Рішення

від 09.03.2023 по справі 906/49/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/49/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Рисухіна Д.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: Брижан А.С., ордер серії СВ № 1045242 від 02.02.2023 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДНЕРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЛА КІЗОНЬКА ГАЙ"

про стягнення 150000,00 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДНЕРО" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЛА КІЗОНЬКА ГАЙ" 150000,00 грн безпроцентної поворотної фінансової допомоги.

Ухвалою господарського суду від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; cудове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.02.2023.

Ухвалою суду від 03.02.2023 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 02.02.2023 (а.с.23-25).

07.02.2023 на адресу суду на виконання вимог ухвали від 09.01.2023 від представника позивача надійшла заява від 03.03.2023 з оригіналами документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, для їх огляду в судовому засіданні (а.с.29-39).

У зв`язку з перебуванням судді Прядко О.В. на лікарняному, судове засідання у справі №906/49/23 08.02.2023, не відбулося (а.с.40).

Ухвалою суду від 13.02.2023 продовжено строк розгляду справи по суті та призначено судове засідання на 09.03.2023 в режимі відеоконференції.

Відповідач явку повноважного представника у засідання не забезпечив, будь-яких заяв із зазначенням причин такої неявки, клопотань про відкладення розгляду справи не направив; правом подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно і належним чином шляхом направлення копії ухвали суду за місцезнаходженням, вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.43-44).

З огляду на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача та неподання ним відзиву не перешкоджають розгляду справи, враховуючи приписи ст.ст.248, 252 ГПК України про строки та особливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу господарський суд, відповідно до ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Представник позивача підтримав позов за предметом та підставами позову, просив задовольнити його у повному обсязі.

У судовому засіданні 09.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення отриманої безпроцентної поворотної фінансової допомоги після пред`явлення йому відповідної вимоги.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин не повідомив.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на банківський рахунок відповідача НОМЕР_1 в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" в загальній сумі 150000,00 грн, з яких (а.с.13-14):

- 100000,00 грн, згідно з платіжним дорученням №702 від 28.10.2021, із зазначенням у призначенні платежу: "безпроцентна поворотна фінансова допомога (часткова сума) згідно договору № FA/25-01/10 від 25.10.21р., без ПДВ";

- 50000,00 грн, згідно з платіжним дорученням №703 від 29.10.2021, із зазначенням у призначенні платежу: "безпроцентна поворотна фінансова допомога (часткова сума) згідно договору № FA/25-01/10 від 25.10.21р., без ПДВ".

До матеріалів справи додано примірник договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги №FA/25-01/10 від 25.10.2021, відповідно до якого ТОВ «АДНЕРО» як позикодавець передає у власність ТОВ «МИЛА КІЗОНЬКА ГАЙ» як позичальнику грошові кошти у якості безпроцентної поворотної фінансової допомоги у формі безпроцентної поворотної допомоги, у розмірі та у строки, визначені цим договором, а позичальник зобов`язується повернути отримані від позикодавця грошові кошти на умовах, що встановлені цим договором (а.с.10-11).

Однак, як встановлено судом, вказаний договір підписано лише зі сторони позивача як позикодавця.

18.11.2022 позивач надіслав на юридичну адресу ТОВ «МИЛА КІЗОНЬКА ГАЙ» вимогу вих.№17-11/01 від 17.11.2022, у якій просив повернути протягом 30 днів на розрахунковий рахунок ТОВ «АДНЕРО» суму позики у розмірі 150000,00 грн, а також підписати та повернути примірник договору №FA/25-01/10 від 25.10.2021. Факт надіслання вказаних документів підтверджується наявними у справі описом вкладення у цінний лист від 18.11.2022 та поштовою накладною №0305719050420 від 18.11.2022 (а.с.8-9, 12).

Однак вимога позивача була залишена без відповіді та виконання з боку відповідача, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення 150000,00 грн безпроцентної поворотної фінансової допомоги в судовому порядку.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Зокрема, частиною 1 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Положення ч.1 ст.207 ЦК України не містить вичерпного переліку документів, у яких може бути зафіксований зміст письмового правочину. Не наведено такого переліку і в ч.2 ст.1047 цього Кодексу.

Поряд із цим ч.2 ст.1047 ЦК України визначає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч.2 ст.640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок передання грошових коштів позикодавцем та отримання їх позичальником, чим зафіксовано волю сторін щодо настання певних правових наслідків, було укладено договір позики.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (п.14.1.257 ст.14 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами ч.ч.1,3 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Матеріалами справи підтверджується факт надання грошових коштів у якості безпроцентної поворотної фінансової допомоги позивачем та їх отримання відповідачем у розмірі 150000,00 грн.

В силу вимог ст.ст.526, 525 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, позивачем було пред`явлено відповідачу вимогу про повернення позики на суму 150000,00 грн протягом 30 днів.

Втім, як встановлено судом та відповідачем не спростовано, станом на дату розгляду справи останній своїх зобов`язань щодо повернення отриманої фінансової допомоги не виконав, на вимогу позивача не відреагував.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Договір, за ст.629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Згідно зі ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму коштів або ж доказів повернення отриманої фінансової допомоги суду не надав.

Враховуючи викладене, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЛА КІЗОНЬКА ГАЙ" (вул. Чехова, буд. 16-А, с. Гай, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12462, код ЄДРПОУ: 41431598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДНЕРО" (вул. Вадима Гетьмана, буд. 1 Б, офіс 11, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ: 38944475) 150000,00 грн безпроцентної поворотної фінансової допомоги та 2481,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.03.23

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - позивачу (рек.) + office@adnero.com.ua;

3 - відповідачу (рек.) + bretschneider_thomas@web.de;

4 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (рек.)