Рішення

від 13.03.2023 по справі 922/156/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/156/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМК-2012", м. Харків про стягнення 94 524,70 грн., без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМК-2012", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 94 524,70 грн., з яких: 90 889,14 грн. вартість поставленого товару та 3 635,56 грн. штраф за порушення строків оплати поставленого товару. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток №19/897 від 17.07.2019 (в редакції додаткових угод) щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 13.01.2023 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2023, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. ГПК України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дняпісляїх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/156/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.07.2019 між Підприємством з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМК-2012" (покупець, відповідач) був укладений договір №19/897 купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток (далі договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передавати у власність (поставляти) покупцеві товари з використанням ПК на АЗС, а покупець зобов`язується прийняти товари та повністю оплачувати їх вартість, в порядку та на умовах, вкачаних у цьому договорі. Передача товарів продавцем здійснюється шляхом їх відпуску через мережу АЗС пред`явникам ПК по пред`явленню останніми ПК. Відповідно до статті 636 Цивільного кодексу України та цього договору, товар, відпущений продавцем пред`явнику ПК, вважається проданим/поставленим покупцю. Передача товару здійснюється на умовах FCA-АЗС продавця (відповідно до правил Інкотермс-2010). Передача (відпуск) товару у власність покупця відбувається окремими партіями. Об`єм, асортимент та вартість кожної партії відпущеного товару за цим договором визначається в чеках РОS-терміналу та касових чеках (чеків реєстраторів розрахункових операцій АЗС). Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент його передачі, підтвердженням чому можуть виступати чеки РОS-терміналу та касові чеки, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товару на АЗС. В окремих випадках, вказаних у цьому договорі передача товару у власність покупця може підтверджуватися актом відпуску нафтопродуктів при неможливості обслуговування паливної картки (розділ 2 договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, передача у власність (поставка) товарів покупцю

здійснюється продавцем цілодобово на АЗС, шляхом використання встановленого на АЗС POS-терміналу, при умові: пред`явлення паливної картки покупцем (пред`явником ПК), правильного введення ПІН коду ПК, та авторизації ПК в процесінговому центрі. Асортимент та кількість товарів обирається покупцем (пред`явником ПК) самостійно.

Відповідно до п. 5.12. договору, щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, продавець надає покупцю акт вибірки (інформаційний звіт) та акт приймання-передачі товару, які підтверджують кількість, асортимент та ціну відпущеного товару.

Відповідно до п. 5.13. договору, фактична кількість, асортимент і ціна поставлених товарів покупцю визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних процесінгового центру продавця про використання відповідних ПК, та фіксується в чеках POS-терміналу (або спеціальних відомостях), наданих відповідною АЗС.

Відповідно до п. 5.14. договору, покупець зобов`язується протягом п`яти робочих днів з моменту отримання від продавця акту вибірки (інформаційний звіт) та акту приймання-передачі товару підписати та повернути продавцю по одному екземпляру вказаних актів.

Якщо покупець протягом 5-ти (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту вибірки (інформаційного звіту) та акту приймання-передачі товарів не надасть продавцеві свої мотивовані (обґрунтовані) та документально підтверджені заперечення, то акт вибірки (інформаційний звіт) та акт приймання-передачі товарів, підписаний лише продавцем, після спливу цього строку вважається повністю погодженим обома сторонами.

Відповідно до п. 6.3. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 10.02.2021), оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати або на умовах післяплати.

Відповідно до п. 6.3.2. договору за отримані товари протягом відповідного періоду покупець зобов`язаний провести повний розрахунок не пізніше 3 (трьох) календарних днів, наступних за останнім днем періоду, в якому покупець отримав товари. Оплата проводиться покупцем самостійно на підставі даних особистого кабінету.

Відповідно до п. 6.3.3. договору для цілей п. 6.3.2. договору під періодом розуміється проміжок часу, що становить 11 (одинадцять) календарних днів та відраховується з дня першого отримання товару на умовах післяплати.

Відповідно до п. 14.7. договору документи вважаються належним чином врученими покупцю, якщо вони вручені особисто або надіслані за адресою, яка була повідомлена продавцю. У випадку відсутності покупця за вказаною адресою або відмовою (ухиленням) від отримання документів, факт надіслання документів є достатнім для визнання документів належно врученими покупцю.

Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019. Строк дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік у разі, якщо жодна із сторін направила повідомлення при припинення дії договору за 10 календарних днів до закінчення строку дії договору (пункти 12.1, 12.2 договору).

Як вказує позивач, на виконання умов договору, 17.07.2019 за актом прийому-передачі №ВКК-999 та 03.08.2021 за актом прийому-передачі №ВКК-2101 продавцем було надано покупцю паливні карти за якими у лютому 2022 року продавцем на АЗС було передано покупцю товар загальною вартістю 740 203,50 грн. Враховуючи ту обставину, що остання поставка відбулася 24.02.2022, оплата за товар мала бути здійснена не пізніше 10.03.2022 (24.02.2022+11 днів+3 дні). У той же час, покупець лише частково оплатив куплений товар, у зв`язку з чим (враховуючи наявність заборгованості станом на початок звітного періоду (01 лютого 2022 року) у розмірі 71 485,64 грн.) розмір заборгованості з оплати за поставлений товар станом на кінець звітного періоду (28 лютого 2022 року) становить 90 889,14 грн. Факт часткової оплати товару підтверджується випискою по рахунку та бухгалтерським звітом по проводкам. Факт поставки товару від продавця покупцю на суму заборгованості підтверджується касовими чеками. Таким чином, починаючи з 11.03.2022 покупець прострочив виконання грошового зобов`язання.

02.09.2022 продавець надіслав покупцеві акт звірки за період з 17.07.2019 по 13.06.2022, акт вибірки (інформаційний звіт) за лютий 2022 року та акт приймання-передачі товару за лютий 2022 року за адресою, вказаною у договорі. Вказане відправлення було повернуто продавцю "за закінченням терміну зберігання".

02.09.2022 позивач направив відповідачу претензію №1193 про оплату поставленого товару на суму 90 889,14 грн. Проте, відповіді на претензію відповідач не надав, отриманий товар не оплатив.

Позивач вказує на те, що станом на день подання позову до суду товар відповідачем залишається не оплаченим, що змушує позивача звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. (ст. 692 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за спірним договором, а позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 90 889,14 грн. заборгованості суд визнає обґрунтованими.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 635,56 грн. штрафу.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1статті 230 ГК Україништрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п 9.11.4. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 10.02.2021 та Протоколу узгодження розбіжностей від 10.02.2021) у разі прострочення платежу за товар терміном більше 20 календарних днів покупець виплачує на користь постачальника штраф у розмірі 4% від вартості неоплаченого товару за цим договором.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафу судом встановлено, що останній виконано арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 90 889,14 грн. основного боргу та 3 635,56 грн. штрафу, як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525-530, 610-612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМК-2012" (61050, м. Харків, вул. Військова, 37, оф. 18, код ЄДРПОУ 37999020) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код ЄДРПОУ 30603572) 90 889,14 грн. основного боргу, 3 635,56 грн. штрафу та 2 684,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код ЄДРПОУ 30603572).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМК-2012" (61050, м. Харків, вул. Військова, 37, оф. 18, код ЄДРПОУ 37999020).

Рішення підписано 13 березня 2023 року.

СуддяО.В. Погорелова