Рішення

від 13.03.2023 по справі 915/409/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року Справа № 915/409/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 05410263)

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс Тепло", вул. Театральна, 17, кабінет 5, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200 (код ЄДРПОУ 39290488)

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

про стягнення грошових коштів в розмірі 124 506, 81 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс Тепло" заборгованість в сумі 110 963, 85 грн., пеню в сумі 10 716, 37 грн., 3 % річних в сумі 642, 98 грн., інфляційні збитки в сумі 2 183, 61 грн. Всього грошових коштів в сумі 124 506, 81 грн.

Позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2022 задоволено клопотання позивача (вх. № 5975/22 від 02.12.2022) в частині продовження строку на подання відповіді на відзив. Продовжено позивачу АТ «Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" строк для подання відповіді на відзив до 02.12.2022 (включно).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2023 закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 83 222, 91 грн. (послуги за червень 2022 - серпень 2022), у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.03.2022 № 58/2023 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору розподілу від 01.10.2017, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання № 42DTMk13445-17 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), а саме зобов`язань щодо своєчасної оплати за послуги з розподілу природного газу за період з травня 2022 по серпень 2022, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 110 963, 85 грн., яку заявлено до стягнення. За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, а також пеню відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем подано суду відзив на позовну заяву (вх. № 5312/22 від 11.11.2022), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України з 05 год. 30 хвилин 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан на всій території України. 28.02.2022 року ТПП України на підставі засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Відповідач як сторона договору розподілу природного газу від 01.10.2017, укладеного між АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» та ТзОВ «Комунсервіс Тепло», шляхом підписання заяви-приєднання № 42DTMK-13445-17, керуючись п. 10.1-10.4 Типового договору повідомив позивача листом вих. № Л-3 від 28.04.2022 про відкладення виконання взятих на себе зобов`язань на строк дії форс-мажорних обставин та гарантувало виконання взятих на себе зобов`язань в частині оплати за надані послуги з розподілу природного газу по мірі розрахунку підприємством за надані послуги з теплопостачання.

Враховуючи вищезазначене, керуючись п. 6.6, абз. 2 п. 10.2 Типового договору, відповідач зазначає, що строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Таким чином, строк оплати за надані послуги продовжиться після відміни чи скасування воєнного стану на всій території України.

Відповідач підтвердив, що за ним дійсно утворилась заборгованість за послуги з розподілу природного газу за травень-серпень 2022 року на загальну суму 110 963, 85 грн., проте не пропущено строк виконання зобов`язань, оскільки його перебіг було відкладено. Отже, позовні вимоги є передчасними.

Відповідач зазначив, що станом на 28.10.2022 заборгованість за послуги з розподілу природного газу повністю погашена, що підтверджується копіями платіжних доручень № 554 від 23.09.2022, № 586 від 28.10.2022 та актом звірки взаєморозрахунків.

З тих же підстав відповідач не погоджується з застосуванням санкцій у вигляді пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 5975/22 від 02.12.2022) зазначив, що не заперечує проти факту погашення заборгованості відповідача за укладеним шляхом підписання заяви приєднання договором розподілу природного газу. Проте, погашення заборгованості здійснено відповідачем вже після звернення позивача (10.10.2022) до господарського суду.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією проти держави, то позивач зазначає, що всупереч умовам розділу Х Типового договору, відповідач по-перше тільки через 2 місяця після настання, на його думку, обставин непереборної сили, повідомив про неможливість виконання прийнятих на себе зобов`язань, а по-друге, не надав жодного підтвердного документу.

Посилаючись на ст. 614, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України та умови договору позивач зазначає, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. При цьому лист Торгово-промислової палати України N 2024/02.0-7.1, на який міститься посилання у відзиві, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства.

За відсутності у відповідача сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, необґрунтованими та безпідставними є посилання останнього на наявність обставин непереборної сили, як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

01.10.2017 Між АТ "Миколаївгаз" (Оператор ГРМ) та ТОВ "Комунсервіс Тепло"(споживач) укладено договір шляхом підписання заяви-приєднання № 42DTMk13445-17 до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Відповідно до п. 2.1 договору за цим Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 6.3 договору величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до п. 6.4 договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Оператора ГРМ.

Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги.

Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Відповідно до п. 6.8 договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до п. 10.2 договору під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору.

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 10.3 договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 10.4 договору засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 12.1 договору цей Договір укладається на невизначений строк.

Відповідно до п. 12.2 договору якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.

Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2762 для позивача на період з 01.01.2022 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - в розмірі 1,99 грн. за 1 м3 (без урахування ПДВ).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору надано відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 110 963, 87 грн. в період з травня 2022 по серпень 2022 (включно), що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами наданих послуг, а саме:

- акт наданих послуг № МКП82011250 від 31.05.2022 на суму 27 740, 96 грн.;

- акт наданих послуг № МКП82014165 від 30.06.2022 на суму 27 740, 99 грн.;

- акт наданих послуг № МКП82016643 від 31.07.2022 на суму 27 740, 96 грн.;

- акт наданих послуг № МКП82019275 від 31.08.2022 на суму 27 740, 96 грн.

18.07.2022 позивач направив на адресу відповідача лист № 54003.1-СЛ-10851-0722 від 18.07.2022, в якому АТ «Миколаївгаз» зазначило, що для виконання вимог законодавчих актів та для уникнення критичної ситуації на опалювальний період 2022-2023, наполягав на вчасній оплаті за послуги розподілу газу.

Факт направлення листа підтверджується фіскальним чеком.

Судом встановлено, що відповідачем (до відкриття провадження у даній справі) проведена оплата за послуги з розподілу природного газу в сумі 27 740, 96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 554 від 23.09.2022 (призначення платежу "зг. дог. № 42DTMk13445-17, за розподіл природного газу за травень 2022").

Крім того, відповідачем (після відкриття провадження у даній справі) проведена оплата за послуги з розподілу природного газу в сумі 138 704, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 586 від 28.10.2022 (призначення платежу "зг. дог. № 42DTMk13445-17, за розподіл природного газу за червень-жовтень 2022").

Отже, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з розподілу природного газу в травні 2022 - серпні 2022 погашена в повному обсязі (110 963, 87 грн. - 27 740, 96 грн. - 138 704, 80 грн. = - 55 481, 89 грн.).

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Правове регулювання порядку укладання договору розподілу природного газу.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками.

Договір розподілу природного газу є публічним.

30.09.2015 року постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 було затверджено Кодекс газорозподільчих систем (далі - Кодекс ГРМ), який набрав чинності 27.11.2015 року.

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Пунктом 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРМ передбачено, що у цьому Кодексі терміни вживаються у таких значеннях:

заява-приєднання - складена за встановленою формою письмова заява споживача, що засвідчує його волевиявлення на приєднання до договору розподілу природного газу та містить персоніфіковані дані споживача та його об`єкта;

договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу;

Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;

споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до абз. 1-3 п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Відповідно до п. 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 було затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі Типовий договір).

Відповідно до п. 1.1 Типового договору цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до п. 1.2 Типового договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Відповідно до п. 1.3 Типового договору цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

4.2. Правове регулювання належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

4.3. Правове регулювання порядку розрахунків за договором розподілу природного газу

Відповідно до п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до п. 6 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць.

Відповідно до п. 7 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу з моменту його укладання.

Споживач, що не є побутовим, оплачує вартість замовленої річної потужності виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Оплата здійснюється виключно грошовими коштами.

Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

Відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.

Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.

До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

4.4. Висновки суду щодо стягнення суми основного боргу.

Як вказано вище, 01.10.2017 Між АТ "Миколаївгаз" (Оператор ГРМ) та ТОВ "Комунсервіс Тепло"(споживач) укладено договір шляхом підписання заяви-приєднання № 42DTMk13445-17 до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору надано відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 110 963, 87 грн. в період з травня 2022 по серпень 2022 (включно), що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами наданих послуг.

До відкриття провадження у даній справі відповідачем проведена оплата за послуги з розподілу природного газу за травень 2022 в сумі 27 740, 96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 554 від 23.09.2022.

Після відкриття провадження у даній справі відповідачем проведена оплата за послуги з розподілу природного газу за червень-жовтень 2022 в сумі 138 704, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 586 від 28.10.2022.

Отже, станом на день розгляду даної справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з розподілу природного газу в травні 2022 - серпні 2022 погашена в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено в позові в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 27 740, 96 грн. (послуги за травень 2022), оскільки в цій частині право позивача на момент звернення до суду із позовом не було порушено.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2023 закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 83 222, 91 грн. (послуги за червень 2022 - серпень 2022), у зв`язку з відсутністю предмета спору.

4.5. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Висновки суду.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

День фактичної сплати суми заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань і 3 % річних (постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 14.08.2019 у справі № 920/200/16, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17).

В постанові Верховного Суду КГС від 08.10.2018 року по справі № 927/490/18 зазначено, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Позивачем заявлено до стягнення 642, 98 грн. - 3 % річних, нараховані:

- за зобов`язаннями травня 2022 з 13.06.2022 по 05.10.2022 у сумі 262, 21 грн. на суму заборгованості 27 740, 96 грн.;

- за зобов`язаннями червня 2022 з 11.07.2022 по 05.10.2022 у сумі 198, 37 грн. на суму заборгованості 27 740, 99 грн.;

- за зобов`язаннями липня 2022 з 11.08.2022 по 05.10.2022 у сумі 127, 68 грн. на суму заборгованості 27 740, 96 грн.;

- за зобов`язаннями серпня 2022 з 12.09.2022 по 05.10.2022 у сумі 54, 72 грн. на суму заборгованості 27 740, 96 грн.

Враховуючи, що за надані послуги з розподілу природного газу в травні 2022 відповідач розрахувався 23.09.2022, судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за зобов`язаннями травня 2022. Судом встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання за травень 2022 за період з 13.06.2022 по 22.09.2022 3 % річних становлять 232, 57 грн.

Перевіривши розрахунок суми 3 % річних за зобов`язаннями з червня по серпень 2022, судом встановлено, що нарахування в цій частині є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи .

Отже, вимога в частині стягнення 3 % річних в сумі 613, 34 грн. є обґрунтованою.

В частині стягнення 3 % річних в сумі 29, 64 грн. судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування інфляційних збитків за прострочення виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар, що становить 2 183, 61 грн. Нарахування здійснено за період з червня по серпень 2022 по кожному зобов`язанню окремо.

Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем допущено помилку при розрахунку загальної суми заборгованості, на яку здійснено нарахування, що мало наслідком неправильне нарахування індексу інфляції.

Судом за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон" здійснено перерахунок розміру індексу інфляції, виходячи з суми заборгованості на відповідний період та в межах зазначених позивачем періодів нарахувань. Судом встановлено, що індекс інфляції становить 2 163, 79 грн. В цій частині нарахування індексу інфляції є обгрунтованим.

В частині нарахування індексу інфляції в розмірі 19, 82 грн. судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

4.6. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 8.2 договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.

Позивачем заявлено до стягнення 10 716, 37 грн. - пені, нарахованої:

- за зобов`язаннями травня 2022 з 13.06.2022 по 05.10.2022 у сумі 4 370, 15 грн. на суму заборгованості 27 740, 96 грн.;

- за зобов`язаннями червня 2022 з 11.07.2022 о 05.10.2022 у сумі 3 306, 12 грн. на суму заборгованості 27 740, 99 грн.;

- за зобов`язаннями липня 2022 з 11.08.2022 по 05.10.2022 у сумі 2 128, 07 грн. на суму заборгованості 27 740, 96 грн.;

- за зобов`язаннями серпня 2022 з 12.09.2022 по 05.10.2022 у сумі 912, 03 грн. на суму заборгованості 27 740, 96 грн.

Враховуючи, що за надані послуги з розподілу природного газу в травні 2022 відповідач розрахувався 23.09.2022, судом здійснено перерахунок розміру пені за зобов`язаннями травня 2022. Судом встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання за травень 2022 за період з 13.06.2022 по 22.09.2022 пеня становлять 3 876, 13 грн.

Перевіривши розрахунок суми пені за зобов`язаннями з червня по серпень 2022, судом встановлено, що нарахування в цій частині є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок пені наявний в матеріалах справи .

Отже, вимога в частині стягнення пені в сумі 10 222, 35 грн. є обґрунтованою.

В частині стягнення пені в сумі 494, 02 грн. судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

4.7. Правове регулювання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Висновки суду

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:

відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;

засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);

веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

В силу приписів ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України не вважаються обставинами непереборної сили, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, в суду відсутні правові підстави для тверджень про наявність правових підстав для відстрочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг з розподілу природного газу та, як наслідок, для звільнення відповідача від відповідальності (нарахування та стягнення 3 % річних, індексу інфляції та пені).

4.8. Правове регулювання зменшення штрафних санкцій. Висновки суду щодо заяви відповідача про зменшення пені на 95 %.

12.12.2022 до Господарського суду Миколаївської області від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. № 6252/22 від 12.12.2022) про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України та судову практику, просить суд зменшити розмір заявленої пені на 95 %.

В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено, що основним та єдиним видом діяльності Товариства (відповідача) є надання послуг з теплопостачання на соціально важливі об`єкта Первомайської міської територіальної громади.

Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" встановлено мораторій на підвищення тарифу на послуги з теплопостачання.

Відповідач в опалювальному сезоні 2022-2023 надає послуги з теплопостачання за економічно необґрунтованим (збитковим) тарифом, що відображається на фінансовій спроможності відповідача.

На фоні гострого дефіциту електроенергії, яка є основним джерелом для теплогенеруючих установок, зменшення об`єму споживання теплової енергії, питання економії коштів є питанням виживання.

Відповідач звертався до позивача із листами, в яких повідомляв про причини неможливості проведення розрахунків. Крім того, на дату розгляду справи відповідачем в повному обсязі проведено оплату основного боргу.

Розглянувши подане клопотання відповідача, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежів, повну сплату відповідачем основного боргу, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов`язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013; постанова КГС ВС від 10.04.2019 № 905/1005/18), суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 % до 5 111, 18 грн. (50 % х 10 222, 35 грн.) В цій частині позов підлягає задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 5 111, 17 грн. судом відмовлено, у зв`язку зі зменшенням розміру пені.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 613, 34 грн. - 3 % річних; 2 163, 79 грн. - інфляційних збитків; 5 111, 18 грн. - пені.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір в розмірі 1 917, 32 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 563, 68 грн. слід покласти на позивача, у зв`язку з відмовою в позові в частині позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс Тепло", вул. Театральна, 17, кабінет 5, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200 (код ЄДРПОУ 39290488) на користь позивача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 05410263):

- 613, 34 грн. (шістсот тринадцять грн. 34 коп.) - 3 % річних;

- 2 163, 79 грн. (дві тисячі сто шістдесят три грн. 79 коп.) - інфляційних збитків;

- 5 111, 18 грн. (п`ять тисяч сто одинадцять грн. 18 коп.) - пені;

- 1 917, 32 грн. (одна тисяча дев`ятсот сімнадцять грн. 32 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в позові в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 27 740, 96 грн., суми 3 % річних в розмірі 29, 64 грн., суми інфляційних збитків в розмірі 19, 82 грн., суми пені в розмірі 5 605, 19 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.03.2023

Суддя Е.М. Олейняш