Рішення

від 10.03.2023 по справі 911/77/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2023 р. Справа № 911/77/23

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сентрал Фіш

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кан Трейдінг

про стягнення 91207,98 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сентрал Фіш» (далі - позивач) із позовною заявою від 14.12.2022 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан Трейдінг» (далі - відповідач) про стягнення 91207,98 грн, з яких: 64349,20 грн основного боргу, 17324,36 грн інфляційних втрат, 1942,98 грн 3% річних та 7591,44 грн пені.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором купівлі-продажу від 10.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2023 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копія ухвали суду від 09.01.2023 про відкриття провадження у справі № 911/77/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07401, м. Бровари, вул. Незалежності,16, офіс 606.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали, направленої відповідачеві 20.02.2023 було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами статті 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі Закон), в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Одночасно, частинами першою, четвертою статті 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала суду про відкриття провадження у справі на адресу, яка внесена до Єдиного державного реєстру, як його місцезнаходження, за відсутності іншої повідомленої відповідачем адреси, на яку додатково могло б здійснюватися листування, може вважатись належним доказом відправлення ТОВ «Кан Трейдінг» копії ухвали суду.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентрал Фіш» (далі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кан Трейдинг» (далі покупець) було укладено Договір купівлі-продажу (далі - Договір), згідно умов якого продавець зобов`язується передати рибну продукцію (далі - товар) у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, кількість, асортимент та ціна товару узгоджується сторонами та вказується у видаткових накладних.

Згідно п. 1.3 Договору, продавець гарантує, що він є власником товару, і що товар не відчужений, не закладений, не перебуває у спорі і під арештом, є вільними від будь-яких зобов`язань і обтяжень перед третіми особами, всі належні до сплати платежі (в тому числі податки, митні збори тощо) сплачені.

Сторони визначили, що загальна сума Договору дорівнює сумі всіх поставок за винятком повернень товару, що вказані в накладних на товар, підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 3.1 Договору).

Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, по яким поставляється товар. Покупець здійснює попередню оплату кожної партії товару (п. 3.2, п. 3.5 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов`язань у відповідності до умов договору, продавець передав, а покупець отримав товар на загальну суму на загальну суму 144 349,20 грн, про що свідчать подані позивачем видаткові накладні № 568 від 26.10.2021 на суму 106650,00 грн та № 648 від 30.11.2021 на суму 37699,20 грн., які підписані повноважними особами підприємств та скріплені їх печатками.

Разом з тим, звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує про те, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором купівлі-продажу від 10.12.2018, здійснивши лише часткову оплату в розмірі 80000,00 грн, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в сумі 64349,20 грн, яку позивач заявив до стягнення шляхом подання відповідного позову до суду.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідності до приписів ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 193 Цивільного кодексу України).

Зі змісту ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Спір між сторонами виник у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору купівлі-продажу продукції від 10.12.2018.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як установлено судом та про що зазначалось вище, позивачем належним чином виконано умови укладеного між сторонами договору та поставлено відповідачеві товар на загальну суму 144349,20 грн, на підтвердження чого позивачем подано: видаткову накладну № 568 від 26.10.2021, видаткову накладну № 648 від 30.11.2021, товарно-транспортну накладну № Р568 від 26.10.2021, товарно-транспортну накладну № 100111130932410 від 30.11.2021, податкову накладну №39 від 26.10.2021 та податкову накладну № 59 від 30.11.2021.

Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або іншими актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3.5 Договору сторони визначили, що розрахунок за товар здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати кожної партії товару.

Як зазначає позивач, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, здійснивши лише дві проплати за Договором, зокрема, 09.12.2021 на суму 40000,00 грн та 29.12.2021 на суму 40000,00 грн. В якості підтверджень до позовної заяви позивач долучив платіжні доручення № 276 від 09.12.2021 та №289 від 29.12.2021.

Оцінивши подані позивачем платіжні доручення на підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат за поставлений товар, суд установив, що у графі «призначення платежу» зазначений Договір, стягнення за яким не є предметом розгляду позовних вимог в даній справі.

Разом з тим, до позовної заяви було додано акт звірки взаємних розрахунків за період: 2021 рік, підписаний з боку позивача бухгалтером підприємства, з боку відповідача директором Савчук Р.Я. та який скріплений печатками підприємств, де за даними ТОВ «Сентрал Фіш» оплата за платіжним дорученням № 276 від 09.12.2021 в сумі 40000,00 грн та за платіжним дорученням №289 від 29.12.2021 в сумі 40000,00 грн відбулась саме в погашення заборгованості за Договором купівлі-продажу від 10.12.2018 року.

Разом з тим, ідентифікувати за якою саме видатковою накладною відбулось погашення заборгованості неможливо, оскільки як в акті звірки, так і у платіжних дорученнях відсутні посилання на конкретні видаткові накладні, що дало б змогу кореспондувати їх із спірними видатковими накладними, які є предметом спору.

Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Умовами Договору купівлі-продажу від 10.12.2018 сторони не передбачили порядку зарахування сплачених покупцем коштів у разі наявності/відсутності цільового призначення платежу, тому при вирішенні питання, за яку партію товару мають бути віднесені платежі, що здійснені покупцем 09.12.2021 та 29.12.2021 в загальній сумі 80000,00 грн, суд виходить з принципу послідовності, в якій мала бути здійснена оплата за поставлений товар в хронологічному порядку, починаючи з тієї заборгованості, що виникла в найдавніший період, за наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

Таким чином, сплачені 80000,00 грн, суд зараховує в рахунок погашення платежів за видатковою накладною № 568 від 26.10.2021.

З урахуванням викладеного, заборгованість по оплаті за товар згідно накладної № 568 від 26.10.2021 залишилась несплаченою частково в сумі 26650,00 грн (106650 грн-80000,00грн), строк оплати якої настав 26.10.2021; згідно накладної № 648 від 30.11.2021 заборгованість в розмірі 37699,20 грн повністю непогашена, строк оплати якої настав 30.11.2021.

За таких обставин, загальна вартість поставленого та неоплаченого товару за Договором склала 64349,20 грн (26650,00 грн+37699,20 грн).

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 64349,20 грн, які неоплачені відповідачем станом на день розгляду спору, підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

З підстав несвоєчасного здійснення розрахунків за поставлений товар позивачем на підставі п. 6.3 Договору заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 7591,44 грн, нараховану на прострочену заборгованість в розмірі 64349,20 грн за період з 30.12.2021 по 27.06.2022.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Сторони обумовили п. 6.3 Договору, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або несвоєчасну поставку винуватець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що згідно видаткової накладної № 568 від 26.10.2021 року на поставку товару зі строком оплати 26.10.2021 включно було поставлено товар на суму 106650,00 грн з частковими оплатами 09.12.2021 в сумі 40000,00 грн та 29.12.2021 в сумі 40000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням умов договору та п. 6 ст. 232 ГК України, пеня має бути нарахована за період з 27.10.2021 по 27.04.2022 року наступним чином: на суму боргу 106650,00 грн (з 27.10.2021 по 09.12.2021); на суму боргу 66650,00 грн (з 10.12.2021 по 29.12.2021); на суму боргу 26650,00 грн (з 30.12.2021 по 27.04.2022).

Згідно видаткової накладної № 648 від 30.11.2021 року на поставку товару зі строком оплати 30.11.2021 включно було поставлено товар на суму 37699,20 грн, яка залишилась несплаченою.

Таким чином, з урахуванням умов договору та п. 6 ст. 232 ГК України, пеня має бути нарахована за період з 01.12.2021 року по 01.06.2022 року на суму боргу 37699,20 грн.

Зважаючи на те, що позивачем визначено загальний період до стягнення пені починаючи з 30.12.2021 по 27.06.2022, а у суду відсутнє право виходити за межі визначених позивачем періодів, а також зважаючи, що вказаний позивачем розрахунок здійснено не від кожної видаткової накладної окремо, що суперечить встановленим між сторонами договірним зобов`язанням та нормам законодавства, суд здійснив власний розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» та встановив:

-за накладною № 568 до стягнення підлягає 1705,60 грн пені, нарахована на суму боргу 26650,00 грн (з 30.12.2021 по 27.04.2022);

-за накладною № 648 до стягнення підлягає 3135,75 грн пені, нарахована на суму боргу 37699,20 грн (з 30.12.2021 року по 01.06.2022).

За таких обставин, заявлений до стягнення розмір пені в сумі 7591,44 грн підлягає частковому задоволенню в розмірі 4841,35 грн (1705,60+3135,75).

Також позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1942,98 грн та інфляційних втрат в розмірі 17324,36 грн, нарахованих за період з 31.12.2021 по 14.12.2022.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення 17324,36 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, 3% річних частково в сумі 1937,44 грн.

Враховуючи викладені вище обставини в сукупності з поданими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 64349,20 грн основного боргу за поставлений товару згідно Договору купівлі-продажу, 17324,36 грн інфляційних втрат, 1937,44 грн 3% річних, 4841,35 грн пені. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача з урахуванням часткового задоволення позову становить 2406,04 грн.

Також відповідно до змісту викладених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога ТОВ «Сентрал Фіш» у цій справі надавалась адвокатом Крушельницькою Марією Романівною, яка діяла на підставі ордеру від 30.11.2022, виданого Адвокатським об`єднанням «БК Груп».

Суд установив, що між Адвокатським об`єднанням «БК Груп» (виконавець) та ТОВ «Сентрал Фіш» (клієнт) 30.11.2022 укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п. 1.1 якого в порядку і на умовах Договору, виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику юридичну допомогу по здійсненню захисту прав та інтересів замовника, забезпечувати представництво та/або надавати інші види юридичної допомоги замовнику на умовах і в порядку, що визначені Договором, знайомитись, вивчати та зберігати документи юридичного характеру та ін. (проводити юридичний аудит таких документів, тощо), які стосуються замовника, а замовник зобов`язується сплатити виконавцю (гонорар) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За умовами п. 2.1 Договору, на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього Договору складається акт наданих послуг.

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 Договору, замовник здійснює оплату за цим Договором згідно домовленості сторін, на вибір замовника або у готівковій т/або безготівковій формах.

Загальна сума розрахунків за даним договором становить 10000,00 грн.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент визначений п.7.1 Договору та закінчується 30.12.2023 (п. 7.2 Договору).

Додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги від 30.11.2022, сторони визначили розмір та порядок оплати клієнтом гонорару за надану адвокатом правову допомогу у господарській справі про стягнення коштів.

В рамках виконання Договору та додаткової угоди №1 сторони 14.12.2022 підписали акт приймання-передачі на суму 10000,00 грн: за надання усних та письмових консультацій з правових питань (дата виконання 10.12.2022, вартість 2000,00 грн); складання позовної заяви (дата виконання 10.12.2022-14.12.2022, вартість 8000,00 грн).

Адвокат Крушельницька М.Р. 14.12.2022 сформувала квитанцію на проведення розрахунку від 14.12.2022, яким засвідчила прийняття від клієнта ТОВ «Сентрал Фіш» гонорару 10000,00 грн.

Досліджуючи надані документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих представником ТОВ «Сентрал Фіш» доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Крушельницькою М.Р. професійної правничої допомоги позивачу у цій справі.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

Відповідно до частин першої і другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми витрат з контррозрахунком від відповідача до суду не надійшло.

Обсяг, зміст та вартість наданих у цій справі виконавцем послуг підтверджується наявними у матеріалах справи договором про надання правової (правничої) допомоги з додатковою угодою до договору і актом наданих послуг.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що наданими ТОВ «Сентрал Фіш» доказами підтверджується факт надання професійної правничої допомоги позивачу в цій справі на суму 10000,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги у цій справі задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України, підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 9697,87 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан Трейдінг» (07400, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, буд. 16, офіс 606, код ЄДРПОУ 42620800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сентрал Фіш (18008, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Хоменка, буд. 19, код ЄДРПОУ 36584456) 64349 (шістдесят чотири тисячі триста сорок дев`ять) грн 20 коп. основного боргу, 17324 (сімнадцять тисяч триста двадцять чотири) грн 36 коп. інфляційних втрат, 1937 (одну тисячу дев`ятсот тридцять сім) грн 44 коп. 3% річних, 4841 (чотири тисячі вісімсот сорок одну) грн 35 коп. пені, 2406 (дві тисячі чотириста шість) грн 04 коп. судового збору, 9 697 (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн 87 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін