Рішення

від 10.03.2023 по справі 927/52/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2023 року справа № 927/52/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті, проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Савтракс", вул. Інструментальна, буд. 7-А, м. Чернігів, 14037, e-mail: не відомий

про стягнення 3822, 09 грн.

без виклику сторін

в с т а н о в и в:

Державною службою України з безпеки на транспорті подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Савтракс" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 3822,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами проведення 18.08.2021 габаритно-вагового контролю автомобілів, що належить відповідачу на праві оренди, посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки встановлено перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів, внаслідок чого відповідачу нараховано плату за проїзд у розмірі 121,8 євро, що за офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 18.08.2021, становить 3822,09 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2023 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/52/23 без повідомлення учасників сторін; відповідачу надано строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

18.01.2023 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв`язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвалу суду від 06.01.2023, надіслану судом відповідачу із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

З`ясовуючи належність повідомлення сторін про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Судом встановлено, що адреса яка зазначена у позовній заяві відповідача повністю збігається з адресою зазначеній у рекомендованому повідомленні.

Ухвала суду, яка направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Савтракс», вул. Інструментальна, буд. 7-А, м. Чернігів, 14037, міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулись із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 .

Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, а також факт повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про наявне позовне провадження та відкриття провадження у справі №927/52/23.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.

Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

18.08.2021 посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час проведення перевірок складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №033896 від 18.08.2021 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0054252 від 18.08.2021 внаслідок виявлення перевищення транспортним засобом марки IVEKO 440Е38, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки BULTHUIS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , нормативних вагових параметрів, а саме фактичне навантаження на строєну вісь склало при нормативно допустимих показниках: 11,11,7,33,7,33,7,33 склало: 6,01;10,92;7,78;8,12; 7,61 (а.с. 34-35).

18.08.2021 посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №299269 від 18.08.2021, яким зафіксоване порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень, чим порушено норми, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (а.с. 37).

Позивачем до матеріалів справи доданий талон про зважування №560 від18.08.2021 (а.с. 33).

Транспортний засіб згідно свідоцтва про реєстрацію перебуває у власністі Савлєва М.П. (а.с. 22). Під час проведення перевірки водій транспортного засобу - ОСОБА_1 , надав договір оренди транспортних засобів від 04.08.2012 (а.с. 23-24), згідно якого орендарем зазначеного транспортного засобу є TOB «САВТРАКС» (відповідач у справі). Згідно товарно-транспортної накладної №Р609 від 18.08.2021 (а.с. 25-26) автомобільним перевізником є ТОВ «САВТРАКС».

Уповноваженими посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки здійснено розрахунок суми, яку зобов`язаний сплатити відповідач як плату за проїзд автомобільними дорогами, у розмірі 81,20 євро. Зазначене підтверджується розрахунком плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу №033896 від 18.08.2021 та інформацією з веб-порталу Національного банку України (а.с. 36, 59). Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункту 31-1 постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (а.с. 36).

Загальний розмір нарахованої плати за проїзд за актом №033896 від 18.08.2021 становить 81,20 євро, що еквівалентно 2548,06 грн.

18.08.2021 позивачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №033897 від 18.08.2021 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0054251 від 18.08.2021 внаслідок виявлення перевищення транспортним засобом марки RENAULT АЕ 390, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом марки BENALL WALKINGFLOOR, реєстраційний номер НОМЕР_4 нормативних вагових параметрів, а саме фактичне навантаження на строєну вісь склало при нормативно допустимих показниках: 11, 11, 7,33, 7,33, 7,33 склало: 6,21, 11,66, 7,2, 7,64, 7,47 (а.с. 47,48).

18.08.2021 позивачем складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №299285 від 18.08.2021, яким зафіксоване порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень, чим порушено норми, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (а.с. 50).

Позивачем до матеріалів справи доданий талон про зважування №562 від18.08.2021 (а.с. 46).

Транспортний засіб згідно свідоцтва про реєстрацію перебуває у власністі Савлєва М.П. (а.с. 40). Під час проведення перевірки водій транспортного засобу - ОСОБА_2 , надав договір оренди транспортних засобів від 04.08.2012 (а.с. 41-42), згідно якого орендарем зазначеного транспортного засобу є TOB «САВТРАКС» (відповідач у справі). Згідно товарно-транспортної накладної №Р610 від 18.08.2021 (а.с. 43-44) автомобільним перевізником є ТОВ «САВТРАКС».

Позивачем здійснено розрахунок суми, яку зобов`язаний сплатити відповідача як плату за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 40,60 євро. Зазначене підтверджується розрахунком плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу №033897 від 18.08.2021 та інформацією з веб-порталу Національного банку України (а.с. 49, 59. Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункту 31-1 постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (а.с. 49).

Загальний розмір нарахованої плати за проїзд за актом №033897 від 18.08.2021 становить 40,60 євро, що еквівалентно 1274,03 грн.

Станом на 18.08.2021 сума 121,8 євро (81,20+40,60) за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, складала 3822, 09 грн.

Позивач послався на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 якими врегульовано, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися, для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 Правил №363 Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати' цей вантаж,, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Зі змісту товарно-транспортних накладних від 18.08.2021 №Р609 та №Р610 випливає, що перевізником є ТОВ «САВТРАКС»

Вказані товарно - транспортні накладні були пред`явлені водіями посадовим особам Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час рейдових перевірок.

Засоби вимірювальної техніки, на яких проводились зважування, пройшли перевірку відповідно до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки» №94 від 13.01.2016, що підтверджується сертефікатом відповідності від 10.11.2020, чинного до 09.11.2021 (а.с. 30), сертефікатом перевірки типу від 11.09.2020, чинного до 25.07.2028 (а.с. 31).

Посадові особи Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки діяли на підставі направлення на рейдову перевірку №006916 від 12.08.2021, графіка проведення рейдових перевірок Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період 16.08.2021 - 22.08.2021 (відповідно п. 13 постанови КМУ від 08.11.2006 №1567) (а.с. 20-21).

23.12.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача листи (а.с. 54-55) про необхідність сплаті грошових коштів (81,2 євро та 40,6 євро), докази направлення наявні у матеріалах справи (а.с. 56).

Відповідач у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом не сплатив, дії Управління Укртрансбезпеки не оскаржив.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано, відзив на позовну заяву не надано.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у ї сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповіднодо ч. 1 ст. 13 Господарського процессуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповіднодо ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процессуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпекина на земному транспорті (далі - Укртрансінспекція).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 (далі - Положення №103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністраінфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

За таких обставин положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт", відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини 1 та 4 статті 48 ЗаконуУкраїни "Про автомобільний транспорт" передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспортіта у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна масса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 29 Закону Ураїни "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879).

Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно із підпунктом 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна масса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно із пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктами 26, 27 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В-відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт, що перевезення вантажу здійснювалось транспортними засобами - марки IVEKO 440Е38, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки BULTHUIS, реєстраційний номер НОМЕР_2 та марки RENAULT АЕ 390, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом марки BENALL WALKINGFLOOR, реєстраційний номер НОМЕР_4 належних на праві оренди відповідачу.

Судом встановлено, що матеріали справи містять усі передбачені Порядком №879 документи, зокрема, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0054751 від 18.08.2021, №0054252 від 18.08.2021, акти №033896 , №033897 від 18.08.2021, розрахунки плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування №0033896, №033897 від 18.08.2021.

Як вбачається з розрахунку плати за проїзд, розмір плати визначено позивачем відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку №879.

Відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування.

Документального підтвердження функціонального призначення належного йому транспортного засобу саме як дорожньо-будівельної техніки відповідач під час судового розгляду справи не надав.

Згідно із частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства.

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 Господарського кодексу України).

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини 1,2 статті 216 Господарського кодексу України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За частиною першої статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №917/210/19 та у справі від 12.02.2020 №926/16/19.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортними засобами, які перебувають в його користуванні. Відповідачем не надано також доказів оскарження в установленному порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

За наведених обставин суд доходить висновку про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю, складання відповідних довідок, актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових та габаритних параметрів, здійснення розрахунків плати за проїзд посадові особи Управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлені чиним законодавством, а також з дотриманням його вимог у зв`язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги є обґрунтованими.

За приписами статті 86 Господарського процессуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, у розмірі 3822,09 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідачем у справі не спростовано належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процессуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Савтракс» (вул. Інструментальна, буд. 7-А, м. Чернігів, 14037, код 43295602) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код 39816845) у дохід Державного бюджету України 3822грн. 09 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Савтракс» (вул. Інструментальна, буд. 7-А, м. Чернігів, 14037, код 43295602) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті ( проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код 39816845) 2481грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процессуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процессуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процессуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 10.03.2023.

Суддя М.О. Демидова