Ухвала

від 10.03.2023 по справі 320/5000/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 березня 2023 року № 320/5000/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Фізичної особи-підпириємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підпириємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 02.12.2021 №40/1 Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 240000,00 гривень.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах. Отже, позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

При цьому складовими частинами позову є предмет позову та підстави позову.

Предмет позову це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, направлені на захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Підстави позову це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Тобто, це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об`єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення, та які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Згідно з частиною шостою статті 160 КАС України, якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.

Позовна заява підписана представником позивача, Желовагою Ярославом Миколайовичем. На підтвердження повноважень представляти інтереси позивача ОСОБА_1 до позовної заяви додано копію довіреності.

Разом з тим, зазначений в позовній заяві номер засобів зв`язку позивача є ідентичним номеру засобів зв`язку його представника, що не відповідає вимогам вищенаведеної статті 160 КАС України в контексті обов`язкового зазначення індивідуальних даних стосовно позивача та його представника.

Окрім того, в позовній заяві не зазначено поштовий індекс; реєстраційний номер облікової картки платника податків (позивача і представника позивача) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти

Відповідно до частини першої статті 161 цього Кодексу до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною другою статті 94 цього Кодексу передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

За приписами ч. 4 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Однак, всупереч вимог вказаних норм КАС України, позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідчені, як це встановлено Національним стандартом України ДСТУ 4163-2020 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації". Зокрема, згідно з пунктом 5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2020 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 01.07.2020 № 144, відмітку про засвідчення копії документа складають з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Висновок про те, що подання незасвідчених у передбачений законом спосіб ксерокопій документів є порушенням норм процесуального права, узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17 (№ К/9901/58858/18).

При цьому, як зазначив Верховний суд в ухвалі від 04.01.2018 в адміністративній справі №9901/28/17, копії документів вважаються засвідченими належним чином за умови, якщо учасник справи підтверджує їх відповідність оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Водночас судом встановлено, що позивачем приєднано до позовної заяви ксерокопії документів, які жодним чином не засвідчені.

Як убачається з п. 1 ч. 1 ст. 59 КАС України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Таким чином, сторона у справі має право на звернення до суду самостійно або через свого представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

Так, в силу приписів ч. 2 ст. 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді (ч. 5 ст. 59 КАС України).

Крім того, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них покладається також на нотаріусів та посадових осіб органів місцевого самоврядування (п. 10 ч. 1 ст. 34 та п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII)).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 Закону № 3425-XII нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Цією ж статтею встановлено, що вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.

Аналізуючи наведені вище норми суддя дійшов висновку, що повноваження представника сторони мають бути підтверджені оригіналом довіреності або її копією, засвідченою у визначеному законом порядку, а саме: особою, яка має повноваження на засвідчення копії довіреності (нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, суддею тощо).

Водночас, суддею встановлено, що позовна заява від ФОП ОСОБА_1 подана та підписана його представником за довіреністю Желовагою Я. М. В якості доказу, що підтверджує повноваження Желоваги Я. М. на подання та підписання зазначеної заяви, приєднано копію довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області Сушановою Т. В. При цьому вказана довіреність не засвідчена.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов подано особою, право якої на вчинення таких дій від імені ОСОБА_1 не підтверджено у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 19 березня 2018 р. в адміністративній справі №826/8244/16 та 15 січня 2018 р. в адміністративній справі № 490/11396/16-а.

Згідно з вимогами частини третьої статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою зазначеної статті, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу .

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлені вимоги про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу, що за своєю природою є вимогою майнового характеру.

Тому, в даному випадку, належною сплатою судового збору при поданні до суду адміністративного позову майнового характеру вважається сплата судового збору в розмірі 2400,00 грн.

Отже, з урахуванням положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» при зверненні до суду з даним позовом розмір судового збору повинен складати 2400,00 грн за вимогу майнового характеру.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію про сплату судового збору на суму 1073,60 гривень. Тобто судовий збір сплачено не у повному розмірі, та потрібно доплатити різницю у розмірі 1326,40 грн (2400,00 грн-1073,60 грн).

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 160-161 КАС України.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви повинні бути усунуті шляхом подання до суду:

- позовної заяви оформленої відповідно до вимог ст. 160, 161, 171 КАС України із зазначенням суб`єкта владних повноважень до якого звернуто позовні вимоги та ідентифікаційного коду відповідача юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

- належним чином завіреної копії довіреності.

- належним чином засвідчені копії документів, що додаються до позовної заяви у двох примірниках (для суду та для надіслання відповідачу).

- квитанції про сплату судового збору у розмірі 1326,40 грн.

У зв`язку з чим суд, враховуючи положення статті 169 КАС України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити строк для усунення недоліків позовної заяви.

Принагідно суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі Пелевін проти України (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі Наталія Михайленко проти України (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи Креуз проти Польщі, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (Kreuz v. Poland № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Позаяк, законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

Залишити без руху позовну заяву Фізичної особи-підпириємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Я.В. Горобцова