Рішення

від 15.02.2023 по справі 752/5928/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5928/22

Провадження № 2/752/2241/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

15.02.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.

за участю секретаря - Луценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a>, третя особа: ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a>, третя особа: ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.01.2018 ОСОБА_1 була обрана на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a>. Починаючи з 2021 року, як засновником став ОСОБА_2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a> не веде активної господарської діяльності, що призвело до втрати прибутку та можливості позивачу, як директору отримувати бажану заробітну плату. 10.01.2022 позивач як фізична особа, звернулась до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням. 12.01.2022 позивач направив засновнику ТОВ «Амбер Фенікс» вказану заяву про звільнення. Станом на 20.02.2022 загальні збори учасників ТОВ «Амбер Фенікс» не відбулися у зв`язку із неприбуттям єдиного учасника ТОВ «Амбер Фенікс» - ОСОБА_2 . Зважаючи на зазначене, питання звільнення позивача із посади директора Товариства не вирішене.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 31.01.2022; виключити з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запис про директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a> - ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 10 червня 2022 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 07.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку. Представник позивача надала до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.01.2018 ОСОБА_1 була обрана на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a>, що підтверджується протоколом № 3 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a>.

Відповідно до п. 4.1. розділу 4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a>, Товариство має самостійно систематично, на власний ризик здійснювати діяльність направлену на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, заняття торгівлею та іншими видами діяльності, метою яких є одержання прибутку.

Згідно п. 4.2. розділу Статуту, Товариство здійснює зовнішньоекономічну діяльність у порядку, визначеному законодавством, а також може займатися будь-якими видами діяльності, щодо здійснення яких відсутні прямі заборони чи обмеження в законодавстві України.

Позивач зазначає, що починаючи з 2021 засновником Товариства став ОСОБА_2 .

10.01.2022 ОСОБА_1 як фізична особа звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a> із заявою про звільнення за власним бажанням. Датою звільнення зазначила 31.01.2022, що підтверджується копією вказаної заяви. Цього ж дня позивач, як директор Товариства, прийняла дану заяву, про що поставила свій підпис та печатку Товариства.

12.01.2022 позивач направила засновнику Товариства ОСОБА_2 вищевказану заяву про звільнення, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною № 3601101766327.

Пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що учасники товариства зобов`язані дотримуватися статуту.

Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, що передбачено ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Частини 1-5 статті Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників; виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства; виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства; повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення; у повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Згідно пп. 11.2.1.1. п. 11.2. розділу 11 Статут, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених чинним законодавством України, або статутом Товариством, а також з ініціативи директора Товариства.

Загальні збори учасників Товариства скликаються директором Товариства шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначених вимог Закону та Статуту Товариства, позивач, як директор направила ОСОБА_2 повідомлення про скликання позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a>, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною № 3601101766319.

У повідомленні було зазначено, що загальні збори учасників Товариства мали відбутися 20.02.2022 за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 41, оф. 4. Порядок денний: 1) розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади директора; 2) призначення нового директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a>.

Станом на 20.02.2022 загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a> - не відбулися у зв`язку із неприбуттям єдиного учасника Товариства - ОСОБА_2 , про що цього ж дня позивачем було складено відповідний акт про не проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a>.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «… включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «… захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165).

Підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника, що встановлено п. 4 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Статтею 22 КЗпП України передбачено заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладення, зміні та припиненні трудового договору.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007р. № 8-рп/2007 та від 29.01.2008р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Верховний Суд у своїх постанові від 03.07.2019р. по справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), розглядаючи спір про звільнення з посади директора товариства та зобов`язання вчинити певні дії, зазначив про таке.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява N 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява N 21722/11, § 170).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява N 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " N 20372/11, § 65).

Частиною 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки" (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); "Волчі проти Франції" (Walchli v. France, заява N 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях "правової визначеності" та "належного здійснення правосуддя" як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах "Карт проти Туреччини" (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); "Ефстатіу та та інші проти Греції" (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); "Ешим проти Туреччини" (Esim v. Turkey, заява N 59601/09, § 21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2019р. у справі №758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що «установлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі свідчать про те, що позивач дотримався процедури звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Водночас особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими».

Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у Постанові від 17.03.2021р. у справі №761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Амбер Фенікс», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Амбер Фенікс» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених ОСОБА_1 вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Крім того, ОСОБА_1 пред`явлено вимогу про зобов`язання виключити з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запис про директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a> - ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

У частині 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a>, третя особа: ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1984,80 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a>, третя особа: ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс» (ідентифікаційний код: 41509145, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ямська, 41, оф. 4) припиненими з 31.01.2022 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a> за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запис про директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a> (ідентифікаційний код: 41509145, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ямська, 41, оф. 4) - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Фенікс»</a> (ідентифікаційний код: 41509145, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ямська, 41, оф. 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.Ю. Мазур