ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" березня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/914/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло Сервіс Рівне" (вул. Відінська, 40 А, Рівне, 33018, код ЄДРПОУ 40427271) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "РИТМ" (вул. М. Боголюбова, 5, м. Рівне, 33015, код ЄДРПОУ 32451357) про спростування недостовірної інформації
у судове засідання з`явилися представники:
- від позивача: Ільїн В.А.;
- від відповідача: Костюченко С.А.
ВСТАНОВИВ:
03.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло Сервіс Рівне" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "РИТМ" (далі - відповідач) в якому просить суд зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, розповсюджену 07.07.2022 на сайті Інтернет видання ITV MEDIA GROUP, про те, що позивач не входить до негативного рейтингу управлінських компаній.
Ухвалою від 07.11.2022 позовну заяву залишено без руху з підстав неподання позивачем доказів підтвердження повноважень представника позивача та відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору.
09.11.2022 в межах процесуального строку, встановленого судом, від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали від 07.11.2022. До заяви долучено ордер про надання професійної правової допомоги серії ВК № 1056239 від 31.10.2022 та у заяві вказано, що заходи досудового врегулювання спору не вживалися.
Відтак судом встановлено, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/914/22. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.12.2022.
06.12.2022 від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог.
06.12.2022 у визначений судом час для проведення судового засідання о 13:00 год. у приміщенні Господарського суду Рівненської області відсутнє електропостачання. Встановлено, що у приміщення Господарського суду Рівненської області з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло Сервіс Рівне" адвокат Ільїн Вадим Анатолійович. З огляду на викладене та те, що судове засідання 06.12.2022 не відбулося суд дійшов висновку про необхідність визначення нової дати для розгляду справи № 918/914/22.
Ухвалою від 06.12.2022 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання по справі № 918/914/22 відбудеться 27.12.2022.
22.12.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло Сервіс Рівне" надійшла заява про долучення до матеріалів справи листа.
27.12.2022 від позивача надійшло клопотання про огляд електронних доказів.
Ухвалою від 27.12.2022 у задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "РИТМ" про поновлення процесуального строку на подання відзиву - відмовлено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "РИТМ" надати суду у термін до 03.01.2023 докази направлення відзиву для Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло Сервіс Рівне" (вул. Відінська, 40 А, Рівне, 33018), а саме: опис вкладення у цінний лист та накладну, у якій відображено трек-номер поштового відправлення. Продовжено за ініціативою суду процесуальний строк підготовчого провадження на 30 днів - до 13.02.2023. Відкладено підготовче засідання на 10.01.2023.
04.01.2023 від позивача надійшла заява, до якої долучено відповідь на відзив, заяву про уточнення позовних вимог та акт приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг.
10.01.2023 від представника відповідача надійшов попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 30 000 грн 00 коп.
Ухвалою від 10.01.2023 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло Сервіс Рівне" про зміну предмету позову (збільшення позовних вимог). Постановлено подальший розгляд справи № 918/914/22 проводити із врахуванням заяви про зміну предмету позову (збільшення позовних вимог). Закрито підготовче провадження у справі № 918/914/22. Призначено справу № 918/914/22 до судового розгляду по суті на 07.02.2023.
07.02.2023 відкладено розгляд справи на 28.02.2023.
У судовому засіданні 28.02.2023 оголошено перерву до 07.03.2023.
07.03.2023 присутній представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про зміну предмету позову (збільшення позовних вимог) та відповіді на відзив.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Правова позиція позивача
07.07.2022 на сайті Інтернет видання ITV MEDIA GROUP, власником якого є відповідач, опубліковано статтю та розміщено відео під назвою: «Управлінські компанії - анти рекордсмени. На кого жаліються рівняни». В даному відео та статті автор наводить статистичні дані опитування жителів м. Рівне та публікує список антирекордсменів Управлінських компаній, на які саме більше скаржаться рівняни через їх халатність та невиконання взятих на себе зобов`язань по утриманню багатоквартирних будинків. Другою в списку відповідач вказує ТОВ «Управлінська компанія «ЖИТЛО СЕРВІС РІВНЕ».
Відомості, розповсюджені відповідачем у вказаному відео та статті не відповідають дійсності та підривають ділову репутацію позивача.
На день звернення до суду вказане відео переглянуло більше 860 глядачів.
ТОВ «Управлінська компанія «ЖИТЛО СЕРВІС РІВНЕ» створена в 2016 році для управління багатоквартирними будинками з метою утримання в цілісності житлового фонду та прибудинкових територій. На день звернення до суду у товариства на обслуговуванні перебуває 150 багатоквартирних будинків.
13.10.2020 рішенням Рівненської ради за № 87 позивача визнано переможцем конкурсу та призначено управителем 48 багатоквартирних будинків.
Внаслідок розповсюдження відповідачем негативної інформації про діяльність позивача після публікації статті та розміщення відео суттєво знизився рівень оплати співвласниками багатоквартирних будинків послуг з управління, які надаються позивачем.
Так, за червень 2022 року сплачено 1 085 689,88 грн., а за липень - 1 038 769, 81 грн., що на 46 920,07 грн. менше за період, що передував розповсюдженню неправдивих відомостей.
Позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що визначення рейтингу це є оціночним судженням самого відповідача та не відповідає судовій практиці. Відповідач у своїй статті посилається на думку опитуваних рівнян, яких він не опитував, і стверджує про негативний рейтинг як на факт, який має місце, однак жодних доказів не надає, а посилається на власне судження. Оскільки відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував правдивість інформації, поширеної ним стосовно позивача, обґрунтованим є висновок, що поширена інформація є недостовірною.
З огляду на викладене, позивач, посилаючись на ст. 32, 34 Конституції України, ст. 16, 94, 200, 201, 277 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. 34 Господарського кодексу України, просить суд:
- визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, інформацію, розповсюджену 07.07.2022 на сайті Інтернет видання ITV MEDIA GROUP, про те що ТОВ "Управлінська компанія "ЖИТЛО СЕРВІС РІВНЕ" входить до негативного рейтингу управлінських компаній;
- зобов`язати ТОВ "Телерадіокомпанія "РИТМ" спростувати недостовірну, що принижує ділову репутацію, інформацію про ТОВ "Управлінська компанія "ЖИТЛО СЕРВІС РІВНЕ" шляхом оприлюднення резолютивної частини ухваленого у справі судового рішення на сайті Інтернет видання ITV MEDIA GROUP не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили. Редагування органом масової інформації тексту судового рішення або коментар до нього не допускаються.
Правова позиція відповідача
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що спростуванню підлягає тільки недостовірна інформація, яка була висловлена у формі фактичних тверджень. Недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише сама така інформація, висловлена чи написана відповідачем у цій категорії справ. Тобто, предметом спору у цій категорії справ є спірна інформація, що передається дослівним цитуванням (без редагування, корегування, власного розуміння позивача). Тобто, конкретно висловлена особою інформація (сказана, написана, надрукована в ЗМІ) повинна бути предметом дослідження та правового аналізу у справах про захист честі, - гідності і ділової репутації. Саме сказані висловлювання відповідачем, тобто дослівне твердження, досліджуються на предмет оціночності суджень із урахуванням вживаних особою слів та виразів із використанням мовно-стилістичних засобів (вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 303/7289/17, від 08.06.2021 у справі №918/121/20).
Тому позивач повинен вказати конкретні висловлювання, які він вважає недостовірними, з метою оцінки судом, чи є ці висловлювання фактичними твердженнями, чи оціночними судженнями. Разом з тим, позивачем при поданні позову таких вимог дотримано не було.
При цьому оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Єдиним доказом у справі являється аркуш паперу, на якому міститься певна фотографія та текст, на який робить посилання позивач, видаючи це все за статтю опубліковану Відповідачем на своєму сайті.
Такий наданий позивачем доказ, який не містить жодних даних про те, де саме, ким і коли оспорювана інформація була розміщена, не є достатнім, належним та допустимим доказом, який б підтверджував факт поширення зазначеної у позові інформації саме відповідачем. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора, проте у даній справі, такі докази позивачем до суду надано не було.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту саме недостовірності оскаржуваної інформації, тобто такої, що є неправдивою, неточною або неповною.
Відповідач звертає увагу, що факт неналежного виконання ТОВ «Управлінська компанія «Житло Сервіс Рівне» своїх обов`язків щодо утримання багатоквартирних будинків неодноразово висвітлювався у різних статтях та відеоматеріалах та у відзиві наводить перелік посилань в мережі Інтернет на такі сюжети.
Окрім того, дане питання також досліджувалось Рівненським міським судом Рівненської області при розгляді справи №569/329/22, а саме судом у рішенні від 11.08.2022 було встановлено, що внаслідок бездіяльність відповідача (ТОВ «Управлінська компанія «Житло Сервіс Рівне») щодо належного утримання зелених насаджень та своєчасного виявлення аварійного дерева призвела до падіння цього дерева на автомобіль позивача та, як наслідок, завдання позивачу майнової шкоди та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло Сервіс Рівне» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 287 088 грн. 56 коп.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку, виходячи з такого:
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, шляхом визнання поширеної інформації недостовірною та спростування такої інформації.
Позивач вказує, що відповідач 07.07.2022 поширив недостовірну інформацію про ТОВ «Управлінська компанія «Житло Сервіс Рівне» на сайті Інтернет видання ITV MEDIA GROUP, про те, що позивач входить до негативного рейтингу управлінських компаній. Позивач зазначає, що така недостовірна інформація не відповідає дійсності, порочить честь, гідність та ділову репутацію, а також загрожує здійсненню його господарської діяльності, а тому підлягає спростуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.
Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.
Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 201 ЦК У країни особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб`єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.
Статтею 200 ЦК України передбачено, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Під діловою репутацією особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи.
Відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06.10.2015).
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факти». У п. 75 рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначив, що, на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести. У п. 39 рішення ЄСПЛ від 28.03.2013 у справі «Нова Газета» і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено.
Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов`язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила.
Судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи документ із назвою «Управлінські компанії - антирекордсмени. На кого жаліються рівнин (відео). У даному документі міститься текст наступного змісту: «Управлінські компанії які нічим не управляють - чи не найболючіша тема рівняй. Майже усі скаржаться на безвідповідальність та халатність до своїх обов`язків працівників управлінських компаній. Одні мешканці взимку сплять у верхньому одязі, інші бояться ходити по подвір`ї, бо там ростуть дерева-вбивці. Наші журналісти підготували список антирекордсменів і дізнались, як впоратись із горе управлінцями. Не чисто, не в порядку, не сонячно і безвідповідально. Ось так Рівняни характеризують управлінські компанії, які обслуговують їхні будинки. Після того, як зникли ЖКП, більшість будинків створили ОСББ, однак ті, які не могли цього зробити змушені були користуватись послугами управлінських компаній. Проблема не якісного обслуговування сьогодні чи не найболючіша тема містян. Усі воші в один голос стверджують, управлінські компанії лише те і роблять, що беруть гроші, а послуг надавати не хочуть ба більше, часто ігнорують і не відповідають на дзвінки. До нас на редакцію неодноразово телефонували рівняни з проханням допомогти впоратись із їхніми управлінськими компаніями. В одних сніг на голову падав, пліснява роз`їдала квартири, а відповідальна за це компанія лише те і казала, грошей не має. Інші взимку спали ледь не у верхньому одязі, через відсутність темплонасоса, однак та ж сама управлінська компанія, знову стверджує, грошей не має. На аварійні дерева, які могли повбивати рівняй теж, коштів не було. А на фекалії які витікали з пошкодженої труби і взагалі управлінська компанія відмовилась реагувати. Впоратись із такою безвідповідальністю і досі не можуть. Як розповідають в Управлінні житлово-комунального господарства, скарг на управлінські компанії не меншає, чи не щодня рівняни скаржаться на халатне ставлення працівників. На разі у місті 14 управлінських компаній. Ми опитали рівняй і склали список антирекордсменів. Отож першою у список потрапила управлінська компанія «Чистота і порядок», другу сходинку посіла компанія «Житло Сервіс Рівне», третю «Сонячне», а четверту «Рівне Дім Сервіс». Саме на них рівняни найбільше нарікають. Не рідко скарги доходили і до суду. Однак, все ж впоратись із халатністю управлінських компаній та отримати послуги, які вони повинні надати можна, розповідають в УЖКГ. Та от сподіватись на те, що управлінські компанії відреагують на скаргу не варто. Адже багато хто не виконує свою роботу роками. Часто навіть не визнає свою провину і гроші тягне надалі. Тож змиритись із управлінською компанією які нічим по суті не управляє рішення кожного.».
Даний доказ, наданий позивачем не містить жодних даних про те, де саме, ким і коли оспорювана інформація була розміщена, а відтак є неналежним та недопустимим доказом.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора, проте у даній справі, такі докази позивачем до суду надано не було.
Верховний суд у постанові від 07.07.2021 по справі № 587/2051/18 дійшов висновку, що роздруківки Інтернет-сторінок (веб-сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу.
Водночас, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "РИТМ" поширило означену інформацію серед невизначеного кола осіб, розмістивши її в мережі Інтернет на сайті Інтернет видання ITV MEDIA GROUP, у вільному доступі за посиланням https://itvmg.com/news/upravlinski-kompanii---antirekordsmeni-na-koho-zhaliyutsya-rivnyani-video-75833.
Саме відповідачем у відзиві надано суду пряме посилання на оригінал статті та на її місце розміщення у мережі Інтернет.
У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що суди повинні з`ясувати, чи є поширена інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lingens v. Austria» зазначено, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що «суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" або тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.
Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт сам по собі є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
Щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. (Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №761/32924/19-ц.).
Позивачем не доведено суду що інформація у статті (том 1 а.с. 6) містить фактичні твердження, не є оціночними судженнями і не відповідає дійсності (є недостовірною) та порушує немайнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло Сервіс Рівне".
Суд дійшов висновку, що інформація яку просить спростувати позивач «про те, що ТОВ "Управлінська компанія "Житло Сервіс Рівне" входить до негативного рейтингу управлінських компаній» - є оціночним судженням відповідача, та не містить фактичних тверджень. Оскільки сам по собі "негативний рейтинг управлінських компаній"- є оціночним поняттям-висловлюванням відповідача, яке не містить фактичних даних, і не є поняттям об`єктивної дійсності, а є, по суті, критикою, оцінкою дій.
Закон України «Про інформацію» визначає оціночні судження як висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
Таким чином, оціночними судженнями фактично є висновок особи про ту чи іншу подію, ситуацію або особу, який не містить фактичних тверджень.
Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.
Відтак, дослідивши назву та зміст статті, яка долучена позивачем до матеріалів справи (том 1, а.с. 6) суд дійшов висновку, що стаття містить викладення інформації через власні погляди автора з використанням мовно-стилістичних засобів та є оціночним судженням.
При цьому оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Як встановлено судом, інформація подібного змісту про надання неналежної якості послуг управлінськими компаніями у м. Рівне, в т.ч. Товариством з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло Сервіс Рівне" міститься у різних сюжетах та відеоматеріалах відповідача, перелік яких наведено у відзиві. Однак, дані сюжети носять інформаційний характер при розгляді даної справи та не стосуються предмету спору у даній справі, а саме спростування інформації, поширеної у статті від 07.07.2022.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло Сервіс Рівне" не доведено, що інформація, що міститься у статті від 07.07.2022 порушує особисті немайнові права позивача, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє немайнове право.
Позивачем долучено до матеріалів справи бухгалтерську довідку від 19.09.2022, у якій зазначено, що згідно реєстрів бухгалтерського обліку ТОВ «УК «Житло Сервіс Рівне» за липень 2022 нараховано 1 046 497 грн 65 коп. та сплачено у липні 2022 року за червень 1 085 689 грн 88 коп. за послуги по утриманню багатоповерхових будинків. За серпень 2022 р. нараховано 1 036 041 грн 12 коп., сплачено у серпні 2022 р. за липень 2022 р. - 1 038 869 грн 81 коп. за послуги по утриманню багатоповерхових будинків. Довідка надана за підписом головного бухгалтера ТОВ «УК «Житло Сервіс Рівне» Ірини Плахти та директора ТОВ «УК «Житло Сервіс Рівне» Василя Семенюка.
Суд зазначає, що дана довідка є одностороннім документом, виданим самим позивачем та не є належним та допустимим доказом того, що позивачу завдано шкоду внаслідок неправомірних дій відповідача чи що дії відповідача вплинули на господарську діяльність позивача.
Верховний Суд у справі № 927/791/18 зазначив, що ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.
Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів.
Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Суд дійшов висновку, що стаття, опублікована відповідачем на веб-сайті в мережі Інтернет (том 1, а.с. 6) є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. У означеній статті не наведено жодного факту, який наведено про позивача, який можна було б перевірити та встановити судом.
З огляду на викладене, позивачем не доведено суду наявність юридичного складу правопорушення у діях відповідача.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, який однак є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.09.2018 у справі № 683/1540/16-ц.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд зазначає, що відповідно до абз 4 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною 1 ст. 277 ЦК (435-15 ) та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону про пресу, ст. 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") ( 3759-12 ) у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Водночас, як встановлено судом, позивач не скористався означеним способом захистом, а звернувся з даним позовом до суду, мотивуючи наявністю у статті від 07.07.2022 (том 1, а.с. 6) фактичних тверджень, а не оціночних суджень.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.
За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, то судовий збір у розмірі 2 481 грн 00 коп, сплачений позивачем згідно з платіжним дорученням № 378 від 16.09.2022, залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло Сервіс Рівне" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "РИТМ" про спростування недостовірної інформації - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано «14» березня 2023 року.
Суддя Романюк Ю.Г.
Суд | Господарський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 07.03.2023 |
Оприлюднено | 15.03.2023 |
Номер документу | 109523690 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо захисту ділової репутації |
Господарське
Господарський суд Рівненської області
Романюк Ю.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні