Рішення

від 23.02.2023 по справі 173/1727/22

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1727/22

Провадження №2/173/83/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В.

За участю позивача - ОСОБА_1 .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради і ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: садівниче товариство «Урожай», садівниче товариство «Мічурінець» про визнання права власності за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2022 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання права власності за набувальною давністю до відповідачів Верхньодніпровської міської ради і ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: садівниче товариство «Урожай», садівниче товариство «Мічурінець».

23.12.2022 року надійшла довідка про реєстрацію місця проживання в відповідача - фізичної особи.

23.12.2022 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовчому судовому засіданні на 08.02.2023 року.

08.02.2023 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 08.02.2023 року.

08.02.2023 року в судовому засіданні оголошена перерва до 23.02.2023 року.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

23.02.2023 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на садівничий будиночок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: він користується садівничим будиночком за адресою: АДРЕСА_1 .

Власником даного садівничого будинку був ОСОБА_2 , який ще в 2010 році виїхав до Сполучених Штатів Америки. Даний садівничий будиночок перебував у власності ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 04.05.1993 року. Він придбав у ОСОБА_2 , даний садівничий будиночок, але договір купівлі-продажу вони не оформили, та не владнали всі питання щодо оформлення ним права власності на даний будиночок.

Так як він добросовісно заволодів чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти цим нерухомим майном протягом більше десяти років, вважає, що він набув право власності на це майно за набувальною давність, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи, також пояснив, що сплатив попередньому власникові за будиночок 5000.00 доларів США, а ОСОБА_2 ,. віддав йому всі правовстановлюючі документи на будиночок. Коли він придбав зазначений садівничий будиночок, останній потребував ремонту. Тому він ремонтував сходи, бетонував майданчик, обновив веранду і дах. Провів оздоблювальні роботи плиткою. На подвір`ї обрізав та частково викорчував старі дерева. Постійно підтримує будиночок та садибу в належному стані: косить траву, вирощує сільськогосподарські культури, квіти. Майже все літо його сім`я перебуває у даному будиночку, так як вся їх сім`я дуже любить природу із задоволенням проводить час у зазначеному будиночку. Оскільки попередній власник не приїздить до України він позбавлений можливості оформити право власності на будиночок в позасудовому порядку.

Відповідачем, Верхньодніпровською міською радою, подана заява, згідно якої останній не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить розглядати справу у його відсутність.

Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом виставлення інформації на офіційному сайті судової влади. Відзив на позовну заяву не надав.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, представники садівничого товариства «Урожай» і садівничого товариства «Мічурінець», в судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини із права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що власником садівничого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.05.1993 року, посвідченого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Зезуль Л.Я., та зареєстровано в реєстрі за № 2-1612.

За доводами позивача, останній в 2010 році купив зазначений будиночок у ОСОБА_2 . Даний факт підтверджується копією розписки від 05.05.2010 року, згідно якої відповідач сплатив позивачеві 39 630 грн., що за курсом НБУ еквівалентно 5000.00 доларів США в якості оплати за належний йому садівничий будинок, який перебуває в СТ «Урожай» за адресою: АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_2 , у вказаній розписці зазначив, що оплата за садовий будинок ним отримана в повному розмірі і він претензій до ОСОБА_1 , не має. Також гарантує, що вищевказаний садівничий будиночок не перебуває в заставі в тому числі податковій, під арештом, в користування або у власність іншим особам не передавався.

Таким чином судом встановлено, що з травня 2010 року по теперішній час позивач добросовісно, безперервно володіє та відкрито користується зазначеним вище нерухомим майном. Володіння зазначеним майном виникло у позивача на підставі оплатного придбання дачного будиночку, але укладений правочин сторони не оформили нотаріально.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст. 321,328 ЦК України право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

З наведеного вище судом встановлено, що позивач набув право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на законних підставах, шляхом укладення договору купівлі-продажу, який не оформив належним чином.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю, (п. 11 Постанови)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 4, 5 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

Факт безперервного, добросовісного та відкритого володіння позивачем зазначеним вище майном підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 .

Так свідок ОСОБА_3 , в судовому засіданні пояснила, що вона перебуває у родинних відносинах з позивачем. З 2010 року ОСОБА_1 , користується дачним будиночком в с. Заріччя. Вона неодноразово бувала в зазначеному будинку. Будинок доглянутий, охайний. Позивачем будиночок добудований та в ньому проведений ремонт. Біля будинку є садочок, город, все знаходиться в належному стані. З часу придбання позивачем будинку останній змінився в кращу сторону. Позивач та його родина багато проводять часу у вказаному будинку, особливо влітку. Як їй відомо ніхто ніколи не пред`являв претензій позивачеві з приводу володіння і користування зазначеним будинком.

Свідок ОСОБА_4 ,. в судовому засіданні пояснила, що вона є матір`ю позивача. В 2010 році її син купив садовий будиночок у ОСОБА_2 який виїхав на проживання до США. Будиночок потребував ремонту, який її син протягом цих років провів у ньому, добудував веранду, полагодив дах. Провів оздоблювальні роботи. Також велика робота зроблена на земельній ділянці. Викорчовані старі дерева. Насаджений садок, обробляється город. До будинку проведе світло. Вода колодязна. Її син оплачує за користування світлом. За час володіння її сином даним будинком, ніхто претензій з приводу незаконності його володіння не пред`являв.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 , набув право володіння на зазначене в позовній заяві нерухоме майно на законних підставах. Більше 10 років відкрито, безперервно володіє та користується ним. Добросовісно заволодів наявним майном: оплатно придбавши його у попереднього власника. Добросовісність володіння даним будиночком позивачем підтверджує і той факт, що попередній власник віддав позивачеві правовстановлюючі документи на будиночок та у виданій розписці зазначив, що претензій до позивача немає. Володіє даним нерухомим майном відкрито, сплачує комунальні послуги, використовує за призначенням і підтримує в належному стані. Володіння позивача зазначеним вище нерухомим майном відоме як посадовим особам, так і сусідам по дачним ділянкам. І будь-які особи не оспорюють володіння позивача даним садовим будиночком. Володіння позивача зазначеним вище садовим будиночком є непреривним, так як позивач не покидав його протягом всього цього часу.

Згідно рішення Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 27.07.2009 року № 427-18-У затверджено назви вулиць садового товариства «Урожай». Садовий будиночок, яким користується позивач розташований на АДРЕСА_1 .

Виходячи з вище викладеного суд вважає, що наявні всі правові підстави для визнання за позивачем в судовому порядку права власності на зазначений в позовній заяві садовий будиночок за набувальною давністю.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору суд вважає за можливе покласти на позивача так як відсутня вина відповідачів у виникненні даного спору.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради і ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: садівниче товариство «Урожай», садівниче товариство «Мічурінець» про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрованимза адресою: АДРЕСА_2 , правовласності за набувальноюдавністю на садівничий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Витрати по сплаті судового збору в сумі 992.40.00 грн. покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 . Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 03.03.2023 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 13.03.2023 року

Дата набрання законної сили: 04.04.2023 року