Рішення

від 13.03.2023 по справі 917/11/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2023 Справа № 917/11/23

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудавто», Ідентифікаційний код: 43441388, пров.Коновальця, буд.25, с.Байківці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47711, Електронна адреса: technobudavto@gmail.com

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Основабуд», Ідентифікаційний код: 39825734, потова адреса: вул.Зінківська, буд. 19, кв.60, м.Полтава, 36009, Юридична адреса: вул.Ляхова, буд.1, кв.406, м.Полтава, 36014, Електронна адреса: _osnovabud_@ukr.net

про стягнення 132 027,07 грн,

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобудавто» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Основабуд» про стягнення 132 027,07 грн заборгованості за договором №260321 від 26 березня 2021 року, у тому числі: 70 960,00 грн. основної заборгованості згідно Договору №260321 від 26 березня 2021 року; 36 600,00 грн. пені; 21 323,44 інфляційних нарахувань; З 143,63 грн. розмір 3 % річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2023р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

З метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача (відповідачу копія ухвали направлена за адресою реєстрації: вул.Ляхова, буд.1, кв.406, м.Полтава, 36014, що співпадає з адресою, зазначеною позивачем у позові).

Копія ухвали суду від 05.01.2023, яка направлялася за адресою відповідача, повернулася на адресу суду з відміткою пошти "інші причини".

Суд зазначає, що заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало. Відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про розгляд справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду» .

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.

Справу розглянуто справу у розумні строки, ураховуючи введення воєнного стану в Україні.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобудавто» (далі - Позивач, виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Основабуд» (далі - Відповідач, замовник, боржник) уклали Договір №260321 від 26 березня 2021 року (далі - Договір).

Зі змісту п.1.1. Договору встановлено, що Сторони (тобто Позивач і Боржник) досягли згоди, що Виконавець здійснює на користь та в інтересах Замовника дії за допомогою (участю) технічно справних машин та механізмів на об`єктах Замовника (земельних ділянках, будівельних територіях, тощо) (надалі - роботи). Виконавець виконує роботи за замовленням (дорученням) Замовника, яке останній здійснює: письмово; за допомогою засобів електронної пошти (електронного зв`язку); факсу, інших засобів зв`язку.

Зі змісту п.1.2. Договору встановлено, що За виконані Замовнику роботи, визначені у Договорі або зафіксовані у іншій; документах (актах, тощо), Замовник здійснює оплату на користь Виконавця відповідно до умов пунктів 2.1-2.3. Договору. Доставка та повернення техніки здійснюється за рахунок замовник відразу після завершення робіт.

У розділі 2 «Розрахунки і терміни оплати» Договору Сторонами погоджено, що за виконання робіт Замовник оплачує 100% вартості робіт, які має надати Виконавець, згідно виставленого рахунку-фактури Виконавця.

У п.3.1.2. Договору встановлено, що Дотримуватися термінів та розмірів оплати за роботи відповідно до пунктів 2.1.- 2.3. Договору.

Згідно п.4.2. Договору встановлено, що за порушення Замовником умов Договору щодо термінів оплати (розрахунків), Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 200,00 (двісті) гривень за кожний день прострочення.

В обгрунтування позову позивач послався на такі обставини:

На виконання умов Договору, було складено наступні документи, що підтверджують здійснені господарські операції:

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №61 від 31 березня 2021 р. на суму - 14 400,00 грн., з ПДВ.;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №62 від 31 березня 2021 р. на суму-4 800,00 грн., з ПДВ.;

Рахунок на оплату №63 від 31 березня 2021 р. на суму - 14 400,00 грн. з ПДВ.;

Рахунок на оплату №64 від 31 березня 2021 р. на суму - 4 800,00 грн. з ПДВ.;

Рахунок на оплату №57 від 07 квітня 2021 р. на суму - 22 800,00 грн. з ПДВ.;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №59 від 07 квітня 2021 р. на суму - 22 800,00 грн., з ПДВ.;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №64 від 19 квітня 2021 р. на суму - 37 200,00 грн., з ПДВ.;

Рахунок на оплату №65 від 19 квітня 2021 р. на суму - 37 200,00 грн. з ПДВ.;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №71 від 23 квітня 2021 р. на суму - 23 400,00 грн., з ПДВ.;

Рахунок на оплату №72 від 23 квітня 2021 р. на суму - 23 400,00 грн. з ПДВ.;

Рахунок на оплату №84 від 30 квітня 2021 р. на суму - 18 360,00 грн. з ПДВ.;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №81 від 07 травня 2021 р. на суму - 18 360,00 грн., з ПДВ.;

Загальна сума виконаних робіт, згідно вказаних рахунків та актів, становить - 120 960,00 грн. з ПДВ (сто двадцять тисяч дев`ятсот шістдесят грн.). Відповідач також погодив розмір вказаної суми, що підтверджено підписом директора Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Основабуд» та відтиском печатки Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Основабуд» на актах здачі-приймання робіт (надання послуг).

В межах правовідносин згідно Договору, відповідно до платіжного доручення №2180 від 27 квітня 2021 року Відповідач перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «Технобудавто» - 50 000,00 грн. з ПДВ (п`ятдесят тисяч грн.).

Як наслідок Відповідача не виконав фінансове зобов`язання у розмірі - 70 960,00 грн. з ПДВ (сімдесят тисяч дев`ятсот шістдесят грн.) [120 960,00 грн. - 50 000,00 грн. = 70 960,00 грн.].

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач в межах правовідносин згідно Договору виконав роботи за загальну суму 120 960,00 грн., що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №61 від 31 березня 2021 р. на суму - 14 400,00 грн., з ПДВ.; №62 від 31 березня 2021 р. на суму-4 800,00 грн., з ПДВ.; №59 від 07 квітня 2021 р. на суму - 22 800,00 грн., з ПДВ.; №64 від 19 квітня 2021 р. на суму - 37 200,00 грн., з ПДВ.; №71 від 23 квітня 2021 р. на суму - 23 400,00 грн., з ПДВ.; №81 від 07 травня 2021 р. на суму - 18 360,00 грн., з ПДВ.

Відповідач погодив розмір вказаної суми, що підтверджено підписом директора Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Основабуд» та відтиском печатки Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Основабуд» на актах здачі-приймання робіт (надання послуг).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У розділі 2 «Розрахунки і терміни оплати» Договору Сторонами погоджено, що за виконання робіт Замовник оплачує 100% вартості робіт, які має надати Виконавець, згідно виставленого рахунку-фактури Виконавця.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору, було складено наступні рахунки на оплату: Рахунок на оплату №63 від 31 березня 2021 р. на суму - 14 400,00 грн. з ПДВ.; Рахунок на оплату №64 від 31 березня 2021 р. на суму - 4 800,00 грн. з ПДВ.; Рахунок на оплату №57 від 07 квітня 2021 р. на суму - 22 800,00 грн. з ПДВ.; Рахунок на оплату №65 від 19 квітня 2021 р. на суму - 37 200,00 грн. з ПДВ.; Рахунок на оплату №72 від 23 квітня 2021 р. на суму - 23 400,00 грн. з ПДВ.; Рахунок на оплату №84 від 30 квітня 2021 р. на суму - 18 360,00 грн. з ПДВ.;

З матеріалів справи вбачається, що в межах правовідносин згідно Договору, відповідно до платіжного доручення №2180 від 27 квітня 2021 року Відповідач перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «Технобудавто» - 50 000,00 грн. з ПДВ,

Позивач надіслав Відповідачу претензію від 23 червня 2021 року, проте іншу частину вартості виконаних робіт, проведення яких відображено у Актах здачі-приймання робіт (надання послуг) та Рахунках на оплату, що виставлялися згідно Договору відповідачем не оплачено.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що наявність заборгованості з оплати вартості отриманого товару у вищевказаному розмірі підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості в загальному розмірі 70 960,00 грн.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідача 36 600,00 грн. пені; 21 323,44 грн. інфляційних нарахувань; 3 143,63 грн. 3 % річних.

Судом враховано, що факт невиконання з боку відповідача договірних зобов`язань в частині своєчасного та повного проведення розрахунків встановлений та не підлягає доказуванню.

При цьому, оскільки Позивач надсилав Відповідачу претензію від 23 червня 2021 року., суд вважає правомірним визначення позивачем першим днем для розрахунку розмірів інфляційних, річних, пені 23 червня 2021 (дату претензії-).

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Суд враховує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно п.4.2. Договору встановлено, що за порушення Замовником умов Договору щодо термінів оплати (розрахунків), Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 200,00 (двісті) гривень за кожний день прострочення.

Посилаючись на даний пункт договору позивач нарахував розмір пені, за невиконання зобов`язання, який становить 183 х 200 грн. = 36 600,00 грн.

Щодо нарахування пені суд зазначає, що при її визначенні у договорі необхідно зважати на вимоги ст.549 ЦК України, згідно з якою пенею є грошова сума, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, за змістом приписів вказаної норми ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується саме у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Водночас, сторони у договорі відступили від вказаного положення законодавства, визначивши пеню у розмірі 200,00 (двісті) гривень за кожний день прострочення, що свідчить про суперечність змісту цього правочину ЦК України, оскільки розмір погодженої сторонами у договорі санкції не відповідає поняттю "пеня".

Зазначене вище є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення 36 600,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 21 323,44 грн. інфляційних нарахувань та 3 143,63 грн. 3 % річних суд зазначає таке.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості наданих робіт (отриманих послуг) підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення інфляційні втрати за загальний період Липень 2021-Листопад 2022; 3 % річних за загальний період з 23/06/2021 до 13/12/2022.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню річних та інфляційних, суд встановив, що розраховані позивачем розміри не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача річних та інфляційних за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 70 960,00 грн. заборгованості згідно Договору №260321 від 26 березня 2021 року; 21 323,44 грн інфляційних нарахувань; 3 143,63 грн. 3 % річних підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - суд у позові відмовляє за необгрунтованістю та безпідставністю.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Основабуд» (Ідентифікаційний код: 39825734, потова адреса: вул.Зінківська, буд. 19, кв.60, м.Полтава, 36009, Юридична адреса: вул.Ляхова, буд.1, кв.406, м.Полтава, 36014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудавто» (Ідентифікаційний код: 43441388, пров.Коновальця, буд.25, с.Байківці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47711) 70 960,00 грн. Основного боргу; 21 323,44 грн. інфляційних нарахувань; 3 143,63 грн. 3 % річних, 1793,23 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.03.23 р.

Суддя Киричук О.А.