Постанова

від 09.03.2023 по справі 910/8575/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2023 р. Справа№ 910/8575/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022

у справі №910/8575/22 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЕНСМАШ»

про стягнення 5 374, 65 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року Акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЕНСМАШ» (далі - відповідач) про стягнення 5 374, 65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати отриманого товару за договором поставки №23-01/100-21 від 08.10.2021, у зв`язку з чим, просив стягнути з відповідача пені за несвоєчасно поставлений товар в розмірі 5 374,65 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2022 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЕНСМАШ» на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» пені в розмірі 2 634,77 грн, судового збору в розмірі 1 216,24 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач своє зобов`язання щодо вчасної оплати отриманого товару в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2022 скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 2 739,88 грн. та 1 264,76 судового збору та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції при вивченні матеріалів справи неповно дослідив положення п.7.1 договору. Отже, посилання суду на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» є неправомірним, оскільки ніякого несвоєчасного виконання грошових зобов`язань не було, а нарахування пені позивачем здійснювалось за несвоєчасне виконання строків поставки товару, за що згідно з п.7.1 договору, передбачена пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 17.02.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2022 апеляційну скаргу у справі №910/8575/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №910/8575/22 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №910/8575/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2022, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08.10.2021 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 23-01/100-21 в електронній формі, за яким на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно з протоколом щодо прийняття рішення Уповноваженою особою з проведення спрощених закупівель АТ «Укртранснафта» від 30.09.2021 № 6798/3), постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки синтетичний каучук (код 19710000-6 за ДК 021:2015) (UА-2021-09-15-000810-Ь) (синтетичний каучук (лот 2)), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, загальна сума договору становить 641 061, 00 грн, у тому числі ПДВ 20 % 106 843, 50 грн.

Умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в специфікації до даного договору (п. 5.1 договору).

Згідно із специфікацією, строк поставки товару протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати укладення договору.

Приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (их)) (п. 5.3 договору).

Датою поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) та моментом отримання покупцем товару (в тому числі кожної частини/партії товару) від постачальника вважається дата підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (их)) представником покупця (п. 5.10 договору).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0, 1 % від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7, 0 % від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

Позивач вказує, що 45-ти денний строк на поставку товару для постачальника розпочався з 09.10.2021 і закінчився 22.11.2021.

На виконання умов п. 5.3 договору уповноваженими представниками сторін було підписано електронні первинні документи, а саме: 01.12.2021 підписано видаткову накладну № КМ/161/11 від 26.11.2021 на загальну суму 394 902, 00 грн та 02.12.2021 підписано видаткову накладну № КМ/160/11 від 26.11.2021 на загальну суму 246 159, 00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 06.01.2022, в якій просив сплатити на його користь передбачену п.7.1 договору пеню у розмірі 5 374,65 грн. Проте, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді.

Звертаючись з позовною заявою, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з вчасної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим, просив стягнути з пеню у розмірі 5374, 65 грн за період з 23.11.2021 по 01.12.2021.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідачем порушено зобов`язання за договором щодо вчасного постачання товару, а саме не поставлено відповідачем позивачу товар протягом 45 календарних днів з дати укладання договору.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Належних доказів на підтвердження своєчасної поставки товару, в узгоджені у специфікації строки відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суду виходить із наступного.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, у пункті 7.1. договору сторони передбачили, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього строку порушення зобов`язання.

А у пункті 7.4 договору, як раз таки, у разі невиконання грошових зобов`язань покупцем, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу , але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, оскільки обов`язок відповідача щодо поставки продукції не є грошовим зобов`язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки товару за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% непоставленого /несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов`язання, отже до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання (обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ).

Аналогічний правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду, що розмір пені наведений позивачем у позовні заяві є більшим від подвійної облікової ставки НБУ та є порушенням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», оскільки нарахування пені позивачем здійснювалось за несвоєчасне виконання строків поставки товару, а не за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вказане, за прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної поставки товару на підставі пункту 7.1. договору позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 23.11.2021 по 01.12.2021 у розмірі 5 374,65 грн.

Судом апеляційної інстанції було здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначена сума непоставленого товару та період прострочення, а саме за період з 23.11.2021 по 01.12.2021 у розмірі 5 374,65 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2022 у справі № 910/8575/22 підлягає скасуванню у частині відмови позовних вимог про стягнення з відповідача 2 739,88 грн - пені, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №910/8575/22 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №910/8575/22 слід скасувати у частині відмови позовних вимог про стягнення з відповідача 2 739,88 грн - пені та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №910/8575/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №910/8575/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягення 2 739,88 грн пені та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компенсмаш» (02064, місто Київ, пр. Червоної Калини, будинок 68, офіс 233, ідентифікаційний код 38953914) на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, місто Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2, ідентифікаційний код 31570412) пеню у розмірі 5374 (п`ять триста сімдесят чотири) грн 65 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп."

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/8575/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк