Рішення

від 06.03.2023 по справі 910/13236/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2023Справа № 910/13236/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тродат-Україна» (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 30652855)

про визнання трудових відносин припиненими,

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: Рубан Ігор

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тродат-Україна» (далі за текстом - ТОВ «Тродат-Україна», Відповідач, Товариство), в якому Позивач просить суд визнати трудові відносини між Позивачем та Відповідачем припиненими у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора з 31.10.2022 на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України).

В обґрунтування заявлених позовних вимог, Позивач зазначає, що він є директором Відповідача з 18.02.2000 згідно з наказом Товариства № 1.

У зв`язку із небажанням перебувати на посаді директора Відповідача Позивач направив на адресу Товариства повідомлення про скликання загальних зборів та заяву про звільнення із займаної посади директора за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.

Повідомлення про скликання загальних зборів також направлено на електронну адресу учасника Товариства - ОСОБА_3 оскільки останній є громадянином Російської Федерації, а можливість відправлення поштової кореспонденції наразі відсутня.

Загальні збори учасників Товариства не відбулися, у зв`язку із неприбуттям ОСОБА_3 (учасника Товариства).

Враховуючи викладене та з огляду на неможливість врегулювання в позасудовому порядку питання припинення трудових відносин у встановленому законом порядку, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що ним визнаються заявлені позовні вимоги та відповідно відсутні заперечення щодо припинення трудових відносин з Позивачем.

Відповідач зазначає, що учасник Товариства ОСОБА_3 у відповіді на надіслане Позивачем повідомлення про проведення Загальних Зборів 30.10.2022 зазначив, що не заперечує щодо звільнення ОСОБА_1 , однак не зможе з`явитися та взяти участь в останніх.

Так, Відповідач вказує, що незважаючи на фактичну згоду всіх учасників Товариства на звільнення директора провести Загальні Збори та оформити проведення таких зборів протоколом відповідно до вимог чинного законодавства України не можливо, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва суду від 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 16.01.2023.

Судове засідання 16.01.2023 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва суду від 23.01.2023 судове засідання призначено на 06.02.2023.

У підготовчому засіданні 06.02.2023 судом оголошено перерву до 06.03.2023.

У підготовчому засіданні 06.03.2023 представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, який помилково не було приєднано до супровідного листа, а також надано заяву про визнання позову.

Представник Позивача не заперечував щодо долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та заяви про визнання позову.

Так, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, за наслідками підготовчого засідання 06.03.2023 судом у відповідності до частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Загальних Зборів учасників ТОВ «Тродат-Україна», оформлене протоколом № 1 від 18.02.2000 директором Товариства призначено Косенка Юрія Олексійовича з 18.02.2000 на підставі наказу № 1 від 18.02.2000.

Згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасниками Товариства є:

- ОСОБА_1 , громадянин України, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , розмір частки 3 700 грн, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 50;

- ОСОБА_3 , громадянин Російської Федерації, місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , розмір частки 3700 грн, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 50.

У зв`язку із небажанням Позивача перебувати на посаді директора Товариства, згідно доводів ОСОБА_1 на адресу Відповідача направлено заяву від 28.09.2022 про припинення повноважень директора ТОВ «Тродат-Україна» та звільнення за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, а також повідомлення про скликання Загальних Зборів учасників Товариства 31.10.2022 о 10:00 год., серед питань порядку денного якого також містилося питання звільнення директора Товариства та призначення з 01.11.2022 нового директора - ОСОБА_3 .

Аналогічний пакет документів Позивачем від імені виконавчого органу Товариства направлено засобами електронного зв`язку Відповідачу (електронна пошта - shelesnov1956@gmail.com) у відповідності до пункту 10.12.6 Статуту Товариства, оскільки з огляду на збройну агресію Російської Федерації на території України з 24.02.2022 відсутня можливість відправлення поштової кореспонденції на територію держави-агресора.

У відповідь на зазначене, ОСОБА_3 електронним листом (скрін-шот переписки міститься в матеріалах справи) повідомив, що не зможе прибути на Загальні Збори учасників Товариства 30.10.2022 оскільки перебуває на території Російської Федерації та не має можливості в`їхати на території України з огляду на існуючі заборони, однак не заперечує щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства та готовий прийняти управління останнім з 01.11.2022.

Скликані Позивачем на 30.10.2022 року Загальні Збори учасників Товариства не відбулися, у зв`язку з неявкою ОСОБА_3 , що вбачається із протоколу реєстрації учасників ТОВ «Тродат-Україна».

За результатами Загальних Зборів учасників Товариства директором останнього складено та підписано Протокол Загальних Зборів учасників від 30.10.2022, з якого вбачається недостатність голосів для розгляду питань, внесених учасниками до порядку денного.

Звертаючись до суду із цим позовом, Позивач посилається на те, що питання про звільнення його з посади директора Товариства може бути вирішено Загальними Зборами Товариства, тоді як неможливість прибуття всіх учасників Товариства на Загальні Збори для вирішення питань порядку денного та неможливість прийняття Загальними Зборами учасників Товариства відповідного рішення порушує його трудові права.

Як вбачається з поданого Відповідачем відзиву та заяви про визнання позову, ТОВ «Тродат-Україна» в повному обсязі визнаються позовні вимоги.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18), від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц (провадження № 14-613цс18), від 10.04.2019 у справі №510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18).

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За умовами статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Пунктом 10.7 Статуту Товариства закріплено, що рішення загальних зборів учасників приймаються щодо обрання та припинення повноважень (звільнення) одноосібного виконавчого органу Товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо) більшістю голосів усіх учасників Товариства.

Аналогічні положення закріплено пунктом 7 частини 2 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до пункту 10.13 Статуту Товариства колегіальним виконавчим органом Товариства є Дирекція, яку очолює Генеральний директор.

У відповідності до частини 1 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно із положеннями частин 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства, як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Як зазначено вище, питання щодо звільнення директора (генерального директора) вирішується тільки за рішенням Загальних Зборів, тому Позивач наразі не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з призначеної посади.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Порядок скликання Загальних Зборів Товариства закріплено пунктом 10.12 Статуту, а порядок скликання саме виконавчим органом Товариства визначено пунктом 10.12.6. Статуту, в якому в тому числі визначено можливість застосування засобів електронних комунікацій, що в даному випадку і вчинено Позивачем.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що Позивачем, як директором (генеральним директором, керівником) Товариства дотримано порядок скликання Загальних Зборів учасників Відповідача та належним чином повідомлено останнього про дату, місце та порядок денний таких зборів.

Суд вказує, що надані Позивачем докази направлення заяви про припинення повноважень директора та повідомлення про проведення Загальних Зборів є належними та допустимими, що відповідно свідчить про вчинення Позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з Товариством в порядку, визначеному чинним законодавством, при цьому Позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Як встановлено судом вище, скликані Позивачем на 30.10.2022 Загальні Збори учасників Товариства не відбулися, у зв`язку з неявкою учасника, що також підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Отже, неявка учасників Товариства на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення Позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин. У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як статтею 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

З огляду на надані до суду докази, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом Товариства заяви Позивача про звільнення з посади за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, а також фактичного звільнення Позивача з посади директора Товариства на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права Позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відтак, обраний Позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з Відповідачем припиненими є правомірним, оскільки Позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а трудові відносини між Позивачем та Відповідачем визнаються припиненими, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини за сукупність наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та припинення трудових відносин з ТОВ «Тродат-Україна» у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора з 31.10.2022 на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тродат-Україна» (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 30652855) припиненими у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора з 31.10.2022 на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тродат-Україна» (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 30652855) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2 481 (дві тисяч чотириста вісімдесят одна) грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 13.03.2023

Суддя Антон ПУКАС