Постанова

від 14.03.2023 по справі 908/1606/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2023 року м. Дніпро Справа № 908/1606/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Орєшкіної Е.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА 228 на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2022р. (суддя Боєва О.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено та підписано 24.11.2022р.) по справі

за позовом: Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя

до: Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА 228, м. Запоріжжя

про стягнення суми 59 811,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Концерн Міські теплові мережі звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА 228, про стягнення 59 811,07 грн. заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії, за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 13, ч. 7 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між позивачем та відповідачем з 01.11.2021р. укладений Типовий індивідуальний договір № 76200781, про надання послуги з постачання теплової енергії до належного відповідачу нежитлового приміщення за адресою: м.Запоріжжя, вул. Автозаводська, буд. 4, яке знаходиться у житловому будинку, оснащеному приладом комерційного обліку теплової енергії.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.11.2022р. позов задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА 228 на користь Концерну Міські теплові мережі 56 811 грн. 07 коп. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та 2 356 грн. 56 коп. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю АПТЕКА 228, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2022р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення , яким в задоволенні позовних вимог відмовити

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального права, що призвело до невірного винесення рішення.

Зокрема, Скаржник вказує на те, що на теперішній час раніше укладений з Позивачем договір №501298 від 01.09.2006р. є продовженим.

Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що Відповідач не погодив використовування електронного документообігу, тільки паперового. Взаємовідносини між Позивачем та Відповідачем на постійній основі проводились шляхом листування, що підтверджує apxiв з 2009 року.

Скаржник звертає увагу на те, що Позивач не надає жодних фактів, що він, на виконання вимог Закону №2189- VIII від 09.11.2017р, розмістив для ознайомлення текст нового Договору 02.10.2021р. у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг, а також, зробив все можливе, що гарантує доведения такої інформації до Відповідача (юридичної особи) про зміну договірних відносин, укладання нового Договору та про встановлення нового тарифу.

Скаржник звертає увагу на те, що в розрахунку загальної площі не вказані та невраховані місця загального користування, допоміжні та неопалювальні приміщення.

Скаржник вказує на те, що теплолічильник встановлено лише на житловий будинок, частка якого площею 84кв.м. належить Відповідачу. Показания цього приладу відносяться тільки до цієї площі. Стосовно прибудови, площею 236.8кв.м., отримати показання можливо тільки з приладу обліку (теплолічильника), який належить Відповідачу: вразі подачі теплоносія до теплолічильника - відняти його показання від показань отриманих від теплолічильника вказаного у акті, в разі відсутності постачання теплоносія до теплолічильника - тепло від житлового будинку не опалює площу прибудови, тому показання не можуть братись із розрахунку сумарної площі 320.8кв.м.

Скаржник зазначає, що отримав від Позивача лист від 11.01.2022р. у якому був лише Акт взаємних розрахунків, за період з 01.11.2021р. по 01.12.2021р., за новим Договором, завірено печаткою, рахунок та акт приймання - передачі послуги за листопад 2021р., та печаткою, не надходив. Крім того, 30.06.2022р. отримав рекомендований лист, у якому були лише Рахунки за опалювальний сезон 2021-2022р.р., завірені підписом та печаткою, при цьому акт приймання - передачі послуги за опалювальний сезон 2021-2022pp., завірений підписом та печаткою, на теперішній час не надходили.

Скаржник вважає, що Позивач порушив статті Закону, пункти Правил, пункти Договору №501298 від 01.09.2006р. та нового (віртуального) договору №76200781, що не надало можливості Відповідачу провести оплату за спожиту теплову енергію, крім цього, Відповідач зробив усе можливе для запобігання накопичення заборгованості (лист Вих.№3 від 25.01.22р. Вх.№983 від 25.01.22р., Вих.№6 від 09.02.22р. Вх.№1666 від 10.02.22р.).

Скаржник зазначає на тому, що в опалювальний сезон 2017-2018р.р. та всі наступні Позивач розділяв частину приміщень загальною площею 236.8кв.м., що розташована в прибудові літ. АІ, та другу частину приміщень площею 84.0кв.м., що розташована в житловому будинку літ. А-9.

Скаржник також вказує на те, що між ОСББ «Надія 2021» та Відповідачем підписаний договір №1 від 01.07.2021р. «Про участь у витратах з утримання будинку та прибудинкової території». Розрахунок щомісячних внесків за цим договором проводиться не від загальної площі приміщення в 320.8кв.м., яке належить Відповідачу, а згідно Акту від ТОВ «БТІ» від 13.02.2017р., від площі 84,0кв.м., яка вбудована в житловий будинок літ.А9.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, Відповідач зазначає на тому, що прибудована частина приміщення не отримує достатнього опалення від житлового будинку, що показання отримані з приладу обліку теплової енергії встановленого на будинок не можуть розповсюджуватися на прибудовану площу, що прибудовану площу можливо отопити лише за допомогою відокремленої системи опалення зі зняттям показань з приладу обліку теплової енергії встановленого у прибудові. Таким чином, Скаржник вважає, що Позивач, через недостовірні дані веде неправильні нарахування теплової енергії та надає Відповідачу помилкові рахунки.

Разом з тим, Скаржник вказує, що на теперішній час Відповідач не отримав від Позивача жодного рахунку на оплату за надану послугу у опалювальному сезону 2022-2023рр.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Концерну Міські теплові мережі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить апеляційний суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Зокрема, Концерн посилається на те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо укладення типового індивідуального договору, враховуючи, вищевикладені приписи законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері надання комунальних послуг (послуга з постачання теплової енергії), через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021р. Позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на офіційному веб- сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021р. між Концерном «МТМ» та ТОВ «АПТЕКА 228» індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому присвоєно номер №76200781, є укладеним.

Позивач вважає, що твердження Відповідача щодо того, що на 320,8 кв.м., належних йому, 236,8 кв.м. - прибудована частина, 84,0 кв.м. - вбудована частина, необхідно нараховувати за різними показниками приладів обліку, окремо по розподільчому приладу на 236,8 кв.м., а на 84,0 кв.м - по комерційному (будинковому) приладу є хибними. Враховуючи те, що нежитлове приміщення що належить Відповідачу знаходиться на першому поверсі 9-ти поверхового панельного житлового будинку вбудовано-прибудоване, при цьому система опалення вбудованої частини загальна з будинковою системою опалення, а прибудованої частини відособлена від житлового будинку з приєднанням до теплових мереж будинку в техпідпіллі металопластиковим трубопроводом з загальнобудинковою системою опалення (зазначено в Акті обстеження системи тепло споживання від 08.08.2017 р. наданого Відповідачем до Відзиву), нарахування здійснюється на всю площу займаного приміщення згідно показників розподільчого та комерційного приладів обліку (у разі донарахування).

Згідно документів приміщення літ.А-9 та літАІ являється одним нежитловим приміщенням, та згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315» (далі - Методика № 315) розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано - розмежування щодо вбудованого та прибудованого не визначено.

Позивачем надана у письмових поясненнях по справі, а також відповідях на запити Відповідача, інформація щодо розрахунків за спожиту теплову енергію приміщенням XII розміщеного, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 4. У вказаних розрахунках надана інформація щодо опалювальної площі будинку - 11851, 0 кв.м. При цьому розрахунки щодо загально будинкових потреб/ЗБП (місць загального користування, допоміжних та неопалювальних приміщень) вираховується за допомогою коефіцієнта, згідно Методики № 315: одноповерхова будівля - 20 %; двоповерхова - 18 %; триповерхова - 16 %; чотириповерхова - 14 %; п`ятиповерхова - 12 %; шестиповерхова та вище - 10 %.».

Відповідно до Розділу V Методики №315 визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, «Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення (Qопф.с), приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі ((Qопбуд) при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами -15%; індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %; автономної теплогенеруючої/когенераційної установки - 7 %; центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки, яка не є автономною, - 8 %.»

Стосовно надання рахунків на оплату за надану послугу, Позивач вказує на те, що через програму M.E.DOC. на електронну адресу Відповідачу надсилалися рахунки на сплату за спожиту теплову енергію по договору № 76200781 за спірний період (інформацію щодо направлення рахунків надаємо). На кожному рахунку, які були додані до позовної заяви, є відмітка про доставку рахунку Відповідачу. Крім того, Відповідачу було надіслано акт взаємних розрахунків, про що останній також зазначає в апеляційній скарзі, тобто Відповідачу було відомо про нарахування.

Позивач також зазначає на тому, що відповідно до умов типового індивідуального договору № 76200781, а саме п. 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату, щодо надання актів приймання передачі в Договорі не зазначено, тобто їх надання не є обов`язком Позивача.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2022р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді Березкіна О.В., Орєшкіна Е.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2022р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1606/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА 228 на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2022р. по справі № 908/1606/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

10.01.2023р. матеріали справи № 908/1606/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА 228 на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2022р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

За договором № 67 купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності від 11.05.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА 228» (Покупець) придбало у власність нежитлове приміщення ХІІІ першого поверху (літера А-9), загальною площею за внутрішніми замірами 630,1 кв.м., яке розташоване за адресою: 69118, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 4.

На замовлення ТОВ «АПТЕКА 228» ТОВ «ЗМБТІ» виготовлено технічний паспорт нежитлового приміщення ХІІІ за адресою: вул. Автозаводська, 4, (ТОВ «АПТЕКА 228» - 13/25, Чиркова М.В. 12/25), станом на 13.02.2017р..

В акті ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 13.02.2017р. вказано, що за замовленням ТОВ «АПТЕКА 228» виконано обстеження 13/25 частини нежитлового приміщення ХІІІ першого поверху, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Автозаводська, буд. 4 та встановлено, що вказані приміщення представляють собою відокремлене нежитлове приміщення загальною площею 320,8 кв.м., що складається з: приміщень загальною площею 236,8 кв.м, які розташовані у прибудові літ. А-1 та приміщень загальною площею 84,0 кв.м., розташованих в житловому будинку, літ А-9.

Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.10.2005р., на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 18.05.2005р., за ТОВ «АПТЕКА 228» зареєстровано право колективної власності на об`єкт: нежиле приміщення ХІІІ першого поверху, літера А-9, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, буд. 4; загальна площа 629,8 кв.м.. Вказане нежитлове приміщення знаходиться у житловому будинку, оснащеному приладом комерційного обліку теплової енергії.

01.09.2006р. між ТОВ «Аптека 228» (Споживач) та Концерном «Міські теплові мережі» (Теплопостачальна організація, позивач у справі) укладено договір № 501298 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

З урахуванням приписів ч. 5 ст. 13, ч. 7 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги 02.10.2021р. позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Відповідно до вищевикладеного, між позивачем та відповідачем з 01.11.2021р. укладений Типовий індивідуальний договір № 76200781, про надання послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою.

Відповідно до п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018р. № 315.

В позовній заяві вказано, що Позивачем, в період з листопада 2021р. по квітень 2022р., було надано Відповідачу послугу з постачання теплової енергії, на загальну суму 59 811,07грн..

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги в електронній формі, в тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів та повторно направлені рекомендованою кореспонденцією.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення Відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради № 382 від 23.10.2021р., про початок та закінчення опалювального сезону та актами ГОТЕ. Відповідач не виконав свої обов`язки згідно договору по сплаті за надану послугу, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 59 811,07 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов`язання відносно надання послуги з постачання теплової енергії у заявлений спірний період, а відповідач зобов`язаний її сплатити. Разом з тим, суд посався на те, що відповідно до доданих до позовної заяви розрахунку заборгованості та копій рахунків за період з листопада 2021 по квітень 2022 заборгованість відповідача за надані за договором послуги фактично складає 56 811,07 грн..

Колегія суддів з таким висновоком погоджується, виходячи з наступного.

Предметом розгляду у даній справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. за № 2633-IV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Зокрема, в Законі та в вказаних Правилах надано визначення поняттю «Споживач», а саме споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон); споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України «Про теплопостачання» від 02.05.2005р. №2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до частини 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. передбачено, що користування тепловою енергією допускається на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, який споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.10.2005р. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 18.05.2005р., за ТОВ «АПТЕКА 228» зареєстровано право колективної власності на об`єкт: нежиле приміщення ХІІІ першого поверху, літера А-9, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, буд. 4; загальна площа 629,8 кв.м..

Вказане нежитлове приміщення знаходиться у житловому будинку, оснащеному приладом комерційного обліку теплової енергії, що підтверджується Актом приймання на комерційний облік приладу обліку теплової енергії від 03.06.2020р..

01.09.2006р. між ТОВ «Аптека 228» (Споживач) та Концерном «Міські теплові мережі» (Теплопостачальна організація, позивач у справі) укладено договір № 501298 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, за умовами п.1.1. договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є невід`ємними частинами.

Згідно з п. 3.2.6. договору, споживач зобов`язався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.5 договору, при перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул….буд.№.., документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ); акт звіряння розрахунків (за вимогою Споживача)(п. 6.6 договору).

Відповідно до п. 10.2 договору, договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення Господарським судом; ліквідації однієї із сторін.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.4 цього договору він набуває чинності з 01.09.2006р. і діє до 01.09.2007р.. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік від дати, вказаної у п. 10.1, якщо не відбулася ні одна із обставин, вказаних у п. 10.2..

У офіційному виданні «Голос України» № 231 від 09.12.2017р. був опублікований Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. № 2189-VІІІ (далі Закон).

Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017р.), та вводиться в дію з 01.05.2019 р., крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. №2189-VІІІ, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

В ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020р.) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

В межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону, до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 5 ст. 13 Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. № 2189-VIII (в редакції від 01.05.2021р.) послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021 р.) договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р. було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021р. внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019р., які набрали чинності 01.10.2021р.. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ №830 від 21.08.2019р., викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р. (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021р.) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

02.10.2021р. позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021р. на сайті Концерну «МТМ» публічних договорів опубліковано на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланнямhttp://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-).

Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. № 2189-VIII (в редакції від 01.05.2021 р.) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період.

За змістом п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р. (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021р.) фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є в тому числі факт отримання послуги.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегулювано правовідносини у сфері надання комунальних послуг послуга з постачання теплової енергії, господарський суд дійшов до вірного висновку, що через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021р. позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021р. між Концерном «МТМ» та ТОВ «АПТЕКА 228» укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому присвоєно номер №76200781.

На офіційному веб-сайті Концерну «МТМ» також було розміщено вимоги до якості послуг та технічні характеристики для будинку № 4 по вул. Автозаводська в м. Запоріжжі (http://contracts.teploseti.zp.ua/building_information/6/2796).

Отже, відповідно до вищевикладеного станом на 01.11.2021р. раніше укладений договір № 501298 припинив свою дію, а типовий індивідуальний договір №76200781, про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м.Запоріжжя, вул. Автозаводська, буд. 4 між Концерном «МТМ» та ТОВ «Аптека 228» з 01.11.2021р., є укладеним.

Згідно з п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Пунктом 5 договору зазначено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до п. 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 р. № 315.

Згідно з п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 36 договору, під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

Згідно з п. 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

В п. 41 договору зазначені обов`язки споживача, зокрема, оплачувати за надану послугу необхідно за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором та у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором, а саме, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 45 договору).

Згідно з п.п. 3, 8 цих Правил опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 № 382 «Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя» встановлено, що забезпечення Концерном «Міські теплові мережі» початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій здійснюється з 01.11.2021 року.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.03.2022р. № 124 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя з 31.03.2022р. з проведенням Концерном «МТМ» відключення споживачів теплової енергії.

Таким чином, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, буд. 4, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Крім того, про здійснення постачання теплової енергії підтверджується актами зняття показань приладів обліку теплової енергії за листопад 2021р. та березень 2022р. та виставлені теплопостачальною організацією рахунки.

За вказаних обставин позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015р. у справі № 6-1706цс15, від 11.11.2015р. у справи № 6-1192цс15.

Матеріали справи свідчать, що згідно договору № 76200781, на оплату спожитої послуги Позивачем були сформовані наступні рахунки: № 76200781 за листопад 2021р., на суму 8 148,81 грн., № 76200781 за грудень 2021р., на суму 6015,50 грн., № 76200781 за січень 2022р., на суму 10 870,87грн., № 76200781 за лютий 2022р., на суму 5555,33грн., № 76200781 за березень 2022р., на суму 24 770,50 грн. та № 76200781 за квітень 2022р., на суму 1450,08грн..

Отже, фактично позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021р. по квітень 2022р., на загальну суму 56811,07грн..

Позивач в позовній заяві та у відповіді на відзив (поясненні) зазначив, що сформовані рахунки на оплату спожитої послуги по договору № 76200781 за спірний період надсилались споживачу в електронній формі через програму М.Е.DОС. на електронну адресу відповідача за допомогою доступу до електронних систем обліку, на підтвердження чого надано (додано до відповіді на відзив) відповідну інформацію щодо направлення рахунків з відмітками про їх доставку контрагенту.

Повторно рахунки направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується копією реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції за червень 2022 р., з відбитком поштового штемпеля та копією фіскального чеку від 30.06.2022р..

Доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг відповідач не надав та доводів позивача не спростував.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми 56 811,07 грн. боргу за спожиту теплову енергію.

Доводи Скаржника стосовно здійсненних позивачем нарахувань за теплову енергію колегія суддів відхиляє, як безпідставні, з огляду на наступне.

Згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 р. № 315» (далі - Методика № 315) розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано - розмежування щодо вбудованого та прибудованого не визначено.

Враховуючи те, що нежитлове приміщення що належить Відповідачу знаходиться на першому поверсі 9-ти поверхового панельного житлового будинку вбудовано-прибудоване, при цьому система опалення вбудованої частини загальна з будинковою системою опалення, а прибудованої частини відособлена від житлового будинку з приєднанням до теплових мереж будинку в техпідпіллі металопластиковим трубопроводом з загальнобудинковою системою опалення, нарахування здійснюється на всю площу займаного приміщення згідно показників розподільчого та комерційного приладів обліку (у разі донарахування).

В Акті обстеження системи теплопостачання, складеному 08.08.2017р. посадовими особами філії Концерну "Міські теплові мережі" на об`єкті ТОВ «АПТЕКА 228» за адресою: вул. Автозаводська, 4 (№ договору 501298), встановлено, що приміщення аптеки знаходиться на першому поверсі 9-ти поверхового панельного житлового будинку вбудовано-прибудоване. Система опалення вбудованої частини загальна з будинковою системою опалення, прибудованої частини відособлена від житлового будинку з приєднанням до теплових мереж будинку в техпідпіллі металопластиковим трубопроводом з загальнобудинковою системою опалення. Також вказано, що розрахунок договірного навантаження на опалення, виконаний у 2006 році на час укладення договору 24673 Гкал/год на площу 620,8 кв.м, не відповідає фактичному тепловому обладнанню. Зокрема, зазначено, що частина приміщення була відчужена, встановлено теплолічільник; наданий новий розрахунок навантаження на опалення 5245 Гкал/год. Площа, яку займає ТОВ «АПТЕКА 228» (на час складання акту) становить 320,8 кв.м., з якої прибудована частина 236,8 кв.м., вбудована частина 84,0 кв.м. Навантаження на опалення 5245 ккал/код.

Відповідно до наданого ТОВ «АПТЕКА 228» в матеріали справи листування сторін слідує, що позивач на зверненнями відповідача неодноразово надавав роз`яснення щодо здійснення ним нарахувань за спожиту теплову енергію по приміщенню відповідача. В листі Концерну «МТМ» від 25.01.2018р. № 134/06, зокрема, було зазначено, що за наслідками проведеного фахівцями Концерну «МТМ» додаткового обстеження щодо загальної площі нежитлового приміщення за адресою: вул. Автозаводська, 4, яке належить ТОВ «АПТЕКА 228», було винесено коригування, а саме: зменшення загальної площі.

Крім того, суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що у відповідь на звернення відповідача за вих. №№ 1, 2 від 17.01.2022, вих.№3 від 25.01.2022, вих. № 6 від 09.02.2022 щодо роз`яснення причин припинення договірних відносин за договором № 501298 від 01.09.2006р. та надання методології нарахувань тарифу згідно технічного паспорту ТОВ «АПТЕКА 228», в листах Концерну «МТМ» від 31.01.2022р. № 941/42-459, від 02.02.2021р. № 1048/42-460, від 16.02.2022р. № 1401/42-983, від 03.03.2022р.№1719/42-1666 надавались роз`яснення щодо порядку укладення індивідуального договору на послуги з постання теплової енергії за новими правилами відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. №2189-VIII, а також роз`яснення щодо здійснення розрахунку нарахувань за ці послуги згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіону від 22.11.2018р. № 315 з детальним описом здійснених нарахувань на прикладі грудня 2021 р., з яких слідує, що розрахунок теплової енергії проводився на площу приміщення відповідача 320,8 кв.м..

Порядок нарахувань за послугу з постачання теплової енергії також наведений у наданому позивачем до суду письмовому поясненні, у доданій до нього інформації щодо нарахувань за послугу постачання теплової енергії по договору за кожен місяць спірного періоду.

Відповідно до п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до п. 5 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

В ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Відповідно до підпункту 11 п. 40 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, Споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно з абзацом 4 п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Згідно з п. 11 Типового індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Положеннями п. 3 Розділу І Методики розподілу передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Як слідує з Акту обстеження системи теплопостачання від 08.08.2017 було встановлено, що система опалення прибудованої частини приміщення відповідача, площею 236,8 кв.м є відособленою від житлового будинку з приєднанням до теплових мереж будинку в техпідпіллі металопластиковим трубопроводом з загальнобудинковою системою опалення: в приміщенні складу наявні неізольовані стояки, що проходять по приміщенню транзитом, в кабінетні неізольовані стояки, зашиті гіпсокартоном.

Таким чином, з огляду на те, що прибудована частина приміщення відповідача площею 236,8 кв.м є приєднаною до теплових мереж опалення житлового будинку, відповідач зобов`язаний відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Система опалення вбудованої частини приміщення відповідача площею 84,0 кв.м є загальною з будинковою системою опалення та невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення будинку в опалювальні періоди одночасно опалювалось нежитлове приміщення, власником якого є відповідач.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА 228 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2022р. у справі № 908/1606/22 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА 228.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Березкіна

Суддя Е.В. Орєшкіна