Рішення

від 14.03.2023 по справі 910/12838/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2023Справа № 910/12838/22

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фор Білд"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 900 693,68 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фор Білд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 900 693,68 грн., у тому числі 810 000,00 грн. основного боргу, 90 229,87 грн. інфляційних втрат, 463,81 грн. 0,1 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про закупівлю № УЗ/ЦЛ-21392/10 від 06.12.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 відкрито провадження у справі № 910/12838/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/12838/22 позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення пощтових відправлень.

Станом на дату розгляду справи відзиву на позов до суду не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.12.2021 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фор Білд" (постачальник) укладено Договір про закупівлю № УЗ/ЦЛ-21392/10 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору у порядку та на умовах визначених цим Договором, постачальник зобов?язується у 2021 році поставити у власність замовнику сіль таблетовану (далі - товар), в найменуванні, кількості та за ціною, які зазначені у Специфікації № 1 (Додаток № 1) до цього Договору, яка є його невід?ємною частиною, де замовник та кінцевий отримувач товару приймають товар та оформлюють відповідні документи, а замовник зобов?язується здійснити оплату в строки та на умовах, визначених цим Договором.

1.2.Код Товару відповідно до ДКО21:2015 14410000-8 Кам?яна сіль;

1.3.Виробник товару, країна походження:Муенінсаатве ЕнерджіЮретім Анонім Сіркеті (МуенІнсаатвеЕнерджіЮретім А.С.), Туреччина.

1.4.Рік виготовлення товару: 2021.

Згідно з п. 1.5. Договору товар, що постачається згідно даного Договору, повинен відповідати найменуванню, кількості та вартості за одиницю товару, вказаних у Специфікації № 1 (Додаток №1) до цього Договору, що є його невід?ємною частиною.

Відповідно до п. 1.6. Договору товар постачається замовнику на територію кінцевого отримувача товару за адресами, що визначені в рознарядці на поставку партії товару (Додаток №2 ), що є його невід?ємною частиною.

Згідно з 4.1. Договору товар згідно цього Договору постачається партіями. Кількість товару в кожній партії визначається замовником в межах загальної кількості товару та вказується у письмових рознарядках замовника, складених за формою, встановленою у Додатку № 2 до цього Договору. Постачальник здійснює поставку тільки на підставі письмової рознарядки замовника, наданої в порядку, передбаченому цим розділом Договору. Рознарядка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому товару.

Відповідно до п. 4.2. Договору кожна партія товару має бути поставлена постачальником протягом 30 календарних днів з дати отримання рознарядки постачальником, якщо інше не зазначено у рознарядці.

Згідно з п. 4.4. Договору товар має бути поставлений постачальником на умовах DDP (поставка з оплатою мита) - місцезнаходження кінцевого отримувача товару, адреса якого вказана у відповідній рознарядці на поставку товару відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс-2010).

Відповідно до п. 5.1. Договору приймання товару від постачальника здійснюється на адресою кінцевого отримувача товару після перевірки його кількості, якості та комплектності. Разом з товаром постачальник зобов?язаний надати наступні документи:

5.1.1. акт приймання-передачі Товару, підписаний з боку Постачальника;

5.1.2. рахунок-фактуру Постачальника;

5.1.3. видаткову накладну;

5.1.4. документи, що підтверджують якість Товару згідно п. 2.2 Договору;

Згідно з п. 5.2. Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до «Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» (П-6) та «Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» (П-7), з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 5.5. Договору датою поставки (передачі) кожної партії товару є дата підписання уповноваженими представниками замовника видаткової накладної або Акту приймання-передачі на відповідну партію Товару.

Згідно з п. 5.6. Договору видаткова накладна або Акт приймання-передачі товару вважається належним чином оформленим за умови його підписання представниками постачальника, кінцевого отримувача товару (керівника виробничого підрозділу (особи, що виконує його обов?язки) та/або заступника керівника та/або головного інженера) та уповноваженими представниками замовника, зазначеними у п. 4.5 цього Договору. У видатковій накладній або Акті приймання-передачі товару обов?язково зазначається: найменування, маркування товару, фасування, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість поставки товару з ПДВ.

Відповідно до п. 5.8. Договору право власності на товар переходить до замовника з дати підписання уповноваженими представниками замовника видаткової накладної або Акту приймання-передачі відповідної партії товару.

Згідно з п. 6.1. Договору 6.1. ціна товару визначається даним Договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі, якщо постачальник є платником ПДВ, замовник здійснює оплату за поставлений товар за умови наявності належним чином оформлених документів, передбачених умовами Договору (акт приймання-передачі, видаткова накладна, рахунок фактура тощо), що підтверджують отримання товару, на 45 (сорок п`ятий) банківський день з дати реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Між сторонами підписано та скріплено печатками сторін Специфікацію (Додаток № 1) на суму 810 000,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 810 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 336 від 20.12.2021 на суму 116 640,00 грн., видатковою накладною № 338 від 22.12.2021 на суму 116 640,00 грн., видатковою накладною № 339 від 22.12.2021 на суму 116 640,00 грн., видатковою накладною № 336 від 20.12.2021 на суму 116 640,00 грн., видатковою накладною № 340 від 22.12.2021 на суму 116 640,00 грн., видатковою накладною № 344 від 28.12.2021 на суму 116 640,00 грн., видатковою накладною № 345 від 29.12.2021 на суму 116 640,00 грн., видатковою накладною № 350 від 31.12.2021 на суму 110 160,00 грн.

Постачальником здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.01.2022.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 810 000,00 грн. основного боргу.

Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 90 229,87 грн. інфляційних втрат, 463,81 грн. 0,1 % річних.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар на суму 810 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 336 від 20.12.2021 на суму 116 640,00 грн., видатковою накладною № 338 від 22.12.2021 на суму 116 640,00 грн., видатковою накладною № 339 від 22.12.2021 на суму 116 640,00 грн., видатковою накладною № 336 від 20.12.2021 на суму 116 640,00 грн., видатковою накладною № 340 від 22.12.2021 на суму 116 640,00 грн., видатковою накладною № 344 від 28.12.2021 на суму 116 640,00 грн., видатковою накладною № 345 від 29.12.2021 на суму 116 640,00 грн., видатковою накладною № 350 від 31.12.2021 на суму 110 160,00 грн.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі, якщо постачальник є платником ПДВ, замовник здійснює оплату за поставлений товар за умови наявності належним чином оформлених документів, передбачених умовами Договору (акт приймання-передачі, видаткова накладна, рахунок фактура тощо), що підтверджують отримання товару, на 45 (сорок п`ятий) банківський день з дати реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що Постачальником здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.01.2022.

Отже строк оплати поставленого товару згідно умов Договору настав 16.03.2022.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару на суму 810 000,00 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 810 000,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 90 229,87 грн. інфляційних втрат, 463,81 грн. 0,1 % річних.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Відповідно до п. 9.2. Договору сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов?язання за цим Договором становить 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотка) річних від простроченої суми грошових зобов?язань за цим Договором.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на суму 90 229,87 грн. інфляційних втрат та 463,81 грн. 0,1 % річних. за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуюче викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у розмірі 810 000,00 грн. основного боргу, 90 229,87 грн. інфляційних втрат, 463,81 грн. 0,1 % річних.

Судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду ордер № 1243121 від 12.10.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4921 від 27.03.2012, Договір про надання правової допомоги № 1110/2022-01 від 11.10.2022, Додаток № 1 до Договору надання правової допомоги № 1110/2022-01 від 11.10.2022, рахунок № 111022022 від 11.10.2022 на суму 20 000,00 грн., платіжне доручення № 551 від 19.10.2022 на суму 31 000,00 грн., Акт про надання правової допомоги від 18.11.2022 на суму 20 000,00 грн.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Отже, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на правову допомогу покладаються на відповідача у розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фор Білд" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 900 693,68 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 21а, ідентифікаційний код 41022900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фор Білд" (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 17-21, ідентифікаційний код 40923145) 810 000 (вісімсот десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 90 229 (дев`яносто тисяч двісті двадцять дев`ять) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 463 (чотириста шістдесят три) грн. 81 коп. 0,1 % річних, 13 510 (тринадцять тисяч п`ятсот десять) грн. 41 коп. судового збору, 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.03.2023.

Суддя С. В. Стасюк