Постанова

від 28.02.2023 по справі 451/1614/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 451/1614/18 Головуючий у 1 інстанції: Семенишин О.З.

Провадження № 22-ц/811/1276/22 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Х.Б. Колич

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Червоноградської районної військової адміністрації, Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 31 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кривецької сільської ради Радехівського району Львівської області, Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та визнання права власності на будинки,-

в с т а н о в и в:

14 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кривецької сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та визнання права власності на будинки.

Просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на гідротехнічні споруди, які розташовані на території Кривецької сільської ради Радехівського району, а саме:

- водонапускну споруду позиції 1, (діаметром 0,8 м, довжиною 21,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році);

- водоспускну споруду позиції 2 (водопропускна залізобетонна труба діаметром 0,8 м, довжиною 26,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році)

- водоспускну споруду позиції 3 (водопропускна залізобетонна труба діаметром 0,8 м, довжиною 26,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році)

- водоперепускну споруду позиції 4 (водопропускна залізобетонна труба діаметром 0,8 м, довжиною 20,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році)

- водоспускну споруду позиції 5 (водопропускна металева труба діаметром 0,6 м, з вхідним оголовком, побудована в 1981 році).

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на будинок рибака АДРЕСА_1 , загальною площею 73,7 м.кв. та відкритою верандою площею 16,4 м.кв.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на будинок рибака АДРЕСА_2 , загальною площею 81,3 м.кв.

В обгрунтування позову зазначав, що він користується двома земельними ділянками водного фонду: ділянка загальною площею 12,3553 га, кадастровий номер 4623981700:03:000:0456 на території Кривецької сільської ради за межами населеного пункту та ділянка загальною площею 7,4975 га кадастровий номер 4623981700:03:000:0002 на території Кривецької сільської ради за межами населеного пункту. Розпорядженням голови Радехівської РДА № 95 від 10 квітня 2013 року позивач отримав дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою. Розпорядженням голови Радехівської РДА № 179 від 27.06.2013 року, йому передано в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 19,8528 га із земель водного фонду (ставки для риборозведення) на території Кривецької сільської ради (за межами населеного пункту) строком на 35 років. Отримавши правовстановлюючі документи на земельну ділянку він продовжує нею відкрито користуватись та сплачувати до бюджету Кривецької сільської ради відповідний податок. Протягом всього періоду користування земельними ділянками, для належного функціонування ставків, які знаходяться на території цих наданих йому в оренду земельних ділянках та нормальної діяльності виробничого процесу позивач постійно використовував та підтримував в належному стані гідротехнічні споруди, а саме: водопідпірна - 2 шт., водоперепускна - 1 шт., водоспускна - 1 шт., на другому ставку водоперепускна - 1 шт., водоспускна - 2 шт., а саме чистив їх від замулення, сміття, проводив ремонтні та відновлювальні роботи. На підставі рішення 6 сесії 7 скликання Кривецької сільської ради від 12.08.2016 року гідротехнічні споруди на водних об`єктах, якими він користується згідно договорів оренди, а саме: водопідпірна - 2 шт., водоперепускна - 1 шт., водоспускна - 1 шт., на другому ставку водоперепускна - 1 шт., водоспускна - 2 шт., взяті на облік сільською радою, як безхазяйні. Згідно технічного паспорту на гідротехнічні споруди від 17.09.2018 року, виданого Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації, на орендованих позивачем земельних ділянках водного фонду знаходяться: водонапускна споруда (позиція 1), що являє собою водопропускну залізобетонну трубу діаметром 0,8 м, довжиною 21,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році. Водоспускна споруда (позиція 2): водопропускна залізобетонна труба діаметром 0,8 м, довжиною 26,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році. Водоспускна споруда (позиція 3): водопропускна залізобетонна труба діаметром 0,8 м, довжиною 26,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році. Водоперепускна споруда (позиція 4): водопропускна залізобетонна труба діаметром 0,8 м, довжиною 20,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році. Водоспускна споруда (позиція 5): водопропускна металева труба діаметром 0,6 м, з вхідним оголовком, побудована в 1981 році. Просить ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності за набувальною давністю на вказані вище гідротехнічні споруди.

Крім того, в 2014 році, на зазначених земельних ділянках позивач самочинно збудував два будинки рибака. Дане будівництво ним було проведено без належного дозволу, який дає право виконувати будівельні роботи, з початку будівництва жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом. Згідно технічного паспорта, виданого 17.09.2018 року Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації, будинок рибака АДРЕСА_3 , становить загальну площу 73,7 м.кв. та відкритою верандою площею 16,4 м.кв., побудований в 2014 році. Згідно технічного паспорта, виданого 17.09.2018 року Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації, будинок рибака №2 в с.Криве, Радехівського району Львівської області, становить загальну площу 81,3 м.кв., побудований в 2014 році. У 2018 році, позивач розпочав процедуру оформлення права власності на будинок в адміністративному порядку, однак, оформленню права власності перешкоджає відсутність у нього необхідних висновків компетентних органів, а також дозволу на будівництво на момент здійснення цього будівництва. Відтак загальною процедурою узаконення самочинного будівництва є звернення до суду із позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на гідротехнічні споруди, які розташовані на території Кривецької сільської ради Радехівського району, а саме:

- водонапускну споруду позиції 1, (діаметром 0,8 м, довжиною 21,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році);

- водоспускну споруду позиції 2 (водопропускна залізобетонна труба діаметром 0,8 м, довжиною 26,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році)

- водоспускну споруду позиції 3 (водопропускна залізобетонна труба діаметром 0,8 м, довжиною 26,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році)

- водоперепускну споруду позиції 4 (водопропускна залізобетонна труба діаметром 0,8 м, довжиною 20,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році)

- водоспускну споруду позиції 5 (водопропускна металева труба діаметром 0,6 м, з вхідним оголовком, побудована в 1981 році).

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на будинок рибака АДРЕСА_1 , загальною площею 73,7 м.кв. та відкритою верандою площею 16,4 м.кв.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на будинок рибака АДРЕСА_2 , загальною площею 81,3 м.кв.

Рішення суду оскаржила Львівська обласна прокуратура.

Вважає, що рішення суду є незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначив, що позов про визнання права власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Сам по собі факт користування позивачем спірним майном не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.

Також вказує, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Суд першої інстанції усупереч вимогам ст.89 ЦПК України визнав право власності на самочинно збудовані будівлі, незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття їх в експлуатацію та державної реєстрації права власності на них.

Вирішуючи спір про визнання права власності, суд своїм рішенням безпідставно узаконив самочинне будівництво на земельній ділянці, яка не належить позивачу ОСОБА_1 , оскільки на час ухвалення рішення земельна ділянка належала державі в особі Радехівської РДА, з якою і було укладено договір оренди землі та яка не була залучена до участі у даній справі.

Прокурор зазначив,що апеляційнаскарга подаєтьсяв інтересахЧервоноградської районноївійськової адміністрації,Басейнового управлінняводних ресурсіврічок ЗахідногоБугу таСяну таДІАМ,як уповноваженихорганів уданих правовідносинах,які небрали участіу данійсправі.Так,на часукладення договоріворенди земельнаділянка,на якійнаявні водніоб`єкти тагідротехнічні споруди,належала додержавної формивласності вособі Радехівськоїрайонної державноїадміністрації,яка іукладала данідоговори.Більше того,саме зрайонною адміністрацієюпозивач зобов`язанийбув укластитакож ідоговори орендиводних об`єктів.Правонаступником РадехівськоїРДА наданий часє Червоноградськарайонна військоваадміністрація,яка назапит прокуратуриповідомила,що інформаціяпро укладеннядоговорів орендиводних об`єктіввідсутня,а такожте,що провказане рішеннядізналась іззапиту прокуратури. Порушення інтересів держави полягає в тому, що визнання за відсутності законних підстав в судовому порядку за позивачем права власності на вищевказані об`єкти самочинного будівництва порушує встановлений законодавством порядок набуття права власності на майно, згідно з яким прийняття рішення про прийняття/неприйняття об`єкта в експлуатацію відноситься до компетенції архітектурно-будівельної інспекції.

Просить рішення суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

У засіданні суду апеляційної інстанції прокурор Лука Т.В. скаргупідтримала, просила скаргу задоволити, рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволення позову відмовити. Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Крім того, 22.07.2022 року ОСОБА_2 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга подана прокурором в інтересах держави в особі органів, права та обов`язки яких оскаржуваним рішенням суду не вирішувалися, за відсутності повноважень для здійснення представництва інтересів держави, яке не було задоволено судом. Червоноградська районна військова адміністрація Львівської області подала клопотання про розгляд даної справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не зовсім відповідає.

Судом встановлено, що згідно з копіями Договорів оренди землі від 27 червня 2013 року Радехівська районна державна адміністрація передала ОСОБА_1 строком на 35 років у строкове, платне користування земельну ділянку водного фонду загальною площею 7,4975 га та 12,3553 га, які знаходяться на території Кривецької сільської ради Радехівського району Львівської області (за межами населеного пункту) для ведення фермерського господарства (а.с.14-19).

Із копії рішення 6 сесії 7 демократичного скликання Кривецької сільської ради від 12.08.2016 року вбачається, що гідротехнічні споруди на водних об`єктах згідно договорів оренди, а саме: водопідпірна - 2 шт., водоперепускна - 1 шт., водоспускна - 1 шт., на другому ставку водоперепускна - 1 шт., водоспускна - 2 шт., взяті на облік сільською радою як безхазяйні (а.с.24).

Згідно з технічним паспортом на гідротехнічні споруди від 17.09.2018 року, виданого Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації, на орендованих земельних ділянках водного фонду знаходяться: водонапускна споруда (позиція 1), що являє собою водопропускну залізобетонну трубу діаметром 0,8 м, довжиною 21,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році. Водоспускна споруда (позиція 2): водопропускна залізобетонна труба діаметром 0,8 м, довжиною 26,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році. Водоспускна споруда (позиція 3): водопропускна залізобетонна труба діаметром 0,8 м, довжиною 26,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році. Водоперепускна споруда (позиція 4: водопропускна залізобетонна труба діаметром 0,8 м, довжиною 20,0 м, залізобетонному лотку з вхідним оголовком і з дерев`яними затворами шандорного типу, побудована в 1981 році. Водоспускна споруда (позиція 5): водопропускна металева труба діаметром 0,6 м, з вхідним оголовком, побудована в 1981 році (а.с.25-32).

На зазначених земельних ділянках у 2014 році позивач самочинно збудував два будинки рибака.

Відповідно до технічного паспорта, виданого 17.09.2018 року Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації будинок рибака №1 в с.Криве. Радехівського району Львівської області, має площу 73,7 м.кв. з відкритою верандою площею 16,4 м.кв., побудований в 2014 році.

Згідно з технічним паспортом, виданим 17.09.2018 року Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації, будинок рибака АДРЕСА_3 , загальною площею 81,3 м.кв. побудований в 2014 році.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що наявні передбачені законом підстави для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю на гідротехнічні споруди, розташовані на території Кривецької сільської ради Радехівського району та визнання права власності на будинок рибака АДРЕСА_1 , загальною площею 73,7 м.кв. та відкритою верандою площею 16,4 м.кв. та права власності на будинок рибака АДРЕСА_2 , загальною площею 81,3 м.кв.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Норми права інституту набувальної давності регулюють один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередньому титулі права власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналіз категорії добросовісності заволодіння майном як умови набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України дає підстави для висновку, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного права означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.

Звідси йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.

Відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Звертаючись з даним позовом в частині визнання права власностіна нерухомемайно занабувальною давністюна гідротехнічніспоруди ОСОБА_1 посилався на те, що він користується двома земельними ділянками водного фонду на території на території Кривецької сільської ради за межами населеного пункту згідно договорів оренди землі про що долучив копії Договорів оренди землі від 27червня 2013року, вяких Радехівська районна державна адміністрація передала ОСОБА_1 строком на 35 років у строкове, платне користування земельну ділянку водного фонду загальною площею 7,4975 га та 12,3553 га, що знаходяться на території Кривецької сільської ради Радехівського району Львівської області (за межами населеного пункту) для ведення фермерського господарства.

Доказів того, що позивач з 2007 року(як зазначено в рішенні суду першої інстанції) використовував тапідтримував вналежному станігідротехнічні споруди,які розташованіна земельнихділянках судунадано небуло.Відтак судомне встановлено,що позивачкористується гідротехнічними спорудами понад 10 років.

Таким чином, судом безпідставно застосовано ст. 344 ЦК України, оскільки позивач користується таким майном менше 10 років.

Крім цього, суд першої інстанції не врахував, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позов про визнання права власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Сам по собі факт користування позивачем спірним майном - не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.

Зокрема, в матеріалах справи міститься рішення Кривецької сільської ради від 12.08.2016року «Про прийняття на облік сільської ради спірні гідротехнічні споруди», про яке було відомо позивачу, оскільки він сам про нього зазначав у позовній заяві.

Відтак,вказані обставини,про якібуло відомопозивачу,виключають можливістьвизнання заним прававласності наспірні спорудиза набувальноюдавністю нащо судпершої інстанціїуваги незвернув таприйшов допомилкового висновкупро задоволенняпозовних вимог в частині визнання права власності на гідротехнічні споруди, які розташовані на території Кривецької сільської ради Радехівського району.

Щодо позовнихвимог вчастині визнання права власності на будинки рибака, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно зприписами ч.ч.2,3ст.331ЦК Україниправо власностіна новостворененерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, ст. 376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 цієї статті), і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнане за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

У пункті 12 Постанови № 6 роз`яснено, що, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 року відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Аналогічною є правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 25.08.2020 року у справі № 760/21223/17-ц, від 18.04.2019 року у справі № 306/2140/17.

Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Таким чином, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Аналогічні правові висновки закріплені Верховним Судом України в постанові від 27.05.2015 у справі №6-159цс15 та Верховним Судом в постанові від 19.03.2018 у справі №2-4435/2008.

Також, судом першої інстанції залишено поза увагою, те, що позивач незвертався довідповідного державногооргану архітектурно-будівельногоконтролю длянабуття прававласності тавведення об`єкту вексплуатацію увстановленому закономпорядку,а одразузвернувся з позовом до суду про визнання права власності.

Вирішуючи спірпро визнанняправа власності,суд своїмрішенням узаконивсамочинне будівництвона земельнійділянці,яка неналежить ніпозивачу,ні відповідачу,оскільки начас ухваленнярішення земельнаділянка належала державі вособі РадехівськоїРДА,з якоюі булоукладено договіроренди земліта яка не була залучена до участі у даній справі.

Крім того, земельні ділянки, які передано в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, перебували у державній власності та жодних погоджень від уповноважених органів щодо зміни цільового призначення, передачі в оренду для інших цілей такому не надавалися.

Враховуючи наведене, позов ОСОБА_1 в частині визнання права власності на два будинки рибака також не підлягають до задоволення у зв`язку з їх безпідставністю.

Обговорюючи питання щодо права прокурора на оскарження рішенняРадехівського районного суду Львівської області від 31 травня 2019 року, колегія суддів виходить з правової позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020р. у справі№ 912/2385/18,26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 01 квітня 2020р. у справі 554/10282/16-ц.

Так, питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано устатті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Вказана апеляційнаскарга подаваласьпрокурором вінтересах Червоноградськоїрайонної військовоїадміністрації (правонаступникРадехівської РДА),яка підтримуєапеляційну скаргу,Басейнового управлінняводних ресурсіврічок ЗахідногоБугу таСяну таДІАМ,як уповноваженихорганів уданих правовідносинах,які небрали участіу данійсправі.

Таким чином, незалучення вказаних державних органів до участі у справі в якості третіх осіб, позбавило їхможливості своєчаснооскаржити рішеннясуду з метою захисту інтересів держави, тому прокурором доведена підставність звернення з даною апеляційною скаргою.

З наведених мотивів рішення суду слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Червоноградської районної військової адміністрації, Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, Державної інспекції архітектури та містобудування України задоволити.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 31 травня 2019 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кривецької сільської ради Радехівського району Львівської області, Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та визнання права власності на будівлі відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено10 березня 2023 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра