Рішення

від 13.03.2023 по справі 420/424/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/424/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОР БІЛД» до Одеської митниці, як територіальний орган (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів № UA500370/2022/000012/2 від 03.12.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом подано митну декларацію на товар, який надійшов на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митною декларацією до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірним рішенням про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Ухвалою судді від 11.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

03.02.2023 до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що під час митного контролю товарів за митною декларацією програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару: 1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.5. контракту вартість пакування включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару. Згідно п.2.5. контракту до ціни товару включені витрати по доставці товару до порту відправлення та навантаженню на судно, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 3) у наданому до митного оформлення коносаменті від 29.07.2022 №2 містяться відомості щодо оплати фрахту за чартер партією, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо), відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Довідка про вартість перевезення від 22.09.2022 за коносаментом №2 містить ознаки створення за допомогою комп`ютерного редагування та містить ознаки підробки; 4) згідно п.3.1 контракту оплата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати відповідно до Інвойсу від Продавця, якщо інше не передбачене Інвойсом. Відповідно до наданих до митного оформлення документів: рахунок-проформа від 09.05.2022 № EX22-079 не містить умов оплати, рахунок-фактура (інвойс) від 26.07.2022 № ST12022000000966 містить інформацію щодо 100% передоплати за товар. До митного оформлення надано банківський платіжний документ від 10.05.2022 № б/н та від 07.06.2022 № б/н (до дати фактичного формування інвойсу). Крім того, зазначені вище документи, різні за формою та виглядом, довідка від 07.06.2022 № б/н містить ознаки створення за допомогою комп`ютерного редагування та містить ознаки підробки. Оплата за товар відбувалася через різні банки; 5) у копії митної декларації країни відправлення від 26.07.2022 № 22411500EX00001185 зазначений інший за номером та датою рахунок-фактура. Таким чином, копія митної декларації країни відправлення та рахунок-фактура містять ознаки підробки; 6) наданий до митного оформлення інвойс E-Fatura взагалі не містить вказаний декларантом у гр.44 номер та дату; 7) надані до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) від 26.07.2022 № ST12022000000966, рахунок-проформа від 09.05.2022 № EX22-079 містять розбіжності у назві експортера із контрактом та товаросупровідними документами; 8) наданий до митного оформлення прайс-лист виробника товару має дату пізнішу ніж рахунок-проформа, що може свідчити про можливу підробку; 9) в ході здійснення візуального контролю поданих документів виявлено, що підписи перевізника Pozitif Group Lojistik Sanayi Ticar Ticaret Limited Sirketi, що наявні в наданих до митного оформлення документах є різними та несхожими, що в свою чергу свідчить, що вказані документи містять явні ознаки підробки; 10) в ході здійснення візуального контролю поданих документів виявлено, що підписи експортера SAFIR TUZ GIDA MADEN PAZ. NAK. INS. ITH. IHR. SAN. VE TIC. A.S., що наявні в наданих до митного оформлення документах є різними та несхожими, що в свою чергу свідчить, що вказані документи містять явні ознаки підробки; 11) у наданому до митного оформлення сертифікату про походження від 27.07.2022 № V 0584729 міститься дані щодо іншої ніж задекларована кількості вантажу, що не дає змоги однозначно ідентифікувати партію вантажу. Таким чином, виникають сумніви в достовірності заявленого рівня транспортних витрат, у зв`язку із чим оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови є обґрунтованими та скасуванню не підлягають.

06.02.2023 до суду від ТОВ «ФОР БІЛД» надійшла відповідь на відзив, згідно з якою відзив відповідача фактично є комбінацією набору норм митного законодавства на десяток аркушів, починаючи з визначення терміну «автоматизована система управління ризиками», закінчуючи визначенням поняття «митна вартість» з посиланням на нерелевантні (до даних фактичних обставин справи) висновки, що викладені у постановах Верховного суду за 2013-2015 роки та переписування мотивувальної частини Оскаржуваного рішення з зазначенням про те, що в ньому наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Натомість підстави позову фактично зводяться до того, що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, відсутні будь-які розбіжності, які б в впливали на визначену позивачем митну вартість, адже саме з фактичною наявністю таких розбіжностей Митний кодекс України пов`язує повноваження митного органу на прийняття рішення про коригування митної вартості , однак в цій частині відзив не містить жодних заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази.

Ухвалою суду від 14.02.2023 в задоволенні клопотання представника Одеської митниці Держмитслужби із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження відмовлено; в задоволенні клопотання Одеської митниці Держмитслужби про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФОР БІЛД» та SAFIR TUZ GIDA MADEN PAZ. NAK. INS. ITH. IHR. SAN. VE TIC. A.S. (виробник солі, в тому числі солі харчової та таблетованої) (Туреччина) укладено контракт № 2 від 11.04.2022 на поставку продукції.

Партія товару (сіль харчова та сіль таблетована) в обсязі 840 000,00 кг нетто (842 160,00 кг брутто), що надійшла морським судном USKO MFU згідно коносаменту № 2 від 29.07.2022 по Контракту № 2 від 11.04.2022 розмитнювалась частинами:

19.10.2022 згідно ВМД № UA500370/2022/005629 в обсязі 90000 кг солі на суму 9900,00 дол.США;

30.11.2022 була подана ВМД №22UA500370006817U6 на розмитнення 337 500 кг солі на суму 33075,00 дол. США, по якій прийнято рішення про коригування митної вартості 02.12.2022 № UA500370/2022/000011/2 (в подальшому товар випущено у вільний обіг згідно ВМД №22UA500370006901U4 від 03.12.2022);

02.12.2022 була подана ВМД №22UA500370006899U0 на розмитнення 412 500 кг солі на суму 40 425,00 дол. США, по які прийнято рішення про коригування митної вартості 03.12.2022 № №UA500370/2022/000012/2 (в подальшому товар випущено у вільний обіг згідно ВМД №22UA500370006919U1 від 05.12.2022).

Так, позивачем у м/п "Ізмаїл" п/п "Ізмаїльський МТП" Одеської митниці за митною декларацією №22UA500370006899U0 від 03.12.2022 здійснювалось митне оформлення частини партії товару, що надійшла згідно інвойсу ST2022000000966 від 26.07.2022, а саме 412 500 кг харчової солі, вакуумної виварної гатунку «Екстра» Saltech Chef (код УКТЗЕД 2501.00.9100) в поліпропиленових мішках по 25 кг (далі товар), що була поставлена згідно Контракту №2 від 11.04.2022 р. укладеного між SAFIR TUZ GIDA MADEN PAZARLAMA NAKLIYAT INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI (далі Продавець) та ТОВ «ФОР БІЛД».

Відповідно до зазначеного у графі 44 згаданої митної декларації до митного оформлення декларантом було подано зокрема такі документи:

1. Пакувальний лист від 26.07.2022 до Інвойсу ST2022000000966 від 26.07.2022;

2. Рахунок-проформа (proforma invoice) від 09.05.2022;

3. Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) ST2022000000966 від 26.07.20224

4. E-fatura V22243160110886024055202/1 (TR1.2) від 26.07.2022;

5. Коносамент №2 від 29.07.2022 р. (bill of lading);

6. Вантажна відомість (Cargo Manifest) від 29.07.2022;

7. Сертифікат про походження товару № V 0584729 від 27.07.2022 р. (Certificate of origin);

8. Платіжне доручення від 10.05.2022 щодо здійснення декларантом попередньої оплати за товар згідно контракту № 2 від 11.04.2022 на суму 70934,50 дол. США;

9. Виписка із системи SWIFT щодо здійснення декларантом оплати товару згідно контракту № 2 від 11.04.2022 на суму 12 465,50 дол. США;

10. Рахунок-фактура (інвойс) про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.08.2022 чартер партія № 11 від 21.07.2022 на суму 82985,40 дол. США;

11. Виписка із системи SWIFT щодо здійснення оплати послуг з перевезення від 13.09.2022 на суму 30000,00 дол.США, від 16.09.2022 на суму 15000,00 дол. США та від 20.09.2022 на суму 37985,40 дол. США;

12. Довідка ТОВ «ФОР БІЛД» від 02/12-1 від 02.12.2022 про вартість фрахту;

13. Каталог виробника товару;

14. Прайс-лист Продавця щодо ціни товару від 09.05.2022;

15. Висновок Державного підприємства ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 27.10.2022 №121/116;

16. Розрахунок ціни (калькуляція) від 09.05.2022;

17. Контракт №2 від 11.04.2022 р. укладений між SAFIR TUZ GIDA MADEN PAZARLAMA NAKLIYAT INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI та ТОВ «ФОР БІЛД»;

18. Договір перевезення (чартер партія) №11 від 21.07.2022;

19. Довідка ТОВ «ФОР БІЛД» № 30/11-1 від 30.11.2022 щодо страхування;

20. Довідка ТОВ «ФОР БІЛД» № 30/11-2 від 30.11.2022 щодо відсутності витрат на упаковку та пакування товару;

21. Цінова пропозиція виробника товару на умовах FOB Eregli від 09.05.2022;

22. Митна декларація країни відправлення від 26.07.2022 № 22411500EX00001185.

У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту або уповноваженій ним особі було запропоновано за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

03.12.2022 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2022/000012/2, яким митну вартість товару було скориговано до вищого рівня.

Зокрема, позивачем було подано до митного органу декларацію №22UA500370006899U0 від 03.12.2022, в якій розраховано митну вартість задекларованого товару у розмірі 2 158 719,42 грн (гр. 27), митні платежі 483 553,15 грн, а митним органом прийнято 03.12.2022 рішення № UA500370/2022/000012/2 про коригування митної вартості та розраховано митну вартість товару у розмірі 4 540 448,80 грн (гр. 30), митні платежі 1 017 060,54 грн (митну вартість товару було скориговано США/кг з рівня 0,1431 дол. США/кг до рівня 0,301 дол. США/кг, про що зазначено в Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500370/2022/000012/2 від 03.12.2022). Отже, різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні №UA500370/2022/000012/2 від 03.12.2022 р. складає 533 507,39 грн

У рішенні про коригування митної вартості № UA500370/2022/000012/2 від 03.12.2022 зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.5. контракту вартість пакування включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару. Згідно п.2.5. контракту до ціни товару включені витрати по доставці товару до порту відправлення та навантаженню на судно, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) у наданому до митного оформлення коносаменті від 29.07.2022 №2 містяться відомості щодо оплати фрахту за чартер партією, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо), відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Довідка про вартість перевезення від 22.09.2022 за коносаментом №2 містить ознаки створення за допомогою комп`ютерного редагування та містить ознаки підробки;

4) згідно п.3.1 контракту оплата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати відповідно до Інвойсу від Продавця, якщо інше не передбачене Інвойсом. Відповідно до наданих до митного оформлення документів: рахунок-проформа від 09.05.2022 № EX22-079 не містить умов оплати, рахунок-фактура (інвойс) від 26.07.2022 № ST12022000000966 містить інформацію щодо 100% передоплати за товар. До митного оформлення надано банківський платіжний документ від 10.05.2022 № б/н та від 07.06.2022 № б/н (до дати фактичного формування інвойсу). Крім того, зазначені вище документи, різні за формою та виглядом, довідка від 07.06.2022 № б/н містить ознаки створення за допомогою комп`ютерного редагування та містить ознаки підробки. Оплата за товар відбувалася через різні банки;

5) у копії митної декларації країни відправлення від 26.07.2022 № 22411500EX00001185 зазначений інший за номером та датою рахунок-фактура. Таким чином, копія митної декларації країни відправлення та рахунок-фактура містять ознаки підробки;

6) наданий до митного оформлення інвойс E-Fatura взагалі не містить вказаний декларантом у гр.44 номер та дату;

7) надані до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) від 26.07.2022 № ST12022000000966, рахунок-проформа від 09.05.2022 № EX22-079 містять розбіжності у назві експортера із контрактом та товаросупровідними документами;

8) наданий до митного оформлення прайс-лист виробника товару має дату пізнішу ніж рахунок-проформа, що може свідчити про можливу підробку;

9) в ході здійснення візуального контролю поданих документів виявлено, що підписи перевізника Pozitif Group Lojistik Sanayi Ticar Ticaret Limited Sirketi, що наявні в наданих до митного оформлення документах є різними та несхожими, що в свою чергу свідчить, що вказані документи містять явні ознаки підробки;

10) в ході здійснення візуального контролю поданих документів виявлено, що підписи експортера SAFIR TUZ GIDA MADEN PAZ. NAK. INS. ITH. IHR. SAN. VE TIC. A.S., що наявні в наданих до митного оформлення документах є різними та несхожими, що в свою чергу свідчить, що вказані документи містять явні ознаки підробки;

11) у наданому до митного оформлення сертифікату про походження від 27.07.2022 № V 0584729 міститься дані щодо іншої ніж задекларована кількості вантажу, що не дає змоги однозначно ідентифікувати партію вантажу.

Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

Згідно частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів.

В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) за резервним методом.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить по товару 0,301 дол. США/кг (МД від 30.09.2022 № UA500370/2022/005154 та від 19.10.2022 № UA500370/2022/005617) ніж заявлено декларантом 0,1431 дол. США/кг нетто.

Декларанту роз`яснено права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ. Роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 826/18258/13-а.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

Щодо зауважень митного органу про те, що «у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару - вартість пакування, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару», суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Згідно Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, FOB «FREE ON BOARD», ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження), означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Отже, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Відповідно до пункту 2.5 контракту № 2 від 11.04.2022, у вартість товару по цьому контракту входить вартість упаковки Товару в поліпропіленові мішки 25 кг(10 кг) та / або поліетиленові мішки 25 кг (10 кг, 8 кг) із зображенням приватної марки «Saltech Everest», «Saltech Chef», «Saltech Pure», «Saltech Nano», «Saltech Meat», «Saltech Winter» та у біг-беги із зображенням приватної марки «Saltech Chef», «Saltech Pure», «Saltech Nano», «Saltech Meat», «Saltech Winter». У вартість товару по цьому контракту включені транспортні витрати Продавця по доставці Товару до порту відправлення в країні Продавця, а також витрати по обробці вантажу в порту та завантаженні товару на судно, якщо інші умови поставки Товару не погоджені Сторонами в додаткових угодах до Контракту.

Отже, згідно п. 2.5 Контакту № 2 від 11.04.2022, вартість пакування включена у вартість товарів. Також відсутність додаткових витрат на упаковку товару або робіт по пакуванню підтверджена у листі ТОВ «ФОР БІЛД» від 30.11.2022 № 30/11-2, що був поданий декларантом під час здійснення митного оформлення товару.

Крім того, відповідно до калькуляції, наданої постачальником від 09.05.2022 на умовах поставки FOB Eregli, яка подавалась також декларантом в розпорядження Одеської митниці, вбачається, що вартість упаковки та пакування, транспортування товару з Анкари в порт Eregli, портові витрати, а також витрати на завантаження судна включені у ціну товару, що відповідає умовам п. 2.5 Контракту № 2 від 11.04.2022. Інші умови поставки Товару Сторонами Контракту № 2 від 11.04.2022 не погоджувались.

Таким чином, у митного органу відсутні будь-які підстави стверджувати, що позивачем було понесено витрати з пакування товару, його доставці до порту навантаження та завантаження на судно додатково, а відтак і підстави витребувати документи на підтвердження таких витрат, і відповідно й обґрунтовувати ненаданням таких документів Оскаржуване рішення, оскільки такі складова митної вартості відсутні

При цьому жодний нормативно-правовий акт чи інший документ не передбачає необхідності зазначення у товаросупровідних документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) «даних щодо включення вартості пакування, його доставці до порту навантаження та завантаження на судно до ціни товару та їхній фактичний розмір», як того вимагає Відповідач, саме по собі відображення таких положень у відповідному контракті є достатньою підставою для того, щоб стверджувати про включення витрат до ціни товару, адже всі товаросупровідні документи складаються на виконання умов контракту.

Щодо зауважень митного органу про те, що «у наданому до митного оформлення коносаменті від 29.07.2022 №2 містяться відомості щодо оплати фрахту за чартер партією, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо), відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Довідка про вартість перевезення від 22.09.2022 за коносаментом №2 містить ознаки створення за допомогою комп`ютерного редагування та містить ознаки підробки», суд зазначає наступне.

Відповідно до переліку документів, наданих декларантом митному органу та зазначеним у графі 44 митної декларації № 22UA500370006899U0 від 03.12.2022 такий документ, як довідка про вартість перевезення від 22.09.2022 за коносаментом № 2 відсутня, оскільки така не подавалась декларантом. Відтак, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на документ, який до митного оформлення декларантом не подавався є незаконним.

Згідно з ч. 4 ст. 52 Митного кодексу України, у випадках, визначених цим кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до п.6 ч. 10 ст. 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

На виконання приписів п. 1 ч. 5 ст. 52 МКУ декларантом було подано Одеській митниці декларацію митної вартості, згідно якої, до ціни товару, що розмитнювався декларацією № 22UA500370006899U0 від 03.12.2022, додано таку складову митної вартості як витрати на перевезення товару (фрахт) пропорційно обсягу розмитнюваного товару (413490 тн брутто) виходячи із вартості перевезення 1 тн солі згідно умов чартер партії № 11 від 21.07.2022 45 дол. США, що складає 18 607,05 дол. США. Будь-які зауваження щодо поданої декларації митної вартості у Одеської митниці були відсутні.

Позаяк, декларантом до митного оформлення було подано всі документи на підтвердження вартості перевезення, які значені у гр. 44 митної декларації: договір перевезення (чартер партія) № 11 від 21.07.2022, інвойс від 03.08.2022 та докази оплати фрахту в повному обсязі на суму 82 985,40 дол. США.

Крім того, декларантом до митного оформлення було подано довідку про вартість фрахту вих. № 02/12-1 від 02.12.2022, в якій, виходячи із умов поставки товару FOBEregli, на забезпечення поставки партії товару до пункту призначення порт Ізмаїл, зокрема було зазначено, що ТОВ «ФОР БІЛД» було укладено договір Чартер-партію № 11 від 21.07.2022 на перевезення 1 844 120,00 кг (брутто) солі відповідної номенклатури, вартість фрахту складає 45 доларів США за 1 тн вантажу.

При цьому, сіль харчова та сіль таблетована вагою 842 160,00 кг (брутто) перевезено морським судном USKO MFU, згідно контракту від 11.04.2022 №2, рахунку-фактури (інвойсу) від 26.07.2022 № ST12022000000966 та коносаменту № 2 від 29.07.2022. Частина товару згідно контракту № 2 від 11.04.2022 рахунку-фактури (інвойсу) від 26.07.2022 № ST12022000000966 та коносаменту № 2 від 29.07.2022 випущена у вільний обіг згідно ВМД UA500370/2022/005629, при поданні нових декларацій декларантом уточнюється вартість перевезення пропорційно обсягу товару, що підлягає митному оформленню.

Зазначеною довідкою про вартість фрахту вих. № 02/12-1 від 02.12.2022 ТОВ «ФОР БІЛД» підтвердило, що вартість перевезення товару пропорційно до обсягу товару, що надійшов згідно контракту від 11.04.2022 №2, рахунку-фактури (інвойсу) від 26.07.2022 № ST12022000000966 та коносаменту № 2 від 29.07.2022, складає 37 897,20 дол. США, тобто 842.160 ,00 тн (брутто)х45 дол.США.

Таким чином, у митного органу відсутні будь-які підстави стверджувати про неможливість перевірки правильності визначення митної вартості самого товару через відсутність в товаросупровідних документах даних щодо оплати фрахту, оскільки відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 52 МКУ декларантом була подана декларація митної вартості із зазначенням витрат на перевезення товару, що не були включені до ціни товару.

Щодо зауважень митного органу про те, що «згідно п.3.1 контракту оплата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати відповідно до Інвойсу від Продавця, якщо інше не передбачене Інвойсом. Відповідно до наданих до митного оформлення документів: рахунок-проформа від 09.05.2022 № EX22-079 не містить умов оплати, рахунок-фактура (інвойс) від 26.07.2022 № ST12022000000966 містить інформацію щодо 100% передоплати за товар. До митного оформлення надано банківський платіжний документ від 10.05.2022 № б/н та від 07.06.2022 № б/н (до дати фактичного формування інвойсу). Крім того, зазначені вище документи різні за формою та виглядом, довідка від 07.06.2022 № б/н містить ознаки створення за допомогою комп`ютерного редагування та містить ознаки підробки. Оплата за товар відбувалася через різні банки», суд зазначає наступне.

Відповідно до положень розділу 3 «Умови платежу» контракту № 2 від 11.04.2022, сплата за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати товару на підставі інвойсу від продавця, якщо інші умови оплати не обумовлені в інвойсі. Сплата товару здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця за реквізитами, зазначеними в п. 3.4 цього контракту. Ціни на попередньо оплачений покупцем товар не підлягають зміні. Сплата має бути проведена банківським переказом в доларах США.

Відповідно до п. 4.3.1 контракту № 2 від 11.04.2022, продавець зобов`язується виготовити, доставити товар в морський порт країни відправлення (Турція) та забезпечити завантаження товару в строк не пізніше 20 (двадцять) календарних днів з моменту 100% попередньої оплати товару.

На виконання розділу 3 «Умови платежу» контракту № 2 від 11.04.2022, ТОВ «ФОР БІЛД» сплатив за товар 10.05.2022 та 07.06.2022 в загальному розмірі 83 400,00 дол. США, тобто 100% в якості передоплати, на підставі проформи-інвойсу (попереднього інвойсу) від 09.05.2022 № ЕХ22-079, що відповідає положенням розділу 3 контракту № 2 від 11.04.2022 та підтверджується випискою із системи SWIFT від 07.06.2022 на суму 12 465,50 дол. США та платіжним дорученням в іноземній валюті № б/н від 10.05.2022 на суму 70 934,50 дол. США, засвідченими АТ «КБ «ГЛОБУС».

Посилання митного органу в оскаржуваному рішенні на те, що зазначені докази оплати за товар відповідно до контракту № 2 від 11.04.2022 є різними за формою та виглядом - є неспроможними, оскільки як платіжне доручення в іноземній валюті, так і виписка із системи SWIFT є належними доказами здійснення оплати товару декларантом

Згідно гр. 44 митної декларації № 22UA500370006899U0 від 03.12.2022, такий документ, як довідка від 07.09.2022 № б/н, відсутній, оскільки така не подавалась декларантом. Відтак, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на документ, який до митного оформлення декларантом не подавався, є безпідставним.

Відповідно до виписки із системи SWIFT від 07.06.2022 на суму 12 465,50 дол. США та платіжного доручення в іноземній валюті № б/н від 10.05.2022 на суму 70 934,50 дол. США, засвідченими АТ «КБ «ГЛОБУС», сплата за Товар по контракту № 2 від 11.04.2022 здійснювалась з рахунку ТОВ «ФОР БІЛД», відкритого в АТ КБ «ГЛОБУС» через рахунок банка-кореспондента АБ «БАНК ПІВДЕННИЙ», що відповідає положенням Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який діяв на момент проведення оплати за товар по контракту № 2 від 11.04.2022 та Закону України «Про валюту та валютні операції».

У свою чергу, декларантом в розпорядження митного органу була надано належні, допустимі та достатні докази здійснення 100% передоплати за товар, що був поставлений відповідно до умов контракту № 2 від 11.04.2022.

Щодо зауважень митного органу відносно розбіжностей у реквізитах (номерах) електронного інвойсу та експортної декларації, суд виходить з наступного.

Згідно правил до митного оформлення подаються електронні відомості експортних цін, сформованих на державному порталі рахунків-фактур (Е-фатура) експорту https://efatura.gtb.gov.tr/.

Е-фатура є витягом з електронного реєстру, відомості з електронної системи передаються у експортну декларацію, що повністю виключає можливість його підробки. Номер документу формує електронна державна система, що відповідає ID документу, зазначеному в експортній декларації.

Тобто у даному випадку e-fatura, ETTN b888bf55-1cf1-46eba579-d36274bf619c (електронний інвойс), ID ідентифікатор V 22243160110886024055202/1 від 26.07.2022, що зазначена у копії митної декларації країни відправлення від 26.07.2022№ 22411500EX00001185.

Зазначені електронні документи було надано відповідачу під час здійснення митного оформлення товару. Крім того, e-fatura, ETTN b888bf55-1cf1-46eb-a579-d36274bf619c (електронний інвойс) містить в собі посилання на номер інвойсу № ST12022000000966 від 26.07.2022, що дає змогу ідентифікувати партію товару та заявлену митну вартість та свідчить про відсутність розбіжностей, які на думку митного органу були в документах, наданих декларантом до митного оформлення.

Отже, наявність в експортній декларації посилання на електронний реєстр e-fatura доводить відповідність ціни у рахунку-фактурі ціновим відомостям експортної декларації, що також виключає можливість підробки таких документів.

Подана Позивачем до митного оформлення експортна декларація країни відправлення (Туреччини) містить інформацію про постачальника та покупця, назву, кількість та ціну товару, умови поставки, проте в принципі не містить номера саме комерційного інвойсу, а містить номер, який надано цьому документу в електронній митній базі Туреччини (e-Fatura).

При цьому, правила заповнення митної декларації Туреччини регулюються турецьким законодавством і позивач жодним чином на це впливати не може. Водночас, жодних розбіжностей у номенклатурі, ціні, об`ємі (масі), особі продавця товару, країни його походження митним органом виявлено не було.

Не заслуговують також на увагу зауваження митного органу щодо наявності розбіжностей у назві експортера із контрактом та товаросупровідними документами, оскільки із поданих документів вбачається, що назва експортера застосовується у цих документах в повному або скороченому вигляді.

Так, всі подані до митного оформлення документи містять в собі податковий номер продавця, а саме 7370967993, що надавало змогу митному органу його ідентифікувати.

Також безпідставними є зауваження митного органу щодо надання декларантом до митного оформлення прайс-листа виробника товару із зазначенням дати, пізнішої ніж рахунок-проформа, що на думку митного органу може свідчити про можливу підробку.

Так, прайс-лист виробника товару датований 09.05.2022, а рахунок-проформа (proforma invoice) також датований 09.05.2022. Отже посилання митного органу на наявність розбіжностей та можливу підробку цих документів є надуманим та свідчить про поверхневу перевірку митним органом документів, наданим декларантом до митного оформлення.

Щодо посилань митного органу на підробку підписів посадових осіб перевізника Pozitif Group Logistik Sanayi Ticar Ticaret Limited Sirketi та продавця експортера SAFIR TUZ GIDA MADEN PAZARLAMA NAKLIYAT INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI, варто зауважити, що посадові особи митниці не мають відповідних спеціальних знань для встановлення даної обставини.

Так, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені висновки узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.

На підтвердження вказаних тверджень експертних почеркознавчих досліджень відповідачем не проводилось і не зрозуміло, які саме документи на підтвердження автентичності підписів мав надати позивач та якою нормою права передбачено подання таких документів.

Суд вважає неспроможним посилання в оскаржуваному рішенні на підробку документів лише з посиланням на те, що в ході здійснення візуального контролю поданих документів виявлено, що підписи продавця є різними та несхожими. При цьому суд враховує, що митний орган не застосував до позивача будь-яких заходів, встановлених законодавством за надання підробних документів митному органу (порушення митних правил), що свідчить про те, що висновки митного органу ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим з огляду на вимоги чинного законодавства.

Щодо доводів митного органу про те, що до митного оформлення надано сертифікат про походження від 27.07.2022 № V0584729, в якому містяться дані щодо іншої ніж задекларована кількість вантажу, що не дає змоги однозначно ідентифікувати партію вантажу, варто зазначити наступне.

У сертифікаті про походження товару від 27.07.2022 № V0584729 зазначено вид транспорту морське судно та зазначена вага брутто кожного найменування товару до другого знаку. Зазначена вага повністю ідентична показникам експортної декларації, інвойсів, коносаменту. Сертифікат походження товару має підтверджувати виключно країну походження такого товару, жодних вимог щодо змісту сертифікату походження товару будь-які нормативно правові акти не містять (в тому числі щодо необхідності зазначення у ньому реквізитів інвойсу та ідентифікації транспортного засобу).

В свою чергу, сертифікат походження був наданий продавцем та жодного відношення до складання такого документу позивач не має. При цьому ключовими моментами, що дають можливість ідентифікувати товар, є саме його номенклатура та вага (об`єм), що безпосередньо відображено у такому сертифікаті.

При цьому, в довідці про вартість фрахту від 02.12.2022 № 02/12-1, що була надана декларантом до митного оформлення зазначено, що частина товару поставлена згідно контракту від 11.04.2022 № 2, рахунку-фактури (інвойсу) від 26.07.2022 №ST12022000000966 та коносаменту від 29.07.2022 № 2 була випущена у вільний обіг згідно ВМД № UA500370/2022/005629.

Отже, твердження митного органу про неможливість однозначно ідентифікувати товар не заслуговують на увагу та спростовується в сукупності поданими декларантом до митного оформлення документами.

У сертифікаті про походження товару від 27.07.2022 № V0584729 зазначено вид транспорту морське судно та зазначена вага брутто кожного найменування товару до другого знаку, а саме: сіль таблетована Everest в ПЕ мішках (72 б/беги) вагою 90360 кг брутто, сіль харчова Екстра CHEF в ПП мішках (600 б/бегів) вагою 751800 кг брутто, а загалом 672 б/беги вагою 842 160,00 кг брутто, 840 000,00 кг нетто, що ідентично зазначеному в пакувальному листі від 26.07.2022, коносаменті № 2 від 29.07.2022, інвойсі від 26.07.2022 № ST12022000000966, тобто зазначена вага товару та його номенклатура повністю ідентична показникам експортної декларації, інвойсів, коносаменту, пакувальному листу та карго маніфесту.

ТОВ «ФОР БІЛД» для митного оформлення разом із митною декларацією №22UA500370006899U0 від 03.12.2022 було подано лист Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторінгу зовнішніх товарних ринків» - ДП «Держзовнішінформ» вих. № 121/116 від 27.10.2022, наданий на запит декларанта щодо проведення цінової експертизи Контракту № 2 від 11.04.2022

За результатами розгляду документів наданих ТОВ «ФОР БІЛД» та отриманої інформації від виробника товару (його представника), а також з торгівельних та аналітичних майданчиків, з урахуванням того, що сіль купується безпосередньо у виробника продукції, контрактні умови постачання FOB, відповідно до яких в ціну товару входить його доставка до порту відправлення, навантаження в порту відправлення та пакування товару, а також того, що продукція поставляється оптовою партією на умовах попередньої оплати, ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» дійшов висновку, що контрактний рівень цін в розмірі (сіль харчова 98 дол. США/тн (пакування: РР мішки по 25 кг в біг бег), сіль таблетована 110 дол. США/тн (пакування: РЕ мішки по 25 кг в біг бег), що постачаються на умовах поставки FOB Eregli (Туреччина) (Інкотермс 2010), в рамках Контракту № 2 від 11.04.2022 згідно інвойсу № ST12022000000966 від 26.07.2022 до зазначеного Контракту є прийнятним та відповідає ціновій політиці продавця при експорті.

Таким чином, жодних розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість товару документи, що подавалися позивачем для митного оформлення товару не містили, а відтак всі доводи оскаржуваного рішення є безпідставними.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.

У постанові від 01.10.2013 по справі N 21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, яких дотримується й сучасна судова практика (постанова від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625, постанова від 11 лютого 2021 року по справі № 826/8228/16), що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зокрема зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 МК України.

Відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

За таких обставин, митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Згідно з ч. 11 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 по справі № 803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Крім того, Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У постанові від 30.04.20 по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі «Звежинський проти Польщі» позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.

Під час втручання необхідно дотримуватися «справедливої рівноваги» між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. А.» та інші проти Бельгії). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно п. 17 рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові від 21.10.2021 № 620/2936/20 ВС/КАС зазначив, що правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку коли справа слухається у відкритому судовому випадку. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (за умови попередження про це до прийняття рішення по суті).

У позовній заяві ТОВ «ФОР БІЛД» зазначено, що Товариством понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн (вартість роботи АО «МАГНІТ» за договором № 1110/2022-01 від 11.10.2022).

На підтвердження понесених витрат до суду надано договір про надання правової допомоги № 1110/2022-01 від 11.10.2022; додаток 3 від 03.12.2022 до договору; рахунок 04012023 від 04.01.2023 на суму 10 тис. грн; платіжне доручення № 677 від 12.01.2023 на суму 10 тис. грн; акт про надання правової допомоги від 09.03.2023.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

У відзиві відповідач зазначає, що оскільки митним органом у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувалися права та законні інтереси позивача, то вимоги про стягнення на його користь судових витрат суперечать ст. 139 КАС України.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

При викладених обставинах, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову (позов немайнового характеру) і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 5000 грн.

При цьому суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОР БІЛД» (м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21, 04107; ЄДРПОУ 40923145) до Одеської митниці, як територіальний орган (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А; ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як територіальний орган (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA500370/2022/000012/2 від 03.12.2022.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці, як територіальний орган (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОР БІЛД» сплачений судовий збір у розмірі 8002,62 грн (вісім тисяч дві грн. 62 коп.).

Стягнути з Одеської митниці, як територіальний орган (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОР БІЛД» судові витрати у розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

СуддяІ.В. Завальнюк