Ухвала

від 14.03.2023 по справі 910/3826/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.03.2023Справа № 910/3826/23

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши

позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Індастрі»

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерного товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Індастрі» (далі - відповідач) про стягнення 1 127 677,83 грн. основного боргу, 462 518,02 грн. пені, 531 266,23 грн. інфляційних втрат, 110 274,55 грн. 3 % річних та 78 937,44 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» вказувало на неналежне виконання відповідачем у серпні, жовтні та листопаді 2019 року обов`язку з оплати наданих позивачем послуг за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії, у зв`язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лео Індастрі» утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

У даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

В силу пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно з частиною 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» зазначило, що ціна позову складає 2 310 664,10 грн., разом з тим загальна сума усіх заявлених позивачем майнових вимог складає 2 310 674,07? грн.

Беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено та зазначено у позовній заяві ціну позову.

Крім того, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. (Пункт 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України).

У поданій позовній заяві Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» зазначило, що попередньо розрахована сума судових витрат позивача відповідає сумі сплаченого судового збору і складає 30 351,17 грн.

При цьому, відповідно до наведеного позивачем розрахунку вказану суму позивачем розраховано, виходячи з ціни позову 2 023 411,73 грн., що не відповідає ціні позову. З урахуванням наведено, суд дійшов висновку про невірність попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Також, пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви, додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з статтею 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 2 648,00 грн.

Як вбачається із прохальної частини позову заявлено до стягнення з відповідача 2 310 674,07? грн., у зв`язку з чим позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі 34 660,11 грн.

Проте, в порушення вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, позивачем до позовної заяви долучено докази сплати судового збору на суму 34 660,00 грн., що менше, ніж передбачено положеннями чинного законодавства.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Беручи до уваги вищевикладене, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовну Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заяву залишити без руху.

2. Встановити Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання до суду заяви із зазначенням ціни позову, що відповідає загальній сумі всіх заявлених майнових вимог;

- подання до суду заяви із попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, з урахуванням ціни позову у справі;

- подання до суду доказів сплати судового збору у сумі 0,11 грн.

4. Роз`яснити Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго», що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

5. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.

6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається https://ki.arbitr.gov.ua/.

Суддя В.С. Ломака