Рішення

від 28.02.2023 по справі 905/6/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.2023 Справа № 905/6/23

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

при секретарі судового засідання Павлюкові Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок №25; код ЄДРПОУ 00100227)

до Державного підприємства «Торецьквугілля» (85200, Донецька область, місто Торецьк, вулиця Дружби, будинок №19; код ЄДРПОУ 33839013)

про стягнення 67 909 155,55 гривень,-

за участю представників:

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились

С У Т Ь С П О Р У

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення 67 909 155,55 гривень, з яких 47 765 099,56 гривень основна заборгованість, 3 340 040,82 гривень пеня, 4 473 387,04 гривень штраф, 1 386 518,94 гривень 3% річних, 10 944 109,19 гривень інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії №1861-02031 від 06.10.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленої електричної енергії. На підставі викладеного позивачем нараховано пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.02.2023.

На електронну адресу суду 27.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про розгляд справи без його участі. У відзиві на позовну заяву відповідачем визнано позовні вимоги в повному обсязі, проте заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованих пені та штрафу на 50%.

Від представника Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 27.01.2023 надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях в рамках справи №905/6/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 31.01.2023 відмовлено у задоволені вказаної заяви.

Через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив із запереченнями проти зменшення розміру пені та штрафу.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.02.2023 відкладено підготовче засідання на 28.02.2023.

Через підсистему «Електронний суд» 22.02.2023 до суду від представника приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 27.02.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з підстав відсутності вільних залів, де встановлені відповідні системи для проведення відеоконференції у призначений час.

На електронну адресу суду 28.02.2023 від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 28.02.2023 представники учасників справи не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

За приписами статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом перевірено, чи не обмежений представник відповідача у повноваженнях на їх вчинення.

Крім того, з`ясовано, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а дії представника відповідача не порушують інтереси особи, яку він представляє.

Відповідно до п.4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи відмовлено через те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість її розгляду по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріали в даному судовому засіданні, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

Між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі оператор системи передачі (ОСП)) та Державним підприємством «Торецьквугілля» (далі - ДП «Торецьквугілля») укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 1861-02031 від 06.10.2020р. (далі - Договір).

20.09.2021 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору № 1861-02031 від 06.10.2020р., якою умови договору викладено в новій редакції.

Згідно з п. 1.1 Договору ОСП (позивач, НЕК «Укренерго») зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач (ДП «Торецьквугілля» зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Відповідно до п. 5.2 Договору, Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:

1платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:

2платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 6.5 Договору, Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання- передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 5.5 Договору (в редакції додаткової угоди № 1) Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначвається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку.

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається Адміністратором комерційного обліку протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Сервісі згідно з вимогами Правил ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та провертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості Послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

Згідно з п. 5.6 Договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обгрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання - передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

Відповідно до п. 5.7 Договору у випадку порушення будь - яких термінів розрахунку за цим Договором Користувач сплачує ОСП пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати.

Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

ОСП направляє Користувачу окремий рахунок на суму пені та/або штрафу протягом 5 робочих днів після виявлення порушення. Рахунок підлягає оплаті протягом 3 робочих днів від дати отримання.

У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або, у разі відсутності такої заяви Користувача, ураховує їх як оплату Послуги останнього платежу наступного розрахункового періоду відповідно до п. 5.2 цього договору. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.

Згідно п. 10.4 договору (п. 9.4 договору в редакції додаткової угоди № 1) рахунки, акти приймання - передачі, акти звірки розрахунків, будь - які повідомлення за цим договором повинні направлятися однією Стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.

Рахунки, акти приймання - передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною:

у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником;

у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом);

у день направлення за допомогою Сервісу та/або електронною поштою.

У розділі 11 договору (розділ 10 в редакції додаткової угоди № 1) сторони узгодили підстави та порядок звільнення від відповідальності.

Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин.

Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного/природного/ соціально- політичного/військового характеру), унеможливлюється виконання будь-якою Стороною зобов`язань за Договором, така Сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу Сторону.

Неповідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Термін виконання зобов`язань за цим Договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.

У разі дії форс-мажорних обставин більше 15 календарних днів Сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за цим Договором та в установленому порядку розірвати Договір. Розірвання цього Договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності Сторін на ринку електричної енергії.

Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово- промисловою палатою України/іншим компетентним органом, установою (п.п.10.1., 10.2.).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021.

Якщо Користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п.13.1.).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 ГК України).

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Пунктом 40 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що користувачі системи - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

ОСП - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Користувач системи та ОСП є учасниками ринку електричної енергії відповідно до пункту 96 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії».

ОСП надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (частина 4 статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

На реалізацію наданих законодавством повноважень постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 затверджено Кодекс системи передачі.

Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі, отже, затверджена одночасно з цим Кодексом.

Договір про надання послуг укладено між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія «Укренерго» та Державним підприємством «Торецьквугілля»" в повній відповідності з типовою формою договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Позивач на виконання умов Договору надав відповідачеві послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується Актами приймання - передачі наданих послуг підписаними уповноваженими представниками сторін.

Заборгованість за оплату послуг з передачі електричної енергії ДП «Торецьквугілля» перед НЕК «Укренерго» за період березень 2021 року - лютий 2022 року включно складає 47 765 099,56 гривень:

За березень 2021 в сумі 2 924 224,45 гривень (з врахуванням коригування об`ємів та суми боргу);

За квітень 2021 в сумі 1 741 735,94 гривень (з врахуванням коригування об`ємів та суми боргу);

За травень 2021 в сумі 3 778 828,86 гривень (з врахуванням коригування об`ємів та суми боргу);

За червень 2021 в сумі 3 953 683,24 гривень (з врахуванням коригування об`ємів та суми боргу);

За липень 2021 в сумі 4 197 624,79 гривень (з врахуванням коригування об`ємів та суми боргу);

За серпень 2021 в сумі 3 987 876,23 гривень (з врахуванням коригування об`ємів та суми боргу);

За вересень 2021 в сумі 4 210 736,66 гривень (з врахуванням коригування об`ємів та суми боргу);

За жовтень 2021 в сумі 4 206 886,42 гривень (з врахуванням коригування об`ємів та суми боргу);

За листопад 2021 в сумі 4 202 281,00 гривень (з врахуванням коригування об`ємів та суми боргу);

За грудень 2021 в сумі 4 522 041,68 гривень (з врахуванням коригування об`ємів та суми боргу);

За січень 2022 в сумі 5 318 171,47 гривень (з врахуванням коригування об`ємів та суми боргу);

За лютий 2022 в сумі 4 721 008,82 гривень (з врахуванням коригування об`ємів та суми боргу).

Доказів оскарження Користувачем Актів приймання - передачі наданих послуг, що свідчило б про виникнення розбіжностей щодо обсягу чи вартості наданої послуги, матеріали справи не містять.

Відповідач заборгованість визнав у повному обсязі, доказів оплати наданих послуг на момент прийняття рішення у справі суду не надав, а тому вказана сума є його боргом та підлягає стягненню на користь позивача у заявленому розмірі.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов`язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов`язаннями.

За несвоєчасну оплату наданих послуг за договором позивачем нараховані у відповідності до умов договору пеня в розмірі 3 340 040,82 гривень та штраф у розмірі 4 473 387,04 гривень.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.7 Договору у випадку порушення будь - яких термінів розрахунку за цим Договором Користувач сплачує ОСП пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати.

Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов`язання, погодження між сторонами умов про відповідальність у вигляді пені та штрафу, позивач має право на нарахування та стягнення означених штрафних санкцій.

Відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, введеним відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та продовженим Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Постановою № 413 від 26.04.2022 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766» внесла зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду», зокрема:

1)Підпунктом 16 пункту 1 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.»

2)Визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08 квітня 2020 року № 766 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (зі змінами).

Постанова НКРЕКП № 413 від 26.04.2022 набрала чинності з дня її прийняття, а отже штрафні санкції: пеня та штраф ( у розумінні ч. 2 ст. 231 ГК України) нараховані позивачем до 25.04.2022 (включно).

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 1 386 518,94 гривень та 10 944 109,19 гривень інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», суд дійшов висновку, що вони є методологічно та арифметично вірними.

Відповідач визнав у повному обсязі розмір нарахованих пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат.

Щодо клопотання відповідача зменшити розмір пені та штрафу на 50%.

В якості доводів, відповідач посилається на те, що 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на своєму офіційному сайті розмістила лист, яким визнала військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Місто Торецьк розташоване на лінії зіткнення в Донецькій області, де російські окупаційні війська щоденно проводять обстріли мирних помешкань і руйнують інфраструктуру нашого міста і загрожують руйнуванню діючим виробництвам, в тому числі і ДП «Торецьквугілля» на якому працюють майже 2 тис. осіб.

Але, 04 червня 2022 року внаслідок обстрілів було припинено подачу електроенергії на ВП «Шахта «Торецька», в результаті чого було затоплено горизонт 910м. включно з електрообладнанням та насосів водовідливу. Повторні відключення електроенергії також сталися 10.06.2022 року, 12.06.2022 року та 17.06.2022 року, що в свою чергу впливало на терміни відкачки води з гор.910м.

Після відновлення на шахтах робіт з видобутку вугілля, 15.06.2022 року внаслідок обстрілів та пошкодження обладнання ПС 330 кВ «Центральна» сталося аварійне знеструмлення підстанції 110кВ «Шахтна» ВП «Шахта «Центральна» по двох вводах. В результаті чого всі споживачі шахти, а саме: вентилятор головного провітрювання, підйоми, водовід-ливні комплекси, турбокомпресори та інші залишились без напруги, що спричинило затоплення гірничих виробок гор.1146м.

Після відновлення електропостачання 20.06.2022 року на ВП «Шахта «Центральна» рівень води ще доз-волив запустити насоси головного водовідливу на гор. 1146м. Відкачка води відбувалась протягом 6 діб, в результаті чого рівень води було знижено на 0,3м., але її остаточний обсяг перевищував 1 метр від рівня горизонту.

Повторне знеструмлення шахти 26.06.2022 року, яке сталося внаслідок потрапляння снарядів в лінію електропередач до ПС 110кВ та пошкодження кабелів на проммайданчику ВП «Шахта «Центральна» привело до затоплення електричного обладнання головного водовідливу гор.1146м. та незворотного процесу затоплення горизонту. Внаслідок чого на ВП «Шахта «Центральна» не можливі роботи з видобутку вугілля.

27.06.2022 року о 19:20 на ВП «Шахта «Торецька» внаслідок обстрілів проммайданчика відбулося руйнування будівель та їх займання. Ліквідація пожежі та аварійно-рятувальні роботи підземних гірників зайняли майже добу, після чого встановлено зруйнування підстанції, будівель підйомів №1 та №3, надшахтної будівлі ствола №1 включно з усіма технологічними ланками, галерей відкатки та сортировки, інших ланок поверхово-технологічного комплексу, електроцеху. Внаслідок чого на ВП «Шахта «Торецька» не можливі роботи з видобутку вугілля та життєзабезпе-чення підземної частини підприємства.

У зв`язку з вищевикладеним, внаслідок вказаних обставин та загрози життю робітників роботи з видобутку вугілля та підтримання життєзабезпечення на шахтах Державного підприємства «Торецьквугілля» припинені, шахтарі працюють по ліквідації наслідків ворожих обстрілів в надлюдських умовах під постійними обстрілами міста, ризикуючи своїм життям.

На цей час місто Торецьк залишилося без водо та газопостачання, періодично в результаті ворожих обстрілів міста, ДП «Торецьквугілля» залишається також без електричної енергії.

Тому Державне підприємство «Торецьквугілля» вважає усі ці чинники форс-мажорними обставинами які заважають Державному підприємству «Торецьквугілля» виконувати свої зобов`язання по оплаті за надані послуги з передачі електричної енергії.

В результаті цього, Державне підприємство «Торецьквугілля» опинилося в дуже скрутному фінансовому становищі, кредиторська заборгованість ДП «Торецьквугілля» станом на 01.01.2023 року становить 4 573 637 тис. грн.

Відповідно до балансу (звіт про фінансовий стан) Державного підприємства «Торецьквугілля» на 31 грудня 2022 року, на початок звітно-го періоди непокриті збитки складали 3 854 097 тис. грн., а на кінець звітного пері-оду склали 4 368 284 тис. грн., тобто збитки підприємства за 2022 рік склали 514 187 тис. грн.

Тобто на цей час Державне підприємство «Торецьквугілля» є планово-збитковим підприємством, і у зв`язку із скрутним фінансовим становищем не має змоги добровільно виконати вимоги позивача.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, у пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила й наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу судом не приймаються з огляду на таке.

По-перше, за змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування обставин покладається на ту сторону, яка посилається на їх існування.

Згідно з положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву доказів.

По-друге, за загальним правилом, обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено про звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особи, яка порушила зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, щодо форс-мажору та застосування даної норми необхідні певні умови: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередження порушення зобов`язання; причинний зв`язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Так, у довідці №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року; ТПП підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, тобто обставинами непереборної сили.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Укладаючи договір, відповідач, усвідомлюючи власні можливості й ризики щодо виконання договору, добровільно взяв на себе зобов`язання щодо оплати товару у визначений договором строк, а також усю відповідальність за його порушення, визначену умовами пунктів 9.5., 9.6. договору (статі 536, 625 Цивільного кодексу України ).

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов`язані з початком 24.02.2022 військової агресії Російської Федерації проти України, на які посилається відповідач, не можуть слугувати підставою для звільнення його від відповідальності (зменшення ступеня вини) за порушення зобов`язання, що мало місце у квітні 2021 року на початку лютого 2022 року, тобто до настання таких обставин.

Порушення строків оплати мало місце станом на 24.02.2022 і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату (хоча б частково) у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх

Крім того, відповідачем не надано доказів вжиття заходів щодо зменшення можливих негативних наслідків від несвоєчасного виконання зобов`язань як то звернення до позивача з пропозицією внести зміни до умов договору щодо строків оплати, надання відстрочки, реструктуризації тощо.

По-третє, дійсно, введення на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року та ведення активних бойових дій на території Донецької області, зокрема м.Торецьк, значним чином вплинуло на ведення господарської діяльності підприємства відповідача та фінансовий стан підприємства.

Разом з тим, така ситуація в Україні впливає не лише на економічний стан відповідача, але й на інтереси іншої сторони, тобто позивача.

Так, в умовах воєнного стану та постійних військових атак держави - агресора на енергетичну інфраструктуру України (що є загальновідомим фактом та не потребує доказування), НЕК «Укренерго» несе значні витрати на відновлення зруйнованих об`єктів енергетики та забезпечення сталого функціонування Єдиної енергетичної системи України.

Таким чином питання сталого функціонування НЕК «Укренерго», як оператора системи передачі та оператора Єдиної енергетичної системи України, є також важливим питанням національної безпеки держави.

З огляду на викладене, враховуючи принципи справедливості, добросовісності, розумності, а також з метою дотримання балансу інтересів як позивача так і відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно п.1 статті 130 Господарського процесу кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що в даній справі заява про визнання позову відповідачем подана на стадії підготовчого провадження, тобто до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесу кодексу України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З урахуванням наведеного, судові витрати в розмірі 50 відсотків судового збору (у розмірі 434 175,00 гривень) покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».

Пунктом четвертим статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Отже, після надходження відповідного клопотання судом буде розглянута вимога про повернення 50% судового збору у розмірі 434 175,00 гривень.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 130, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення 67 909 155,55 гривень, з яких 47 765 099,56 гривень основна заборгованість, 3 340 040,82 гривень пеня, 4 473 387,04 гривень штраф, 1 386 518,94 гривень 3% річних, 10 944 109,19 гривень інфляційні втрати - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (85200, Донецька область, місто Торецьк, вулиця Дружби, будинок №19; код ЄДРПОУ 33839013) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок №25; код ЄДРПОУ 00100227) 47 765 099,56 гривень заборгованості, 3 340 040,82 гривень пені, 4 473 387,04 гривень штрафу, 1 386 518,94 гривень 3% річних, 10 944 109,19 гривень інфляційних втрат, а також 434 175,00 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні 28.02.2023 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2023 через аварійне припинення електропостачання в приміщенні Господарського суду Донецької області протягом 09.03.2023-10.03.2023.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок №25; код ЄДРПОУ 00100227)

Відповідач: Державне підприємство «Торецьквугілля» (85200, Донецька область, місто Торецьк, вулиця Дружби, будинок №19; код ЄДРПОУ 33839013)

Суддя С.М. Фурсова