Рішення

від 07.03.2023 по справі 922/2278/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023м. ХарківСправа № 922/2278/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (пр. Індустріальний, буд. 10-К, м. Харків, 61007; код ЄДРПОУ: 30750980) до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр "Харківрелекомплект" (вул. Достоєвського, буд. 13, м.Харків, 61009; код ЄДРПОУ: 24271459) про стягнення 159855,58 грн, за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Гончаров Р.О.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" 22.11.2022 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр "Харківрелекомплект" про стягнення суми заборгованості за Договором поставки № 2088 від 19.07.2021, з урахуванням штрафних санкцій та компенсаційних платежів, у сумі 159855,58 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору та приписів чинного законодавства, не здійснив у повному обсязі оплату за товар, отриманий згідно з видатковою накладною № 130 від 11.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду від 06.12.2022, після усунення недоліків, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" було прийнято до розгляду; відкрити провадження у справі №922/2278/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, учасників справи повідомлено, що судове засідання з розгляду справи відбудеться 03.01.2023 о 14:00.

Розгляд справи тричі відкладався, у тому числі за клопотанням відповідача від 31.01.2023.

У судове засідання, яке відбулося 07.03.2023, представник позивача не з`явився; про причину неявки суд не повідомив; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином через систему "Електронний суд".

Присутній у судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду із заявою про часткове визнання позовних вимог в частині сплати основного боргу та сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті за період з 11.01.2022 по 24.02.2022 з посиланням на Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Представник відповідача також зазначив, що відповідач направив на адресу позивача проєкт мирової угоди з метою врегулювання спору. Однак відповідач відповіді щодо врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди не надав. Посилаючись на скрутне матеріальне становище Товариства, відповідач просить задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 128018,85 грн. та розстрочити погашення заборгованості на 12 місяців з дня ухвалення судового рішення рівними платежами по 10668,24 грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

19.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертикаль" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-Технічним Центром "Харківрелекомплект" (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 208В.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, перелік і ціна якого, а також строк і умови поставки визначаються відповідно до підписаних сторонами Специфікацій, які с невід`ємними додатками до Договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його ціну, визначену Договором і Специфікацією.

Згідно з положеннями Специфікації № 2 від 01.09.2021 до Договору, постачальник взяв на себе зобов`язання поставити, а покупець - прийняти та сплатити за товар на загальну суму 170100,00 грн.

Згідно з п. 2 Специфікації, сторони узгодили наступні умови оплати: 30% передплати. 70% - впродовж 60 днів від дати поставки.

09.11.2021 відповідач підписав Довіреність № 104, якою уповноважив Ушкац Станіслава Юрійовича, інженера, на прийом товару за Договором.

11.11.2021 позивачем було здійснено поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № 130 від 11.11.2021. Будь-яких претензій щодо кількості та/або якості товару до позивача відповідачем заявлено не було.

24.01.2021 постачальник отримав від відповідача за поставлений товар 30% оплати у розмірі 51030,00 грн.

Проте, остаточного розрахунку за товар відповідачем здійснено не було, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 119070,00 грн, що становить 70% вартості товару. Період заборгованості станом на день подання позову до суду становить 298 діб.

Як вказує позивач, ним було вжито заходів для досудового врегулювання спору.

Так, 31.08.2021 ним за допомогою засобів електронного зв`язку було направлено відповідачу Претензію № 123 від 16.08.2022 з вимогою погасити заборгованість за поставку товару та сплатити штрафні санкції у розмірі, що відповідали даті складання листа. В Претензії також містилося попередження, що у разі відсутності оплати та обґрунтованих заперечень, постачальник залишає за собою право звернутися до суду, в цьому випадку розмір штрафних санкцій та збитки, що будуть підлягати відшкодуванню, може бути збільшено.

Однак, відповіді на Претензію позивача відповідачем надано не було, заборгованість не сплачено.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Факт передачі позивачем відповідачу товару та його вартість підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Строк оплати , відповідно до п. 2 Специфікації № 2 від 01.09.2021 до Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України, є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості та визнав позов в цій частині, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 119070,00 грн боргу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше 10% простроченою платежу.

Отже, за розрахунком позивача, розмір пені за період прострочення з 11.01.2022 по 04.11.2022 становить 11907,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період з 11.01.2022 по 04.11.2022 в розмірі 25962,18 грн та 3% річних за вказаний період у розмірі 2916,40грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 11907,00 грн пені; 25962,18 грн інфляційних втрат та 2916,40 грн - 3% річних законними та обґрунтованими.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем штрафних санкцій за період з 24.02.2022 по 04.11.2022, як таких, що нараховані під час настання форс-мажорних обставин у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується Листом Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 вих. № 2024/02.0-7.1 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Таким чином, лист ТПП України від 28.02.2022, не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

Тобто, лист ТПП не є достатнім і допустимим доказом настання для конкретної особи форс-мажорних обставин - ані для цілей повідомлення іншої сторони про форс-мажорні обставини згідно з договором, ані для доказування в судовому провадженні обставин виникнення форс-мажорних обставин для виконання зобов`язань по конкретному Договору.

Вищевказане підтверджує також судова практика. Зокрема, після початку повномасштабної російської збройної агресії проти України у постанові по справі №922/2394/21 від 14.06.2022 КГС підтвердив, що "форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку".

Крім того, судова практика одностайна в тому, що обставини непереборної сили повинні бути підтверджені документально (Постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 910/4532/21). Такими доказами можуть бути, зокрема, сертифікат ТПП України, який може вважатися достатнім доказом існування таких обставин для сторін договору, оскільки вони про це домовилися.

При цьому, щоб засвідчити форс-мажорні обставини, особі необхідно звернутися до ТПП, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Крім того умовами договору п.8.1 передбачено порядок застосування форс-мажорних обставин: " Сторона, яка зазнала впливу таких обставин , повинна протягом двох робочих днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі. Наявність та тривалість дії обставин непереборної сили підтвержується документом , виданим компетентним органом.

У судовому засіданні судом було з"ясовано відсутність дотримання відповідачем вищезазначеного порядку , та отримання належного документу. Крім того суд зазначає , що строк оплати за Договором настав 10.01.22 р., а форс -мажорні обставини на які посилається відповідач виникли майже через два місяця , що спростовує його доводи щодо неможливості виконання договору внаслідок настання данних обставин.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 159855,58 грн, у тому числі: 119070,00 грн основного боргу; 11907,00 грн пені; 25962,18 грн інфляційних втрат та 2916,40 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення, а саме розстрочення погашення заборгованості на 12 місяців з дня ухвалення судового рішення рівними платежами по 10668,24 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення суд також враховує матеріальні інтереси обох сторін.

Так, господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Суд оцінює докази, які підтверджують наявність підстав для розстрочення чи відстрочення виконання рішення, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд має право розстрочити виконання рішення.

В обґрунтування наявності підстав для розстрочення виконання свого грошового зобов`язання за Договором відповідачем надано суду копію фінансової звітності малого підприємства станом на 01.01.2023 та Довідку про обороти по банківським рахункам підприємства за період з 01.01.2022 по 28.02.2023, відповідно до якої сальдо на 28.02.2023 за основним банківським рахунком , відкритим в АТ "Альфа Банк" (з 01.12.2022 перейменовано в АТ "Сенс Банк") становить 47172,06 грн, що є недостатнім для погашення заборгованості в повному обсязі одноразово перед ТОВ НВО "Вертикаль".

В рішенні Конституційного Суду України N 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява N 22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 р. у справі Корнілов та інші проти України, заява N 36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00).

Таким чином, для з`ясування обставин, чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Так, фінансово-економічний стан відповідача є складним. Разом з тим, судом враховано, що одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі може призвести до погіршення фінансового становища боржника, зупинки фінансово-господарської діяльності підприємства відповідача та подальшого його банкрутства у зв`язку з неплатоспроможністю. Також суд враховує існуючий в Україні воєнний стан та активні бойові дії на теріторії м.Харкова , постійне знеструмлення , що призводить до неможливості повноцінно проводити господарську діяльність та отримувати прибуток .

Отже, враховуючи вказане вище, приймаючи до уваги відсутність заперечень з боку позивача щодо надання відповідачу розстрочки, визнання боргу відповідачем, суд дійшов висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду в частині сплати заборгованості в сумі 159855,58 грн на 6 місяців.

Суд зазначає, що розстрочка виконання рішення в даній справі саме на шість місяців не порушить баланс інтересів сторін, а досягне мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, сприятиме можливості продовження господарської діяльності боржника і зробить реальною можливість отримання позивачем стягнутих за рішенням суду коштів.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-239, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр "Харківрелекомплект" (вул. Достоєвського, буд. 13, м.Харків, 61009; код ЄДРПОУ: 24271459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (пр. Індустріальний, буд. 10-К, м. Харків, 61007; код ЄДРПОУ: 30750980) - суму заборгованості за Договором поставки № 2088 від 19.07.2021, з урахуванням штрафних санкцій та компенсаційних платежів, в розмірі 159855,58 грн.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр "Харківрелекомплект" про розстрочення виконання судового рішення задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення господарського суду на шість місяців з дня ухвалення судового рішення, стягуючи заборгованість у розмірі 159855,58 грн щомісяця рівними частками.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр "Харківрелекомплект" (вул. Достоєвського, буд. 13, м.Харків, 61009; код ЄДРПОУ: 24271459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (пр. Індустріальний, буд. 10-К, м. Харків, 61007; код ЄДРПОУ: 30750980) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено "13" березня 2023 р.

СуддяН.М. Кухар