Ухвала

від 13.03.2023 по справі 914/804/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.03.2023 Справа № 914/804/23

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-Авто», м. Ковель, Волинська область,

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , с. Оброшине, Львівська область, заборгованості в сумі 42 9000,00 грн по договору перевезення - заявки № 2 від 15.03.2021.

Розглянувши подану заяву, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв`язку з таким.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Однак, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Суд звертає увагу, що заявка на перевезення вантажу за замовленням Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 укладена 15.03.2021, перевезення виконано 23.03.2021, крайнім днем для оплати послуг перевезення було 22.04.2021.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). Строк, визначений статтею 257, продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX.

Крім цього, ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Строки, визначені статтею 258, продовжуються на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX.

Відповідно до ст. 926 Цивільного кодексу України позовна давність, порядок пред`явлення позовів у спорах, пов`язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами). Проте, на відміну від ст. 257 і 258 Цивільного кодексу України, прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України не місять ст. 926 в переліку тих, строк по яких продовжується на час карантину чи на час воєнного стану.

Суд зауважує, що положення ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України, відповідно до якого для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк, не застосовуються до спірної ситуації, оскільки боржник, визначений заявником, не є вантажовідправником чи вантажоотримувачем.

За змістом статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.56 (до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 01.08.2006 N 57-V "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів") вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Перевезення, здійснюване заявником, виконувалось з Республіки Польща до Харківської області в Україні, тобто в міжнародному сполученні.

Відповідно до частини першої статті 32 Конвенції термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Відлік терміну позовної давності починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

Враховуючи зазначене, заявник мав право звернутись із вимогою про стягнення заборгованості до 15.06.2022.Строки для такого звернення Цивільним кодексом України не продовжено. Проте, із заявою про видачу судового наказу перевізник звернувся до суду 06.03.2023.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-Авто» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вартості перевезення, що відбулося 23.03.2021 у міжнародному сполученні, подана після закінчення строків, встановлених законом для такого звернення. Тому в задоволенні поданої заяви суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 147, 150, 151, 152, 153 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-Авто» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вартості перевезення на підставі заявки № 2 від 15.03.2021 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, визначеному ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.