відповідача-2 з метою повідомлення його про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

04.01.2023 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу-2, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22.11.2022, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку від 29.12.2022 не було вручене під час доставки відповідачу-2 та повернуто за зворотною адресою через неправильне зазначення (відсутність) адреси.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 21.11.2022 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 23.11.2022.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідачі належним чином були повідомлені про розгляд цієї справи та їм були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачами відзивів на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтіс Авто" підписало Анкету-заяву клієнта юридичної особи - резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач-1 приєднався до Умов та Правил, що розміщені на сайті Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" pb.ua, Тарифів банку, які разом із заявою становлять Договір банківського обслуговування.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов та Правил при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і Правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі) банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно з п. 3.2.1.1.1 Умов та Правил кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт), техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

За змістом п. 3.2.1.1.3 Умов та Правил кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. Ліміт овердрафту встановлюється банком на кожний операційний день. У випадку зниження банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами та Правилами надання банківських послуг, клієнт зобов`язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту в будь-якій з форм, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг. В іншому випадку грошове зобов`язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.

Кредитний ліміт стосовно цього розділу Умов та Правил є сумою грошових коштів, у межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників згідно з внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України. Обов`язковою умовою встановлення/користування кредитним лімітом на розрахунковому рахунку є надання поруки фізичною особою - поручителем (пункт 3.2.1.1.5 Умов та Правил).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6 Умов та Правил ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта.

У п. 3.2.1.1.8 Умов та Правил передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов та Правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі Угода). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг, банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов`язань, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг, за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк. Термін також може бути змінений банком згідно з п. 3.2.1.2.3.4 цього розділу Умов та Правил. Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань за кредитом, банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня зобов`язань має право встановити інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою.

За змістом п. 3.2.1.4.1.3 Умов та Правил у випадку непогашення кредиту протягом 30 днів з дати закінчення періоду, у який дебетове сальдо на позиковому рахунку підлягало обнулінню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення цього періоду, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пункт 3.2.1.4.1.4 Умов та Правил).

Пунктом 3.2.1.4.3 Умов та Правил визначено, що сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з пунктами 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, проводиться в порядку, зазначеному в п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно з п. 3.2.1.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 3.2.1.4.9 Умов та Правил розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

У відповідності до п. 3.2.1.4.4 Умов та Правил клієнт сплачує банку комісію за використання Ліміту відповідно до пунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень. Сума стягуваної комісії не менше за 200 грн.

Згідно з п. 3.2.1.6.1 Умов та Правил цей Договір, а саме обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором.

23.12.2019 між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) було укладено Договір поруки №P1577085487359862616 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання відповідачем-1 (боржник) зобов`язань за договором приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Угода-1) по сплаті: процентів за користування кредитом; комісійної винагороди; винагороди за використання ліміту відповідальності та кредиту в розмірі 70 000,00 грн.

У підп. 1.1.1 пункту 1.1 Договору поруки сторони погодили, що якщо під час виконання Угоди-1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим Договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою-1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою-1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.5 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за Договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з пп. 2.1.2 Договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього Договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами.

Сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього Договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою-1/Угодою-2 Договір припиняє свою дію (пункт 4.1 Договору поруки).

Як зазначає позивач, ним було виконано свої зобов`язання та встановлено відповідачу-1 кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 , а саме з 22.11.2019 - 0 грн, з 12.01.2020 - 70 000,00 грн, з 16.01.2020 - 170 000,00 грн, з 30.09.2020 - 0 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів вих. № 91122K2V4S3AK від 29.08.2022, а також виписками по рахунках відповідача-1, натомість останнім взяті на себе зобов`язання виконано неналежним чином та кредитні кошти позивачу не повернуто, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 70 746,19 грн, а також заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 10 797,47 грн та заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 5 030,95 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором та Договором поруки, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів 70746,19 грн заборгованості за кредитом, 10797,47 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом та 5030,95 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За приписами частин 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, законом передбачено можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому, договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Внаслідок укладення договору шляхом підписання відповідачем-1 21.11.2019 Анкети-заявки, між позивачем та відповідачем-1 виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою вказаний правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Суд встановив, що на виконання умов Кредитного договору відповідачу-1 було відкрито рахунок № НОМЕР_3 , на якому встановлено кредитний ліміт з 22.11.2019 - 0 грн, з 12.01.2020 - 70 000,00 грн, з 16.01.2020 - 170 000,00 грн, з 30.09.2020 - 0 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів вих. № 91122K2V4S3AK від 29.08.2022.

Як вбачається з банківської виписки по рахунку відповідача-1 № 26003052738483 за період з 31.03.2020 по 01.11.2020, останнім вчинялись дії по проведенню власних платежів понад залишок грошових коштів на поточному рахунку, що в силу ч. 2 ст. 642, ч. 1 ст. 1069 Цивільного кодексу України свідчить про користування кредитним лімітом та кредитними коштами банку.

За приписами частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача-1 за кредитом в розмірі 133 978,46 грн була переведена на окремий рахунок № 20637052686974, на який також були перераховані 63 232,27 грн на погашення кредиту.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Порядок нарахування процентів за користування кредитом та їх розмір передбачено розділом 3.2.1.4 Умов та Правил. У пункті 3.2.1.4.1 Умов та Правил визначено змінюваний тип процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги умови Кредитного договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем-1 своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

В свою чергу, відповідач-1 свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та комісії у передбачений Кредитним договором строк не виконав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач-1 в установленому процесуальним законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 70 746,19 грн заборгованості за кредитом, 10 797,47 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 5 030,95 грн заборгованості по комісії за користування кредитом є обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою.

Як було вказано вище, в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки, за умовами якого останній зобов`язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 усіх зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії в порядку та в розмірах, встановлених Кредитним договором.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частин 1 - 4 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Водночас, ОСОБА_2 не є стороною у даній справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц та постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 903/833/17.

За приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частинами 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

При цьому, визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Суд, у такому випадку, вирішує питання щодо складу учасників процесу виключно за клопотанням позивача у порядку статті 48 Господарського процесуального кодексу України.

Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, які дійсно є суб`єктами порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення (постанова Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б").

Позивачем пред`явлено позов до ОСОБА_1 , який не є стороною Договору поруки та матеріали справи не містять доказів того, що він є поручителем відповідача-1 за будь-яким іншим правочином, а відтак позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог до відповідача-2.

Згідно з частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача-1 на користь позивача підлягають 70 746,19 грн заборгованості за кредитом, 10 797,47 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом та 5 030,95 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Оскільки у задоволенні позову до відповідача-2 слід відмовити, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-1 в розмірі 1 240,50 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 1 240,50 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтіс Авто" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6д, кв. 43; ідентифікаційний код: 39706814) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) 70 746 (сімдесят тисяч сімсот сорок шість) грн 19 коп. заборгованості за кредитом, 10 797 (десять тисяч сімсот дев`яносто сім) грн 47 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 5 030 (п`ять тисяч тридцять) грн 95 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 240 (одну тисячу двісті сорок) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.03.2023

Суддя О.В. Нечай