Постанова

від 14.03.2023 по справі 908/1394/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1394/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Кузнецова В.О., Чередко А.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебтрансгрупп" на рішення господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 (суддя Ярешко О.В.)

у справі № 908/1394/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лебтрансгрупп (вул. Черкаська, буд. 26, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08129)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна (вул. Глісерна, буд. 14, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69063)

про стягнення 64 848,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 у справі №908/1394/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лебтрансгрупп 4802 грн. 40 коп. пені, 9051 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 1026 грн. 74 коп. 3% річних, 569 грн. 49 коп. судового збору, 1300 грн. 00 коп. витрат професійну правничу допомогу. Провадження у справі в частині стягнення 49968 грн. 00 коп. основного боргу закрито.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Лебтрансгрупп звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 у справі №908/1394/22 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення клопотання позивача про стягнення витрат у розмірі 6484,88 грн. В іншій частині просить залишити рішення без змін.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що не погоджується з частковим стягненням з відповідача витрат на правничу допомогу лише у розмірі 1 300,00 грн. оскільки вказана сума, згідно умов договору, була сплачена у якості авансу. Висновки суду про неспівмірність заявлених витрат не відповідають фактичним обставинами та є необґрунтованими. Посилання суду, що до матеріалів справи не надано акту здачі-приймання передачі послуг на суму 2 000,00 грн. за отримання позитивного рішення та на суму 3 184,88 грн. за фактичне виконання рішення суду, то слід зауважити, що такий акт неможливо надати, оскільки судове рішення на той час ще було відсутнє, а на зараз рішення не набрало законної сили, тому підписання такого акту було б передчасним. У цілому за умовами договору на правничу допомогу сторони погодили, що за надані послуги, окрім авансу у розмірі 1 300,00 грн. позивач має сплатити на користь адвоката ще додаткових 5 184,88 грн. у разі задоволення позовних вимог та за фактичне виконання рішення суду. Суду були надані належні докази щодо обсягу наданої адвокатом правничої допомоги та її вартості, що підлягає сплаті внаслідок необґрунтованих дій відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/1394/22 передано для розгляду колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Кузнецова В.О., для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження, справу №908/1394/22 передано колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Лебтрансгрупп на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 у справі №908/1394/22 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду, у зв`язку з усуненням обставин, які обумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №908/1394/22 передано колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

Приватним акціонерним товариством Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Судом має бути враховано, що сума боргу була сплачена відповідачем ще до відкриття провадження у справі добровільно, без жодних зусиль зі сторони адвоката. Єдиним зусиллям адвоката була підготовка та пред`явлення позову у справі, яка є нескладною за своєю суттю та має сталу судову практику. При цьому відповідач звертає увагу, що позовна заява була підготовлена без належного та сумлінного ставлення, оскільки була залишена без руху ухвалою суду через недодержання норм ГПК. Щодо 3 184,88 грн. за фактичне виконання рішення суду, то така процедура передбачає витрати, зокрема на оплату виконавчого збору відповідно до норм ЗУ «Про виконавче провадження», які не є складовою витрат на правову допомогу та не можуть бути покладені на відповідача. Відповідно відповідач заперечує і щодо стягнення 2 000,00 грн. за отримання позитивного рішення та додатково звертає увагу, що сума заборгованості була добровільно сплачена ще до відкриття провадження у справі, оплата пені, інфляційних, 3% річних, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу була здійснена відповідачем добровільно, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.11.2022 №69956, 69957, 69958, 69959, 69960. Тому оплата предмету спору відбулася без жодних зусиль зі сторони адвоката, зокрема в частині фактичного виконання рішення суду.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебтрансгрупп" подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідачем не спростовано доводи апеляційної скарги. Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань позивач вимушений був скористатися правничою допомогою та укласти відповідний договір. Адвокатом було підготовлено вимогу-претензію щодо погашення існуючої заборгованості, яка надсилалася на адресу відповідача та в якій було попереджено останнього про наслідки невиконання зобов`язань. Проте вказана претензія була проігнорована та залишена без відповіді. Відповідач мав реальну можливість оплатити заборгованість за поставлений товар після отримання такої претензії та запобігти витратам позивача.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна про стягнення заборгованості у загальному розмірі 64848,86 грн., із яких: 49968,00 грн. основного боргу, 4802,40 грн. пені, 9051,72 грн. інфляційних втрат, 1026,74 грн. 3% річних, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 11210231 від 29.04.2021 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 у справі №908/1394/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лебтрансгрупп 4802 грн. 40 коп. пені, 9051 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 1026 грн. 74 коп. 3% річних, 569 грн. 49 коп. судового збору, 1300 грн. 00 коп. витрат професійну правничу допомогу. Провадження у справі в частині стягнення 49968 грн. 00 коп. основного боргу закрито, у зв`язку зі сплатою, після надходження до господарського суду позовної заяви, суми боргу у розмірі 49 968,00 грн.

Приймаючи вказане рішення господарським судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, строк оплати якого настав 23.11.2021.

Позивач не погодився з рішенням господарського суду в частині часткового задоволення клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1 300,00 грн., що і стало причиною звернення з апеляційною скаргою.

Щодо вказаних обставин апеляційний суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Крім того Верховний Суд дотримується позиції, що згідно зі статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).

Звертаючись з позовною заявою, позивачем, у тому числі, було заявлено до стягнення суму витрат на правничу допомогу, яка складалася з 1 300,00 грн. авансу, сплаченого позивачем, про що було надано платіжне доручення, а також 2 000,00 грн. які клієнт сплачує адвокату у випадку отримання позитивного рішення суду та 3 184,88 грн. за фактичне виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості за договором поставки №11210231 від 29.04.2021.

Матеріалами справи підтверджено, що представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Лебтрансгрупп здійснювалося адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ДП 3712) ордер АЕ №1146584, виданий на підставі договору про надання правової допомоги №1 від 01.07.2022, підписаного між Лісовим Д.О. та ТОВ Лебтрансгрупп.

Відповідно до п.1.1 Договору адвокат за дорученням клієнта зобов`язався надати йому професійну правничу допомогу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1.5 Договору адвокат здійснює повний правовий супровід щодо представництва інтересів клієнта та його захисту в судовій справі за позовом клієнта до ПрАТ Дніпроспецсталь про стягнення заборгованості за договором поставки №11210231 від 29.04.2021.

В пункті 2.2 Договору сторони погодили, що адвокат за домовленістю сторін надає клієнту будь-які інші юридичні (правові, правничі) послуги, допомогу, що додатково зазначається в акті здачі-приймання послуг або іншому погодженому сторонами документі.

Згідно п. 3.2 Договору вартість наданих послуг, зазначених у п. 2.1.5 договору, становить 6484,000 грн. До вартості зазначеної послуги входить аванс у розмірі 1300,00 грн. за підготовку позовної заяви та надання відповідної правової консультації з даного питання. У подальшому клієнт сплачує адвокату 2000,00 грн. у випадку отримання позитивного рішення суду щодо стягнення заборгованості за договором поставки №11210231 від 29.04.2021 та задоволення позовних вимог (у тому числі, при частковому задоволенні позовних вимог, чи досягнення мирової угоди, чи часткового або повного погашення боргу у процесі розгляду судової справи). Також клієнт сплачує адвокату 3184,88 грн. за фактичне виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 11210231 від 29.04.2021.

За умовами п.п. 3.4-3.6 Договору, перелік наданих послуг визначається в акті здачі-приймання послуг. За результатами наданих послуг сторони підписують акт здачі-приймання послуг. Акт підписується протягом 3 днів після фактичного надання послуг. Підписання акту клієнтом є підтвердженням відсутності претензій з його боку. Оплата послуг адвоката здійснюється протягом 3 днів після фактичного отримання клієнтом послуг.

В матеріали справи надано підписаний між сторонами Договору №1 від 01.07.2022 Акт приймання-передачі послуг №1 від 05.08.2022, згідно якого виконавець (адвокат) у період з 01.07.2022 по 05.08.2022 надав юридичні (правові) послуги (правничу допомогу), а замовник (клієнт) прийняв послуги: аналіз наявної первинної документації, яка підтверджує постачання товару, складання претензії-вимоги, опису вкладення, підготовка позовної заяви до суду, опису вкладення, надання реквізитів для оплати судового збору, розрахунок необхідної суми для оплати судового збору вартістю 1 300,00 грн. Адвокатом було виставлено для оплати рахунок №1 від 04.08.2022 на суму 1 300,00 грн., яку оплачено позивачем, про що надано платіжне доручення №902 від 23.08.2022.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи господарським судом прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь 4802 грн. 40 коп. пені, 9051 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 1026 грн. 74 коп. 3% річних, 569 грн. 49 коп. судового збору, 1300 грн. 00 коп. витрат професійну правничу допомогу. В частині стягнення суми основного боргу, провадження у справі за вказаними вимогами закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відповідачем після подання позовної заяви до суду здійснено оплату у розмірі 49 968,00 грн.

Разом з тим за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Господарський суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання між адвокатом та позивачем акту здачі-приймання послуг № 1 від 16.08.2022, в якому викладено перелік послуг, наданих адвокатом, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 1300,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Відмовляючи у стягненні з відповідача решти витрат на правничу допомогу, зокрема 2000,00 грн. (так званий гонорар успіху), який було погоджено у договорі на правничу допомогу, господарський суд зазначив, що позивачем не надано акту виконаних робіт на вказану суму. При цьому суд дійшов висновку, що сума 2000,00 грн. (гонорар успіху) не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою в суді, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

Разом з тим колегія не погоджується з висновком господарського суду про відмову у стягнення 2 000,00 грн. винагороди за отримання позитивного рішення та зазначає, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, зазначила, що "гонорар успіху" може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу. Водночас, вирішення питання про відшкодування таких витрат має відбуватись в порядку, передбаченому статтями 124, 126, 129 ГПК України.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року №910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

В додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд керується не тільки положеннями ч. 4 та 5 ст. 129 ГПК України, а й виходить з критеріїв розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін.

Матеріалами справи підтверджено, що за період 01.07.2022 по 05.08.2022 адвокатом було надано наступні юридичні послуги (правничу допомогу): аналіз наявної первинної документації, яка підтверджує постачання товару, складання претензії-вимоги, яку було надіслано на адресу відповідача, підготовка позовної заяви до суду. По факту наданих послуг сторонами договору було підписано акт приймання-передачі наданих послуг. Позивачем було сплачено адвокату визначену умовами договору суму авансу за надані послуги у розмірі 1 300,00 грн.

Акт здачі приймання послуг №1 було підписано сторонами 05.08.2022, тобто ще до звернення позивача з позовом до суду.

В подальшому, 10.10.2022, під час розгляду справи в господарському суді, представником позивача було підготовлено на надіслано на адресу суду відповідь на відзив відповідача, що відповідає умовам договору, а саме п.2.1.5 згідно якого, адвокат здійснює повний правовий супровід щодо представництва інтересів клієнта та його захисту в судовій справі за позовом клієнта до ПрАТ «Дніпроспецсталь» про стягнення заборгованості за договором поставки №11210231 від 29.04.2021.

При цьому умовами договору передбачено, обов`язок клієнта, у випадку отримання позитивного рішення суду щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 11210231 від 29.04.2021 та задоволення позовних вимог (у тому числі, при частковому задоволенні позовних вимог, чи досягнення мирової угоди, чи часткового або повного погашення боргу у процесі розгляду судової справи) перерахувати адвокату фіксований розмір винагороди у сумі 2000,00 грн.

Отже така сума сплачується за результатами розгляду позовної заяви та прийняття судом позитивного рішення.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 904/1878/19 від 12.03.2020 р., № 910/11005/16 від 17.12.2020 р.

Враховуючи обсяги наданих адвокатом послуг, колегія вбачає підстави для зміни рішення господарського суду та стягнення з відповідача на користь позивача, у тому числі, суми винагороди у розмірі 2 000,00 грн., передбаченої п. 3.2 Договору, яка сплачується у випадку отримання позитивного рішення суду та задоволення позовних вимог.

Разом з тим апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні стягнення з відповідача 3184,88 грн. витрат на професійну правничу допомогу (за фактичне виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості), оскільки такі витрати не входять до складу правової допомоги, а виконання відповідачем рішення суду в добровільному порядку, взагалі виключає їх надання.

Апеляційним судом враховано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Отже в силу приписів ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, саме на сторону яка не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу та яка заперечує їх розмір покладається обов`язок доведення неспівмірності таких витрат.

Відповідач заперечує проти розміру витрат на правничу допомогу та зазначає, що справа є нескладною за своєю суттю та має сталу судову практику. При цьому ПрАТ «Дніпроспецсталь» у добровільному порядку, до відкриття провадження у справі, було сплачено суму боргу, заявлену до стягнення, тобто без жодних спорів чи зусиль зі сторони адвоката позивача було виконано обов`язок по оплаті товару.

Щодо наведених доводів відповідача колегія зазначає, спір у даній справі виник саме через неправомірну бездіяльність відповідача. Несплата відповідачем вартості отриманого від позивача товару, строк оплати якого настав 23.11.2021, тривале порушення відповідачем виконання грошових зобов`язань, взятих на себе відповідно до договору поставки, призвели до звернення позивача з позовною заявою до суду, у зв`язку з чим виникла необхідність залучення відповідного фахівця (адвоката), що призвело до певних витрат позивача для оплати послуг такого фахівця. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що до звернення до суду на адресу відповідача надсилалася претензія з вимогою сплати суми заборгованості, проте останнім не було сплачено суму вартості отриманого товару. Тому посилання відповідача на добровільне виконання свого обов`язку щодо оплати отриманого товару у даному випадку є недоречним.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ГПК України).

Кожна сторона реалізує свої права на власний розсуд, але в той же час, у відповідності до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В даному випадку, колегія суддів звертається до правової позиції щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20); постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 910/3929/18.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як передбачено ч. 4 цієї статті зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині стягнутої суми витрат на правничу допомогу та вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3300 (три тисячі триста) грн. 00 коп. витрат професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебтрансгрупп" на рішення господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 у справі № 908/1394/22 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 у справі №908/1394/22 в частині стягнення суми витрат на правничу допомогу змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна (вул. Південне шосе, буд. 81, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69008, код ЄДРПОУ 00186536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лебтрансгрупп (вул. Черкаська, буд. 26, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08129, код ЄДРПОУ 38403513) 3 300 (три тисячі триста) грн. 00 коп. витрат професійну правничу допомогу.

В решті вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

СуддяА.Є.Чередко

СуддяВ.О.Кузнецов