Постанова

від 02.02.2023 по справі 910/11157/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2023 р. Справа№ 910/11157/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Горда В.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.02.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021

у справі № 910/11157/21 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел»

про стягнення коштів 419867,39 грн.

В С Т А Н О В И В :

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вимпел" про стягнення 419867,39 грн штрафних санкцій за порушення умов договору №286/3/20/87 від 22.05.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/20/87 від 22.05.2020, в частині поставки товару в обумовлені сторонами у договорі строки.

Заперечуючи проти позову, відповідач у своєму відзиві на позов посилався на наявність обставин непереборної сили щодо належного виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначений строк - 30.07.2020, що співпав із періодом дії суворих карантинних заходів в Україні, перебуванням працівників відповідача на самоізоляції та припиненням роботи товариства на період самоізоляції, неможливості поставки продукції для виготовлення товару, у зв`язку з чим відповідач не мав можливості виконати умови договору щодо поставки товару у визначений строк, про що позивача було неодноразово повідомлено із наданням Сертифікату Торгово-Промислової палати України №3100-20-1472 від 02.09.2020. Посилаючись на вказані обставини відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, також вказав на надмірно великий розмір штрафних санкцій, який підлягає зменшенню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел» на користь Міністерства оборони України 108538,83 грн. штрафних санкцій, 5426,94 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України звернулось безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/11157/21 в частині відмови у стягнені 311328,56 грн та ухвалили в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/11157/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2021 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/11157/21 у справі №910/11157/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

25.11.2021 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 поновлено Міністерству оборони України пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/11157/21, справу призначено до розгляду на 27.01.2022. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/11157/21 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.

17.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел». У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що обставинами, що призвели до затримки виконання відповідачем своїх зобов`язань і які мають істотне значення, стали, передбачені чинними нормативно-правовими актами, дії відповідача та його контрагентів, направлені на запобігання захворюванню на Covid-19 працівників та членів їх родин. Крім того, вважає, що він не винуватий у затримці постачання товару, оскільки така затримка була викликана обставинами непереборної сили.

Судове засідання, призначене на 27.01.2022, не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 розгляд справи призначено на 24.03.2022.

Судове засідання, призначене на 24.03.2022, теж не відбулось оскільки Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 р. № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану строком на 30 діб.

У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10,12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статтею 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 2, 6 Європейської 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішенням Ради суддів України №9, враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, розпоряджень Ради оборони міста Києва, судові справи призначені у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 були зняті з розгляду.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 розгляд справи №910/11157/21 призначено на 20.07.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 відкладено розгляд справи до 13.09.2022.

Судове засідання, призначене на 13.09.2022, не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 розгляд справи №910/11157/21 призначено на 20.10.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 відкладено розгляд справи до 24.11.2022.

Разом з тим, розгляд справи призначений на 24.11.2022 не відбувся, у зв`язку з не можливістю проведення фіксації судового засідання через відсутність мережі «Інтернет» в будівлі Північного апеляційного господарського суду, що підтверджується актом щодо знеструмлення електромережі суду, виходу з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 25.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2022 призначено розгляд справи на 02.02.2023.

У судове засідання 02.02.2023 з`явилися представники позивача, який надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі та в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/11157/21 в частині відмови у стягнені 311328,56 грн та ухвалили в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 22.05.2020 між Міністерством оборони України (замовник за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел» (постачальник, відповідач) був укладений Договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/20/87 (далі-договір), за умовами якого постачальник зобов`язався у 2020 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі: Капелюхи та головні убори (18440000-5) (Берет трикотажний для військовослужбовців Збройних Сил України) Лот 1. Берети (18443310-2) (Берет трикотажний для військовослужбовців Збройних Сил України світло-оливкового та темно-бордового кольору): 1) Берет трикотажний для військовослужбовців Збройних Сил України світло-оливкового кольору; 2) Берет трикотажний для військовослужбовців Збройних Сил України темно-бордового кольору, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару.

Відповідно до п.1.3. договору у специфікації сторони погодили номенклатуру товару, вимоги, згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору.

Згідно специфікації строки поставки берету трикотажного для військовослужбовців Збройних Сил України світло-оливкового кольору сторони домовились поставити у строк до 30.07.2020, у кількості 9000 шт., вартістю 2765574,00 грн. та берети трикотажні для військовослужбовців Збройних Сил України темно-бордового кольору у строк до 30.07.2020 у кількості 2000 шт., вартістю 614572,00 грн.

Пунктом 1.5 договору визначено, що товар за кількістю постачається на об`єднані центри забезпечення після приймального контролю (якості) представниками Управління контролю якості (далі - представник Замовника).

Згідно з п. 3.1 договору ціна товару становить: 3380146,00 грн.

Ціна за договором коригується у порядку визначеному у ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, термін поставки товару визначений в специфікації до договору.

Положеннями п. 5.2 договору передбачено, що місцем поставки товару є об`єднані центри забезпечення Тилу Збройних Сил України (далі - одержувачі Замовника) згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід`ємною частиною Договору, з обов`язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та черговості відвантажень. Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем Замовника, несе Постачальник.

Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у Посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України, що затверджений наказом Міністерства оборони України 19.07.2017 №375 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2017 за №1461/31329 (п.5.3 договору).

За умовами договору постачальник зобов`язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором (підпункт 6.3.1. пункту 6.3 договору).

Згідно з пунктом 7.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах передбачених пунктом 7.3 договору.

Підпунктом 7.3.4. пункту 7.3 договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням обов`язків, не звільняють сторони від виконання зобов`язань за договором, крім випадків, передбачених законодавством України та договором (пп. 7.3.7. п. 7.3. договору).

Відповідно до пп. 7.3.9 п. 7.3 договору, неустойка (пеня, штраф) за несвоєчасне постачання товару, яка передбачена п. 7.3.4. договору нараховується за весь період прострочення.

У пунктах 8.1-8.3 договору сторони встановили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-Промисловою палатою України та регіональними Торгово-Промисловими палатами.

За умовами п.10.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (включно).

У Додатках № 1, 2 до договору узгоджено Рознарядку та Ростовку продукції за специфікацією.

Додатковою угодою № 1 від 22.05.2020 сторони домовились викласти пункт 1.3 договору викласти в новій редакцій відповідно до якої берет трикотажний для військовослужбовців Збройних Сил України світло-оливкового кольору мав бути поставлений у кількості 9000 грн, вартістю 2765520,00 грн. та берет трикотажний для військовослужбовців Збройних Сил України темно-бордового кольору у кількості 2000 грн, вартістю 614560,00 грн. у строк до 30.07.2020.

Пункт 3.1 договору також викладено в іншій редакції: « «Ціна цього договору становить 3380080,00 грн., у тому числі ПДВ 00 грн. 00 коп.»

20.11.2020 сторони уклали Додаткову угоду №2, відповідно до умов якої пункт 13.2 договору, а саме реквізити постачальника, викладено в новій редакції.

Відповідачем на виконання умов договору були поставлені позивачеві:

- берети (18443310-2) (берет трикотажний для військовослужбовців Збройних Сил України світло-оливкового кольору) у кількості 3800 шт. на загальну суму 1167664,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВТД 0002 від 10.09.2020 на суму 1167664,00 грн, Актом приймального контролю товару за якістю №2 від 10.09.2020, Посвідченням № 450 від 11.09.2020, Повідомленням-підтвердженням № 380 від 11.09.2020 , Актом приймання-передачі військового майна Р-450 від 11.09.2020 - 11.09.2020;

- берети (18443310-2) (берет трикотажний для військовослужбовців Збройних Сил України світло-оливкового кольору) у кількості 5200 шт на загальну суму 1597856,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВТД 0003 від 23.10.2020 на суму 1597856,00 грн, Актом приймального контролю товару за якістю №3 від 23.10.2020, Посвідченням № 548 від 23.10.2020, Повідомленням-підтвердженням № 464 від 23.10.2020 , Актом приймання-передачі військового майна Р-548 від 23.10.2020 - 23.10.2020.

05.11.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій наголосив на порушенні з боку відповідача термінів постачання товару, а саме, щодо поставки беретів трикотажних для військовослужбовців Збройних Сил України світло-оливкового кольору у кількості 3800 шт. на 42 доби, а беретів трикотажних для військовослужбовців Збройних Сил України світло-оливкового кольору у кількості 5200 шт. на 84 доби. Тому просив сплатити пеню та штраф, передбачені п.7.3.3. договору, у визначеній позивачем сумі - 419872,01 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1.3 договору сторони визначили строк виконання зобов`язання відповідача з поставки беретів світло-оливкового кольору у кількості 9000 шт. 30.07.2020.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем зобов`язання за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/20/87 від 22.05.2020.

Відповідно до ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ст. 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Сторони визначили в умовах п. 7.3.4 договору, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

А тому, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача: 134219,00 грн пені за прострочення поставки товару у кількості 5200 штук на 84 доби, 49041,89 грн. пені за прострочення поставки товару у кількості 3800 штук на 42 доби, 236605,60 грн. штрафу (7% від ціни договору - 3380080,00 грн.), всього 419867,39 грн штрафних санкцій.

Разом з тим, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на неможливість виконання зобов`язань за спірним Договором внаслідок дії непереборної сили, а саме введення на території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2», його подальше продовження, та неможливість у зв`язку з цим контрагента відповідача ТОВ «ТД «Редут», поставити відповідачу відповідні товари для виготовлення останнім беретів для Збройних Сил України на виконання умов Договору №286/3/20/87 від 22.05.2020.

На підтвердження порушення умов договору щодо строків поставки товару внаслідок дії форс-мажорних обставин, відповідачем надано Сертифікат Торгово-промислової палати України №3100-20-1472 від 02.09.2020.

Як вже зазначалось вище, умовами п.8.1-8.3. договору сторони передбачили звільнення сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін, але доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-Промисловою палатою України та регіональними Торгово-Промисловими палатами.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 21.07.2020 відповідач листом № 52 направив позивачу повідомлення про настання обставин непереборної сили по договору № 286/3/20/87 від 22.05.2020, у якому повідомив про неможливість своєчасного виконання зобов`язання за вказаним договором та додатковою угодою № 1 від 22.05.2020 до нього, через запровадження карантинних заходів, самоізоляції працівників товариства, що спричинило вимушене обмеження господарської діяльності та висловив пропозицію укладення додаткової угоди до договору про продовження строку поставки до 25.08.2020.

14.09.2020 відповідач листом № 69 від 11.09.2020 вдруге звернувся до позивача із пропозицією продовження строку поставки беретів шляхом укладення додаткової угоди, в порядку п.8.1 договору надав копію Сертифікату Торгово-Промислової палати України №3100-20-1472 від 02.09.2020, просив не застосовувати до нього відповідальність з огляду на наявність підстав для звільнення від нарахування штрафних санкцій через наявність обставин непереборної сили.

Разом з цим листом відповідачем був направлений позивачеві Сертифікат №3100-20-1472 про форс-мажорні обставини від 02.09.2020, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено ч. 2 ст. 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Аналогічне визначення форс-мажорних обставин міститься у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (далі - Регламент). Форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями пункту 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 6.9 Регламенту передбачено, що надані Заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання Заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що враховуючи умови укладеного між сторонами договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до наданого відповідачем Сертифікату Торгово-промислової палати України №3100-20-1472 від 02.09.2020 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), ним засвідчено Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел» наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України щодо обов`язку виготовлення товару, а саме капелюхи та головні убори (Берет трикотажний для військовослужбовців Збройних Сил України) згідно Графіку виробництва, у термін з 02 липня 2020 року до 21 липня 2020 року за Договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/20/87 від 22.05.2020, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 02.07.2020, дата закінчення - 21.07.2020.

Крім того, на підтвердження неможливості виконання умов договору щодо поставки товару у строк до 30.07.2020, відповідачем надано медичну довідку від 02.07.2020, накази підприємства про припинення роботи № №7/20-о від 02.07.2020 та відновлення роботи №8/20-0 від 21.07.2020.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем підтверджено неможливість виконання зобов`язання протягом 20 днів із визначеного загального строку виконання з 22.05.2020 по 31.07.2020, на які продовжується строк виконання, з огляду на викладене, а також виходячи з наведених норм законодавства та умов договору, зазначених у вказаному Сертифікаті обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору щодо поставки беретів світло- оливкового кольору у кількості 9000,00 штук на суму 2765520,00 грн відповідно до Договору №286/3/20/87 від 22.05.2020 та Додаткової угоди № 1 від 22.05.2020 до договору, невиконання яких входить до предмета доказування у цьому спорі.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за період з 01.08.2020 по 20.08.2020 обґрунтовано не задоволені місцевим господарським судом з огляду на наявність обставин звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання та відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій. до положень ст. 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України та умов договору.

При цьому, місцевий суд вірно зауважив, що позивачем при розрахунку заявлених вимог не враховано, що у день фактичної поставки продукції 11.09.2020 та 23.10.2020 відсутнє прострочення виконання, тому цей день у спірний період включено безпідставно.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, то за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За наявності факту прострочення виконання зобов`язання та не доведення відповідачем неможливості виконання зобов`язання у спірний період з 21.08.2020, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача штрафних санкцій у розмірі 24520,94 грн пені за період з 21.08.2020 по 10.09.2020 щодо 3800 штук беретів та 100664,93 грн пені за період з 21.08.2020 по 22.10.2020 щодо 5200 штук беретів, всього 125185,87 грн пені та 236610,22 грн штрафу.

Колегія суддів не може прийняти до уваги Сертифікат №3000-21-0488 про форс-мажорні обставини Київської торгово-промислової палати вих. №1703-4/213 від 01.06.2021 наданий ТОВ «Редут» на підтвердження неможливості поставки матеріалів для пошиття беретів як контрагентом відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Як вбачається з Сертифікату №3000-21-0488 про форс-мажорні обставини Київської торгово-промислової палати вих. №1703-4/213 від 01.06.2021 наданого товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут», він засвідчує форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання обов`язку щодо постачання частини товарів капелюхів та головних уборів за кодом CPV за ДК 021:2015-18440000-5 у кількості 5000 шт. у строк до 30 календарних днів з дати укладання договору та у кількості 10000 шт. у строк до 14.08.2020 за Договором №58/В33-2020 від 19.06.2020, укладеним з військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України. А тому він не є доказом неможливості виконання зобов`язань товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел» за договором №10/1-2020 від 10.04.2020.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за умовами п. 3.1 договору №10/1-2020 від 10.04.2020, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут», товар мав постачатись партіями у строки вказані в заявці покупця, але не раніше ніж за 20 календарних днів з дати заявки. Таку заявку відповідач направив на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут» 22.05.2020, де зазначив строк поставки до 02.07.2020. А тому виходячи з умов договору №10/1-2020 від 10.04.2020 та строків поставки, вказаних у заявці, товар за цим договором мав бути поставлений до 02.07.2020, тобто до настання форс-мажорних обставин як у відповідача, так і у його контрагента, що не доводить поважності причин прострочення виконання зобов`язань відповідача за спірним договором.

Відповідач заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій, посилаючись на їх великий розмір, не доведення понесення позивачем збитків та забезпечення виконання зобов`язання сплатою відповідачем за платіжним дорученням № 22 від 20.05.2020 суми 169007,30 грн при укладенні договору, а також на те, що обставини непереборної сили не існували під час укладання спірного договору.

Місцевий господарський суд, приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача щодо виконання зобов`язання за договором №286/3/20/87 від 22.05.2020, яке виконано з незначним простроченням, в межах дії договору, та те, що позивач не довів наявності фактичних збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору, зменшив розмір штрафних санкцій до 30%.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду та не приймає вищевказані доводи відповідача як такі, що можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій за невиконання договірних зобов`язань в порядку ст.233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Визначаючи умови та розмір штрафів за порушення зобов`язань у договорі №286/3/20/87 від 22.05.2020, сторони реалізували право на саморегулювання правовідносин між ними, зокрема щодо відповідальності сторони у разі порушення умов договору.

При цьому колегія суддів враховує висновки викладені у постанові ВС у складі КГС № 918/116/19 від 04.02.2020, відповідно до яких приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний договір, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Як зазначає сам відповідач, на момент подачі заявки на участь у процедурі закупівлі та укладання договору за результатами проведеної процедури закупівлі, карантинні заходи на території країни вже існували тривалий час, а тому відповідач був обізнаний ще під час подачі документів на участь у процедурі закупівлі про введені обмеження на території країни в зв`язку з епідемією CОVID-19, та міг і повинен був врахувати настання можливих негативних наслідків щодо функціонування підприємства відповідача під час укладення Договору №286/3/20/87 від 22.05.2020.

Порушення контрагентом відповідача ТОВ «ТД «Редут» своїх обов`язків з поставки підкладочної тканини, штучної шкіри для бейки, підкокардника та блочків металевих, що спричинило, за твердженням відповідача, неможливість виробництва беретів, не є тими обставинами, які звільняють відповідача від відповідальності за порушення строків поставки обумовленого Договором товару, з підстав зазначених судом вище.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обґрунтування підстав зменшення пені та штрафу не є достатніми підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки можливе погіршення фінансового становища відповідача, відсутність у позивача збитків та незначний період прострочення - жодним чином не звільняють відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду, у період проведення операції об`єднаних сил, антитерористичної операції, у період введення воєнного чи надзвичайного стану. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позивачем доведено наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених договором у сумі, визначеній судом.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/11157/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел» підлягають задоволенню в частині стягнення з товариства 361796,09 грн. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/11157/21 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/11157/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/11157/21 скасувати.

3.Прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел» про стягнення 419867,39 грн - задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 21, офіс 804, код ЄДРПОУ 39360717) на користь Міністерства оборони України (03186, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 361796 (триста шістдесят одна тисяча сімсот дев`яносто шість) гривень 09 коп. штрафних санкцій.

В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 21, офіс 804, код ЄДРПОУ 39360717) на користь Міністерства оборони України (03186, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 5426 (п`ять тисяч чотириста двадцять шість) гривень 94 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 4225 (чотири тисячі двісті двадцять п`ять) грн. 36 коп судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Видачу наказів по справі №910/11157/21 доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/11157/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 13.03.2023 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік