Рішення

від 13.03.2023 по справі 911/2334/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2334/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоконтакт"

03170, місто Київ, вулиця Костюка, будинок 39, код ЄДРПОУ 30931207

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весела Свинка"

08710, Київська область, Обухівський район, село Підгірці, вулиця Васильківська, будинок 3-А, код ЄДРПОУ 38321698

про стягнення заборгованості

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2033/22 від 14.11.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоконтакт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весела Свинка" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати товару, що поставлений позивачем відповідно до видаткових накладних №1123 від 22.11.2021 та №1248 від 29.12.2021.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що на 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2481,00 гривень.

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоконтакт" заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 11030,78 грн., отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2022 позовну заяву (вх. №2033/22 від 14.11.2022) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Правовідносини сторін

Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

До матеріалів справи надані копії видаткової накладної №1123 від 22.11.2021 на суму 8527,78 грн. та видаткової накладної №1248 від 29.12.2021 на суму 5850,00 грн., що підписані представниками позивача та відповідача та скріплені відбитками їх печаток, відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар, що вказаний у цих накладних.

За твердженнями позовної заяви, договір поставки у формі єдиного документу сторонами не підписаний.

Зважаючи на норму частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоконтакт» (далі - позивач) як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛА СВИНКА" (далі - відповідач) як покупцем, договору купівлі-продажу в простій письмовій формі, з визначенням номенклатури, кількості та вартості товару у видатковій накладній.

Товар, що отриманий відповідачем за вказаними видатковими накладними оплачений ним лише частково, на суму 3347,00 грн., доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем вказане не заперечене.

2. Аргументи позивача

Заборгованість за поставлений товар становить 11030,78 грн.

29.07.2022 позивачем на електронну пошту відповідача направлений лист з вимогою сплатити спірну заборгованість, однак, повністю оплату за поставлений товар не здійснено.

Зважаючи на це, позивач 22.09.2022 направив на адресу відповідача претензію з вимогою оплатити заборгованість. Претензія отримана відповідачем 23.09.2022. Оплати чи відповіді, до моменту подачі позовної заяви, позивачем не отримано.

Позивач заявляє, що відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звертався до відповідача з вимогами про оплату товару 29.07.2022 та 22.09.2022, але повна оплата поставленого товару так і не була здійснена.

Окрім заборгованості у розмірі 11030,78 грн., позивачем заявлено про покладення на відповідача судових витрат, що понесені позивачем: 2481,00 грн. судового збору та 8500,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав. Ухвала про відкриття провадження у справі від 28.11.2022 направлена йому 06.12.2022. Відповідач отримав лист з ухвалою особисто 26.12.2022, що підтверджується даними з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження статусу відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частинии 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статтей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Господарського кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо відсутності заяв по суті справи від відповідача.

Слід зауважити, що позивач відповідно до норм статті 172 Господарського процесуального кодексу України надіслав копію позовної заяви з додатками на юридичну адресу відповідача.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі направлена відповідачу 06.12.2022 рекомендованим листом та вручена особисто 26.12.2022. Крім того, електронна копія зазаченої ухвали суду направлялась відповідачу електронною поштою на адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1.

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначається, що "належним повідомленням є відправлення рекомендованого листа".

Враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку що суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Таким чином, відповідач не може вважатись позбавленим права на змагальність сторін, що є одним із основних принципів господарського судочинства, що закріплені у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

5.2. Щодо наявності заборгованості та її розміру.

Копії видаткових накладних №1123 від 22.11.2021 та №1248 від 29.12.2021 долучені до позової заяви та містять підписи представників та відбитки печаток позивача та відповідача.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 зазначається таке - «… підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦКУ (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. №9/252-10)».

Також, в пункті 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 зазачається, що у разі прийняття товару в покупця виникає обов`язок із проведення розрахунку за відпущений позивачем товар вже з наступного дня після дати підписання первинних документів - видаткових накладних. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару. Тобто передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 №918/780/18 зазначає, що наявність печатки на оскаржуваному правочині, за умови відсутності доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати та/або доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, є додатковим аргументом на користь того, що правочин відповідав волі особи, від імені якої підписано оспорюваний документ та проставлено печатку.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем фактично здійснено поставку товару, а відповідачем даний товар прийнято відповідно до видаткових накладних №1123 від 22.11.2021 та №1248 від 29.12.2021. Дані поставки призводять до зобов`язання здійснити оплату товару, всього на суму 14377,78 грн.

Позивач заявляє, що відповідачем здійснена часткова оплата у розмірі 3347,00 грн. На підтвердження оплат та наявності правовідносин між сторонами, позивач надав копії виписок за рахунком.

Суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною 4 даної статті визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, але не надав своїх доводів чи заперечень по суті справи.

Судом враховано, що відповідно до долученої до матералів справи виписки по рахунку позивача, що відкритий у банківській установі, наявні оплати, що здійснені відповідачем позивачу, проте, за іншими призначеннями платежу та за відсутності заперечень відповідача, з урахуванням підтвердження належними доказами поставки спірного товару, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи докази щодо заборгованості у розмірі 11030,78 грн. є належними та достовірними. Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 11030,78 грн. є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

5.3. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.

Позивачем долучена до позовної заяви копія договору про надання правової допомоги від 28.09.2022 №28/09/22. Також, ним долучена копія додатку № 3 до договору про надання правової допомоги від 28.09.2022 №28/09/22 в якому визначено, що розмір гонорару за підготовку, подання позову про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Весела Свинка" та подальше супроводження справи в суді становить 8500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема,подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У той же час, суд відзначає, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2023 у справі № 36/57, зокрема, зазначено таке: « 38. У постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 зазначено, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".

39. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для "конкретної справи" (пункт 4.16 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №922/2869/19).

40. Часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають право не присуджувати витрати на професійну правничу допомогу відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права (пункт 4.16 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі N922/2869/19).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 908/723/20, від 06.07.2021 у справі № 914/1446/19, від 05.10.2021 у справі № 907/746/17, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20, від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, від 11.11.2022 у справі № 909/50/22, додаткових постановах Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 908/3182/20 від 08.11.2022 у справі № 910/13114/21, від 13.12.2022 у справі № 910/429/21.».

Слід зауважити, що дана справа розглядається у спрощеному провадженні, без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того, відповідач не подав заяв по суті справи, а тому єдиною дією позивача у справі було подання позовної заяви. Безпосередньо позовна заява має об`єм 4 аркуші, а разом з додатками - 23 аркуші.

Також, суд відзначає, що дана категорія справ, а саме: стягнення заборгованості, що виникла через неоплату за поставлений товар, є однією із найпоширеніших у господарському судочинстві. У даній справі також відсутня велика кількість первинних документів: договорів, товарно-транспортних накладних чи інших документів, які потрібно було б аналізувати для формування позиції та аргументації у позовній заяві.

Також, суд відзначає, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн. становить 77% від ціни позову.

Як відзначалось вище, суд може частково відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума у 8500,00 грн. за надання правової допомоги у даній справі є неспівмірною обсягу наданих адвокатом послуг, складності справи та ціні позову. Також, розмір заявлених витрат на правничу допомогу не відповідає принципу розумності, а тому суд не може задовольнити їх у повному обсязі.

Суд вважає, що обґрунтованою, пропорційною та розумною для відшкодування витрат на правничу допомогу по даній справі є сума у розмірі 50 % від заявленої суми: 4250,00 грн., що відповідатиме також пункту 4.3. договору про надання правової допомоги від 28.09.2022 №28/09/22, що укладений між позивачем і адвокатом та вказаним у ньому Рекомендаціям щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, що затверджені рішеннями рад адвокатів, які визначають розмір ставки за складання позовної заяви за Господарським процесуальним кодексом України від 4000,00 грн.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі. Витрати на професійну правничу допомогу позивача покладаються на відповідача частково у розмірі 4250,00 грн.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 126, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №2033/22 від 14.11.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоконтакт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весела Свинка" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Весела Свинка" (08710, Київська область, Обухівський район, село Підгірці, вулиця Васильківська, будинок 3-А, код ЄДРПОУ 38321698) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоконтакт" (03170, місто Київ, вулиця Костюка, будинок 39, код ЄДРПОУ 30931207) 11030,78 грн. (одинадцять тисяч тридцять гривень сімдесят вісім копійок) основної заборгованості, 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 4250,00 грн. (чотири тисячі двісті п`ятдесят гривень) витрат позивача на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 13.03.2023.

Суддя С.О. Саванчук