Постанова

від 08.03.2023 по справі 300/792/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/792/22 пров. № А/857/17845/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022р. в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Константа» про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи (суддя суду І інстанції: Остап`юк С.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14.11.2022р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

07.02.2022р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Головне управління /ГУ/ ДПС в Івано-Франківській обл. звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати недійсними установчі документи відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Інтер Константа» з моменту їх державної реєстрації; припинити юридичну особу ТзОВ «Інтер Константа» (а.с.2-9).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними матеріалами справи (а.с.55-56).

Відповідно до ухвали суду від 14.02.2022р. відмовлено в залученні в порядку ст.49 КАС України до участі в справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ГУ ДПС в Дніпропетровській обл. (а.с.55-56).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.74-78).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ГУ ДПС в Івано-Франківській обл., який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.82-90).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що реєстрація відповідача ТзОВ «Інтер Константа» проведена без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності або реалізації повноважень, а діяльність підприємства містить ознаки фіктивності, що є підставою для звернення до суду із позовом про припинення юридичної особи.

На даний час підприємство зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісно зниклим особам або таким особам, що не мали наміру проводити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, що є однією із ознак фіктивності.

Також директором правонаступника - ТзОВ «Інтер Константа» і керівником материнського підприємства ТзОВ «Гранд Полімер Лтд» відповідно до баз даних виступає одна особа.; з моменту реєстрації стосовно відповідача є відсутньою інформація про відкриття банківських рахунків, останнім не подана відповідна звітність.

Актом обстеження № 209-19-18-12-14 від 03.03.2021р. задокументована відсутність підприємства за юридичною адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Будучи платником податку на прибуток, відповідачем податкова звітність за 2018 рік не подана (наявною є податкова декларація за три квартали 2018 року); також керівником скерована податкова декларація від 13.01.2020р. платника єдиного податку ІІІ групи з прочерками.

Окрім цього, доказів здійснення підприємством господарської діяльності, наявності працівників не здобуто, що вказує на відсутність наміру проведення господарської діяльності.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Водночас, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання апелянта про розгляд справи в присутності сторін (а.с.90), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Апелянтом подану апеляційну скаргу, в якій детально та послідовно обґрунтовано свою правову позицію по справі; нових доказів останнім до матеріалів справи не долучено.

Звідси, правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не убачає.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до розподільчого балансу від 28.03.2018р. ТзОВ «Гранд Полімер ЛТД» передано ТзОВ «Інтер Константа», яке створене шляхом виділу з ТзОВ «Гранд Полімер ЛТД», в розмірах та частинах активи та пасиви (майно, капітал та зобов`язання) (а.с.17).

ТзОВ «Інтер Константа» набуло майнових і немайнових прав та обов`язків ТзОВ «Гранд Полімер ЛТД» з моменту його державної реєстрації у встановленому порядку.

Згідно протоколу загальних зборів засновників ТзОВ «Інтер Константа» № 1 від 30.03.2018р. створено шляхом виділу ТзОВ «Інтер Константа», сформовано його статутний капітал, затверджено місце знаходження: 61072, місто Харків, вулиця 23 серпня, будинок 31-Б (а.с.31 і на звороті).

Директором ТзОВ «Інтер Константа» Коротенком С.В. шляхом оформлення довіреності від 30.03.2018р. (строком до 01.05.2018р.) уповноважено Артеменко С.М. представляти інтереси ТзОВ «Інтер Константа» (а.с.30).

Між ТзОВ «Гранд Полімер ЛТД» та ТзОВ «Інтер Константа» підписано акт № 1 від 23.04.2018р. про передачу-приймання матеріалів, акт від 23.04.2018р. прийому-передачі інших поточних формувань (пасивів) згідно розподільчого балансу ТзОВ «Гранд Полімер ЛТД» (а.с.13-14, 15-16).

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.04.2018р. внесено запис № 14801360000076390 про проведення державної реєстрації юридичної особи ТзОВ «Інтер Константа», яке є правонаступником ТзОВ «Гранд Полімер ЛТД».

Місцезнаходження юридичної особи: 76014, м.Івано-Франківськ, вул.Слави Стецько, буд.2; вид діяльності: 46.15 «Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами (основний); 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля». Керівник ОСОБА_1 .

Протоколом загальних зборів засновників ТзОВ «Інтер Константа» № 2 від 20.04.2018р. у зв`язку із продажом учасником ТзОВ «Інтер Константа» ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належної йому частки 100 % статутного капіталу (договір купівлі-продажу від 20.04.2018р.), затверджено перехід до ОСОБА_1 частки в розмірі 100 % статутного капіталу та призначено її директором ТзОВ «Інтер Константа», затверджено нове місцезнаходження товариства: 49045, м.Дніпропетровськ, вул.Кільченська, буд.1 (а.с.32-34).

Крім того, подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, в якій зазначено адресу місцезнаходження ТзОВ «Інтер Константа»: 49045, м.Дніпропетровськ, вул.Кільченська, буд.1; керівником якого вказано ОСОБА_1 .

Також ОСОБА_1 подала до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств від 25.10.2018р., податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) від 13.01.2020р. (а.с.19-21).

Фактичними підставами заявлених позовних вимог є наявність в інформаційних базах позивача відомостей про закриття даних щодо посадової особи відповідача ОСОБА_3 по причині смерті останньої; відсутність в цих базах даних відомостей про рахунки відповідача в установах банку, неподання звітності за 2018 рік та подання звітності за 2019 рік з прочерком, відсутність відповідача за місцезнаходженням.

Предметом розглядуваного позову є визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи ТзОВ «Інтер Константа».

Правове регулювання спірних відносин визначено нормами Податкового кодексу /ПК/ України та Господарського кодексу /ГК/ України (в редакції, чинній на момент виникнення цих правовідносин).

Зокрема, відповідно до пп.20.1.37 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання.

Згідно з п.67.2 ст.67 ПК України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Із змісту п.45.2 ст.45 ПК України слідує, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пп.16.1.11 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний: повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи підприємця.

Виходячи зі змісту ст.42 ГК України, підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Мета одержання прибутку як одна з ознак (характерних рис) підприємництва, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб`єкта підприємницької діяльності і простежується з характеру його діяльності.

Згідно зі ст.56 ГК України суб`єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Згідно з ст.82 ГК України установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу.

Відповідно до ст.83 ГК України державна реєстрація господарського товариства здійснюється відповідно до закону.

Господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Окрім цього, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

незареєстровано у державних органах, якщо обов`язок реєстрації передбачено законодавством;

зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників (ст.55-1 ГК України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ст.1 цього Закону установчий документ юридичної особи установчий акт, статут, програма політичної партії, модельний статут, засновницький договір, одноособова заява (меморандум), положення тощо.

Відповідно до ч.4 ст.4 вказаного Закону у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи правонаступника.

В силу приписів ч.5 ст.25 зазначеного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: документів, що подаються заявником для державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», серед іншого, щодо: визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; виділу юридичної особи; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи.

Отже, аналіз наведених вище нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що у разі виявлення ознак фіктивності суб`єкта господарювання (підприємництва) податковий орган вправі звернутися до суду з позовом про визнання установчих документів недійсними.

Із урахуванням фактичних обставин справи позивачем визначено таку ознаку фіктивності, що дає підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи (в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними), як реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Водночас, обставини, які були встановлені під час судового розгляду, не підтверджують таких висновків податкового органу.

Зокрема, ТзОВ «Інтер Константа» створене шляхом виділу з ТзОВ «Гранд Полімер ЛТД»; пройшло державну реєстрацію у встановленому порядку.

У період з 02.04.2018р. по 23.04.2018р. засновником і керівником ТзОВ «Інтер Константа» був ОСОБА_2 ; з 24.04.2018р. до 14.05.2020р. ОСОБА_1 .

Станом на теперішній час керівником підприємства значиться ОСОБА_3 (а.с.11-12).

Будь-яких належних доказів смерті вказаної особи, а також належності їй активів ТзОВ «Інтер Константа» позивачем не представлено.

Отже, за таких умов твердження позивача про реєстрацію (перереєстрацію) ТзОВ «Інтер Константа» в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, не знайшло свого достовірного підтвердження під час розгляду справи.

Решта доводів апелянта не можуть слугувати достатньою підставою для задоволення заявленого позову, оскільки підприємство подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств від 25.10.2018р., податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) від 13.01.2020р.

Відсутність певних відомостей в базі даних позивача про відповідача чи його господарську діяльність, чи їх подання частково, чи з порушенням строків не створює таких підстав.

Саме по собі неподання податкової звітності до контролюючого органу не може свідчити про фіктивність діяльності товариства.

Крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 не є засновником товариства з самого початку його діяльності, а є третім за рахунком його директором.

Відносно всіх вищевказаних фізичних осіб (директорів і учасників товариства) є відсутніми обвинувальні вироки, якими було б встановлено їх вину у здійсненні відповідачем фіктивної діяльності, як і відсутні судові рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом, про передачу часток у статутному капіталі товариства ОСОБА_1 та призначення її директором, чи про визнання недійсними (фіктивними) договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Інтер Константа», що укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З огляду на наведені законодавчі приписи та встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин, норм матеріального та процесуального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишені без задоволення.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову із вищевказаних мотивів.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС в Івано-Франківській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022р. в адміністративній справі № 300/792/22 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС в Івано-Франківській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 13.03.2023р.