Рішення

від 06.03.2023 по справі 212/4399/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/4399/22

2/212/169/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

суддя - Ведяшкіної Ю.В.,

секретар судового засідання - Івашко А.А.,

у цивільній справі № 212/4399/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці, про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, -

встановив:

31.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на свою користь 5703,28 грн. недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та витрати на правову допомогу в сумі 1850,00 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що він з 02.06.2003 року працює на підприємстві Відповідача - у структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на різних посадах. З 27.10.2004 року працює машиністом електровоза. За період з 2017, 2019, 2020, 2021 роки йому надавалась щорічні тарифні відпустки та він користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, яка оплачувалась відповідачем не у повному обсязі. За невідомих йому обставин, йому не була надана матеріальна допомога у повному обсязі. Так, за 2017 рік йому було виплачено 2143,14грн., за 2019 рік 2714,46грн., за 2020 рік 2995,12грн., за 2021 рік 4540,00грн. А мала бути у розмірі: за 2017 рік 3200,00грн., за 2019 рік 4173,00грн., за 2020 рік 4723,00грн., за 2021 рік 6000,00 грн.

Оскільки він є членом Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо, тому звернувся із відповідною заявою до Голови ППО Вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо Вервеса В.В. з проханням врегулювання питання щодо отримання недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, але йому було повідомлено, що 04.09.2020 профспілка звернулася до заступника регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» із вимогою, вих. № 109, щодо приведення у відповідність до чинного законодавства розміру матеріальної допомоги на оздоровлення до вказаних у діючих колективних договорах та щодо здійснення перерахунку матеріальної допомоги на оздоровлення з 01.04.2017 по теперішній час кожному працівнику, та щодо повернення недоплаченої частки зазначеної допомоги, на що профспілці було відмовлено, тому він змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.

06.09.2022 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.11.2022 року відповідач подав до суду відзив, з якого вбачається, що відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що вважає зазначений спір таким, що виник з виконання умов колективного договору, угоди або окремих їх положень, тому повинен вирішуватись в іншому порядку, тобто такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позовні вимоги про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі не менше мінімальної заробітної плати, вважають такими, що не підлягають задоволенню, а Колективний договір, укладений між відокремленим структурним підрозділом Криворізьке локомотивне депо та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів, в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011 року в частині виплати матеріальної допомоги у розмірі не менше мінімальної заробітної плати вважають недійсним.

Також, відповідач не погоджується зі стягненням витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1850 грн., вважаючи цей розмір неспівмірним і таким, що підлягає значному зменшенню.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про застосування строків позовної давності, в якому зазначив, що вважає, що матеріальна допомога на оздоровлення за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України Про охорону праці, а є додатковою соціальною гарантією (додатковим благом), а не різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати, тому вважає, що до зазначеного позову повинен застосовуватись тримісячний строк позовної давності, визначений ст. 233 КзпПУ.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про залишення позову без руху, посилаючись на те, що позивачем не сплачено судовий збір за зазначений позов, вважаючи, що заявлені позовні вимоги не стосуються стягнення заробітної плати.

Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач з 02.06.2003 року працював на підприємстві Відповідача у структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на різних посадах. З 27.10.2004 року працює машиністом електровоза, що підтверджується копією трудової книжки . (а.с. 12-13).

У періоди з 06.01.2017 по 30.01.2017, з 27.03.2019 по 19.04.2019, з 21.01.2020 по 13.02.2020, з 20.06.2021 по 05.08.2021 позивачу надавались щорічні тарифні відпустки.

Відповідно наданих суду розрахункових листів позивачу була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення: 2017 рік 2143,14 грн., за 2019 рік 2714,46грн., за 2020 рік 2995,12грн., за 2021 рік 4540,00грн. ( а.с. 14-17).

Листом від 24.09.2019 РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» було відмовлено у задоволенні вимоги про приведення розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у відповідність до вимог діючого законодавства, виходячи того, що така матеріальна допомога має бути не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги (а.с. 23).

Згідно ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні

договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.)

Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.1.5. Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, який є чинним станом на 2019 року, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги ( а.с. 19,20).

Відповідно до спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 постановлено застосовувати з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом».

Згідно з п. 1.4. Колективного договору, зміни і доповнення до колективного

договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі інші на конференції трудового депо.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2017 року був встановлений на рівні 1600,00 грн., з 01 травня 2017 року був встановлений на рівні 1684,00 грн., з 01 грудня 2017 року 1762,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2000,00 грн., 2105,00 грн., 2202,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2018 року був встановлений на рівні 1762,00 грн., з 01 липня 2018 року був встановлений на рівні 1841,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2202,50 грн. та 2301,25 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3723,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 липня 2019 року був встановлений на рівні 2007,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2508,75 грн., мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4173,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 липня 2020 року був встановлений на рівні 2197,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2746,25 грн., мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4723,00 грн., а з 01.09.2020 5000,00грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2021 року був встановлений на рівні 2270,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2837,50 грн., мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6000,00 грн.

Таким чином, прийняття 31.03.2017 спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а на конференції трудового депо, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає застосуванню не спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, яка погіршує становище працівників, а п. 3.1.5. Колективного договору.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.

Суд вважає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016 не створює юридичних наслідків щодо застосування п. 3.1.5. Колективного договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» та спільним представницьким органом залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п. 3.1.5. якого визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята 31.03.2017 спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», прийнята з порушенням вимог Колективного договору, отже не підлягає застосуванню при визначні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.

При цьому, приймаючи до уваги, що відповідно до положень п. 3.1.5. Колективного договору визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні саме на момент виплати допомоги, а виплата матеріальної допомоги позивачу відбувалася у відповідні роки, суд вважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини вказаної допомоги виходити з розміру мінімальної заробітної плати по Україні встановленої за 2017 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік відповідно, тому суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в розмірі 5703,28грн., що складається з: 1056,86 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2017 рік (3200,00 грн. 2143,14 грн.); 1458,54 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2019 рік (4173,00 грн. 2714,46 грн.); 1727,88 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2020 рік (4 723,00 грн. 2995,12 грн.); 1460,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2021 рік (6000,00 грн. 4540,00 грн.).

Враховуючи викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги.

При цьому твердження представника відповідача про те, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки виник з приводу колективного договору, суд визнає безпідставним, з огляду на встановлені вище обставини.

Що стосується клопотання представника відповідача про застосування до вимог позивача тримісячного строку позовної давності, виходячи з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, на його думку, є додатковою соціальною гарантією (додатковим благом), а не різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати, то таке клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати, також входить додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, тому у відповідності до ч. 2 ст. 233КЗпПУ (в редакції яка діяла станом до 19.07.2022 року, оскільки норми закону в цій частині які набули чинності з 19.07.2022 року не мають зворотної дії) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яких строків.

З цих же підстав не підлягає задоволенню клопотання представника відповідача про залишення позову без руху, тобто враховуючи, що зазначена матеріальна допомога входить до структури заробітної плати.

Що стосується клопотання представника відповідача про зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1850 грн., вважаючи їх неспівмірними, то воно задоволенню не підлягає, як голослівне, оскільки представником відповідача, на якого в даному випадку покладається обов`язок доказування, не зазначено в чому саме полягає неспівмірність, тому підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд не вбачає.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 1850 грн.

Відповідно доположень ст.141ЦПК Україниз відповідачана користьдержави,так якпозивач приподанні позовудо судузвільнений відсплати судовогозбору,підлягає стягненнюсудовий збіру сумі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 -13, 15, 17 - 18, 76 - 83, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення на загальну суму 5703 (п`ять тисяч сімсот три) грн. 28 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 1850 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, 5.

Третя особа: Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці, код за ЄДРПОУ 38334293, адреса:м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича, 93

Повний текст рішення, складено та підписано 06 березня 2023 року.

Суддя: Ю. В. Ведяшкіна