Рішення

від 02.03.2023 по справі 915/92/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року Справа № 915/92/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі судового засідання Степановій І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", код ЄДРПОУ 09794409 (54037, м. Миколаїв, вул. Знаменська, буд. 4, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1), яка пред`явлена до відповідача приватного виробничого підприємства "ХЛАДОГРАД", код ЄДРПОУ 40671104 (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 7, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2), про стягнення заборгованості у сумі 19992, 00 грн.

Сторони, представники сторін у судове засідання не з`явились.

30.01.2023 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання із розгляду справи по суті призначено на 02.03.2023 року. Зазначену ухвалу суду позивач отримав 07.02.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5400501101563. Відповідач ухвалу не отримав. Поштове відправлення №5400501101539 повернулося на адресу суду по причині відсутності адресата за місцезнаходженням.

02.02.2023 року сторони у судове засідання не з`явилися, за результатами судового засідання судом було оголошено про підписання вступної та резолютивної частини рішення.

Із позову вбачається, що позивач усно звернувся до відповідача із замовленням на постачання побутових кондиціонерів повітря та виконання пусконалагоджувальних робіт. Відповідачем були виставлені рахунки, які позивач оплатив у повному обсязі. Проте, всупереч домовленості відповідач товар не поставив і послуги не надав. Згодом позивач направив поштою на адресу відповідача претензію, яку адресат не отримав. З огляду на те, що відповідач свого зобов`язання по поставці товару та наданню послуг не виконав, позивач просить стягнути з відповідача здійсненну передоплату у примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені позивачем докази на підтвердження обставин, викладених у позові, на які він посилається як на підставу своїх вимог, викладену позицію, судом встановлено наступне.

Позивач зазначив, що 04.08.2020 року звернувся до відповідача із замовленням на постачання двох кондиціонерів "Lumberg-09" та "Osaka-09" та виконання пусконалагоджувальних робіт. На підтвердження зазначеної обставини письмових доказів до позову не додано.

Відповідачем було виставлено два рахунки на оплату №47/8 від 04.08.2020 року та №51/8 від 10.08.2020 року на загальну суму 19992 грн., які позивачем були сплачені у повному обсязі згідно наданих копій платіжних доручень №2470 від 06.08.2020 року та №3034 від 27.08.2020 року.

З огляду на вказане позивач стверджує, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

05.08.2022 року позивач направив по пошті на адресу відповідача претензію з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання по постачанню кондиціонерів та виконанню пусконалагоджувальних робіт. Зазначений лист підприємством зв`язку було повернуто позивачу.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 2 ст. 184 ГК України визначено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 3 ст. 181 ГК України передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Частиною 8 ст. 181 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Письмових доказів направлення позивачем відповідачу пропозиції про укладення договору поставки та надання послуг до позовної заяви не надано. Таким чином, зазначену у позові обставину про здійснення позивачем замовлення доказами не підтверджено.

До позову також не надано доказів, що відповідачем було прийнято пропозицію позивача на укладення договору і відповідь про прийняття пропозиції є повною та безумовною.

Із зазначено суд дійшов висновку про те, що сторони не дотримались встановленого законом порядку укладення договору та не досягли згоди стосовно усіх істотних умов договору, зокрема щодо предмету, ціни та строку дії.

Таким чином, договір поставки та надання послуг між сторонами укладено не було і договірних зобов`язань між сторонами не виникало.

Із вищевказаного слідує, що грошові кошти, які сплатив позивач за платіжними дорученнями №2470 від 06.08.2020 року та №3034 від 27.08.2020 року відповідач набув безпідставно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Отже, вимоги позивача є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення ст. 126 ГПК України та задоволення позову, сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного виробничого підприємства "ХЛАДОГРАД", код 40671104 (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 7) на користь Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", код 09794409 (54037, м. Миколаїв, вул. Знаменська, буд. 4) грошові кошти у сумі 19992 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 12 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2023 року.

Суддя А.П. Алексєєв