Рішення

від 28.02.2023 по справі 922/2040/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2023м. ХарківСправа № 922/2040/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Плюс", с.Братківці (адреса: вул. Лази, 16-А, с. Братківці, Тисменицький р-н Івано-Франківської обл., 77462, Івано-Франківська ОТГ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроарт ЛТД", м.Харків (адреса: 61052, м.Харків, вул. Маліновського, 3, офіс 25) про стягнення 933333,33 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

02.11.2022 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-Плюс" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроарт ЛТД" про стягнення 800000,00грн. передоплати за договором Поставки №15/12 від 15 грудня 2021 року та суми податку на додану вартість у розмірі 133333,33 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.11.2022 року було залишено позовну заяву без руху.

30.11.2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Плюс" надав до суду заяву (вх.№15028) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 року відкрито провадження у справі №922/2040/22 та призначено підготовче засідання на 26.12.2022 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 17.01.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2023 року продовжено строк підготовчого провадження по справі №922/2040/22 на 30 днів до 28.02.2023 року та відкладено підготовче засідання на 09.02.2023 року.

08.02.2023 року позивач надав клопотання (вх.№3078), в якому просить суд розглядати справу без участі його представника та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Надані документи прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2023 року.

В судове засідання 28.02.2023 року представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надавав клопотання (вх.№3078), в якому просив суд розглядати справу без участі його представника та зазначав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 28.02.2023 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, а саме: 61052, м.Харків, вул. Маліновського, 3, офіс 25, проте повертались до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання.

Також судом було направлено ухвалу на адресу засновника відповідача ОСОБА_1 , яка повернулась до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Плюс" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроарт ЛТД" (відповідач, постачальник) був укладений договір Поставки №15/12 (надалі - договір).

Відповідно до п.2.1 договору ціна за одиницю товару, що постачається продавцем, зазначається у рахунку-фактурі, що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що поставка товару покупцеві здійснюється партіями в кількості, зазначеній у відповідному замовленні, наданому покупцем продавцю.

Оплата за товар здійснюється шляхом передоплати в розмірі 100% за кожну партію товару, що замовляється покупцем, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання покупцем рахунка-фактури. Остаточний розрахунок проводиться в день отримання товару. Оплата повинна бути переказана покупцем на поточний рахунок продавця, що зазначений в розділі «Місцезнаходження та реквізити Сторін» цього договору

ТОВ "Євроарт ЛТД" в особі директора Сафонової К.С. повідомила директора ТОВ "Лідер-Плюс" Татумірака Р.І. про те, що на балансі компанії є плити теплоізоляційні марки НТ ФАСАД - 100 (1000*600*150)-223м3, згідно договору №15/12 по рахунку №421 (а.с.9).

На виконання умов договору позивач здійснив передплату у розмірі 800000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 991 від 17.12.2021 року на суму 300000,00 грн;

- № 1002 від 22.12.2021 року на суму 150000,00 грн;

- № 1021 від 29.12.2021 року на суму 150000,00 грн;

- № 1039 від 30.12.2021 року на суму 200000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору відвантаження кожної наступної партії товару повинно виконуватися продавцем згідно замовлення.

Позивач 22.09.2022 року за вих.№51 направив відповідачу лист-претензію щодо виконання умов договору та поставки товару.

Проте, відповідач товар не поставив та відповідь на претензію не надав.

Станом на час звернення позивача з позовом, відповідач товар не поставив, що й стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав та перерахував на рахунок постачальника попередню оплату в розмірі 800000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №991 від 17.12.2021 року, № 1002 від 22.12.2021 року, № 1021 від 29.12.2021 року та № 1039 від 30.12.2021 року, проте відповідач товар не поставив та передплату не повернув.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

22.09.2022 року позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроарт ЛТД" претензію №51, в якій просив поставити оплачений товар. Відповідач відповіді на претензію не надав.

Отже строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором є таким, що настав.

На даний час доказів постачання товару чи повернення суми попередньої оплати відповідачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо повернення 800000,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар підлягають задоволенню.

Щодо податку на додану вартість.

Як стверджує позивач, відповідач всупереч вимог ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкові накладні на суму отриманої передоплати що унеможливило віднести суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

На виконання умов договору позивач здійснив передплату у розмірі 800000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 991 від 17.12.2021 року на суму 300000,00 грн, разом з ПДВ 20% у розмірі 50000,00 грн;

- № 1002 від 22.12.2021 року на суму 150000,00 грн, разом з ПДВ 20% у розмірі 25000,00 грн;

- № 1021 від 29.12.2021 року на суму 150000,00 грн, разом з ПДВ 20% у розмірі 25000,00 грн;

- № 1039 від 30.12.2021 року на суму 200000,00 грн, разом з ПДВ 20% у розмірі 33333,33 грн.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на відповідача у розумінні ст.201 ПК України.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Стаття 201 ПК України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, у разі допущення продавцем товарів/ послуг помилок при зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Звернення покупця товарів зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом. Положення пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір Поставки №15/12, на виконання якого позивачем було перераховано передоплату відповідачу у розмірі 800000,00 грн, проте відповідач товар не поставив, та не зареєстрував податкові накладні на отриману суму, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 133333,13 грн.

Таким чином позивач правомірно просить відшкодувати йому збитки у вигляді зайво сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 133333,13 грн.

Схожа правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 05.06.2019 року у справі №908/1568/18.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 133333,13 грн збитків є обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроарт ЛТД" (адреса: 61052, м.Харків, вул.Маліновського, буд.3, офіс 25; код ЄДРПОУ 41799617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Плюс" (адреса: вул.Лази, 16-А, с.Братківці, Тисменицький р-н, Івано-Франківська обл., Івано-Франківська ОТГ, 77462; код ЄДРПОУ 39628401; р/р НОМЕР_1 ПАТ «Мегабанк», МФО 351005) заборгованість в сумі 800000,00 грн, суму податку на додану вартість у розмірі 133333,33 грн, 14000,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "10" березня 2023 р.

Суддя К.В. Аріт