Рішення

від 13.03.2023 по справі 910/12979/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2023Справа №910/12979/22

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал"

про стягнення 40 034,01 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" про стягнення 40 034,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" не виконано своїх зобов`язань за Договором №90 про розміщення інформаційно-рекламних конструкцій від 01.11.2019 зі сплати у період з листопада 2019 року по грудень 2020 року щомісячної плати за розміщення інформаційно-рекламних конструкцій (моніторів) на стіні в зоні ліфтових кабін в середині житлових будинків №2/1 по вул. Філатова у м. Києві, №№ 53, 51/1-А по вул. Тютюнника, №№ 12, 14/55 по вул. Саперне Поле у м. Києві, у зв`язку з чим у відповідача виник борг у загальному розмірі 33 600,00 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" своїх грошових зобов`язань за Договором №90 про розміщення інформаційно-рекламних конструкцій від 01.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 730,40 грн. та 3% річних у розмірі 1 703,61 грн., нарахованих за період з 01.01.2020 по 31.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 відкрито провадження у справі №910/12979/22; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 29.11.2022 була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" 01.12.2022 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 14-В, кв. 27.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 19.12.2022 у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 16.12.2022 на відповідному конверті.

За змістом п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи, що ухвала суду направлялася відповідачу на зазначену в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження (реєстрації) останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування останнього, то, керуючись приписами п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду по даній справі є такою, що була вручена відповідачу 16.12.2022 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв`язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).

Крім того, ухвала суду від 29.11.2022 була надіслана боржнику на електронну адресу - etar@ukr.net, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З довідки Господарського суду міста Києва про доставку електронного листа вбачається, що ухвала суду від 29.11.2022 була вручена відповідачу 30.11.2022.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (п. 18 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на наведені приписи закону суд приходить до висновку, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна адреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" - etar@ukr.net є офіційною електронною адресою боржника у розумінні законодавства, в тому числі Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/12979/22 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" повинне було подати відзив на позов у строк до 02.01.2023 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" (підприємство) укладено Договір №90 про розміщення інформаційно-рекламних конструкцій (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого товариство погоджується на розміщення підприємством спеціальних конструкцій (моніторів) на стіні в зоні ліфтових кабін в середині житлових будинків (які перебувають в обслуговуванні товариства), розташованих за адресами згідно Додатку №1, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що товариство надає підприємству послуги по розміщенню інформацій-рекламних конструкцій (моніторів) в зоні ліфтових кабін житлового будинку, які використовуються виключно для розміщення інформаційно-рекламних матеріалів, а підприємство зобов`язується сплачувати передбачену щомісячну плату за надані площі на умовах, встановлених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальний розмір щомісячної плати за кожен об`єкт договору на момент укладення цього Договору складає 150,00 грн., у тому числі ПДВ.

Згідно з п. 2.3, п. 2.5 Договору щомісячні платежі сплачуються підприємством не пізніше 10 числа поточного місяця, на підставі виставлених рахунків. Оплата платежів за цим Договором здійснюється шляхом безготівкового банківського переводу відповідних сум з банківського рахунку підприємства на банківський рахунок товариства.

Договір вступає в силу з моменту укладення та діє до 31.12.2020. При належному виконанні підприємством своїх зобов`язань за цим Договором, Підприємство має першочергове право на продовження терміну дії даного Договору або укладення нового Договору. Якщо жодна зі сторін не висуває заперечень з цього приводу у письмовій формі до моменту закінчення дії Договору, цей Договір вважається пролонгованим (продовженим) на наступний календарний рік (п. 5.1 Договору).

Відповідно до Додатку №1 до Договору №90 від 01.11.2019 сторонами визначено дислокації об`єктів Договору, а саме: вул. Філатова, буд. 2/1 - 2 шт.; вул. Тютюнника, буд. 53 - 5 шт.; вул. Тютюнника, буд. 51/1-А - 4 шт.; вул. Саперне поле, буд. 12 - 5 шт.; вул. Саперне поле, буд. 14/55 - 0 шт. Загальна кількість моніторів становить 16 шт.

У Додатку №2 до Договору №90 від 01.11.2019 сторони досягнули домовленості про розмір щомісячної плати за кожен об`єкт договору, який складає 150,00 грн., у тому числі ПДВ.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідач з січня 2020 року по грудень 2020 року не сплачує за користування майном (місцем для розміщення моніторів), у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення боргу у розмірі 33 600,00 грн., а також 3% річних у розмірі 1 703,61 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 730,40 грн., нарахованих за період з 01.01.2020 по 31.01.2022.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на закріплену в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину та відсутність жодних доказів оспорення дійсності Договору, у суду відсутні підстави для надання правової оцінки правомірності укладеного сторонами правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Підписаним представниками та скріпленим печатками сторін Додатком №1 до Договору №90 від 01.11.2019, який за своєю суттю є актом приймання-передачі у користування майна, підтверджується передання позивачем відповідачу з 01.11.2019 у тимчасове користування місця, для розміщення спеціальних конструкцій (моніторів) за адресами: вул. Філатова, буд. 2/1 - 2 шт.; вул. Тютюнника, буд. 53 - 5 шт.; вул. Тютюнника, буд. 51/1-А - 4 шт.; вул. Саперне поле, буд. 12 - 5 шт.; вул. Саперне поле, буд. 14/55 - 0 шт. Загальна кількість моніторів становить 16 шт.

За приписами частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Матеріали справи не містять доказів повернення (відповідного акту) відповідачем позивачу спірного майна з користування, тому суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" місцями, для розміщення спеціальних конструкцій (моніторів) у період з 01.01.2020 по 31.01.2022.

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Договору, а також Додатку №2 до Договору №90 від 01.11.2019 загальний розмір щомісячної плати за кожен об`єкт договору на момент укладення цього Договору складає 150,00 грн., у тому числі ПДВ.

За розрахунками Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" повинне сплатити за користування місцями у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 плату у загальному розмірі 33 600,00 грн.

З вказаного розрахунку вбачається, що за місяць користування місцями, за визначеними у Додатку №1 до Договору№90 від 01.11.2019 адресами, позивачем нараховано суму до сплати у розмірі 2 400,00 грн.

При цьому, позивач у розрахунку зазначає, що до січня 2020 року у відповідача був борг у розмірі 4 800,00 грн., який, з огляду на відсутність будь-яких заперечень відповідача, суд розцінює, як борг за користування місцями у період з листопада по грудень 2019 року.

Отже, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 33 600,00 грн., яка ним нарахована за період з листопада 2019 року по грудень 2020 року.

У матеріалах справи відсутні докази наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" заперечень з приводу здійсненого позивачем розрахунку плати за користування місцями за спірний період.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" обов`язку з оплатити за користування у період з 01.11.2019 по 31.12.2020 орендованими згідно Договору місцями плату у загальному розмірі 33 600,00 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.3 Договору щомісячні платежі сплачуються підприємством не пізніше 10 числа поточного місяця, на підставі виставлених рахунків.

В свою чергу, пред`явлення позивачем рахунку не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як пред`явлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.

Крім того, рахунок є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; а отже, враховуючи, що банківські реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" вказані у Договорі, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплати орендних платежів.

Наведені висновки суду кореспондуються із аналогічною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.05.2019 у справі №910/13527/17.

Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже сторонами у п. 2.3 Договору погоджено термін виконання зобов`язання із сплати орендних платежів - не пізніше 10 числа поточного місяця.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з оплати послуг охорони до 5 числа місяця, що йде за місяцем в якому надавались послуги, міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Тобто, станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання з оплати послуг охорони за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання зі сплати орендних платежів у кожному місяці для його виконання не пізніше 10 числа поточного місяця, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" повинне було сплачувати орендні платежі щомісячно у розмірі 2 400,00 грн. (150,00 грн. * 16 моніторів) у наступні терміни:

- за листопад 2019 року до 10.11.2019 включно;

- за грудень 2019 року до 10.12.2019 включно;

- за січень 2020 року до 10.01.2020 включно;

- за лютий 2020 року до 10.02.2020 включно;

- за березень 2020 року до 10.03.2020 включно;

- за квітень 2020 року до 10.04.2020 включно;

- за травень 2020 року до 10.05.2020 включно;

- за червень 2020 року до 10.06.2020 включно;

- за липень 2020 року до 10.07.2020 включно;

- за серпень 2020 року до 10.08.2020 включно;

- за вересень 2020 року до 10.09.2020 включно;

- за жовтень 2020 року до 10.10.2020 включно;

- за листопад 2020 року до 10.11.2020 включно;

- за грудень 2020 року до 10.12.2020 включно.

Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" не сплатило за користування об`єктом оренди у період з 01.11.2019 по 31.12.2020.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач належними та допустимими доказами факту та обсягів невиконання своїх зобов`язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" не виконано належним чином своїх зобов`язань за Договором зі сплати орендних платежів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" у період з 01.11.2019 по 31.12.2020.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи визначені у пункті 2.3 Договору терміни внесення плати за користування місцями, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" є таким, що прострочило виконання своїх грошових зобов`язань зі сплати орендних платежів за Договором з 11 числа кожного місяця.

Відтак, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" боргу за користування місцями у період з 01.11.2019 по 31.12.2020 у розмірі 33 600,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" своїх грошових зобов`язань позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 730,40 грн. та 3% річних у розмірі 1 703,61 грн., нарахованих за період з 01.01.2020 по 31.01.2022.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку зі сплати коштів позивачу не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язань, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" (з врахуванням визначених позивачем періодів нарахування 3% річних та встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань), суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" 3% річних у розмірі 1 683,01 грн.

В іншій частині заявлені 3% річних у розмірі 20,60 грн. обраховані невірно, оскільки позивачем було здійснено нарахування 3% річних з перших чисел місяця та не враховано, дати з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань у кожному місяці, а відтак задоволенню не підлягають.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" (з врахуванням визначених позивачем періодів нарахування 3% річних та встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань) зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" інфляційних втрат у розмірі 4 730,40 грн.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" підлягають задоволенню частково, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" підлягає стягненню борг у розмірі 33 600,00 грн., 3% річних у розмірі 1 683,01 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 730,40 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 79, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Капітал" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 14-В, кв. 27; ідентифікаційний код 32961343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буди. 14/55, офіс 1004; ідентифікаційний код 36844047) борг у розмірі 33 600 (тридцять три тисячі шістсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн. 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 730 (чотири тисячі сімсот тридцять) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 2 479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн. 72 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Р.В. Бойко