Ухвала

від 14.03.2023 по справі 916/780/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/780/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

дослідивши матеріали позовної заяви (вх.№812/23 від 24.02.2023)

за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, № 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі:

позивача -1: Ізмаїльського управління водного господарства (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Єдності, № 87А, код ЄДРПОУ 01034202);

позивача 2: Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, № 83, код ЄДРПОУ 40477150);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІНТЕРР» (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, № 158, код ЄДРПОУ 44192930)

про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 539 933,94 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Ізмаїльського управління водного господарства та Південного офісу Держаудитслужби до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анта Оіл», в якому просить суд визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 25.10.2021 до договору про закупівлю від 25.10.2021 № 247, укладену між Ізмаїльським управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Анта Оіл», та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анта Оіл» на користь Ізмаїльського управління водного господарства кошті в сумі 539933,94 грн.

01.03.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ізмаїльського управління водного господарства та Південного офісу Держаудитслужби (вх.№812/23 від 24.02.2023) залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

13.03.2023 заступником керівника Одеської обласної прокуратури надано до суду заяву (вх. № 7749/23) на виконання ухвали суду від 01.03.2023, з якої вбачається, що з відповідачем у справі є юридична особа за кодом ЄДРПОУ 44192930, яка, наразі, має найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «АСІНТЕРР» та місцезнаходження її визначено за адресою: 69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, № 158.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд прийшов до висновку щодо необхідності направлення позовної заяви до Господарського суду Запорізької області, з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.03.2023, що долучена прокурором, вбачається, що 15.02.2023 внесено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, згідно якої, відбулася зміна, серед іншого, найменування юридичної особи та місцезнаходження відповідача, наразі, Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІНТЕРР», та на даний час відповідач знаходиться за юридичною адресою: 69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, № 158.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Відповідно до ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності із п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 4 ст. 10 вищезазначеного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Як зазначено прокурор в позовній заяві, з урахуванням заяви, якою усунуті відповідні недоліки позовної заяви, та вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «АСІНТЕРР» зареєстроване за адресою: 69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, № 158.

Отже, за вказаних обставин, даний спір має розглядатися в суді за місцезнаходженням відповідача, згідно ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, приписами ст. 29 ГПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, тобто у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Оскільки предметом позову у даному спорі є вимога саме про визнання додаткової угоди (якою встановлено обсяг закупівлі та вартість договору, а не місце постачання) та стягнення з відповідача безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування положення ч. 5 ст. 29 ГПК України та необхідність визначення підсудності за загальними правилами.

Більше того, як вбачається із змісту позовної заяви, спір не пов`язаний з місцем виконання договору, оскільки предметом спору є, зокрема, вимога про стягнення коштів, а не спір про фактичне виконання зобов`язань за договором. Тобто, зобов`язання про порушення яких стверджує позивач не є такими, які належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці. Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для застосування положення ч. 5 ст. 29 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії (Zand v. Austria)», заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що заступник керівника Одеської обласної прокуратури, скориставшись своїм правом на пред`явлення позову, не дотримався правил визначення підсудності, передбачених ГПК України.

За приписами Глави 2 «Юрисдикція» Розділу І ГПК України юрисдикція справ визначається за предметними і суб`єктними ознаками та за територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст. 30 ГПК України).

Враховуючи, що даний позов не відноситься до категорії позовів у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці (ч. 5 ст. 29 ГПК України), а також враховуючи те, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача є 69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, № 158, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі матеріалів позовної заяви з додатками за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частини 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Як передбачає частина 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про передачу позовної заяви заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вх.№812/23 від 24.02.2023) в інтересах держави в особі Ізмаїльського управління водного господарства та Південного офісу Держаудитслужби разом з доданими до неї документами за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 31, ст.ст. 27, 29, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вх.№812/23 від 24.02.2023) в інтересах держави в особі Ізмаїльського управління водного господарства та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІНТЕРР» про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 539 933,94 грн, разом з доданими до неї документами, передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарського суду Запорізької області (вул. Гетьманська, № 4, м. Запоріжжя, 69001).

Ухвала набрала законної сили 14.03.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Цісельський