Рішення

від 10.03.2023 по справі 388/1895/22

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/1895/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

10.03.2023 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

розглянуву приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гурівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до відповідачів та просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 5,87 га, кадастровий номер: 3521980800:02:000:0026.

Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка була його матір`ю.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 5,87 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради, правонаступником якої є Гурівська сільська рада.

ОСОБА_1 є спадкоємцем спадкового майна після смерті ОСОБА_3 за заповітом, прийняв у встановлений строк спадщину, однак нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак його представник ОСОБА_4 надіслала до суду заяву в якій просить справу розглянути за її та позивача відсутності, позов підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача Гурівської сільської ради в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, однак надіслала до суду заяву про визнання позову та розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 1 ст. 76 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (чч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України).

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 11).

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 5,87 га, що знаходиться на території Братолюбівської сільської ради, правонаступником якої є Гурівська сільська рада, про що свідчить державний акт на право приватної власності на землю серії КР000079, виданий 1 квітня 2000 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради від 10 грудня 1999 року № 42, кадастровий номер земельної ділянки: 3521980800:02:000:0026 (а. с. 17, 18).

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 за законом першої черги, а також за заповітом посвідченим 20 лютого 2001 року секретарем Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, зареєстрованим у реєстрі за № 29. Відповідно до цього заповіту, ОСОБА_3 зробила заповітне розпорядження, згідно з яким заповіла ОСОБА_1 належну їй частку пай, що знаходиться у ТОВ «Вогник» та згідно з виданим державним актом КР № 000079 на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Долинської райдержадміністрації від 1 квітня 2000 року, зареєстрованого за № 452 від 21 березня 2000 року (а. с. 14).

З матеріалів спадкової справи приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасової Н.В. слідує, що 3 серпня 2021 року із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 . Інші спадкоємці із заявою про прийняття спадщини не звертались.

Згідно з довідкою Гурівської сільської ради від 5 серпня 2021 року № 118, ОСОБА_3 до дня смерті була зареєстрована та проживала одиноко за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, можливо стверджувати, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом та заповітом, який після смерті ОСОБА_3 прийняв спадщину.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За змістом чч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасової Н.В. від 15 грудня 2021 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку з тих підстав, що неможливо ідентифікувати земельну ділянку, що зазначена в заповіті та наданому державному акті на право власності на земельну ділянку (а. с. 12).

З матеріалів цивільної відомо й суд про це також зазначав, що ОСОБА_3 за життя мала у власності земельну ділянку площею 5,87 га, що знаходиться на території Братолюбівської сільської ради, правонаступником якої є Гурівська сільська рада, про що свідчить державний акт на право приватної власності на землю серії КР000079, виданий 1 квітня 2000 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради від 10 грудня 1999 року № 42, кадастровий номер земельної ділянки: 3521980800:02:000:0026.

Про зазначене також свідчить зміст інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 4 лютого 2022 року № 297960385.

Будь-яких фактичних даних, що свідчать про те, що ОСОБА_3 мала у власності будь-яку іншу земельну ділянку, окрім земельної ділянки площею 5,87 га, матеріали справи не містять, а відтак можливо стверджувати, що саме ця земельна ділянка є предметом заповіту спадкодавця.

Допущення посадовою особою органу місцевого самоврядування помилок у заповіті під час зазначення даних про правовстановлюючий документ на підставі якого спадкодавець є власником майна, не може свідчити про відсутність волі у заповідача на розпорядження власною земельною ділянкою на випадок смерті.

Згідно з абзацом 3 пункту 23 ПОСТАНОВИ Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 єдиний спадкоємець спірної земельної ділянки за законом та заповітом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , відповідно набув право на цю земельну ділянку, а тому за встановлених у справі обставин за ним має бути визнано право власності.

У частині позову до відповідачки ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки вона спадщину після смерті спадкодавця не прийняла, відповідно є неналежним відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1220, 1221, 1222, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Гурівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 5,87 га, кадастровий номер: 3521980800:02:000:0026, що розташована на території Гурівської сільської ради, яка є правонаступником Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та належала спадкодавцю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Відмовити в позові до відповідачки ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський