Рішення

від 27.02.2023 по справі 159/359/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/359/23

Провадження № 2/159/381/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року м. Ковель

Ковельський міськрайоннийсудВолинськоїобласті у складі:

головуючого суддіЧалого А.В.,

секретаря судового засідання Конашук М.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Ковель в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмашторг» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмашторг» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що у період з 01 березня 2019 року по 08 листопада 2022 року він знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільмашторг». За час перебування позивача та відповідача у трудових правовідносинах, з боку останнього була нарахована, але не виплачена позивачу заробітна плата у розмірі 64623. 08 листопада 2022 року Наказом № 11/СТ позивач був звільнений. 10 листопада 2022 року він звернувся до відповідача з листом в якому просив провести з ним розрахунок, проте не отримав відповіді. 16 грудня 2022 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача з проханням надати довідку про заборгованість по заробітній платі, та, на жаль, не отримав відповіді. На момент звернення до суду відповідач так і не здійснив виплату заборгованості по заробітній платі.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмашторг» на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 64623 (шістдесят чотири тисячі шістсот двадцять три) гривні 68 коп, середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день вирішення судової справи по суті та судові витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

27.02.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

У відзивіпредставник відповідачазазначає,що позивачпрацював напідприємстві сторожемта бувзвільнений ззайманої посадиза власнимбажанням 08.11.2022року згіднонаказу №11/СТ.Дійсно вденьзвільнення небуло проведенорозрахунку.Проте,дана заборгованістьвиникла нечерез прямийумисел відповідача,а черезобставини,які склалисьчерез війну.Представник відповідачазазначає,що визнаєзаборгованість врозмірі 54000грн. Увересні місяці 2022року позивачу буловиплачено -2970грн,листопаді -11000грн, грудні-6886грн.На початокта кінецьсічня місяцязаборгованість позарплаті позивачустановила 57737грн 31коп.02.02.23було виплаченосуму 1737грн 31коп та20.02.2023року - 2 000 грн. Станом на 23.02.2023 року заборгованість становить 54 000 грн. Представник відповідача просить врахувати, що затримка виплати заробітної плати ОСОБА_1 виникла через обставини, пов`язані з війною та просить суд при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні застосувати принцип співмірності сумі заборгованості до нарахованих сум. Крім того, витрати на надання правової допомоги представник відповідача вважає завищеними, зважаючи на нескладність справи, мінімальні затрати часу адвокатом при підготовці позовної заяви, а також критерію розумності його розміру, виходячи із важкою фінансовою ситуацією відповідача через війну в Україні. Представник відповідача просить суд зменшити витрати на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 3 000 грн.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просили суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд позовні вимоги задовольнити частково.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах х ТОВ «Сільмашторг» з 01.03.2019, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

З копії наказу директора ТзОВ «Сільмашторг» від 08.11.2022 №11/СТ, ОСОБА_1 звільнений з посади сторожа за власним бажанням ст. 38 КЗпП України з 08.11.2022.

З копії розрахункового листа вбачається, що ОСОБА_1 , що залишок заборгованості на початок листопада 2022 становила 70754, 86 грн. Нараховано за листопад 6048,22. Утримано 12179,40 грн. Залишок на кінець місяця становить 64623,68 грн.

Копією заяви від 10.11.2022 підтверджується факт звернення ОСОБА_1 до ТОВ «Сільмашторг» з проханням провести з ним повний розрахунок, виплатити всі нараховані йому кошти.

З адвокатського запиту від 16.12.2022 вбачається, що адвокат Клімук О.С. звертався до ТзОВ з проханням надати довідку про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 , який звільнений 08.11.2022 з посади сторожа.

З розрахункового листа за грудень 2022 вбачається, що ОСОБА_1 виплачено грошові кошти в розмірі 6886, 37 грн. Залишок на кінець місяця становить 57737, 31 грн.

З розрахункового листа за січень 2023 вбачається, що залишок коштів на кінець січня місяця становить 57737, 31 грн.

Довідкою директора ТзОВ «Сільмашторг» від 27.02.23 №51/01-133Ст підтверджується факт виплати ОСОБА_1 заробітної плати: 02.02.2023 в розмірі 1737 грн; 20.02.2023 2000 грн.

Згідно вказаної довідки заборгованість по заробітній платі станом на 23.02.2023 становить 54000 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Згідно з ч. 1ст. 116 КЗпП України, на роботодавця покладено обов`язок при звільненні працівника здійснити виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації в день його звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У своїй практиці Верховний Суд України неодноразово зазначав, що аналіз змісту ст.ст. 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово - господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова №6-2163цс16 від 31 травня 2017 року, №6-259цс17 від 13 березня 2017 року).

Оскільки належними та допустимими доказами встановлено, що відповідач при звільненні позивача повного розрахунку з ним не провів, причини на які посилається представник відповідача є такими, що не виключають обов`язку з виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 54000 грн нарахованої але невиплаченої заробітної плати обґрунтована та підлягає до задоволення.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведений з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунок з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом, відповідачем фактичний розрахунок з позивачем не здійснено з вини відповідача.

Період, за який здійснюється розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача розпочався з наступного дня після звільнення, тобто з 09.11.2022 по день ухвалення рішення суду 27.02.2023.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить: 11892,22 (заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні) / 46 (число відпрацьованих робочих днів) = 258,53 гривень.

Число робочих днів за період з 09.11.2022 по 27.02.2023 становить 76.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить добуток числа робочих днів за період, що охоплюється розрахунком (76) та середньоденної заробітної плати (258,53) та дорівнює 19648,28 гривень.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі № 759/1933/20 (провадження № 61-11175св21), суд дійшов висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Критерії оцінки розумності, справедливості та пропорційності сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Верховний Суд вважає, що метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Враховуючи те, що тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника, тобто з 09.11.2022 і до його звернення до суду з вимогою про стягнення відповідних сум, частково, тобто з 09.11.2022 року по 23 січня 2023 року обумовлена тим, що позивач намагався вирішити питання в досудовому порядку, а потім отримати відповідні письмові докази через свого представника, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов до висновку про зменшення встановленого судом розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 19648,28 грн до 13 500 (25 % від суми невиплаченої заробітної плати).

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд виходить з наступного.

При зверненні до суду позивач заявив дві вимоги майнового характеру: про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Тому, враховуючи висновок суду про задоволення вимоги позивача про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у цій частині в розмірі 897,10 грн підлягає стягненню в дохід держави з відповідача у повному розмірі.

У частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, враховуючи, що позивачкою судовий збір за цю вимогу сплачений не був, останній становить 1073,00 грн, належить стягнути в дохід держави із обох сторін пропорційно до задоволеної частини вимоги, а саме з позивача - 805,20 грн, з відповідача - 268,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмашторг» на користь ОСОБА_1 :

- нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 54000,00грн (п`ятдесят чотири тисячі гривень 00 коп.);

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.11.2022 по 27.02.2023 в розмірі 13500,00 грн (тринадцять тисяч п`ятсот грн 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмашторг» в дохід держави 1165,50 грн (тисяча сто шістдесят п`ять грн 50 коп.) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 805,20 грн (вісімсот п`ять грн 20 коп.) судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмашторг» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 7000грн (сім тисяч гривень 00 коп).

Рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник позивача адвокат Клімук Олександр Сергійович, свідоцтво № 642.

Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмашторг», код ЄДРПОУ 37598056, місцезнаходження: вул. Київська, буд. 261 А, офіс 76, м. Бровари Київська область, 07405.

Представник відповідача Сорока Ганна Олександрівна, доручення від 05.01.2023.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи,якому повнерішення небуло врученеу деньйого проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.03.2023.

Головуючий:А. В. ЧАЛИЙ