Рішення

від 07.03.2023 по справі 914/2176/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023 Справа № 914/2176/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Кава», с. Пасіки-Зубрицькі, Львівська область

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ничай Віталія Степановича, с. Бабина, Львівська область

про стягнення 264 352, 46 грн

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Пришляк М. С.

Представники:

Від позивача: Музика М. П.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Кава» до Фізичної особи-підприємця Ничай Віталія Степановича про стягнення 264 352, 46 грн.

Ухвалою суду від 19.09.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 04.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.11.2022.

Ухвалою суду від 01.11.2022 підготовче засідання відкладено на 29.11.2022, про що сторін повідомлено в порядку ст.120 ГПК України.

Ухвалою від 29.11.2022 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 05.12.2022 та відкладено підготовче засідання на 20.12.2022.

Ухвалою суду від 20.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17.01.2023.

Ухвалою суду від 17.01.2023 розгляд справи по суті відкладено на 14.02.2023, про що відповідача повідомлено в порядку ст.120 ГПК України.

13.02.2023 через службу діловодства господарського суду позивачем подано клопотання про долучення документів, що підтверджують витрати на правову (професійну правничу) допомогу.

У зв`язку з перебуванням судді Мороз Н. В. на лікарняному з 14.02.2023 по 17.02.2023 (включно), розгляд справи № 914/2176/22, призначений на 14.02.2023 не відбувся.

Ухвалою суду від 20.02.2023 розгляд справи по суті відкладено на 07.03.2023.

В судове засідання 07.03.2023 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також про відкладення розгляду справи надсилались судом на юридичну адресу Фізичної особи-підприємця Ничай Віталія Степановича, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (81455, Львівська область, Самбірський район, с. Бабино, вул.Нова,3).

Суд також звертає увагу, що на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувалось оголошення про розгляд справи № 914/2176/22 для належного повідомлення Фізичної особи-підприємця Ничай Віталія Степановича про дату та час судового засідання.

Згідно з ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі продажу № 01 КП від 10.01.2021 щодо повної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 171 997,00 грн - основного боргу, 28 749,56 грн - інфляційного збільшення заборгованості, 34 682,13 грн - пені, 3 124, 22 грн - 3% річних та 25 799,55 грн - штрафу.

Позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзив на позов у встановлені процесуальним законом строки не подав.

Обставини справи.

10.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Кава» (позивач, за договором - продавець) та Фізичною особою-підприємцем Ничай Віталієм Степановичем (відповідач, за договором - покупець) укладено договір купівлі продажу № 01КП.

Згідно з п.1.1 договору, продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити апарати для приготування кави та інше обладнання (надалі - «Товар»). Загальна вартість товару становить 171997,00 грн у т.ч. ПДВ (п.2.1). Покупець зобов`язується протягом 20 днів з моменту підписання договору оплатити повну вартість товару (п. 2.2). Датою оплати покупцем вартості отриманого від продавця товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок продавця. Оплата може здійснюватися у готівковий та (або) безготівковий спосіб (п.2.3). Найменування, кількість товару зазначається у видатковій накладній на товар та (або) в акті прийому-передачі. Крім цього, в акті прийому-передачі сторони зазначають технічний стан товару та інші характеристики товару (п.3.1). У випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від продавця товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строку оплати; у випадку порушення покупцем строку оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 5 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 15 відсотків від суми боргу (п.4.2). Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.5.2).

На виконання договору купівлі-продажу № 01КП сторонами (Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Кава» та Фізичною особою-підприємцем Ничай Віталієм Степановичем) укладено додаткову угоду № 1 від 10.01.2022, згідно якої конкретизовано асортимент та кількість товару на загальну суму 171 997,00 грн.

Передача продавцем покупцю товару підтверджується видатковою накладною № 9 від 10.01.2022 на суму 171 997,00 грн.

Однак, відповідач свої зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість.

З метою захисту порушеного права, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 171 997,00 грн - основного боргу, 28 749,56 грн - інфляційного збільшення заборгованості, 34 682,13 грн - пені, 3 124, 22 грн - 3% річних та 25 799,55 грн - 15% штрафу на підставі п.4.2 договору.

Оцінка суду.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору купівлі-продажу № 01КП від 10.01.2022.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 171 997,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 9 від 10.01.2022, підписаною сторонами.

Покупець про дійсність отримання товару не заперечив, претензій стосовно якості та технічного стану товару не висловив. Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, ст. 13 ЦК України передбачає, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність будь-яких претензій відповідача щодо обсягу та/або якості поставленого товару, суд дійшов висновку про виникнення у відповідача обов`язку щодо повної сплати вартості поставленого позивачем товару, а відтак, позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 171 997,00 грн підлягає задоволенню.

Такий висновок узгоджується і з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.

Відповідно до ч.2. ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеного, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 3 124,22 грн за період з 31.01.2022 по 08.09.2022 та інфляційні втрати у розмірі 28 749,56 грн за період лютий 2022 - липень 2022, у відповідності до розрахунку позовних вимог, долученого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Зазначена стаття розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти та інфляційні втрати за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», суд встановив, що такий розраховано вірно, а відтак, вимога про стягнення 3% річних у розмірі 3 124,22 грн та інфляційних втрат у розмірі 28 749,56 грн - підлягає до задоволення.

Крім того, на підставі п.4.2 договору, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 15% від суми боргу, що становить 25 799,55 грн, а також пеню за період з 31.01.2022 по 08.09.2022, що складає 34 682, 13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 552 ЦК України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Суд зазначає, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, сторони у п. 4.2 договору купівлі-продажу погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від продавця товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строку оплати; у випадку порушення покупцем строку оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 5 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 15 відсотків від суми боргу.

Відповідач, уклавши договір купівлі-продажу № 01КП, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені та штрафу за порушення або неналежне виконання зобов`язань.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що такий нараховано вірно та підлягає стягненню у розмірі 25 799,55 грн, одночасно суд не погоджується з розрахунком пені, виходячи з наступного.

Як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи норми ст. 232 ГК України та ст. 253 ЦК України, суд здійснив перерахунок пені за період з 31.01.2022 по 30.07.2022, та встановив, що стягненню підлягає пеня в розмірі 25 257.64 грн.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі №922/1720/17.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Таким чином, станом на день прийняття рішення, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та порушенням строків оплати за отриманий товар - підтверджена матеріалами справи та становить 171 997,00 грн - основного боргу, 28 749, 56 грн - інфляційних нарахувань, 3 124,22 грн - 3% річних, 25 257,64 грн - пені та 25 799, 55 грн штрафу. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд також звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, інші документи, пов`язані із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись із заявою про стягнення з відповідача 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу обґрунтував ці вимоги договором про надання правової (професійної правничої) допомоги № 20/06-Ю від 20.06.2022, укладеним між адвокатом Музикою М. П. та ТОВ «Перша Кава» на суму 18 000,00 грн, актом № 1 від 07.02.2023 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 20/06-Ю від 20.06.2022 з детальним описом послуг, наданих по справі № 914/2176/22, рахунком № 1 від 07.02.2023 на суму 18 000, 00 грн, згідно договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 20/06-Ю від 20.06.2022.

У відповідності до ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановивши недотримання положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята цієї статті). Разом з тим, таке зменшення розміру витрат на правничу допомогу є не обов`язком, а правом суду.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis § 268 рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ГПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Дослідивши опис наданих послуг адвоката, суд звертає увагу останнього, що згідно інформації, котра міститься в акті № 1 приймання-передачі наданих послуг від 07.02.2023 адвокатом зазначено про участь у понад 5 судових засіданнях під час розгляду справи № 914/2176/22. Проте, як з`ясовано судом, адвокат Музика М. П. був присутній у 4 судових засіданнях (29.11.2022, 20.12.2022, 17.01.2023 та 07.03.2023).

Проте, у відповідності до позиції Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 12.05.2021 у справі № 235/4969/21, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг, а отже є визначеним.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 4.1 договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 20/06-Ю від 20.06.2022, укладеним між адвокатом Музикою М. П. та ТОВ «Перша Кава», встановлено фіксований розмір гонорару адвоката в сумі 18 000,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано будь-яких доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є правомірною, такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відтак, вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі - у розмірі 18 000, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ничай Віталія Степановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Кава» (81137, Львівська область с. Пасіки-Зубрицькі, вул. Львівська, 3, ідентифікаційний код 39729606) 171 997,00 грн - основного боргу, 28 749, 56 грн - інфляційних нарахувань, 3 124,22 грн - 3% річних, 25 257,64 грн - пені, 25 799, 55 грн штрафу та 3 823, 92 грн судового збору та 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення складено 14.03.2023

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.