Постанова

від 14.03.2023 по справі 420/7470/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/7470/20Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року по справі за позовом заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури до Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

07 серпня 2020 року заступник керівника Іллічівської місцевої прокуратури звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №730-V від 20.01.2020 року, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею: 2,000 га, за цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Калаглійської сільської ради (в межах населеного пункту), за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог заступник керівника Іллічівської місцевої прокуратури зазначив, що рішення Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №730-V від 20.01.2020 року суперечить вимогам чинного законодавства і підлягає скасуванню. Так, рішенням виконавчого комітету Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області від 05.04.1982 № 199 погоджено генеральний план с. Калаглія, відповідно до якого земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в місці, що виходить за межі генерального плану с. Калаглія. У зв`язку із тим, що на вказану територію містобудівну документацію не розроблено, визначити функціональне призначення вказаної ділянки не є можливим, а тому Калаглійська сільська рада мала відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, оскільки місцезнаходження спірної земельної ділянки не відповідає містобудівній документації. Крім того, позивач зазначив, що проект оскаржуваного рішення у встановленому порядку не оприлюднювався, що вказує на порушення ч.11 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст.15 Закону України Про доступ до публічної інформації.

Відповідач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, зазначивши, що в існуючому генеральному плані немає земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . З графічного матеріалу, доданого до заяви ОСОБА_1 вбачається, що ділянка № НОМЕР_1 самостійно домальована останнім, а не є ділянкою, оформленою у генплані належним чином. ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, категорія - землі сільськогосподарського призначення. Однак жодних документів, що свідчать про зміну категорії земель з житлової та громадської забудови на категорію землі сільськогосподарського призначення немає. ОСОБА_1 надала пояснення щодо позову, зазначивши, що вимоги заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури та доводи Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області щодо скасування рішення ХLIII сесії V скликання Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,000 га, за цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Калаглійської сільської ради (в межах населеного пункту) за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 від 20.01.2020 року № 730-V є незаконними, порушують право особи на землю, яке гарантовано громадянам відповідно до ст.14 Конституції України, а тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до наказу Генерального прокурора України № 40 від 17.02.2021 року Про день початку роботи окружних прокуратур з 15.03.2021 року розпочато роботу Чорноморської окружної прокуратури, яка є правонаступником Іллічівської місцевої прокуратури, суд першої інстанції проводив розгляд справи за участю процесуального правонаступника позивача в порядку ст.52 КАС України - Чорноморської окружної прокуратури.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Одеська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано вимоги ст.118 ЗК України.

Третя особа надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

Рішенням Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №730-V від 20.01.2020 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею: 2,000 га, за цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Калаглійської сільської ради (в межах населеного пункту), за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (а.с. 20).

Як зазначено прокурором та не оспорюється іншими учасниками справи, рішенням виконавчого комітету Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області №199 від 05.04.1982 року погоджено генеральний план с. Калаглія, відповідно до якого, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в місці, що виходить за межі генерального плану с. Калаглія. Розміщення на вказаній території земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства генеральним планом с. Калаглія, не передбачено. Зазначене підтверджується листом управління містобудування та архітектури Овідіопольської районної державної адміністрації №297/01-08 від 04.05.2020 року, викопіюванням з генерального плану та умовними позначеннями генерального плану.

Вважаючи рішення Калаглійської сільської радій Овідіопольського району Одеської області №730-V від 20.01.2020 року Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею: 2,000 га, за цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Калаглійської сільської ради (в межах населеного пункту), за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , протиправним, заступник керівника Іллічівської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави з даним позовом.Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою третій особі, яке виконане останньою, не порушує зазначених позивачем інтересів держави стосовно земельної ділянки комунальної власності та виключає можливість судового захисту інтересів держави, зокрема, за позовом прокурора, на даній стадії спірних правовідносин.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Вирішуючи зазначену справу, колегія суддів вважає за необхідне насамперед надати оцінку доводам третьої особи щодо наявності у прокурора прав для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 3-4 статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої і третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу представник Матіс М.І. зазначив, що Верховний Суд у постанові від 21.08.2019 по справі № 263/2038/16-а, ухваленої за аналогічних обставин, дійшов висновку, що функції захисту інтересів держави, про які іде мова у позовній заяві прокурора, належать, в першу чергу, до компетенції Держгеокадастру, а тому повноваження на звернення до суду відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону №1697-VII та статті 53 КАС України, може бути реалізовано прокурором лише у разі, якщо він доведе, що вказаний суб`єкти такий захист не здійснює або здійснює його неналежним чином. ВС зазначив, що за встановлених обставин, які свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, відсутнє право на звернення до суду прокурора з цим позовом.

Разом з тим, як вбачається з положень абзацу п`ятого пункту 6 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право:

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився;

звертатися до суду з позовом про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту, а також про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Отже, вищезазначеними положеннями законодавства передбачено виключні випадки, за наявності яких посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів мають право звертатися до суду з позовом.

При цьому право на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування про скасування його рішення, яким розпочато процедуру надання земельної ділянки у власність особі, з огляду на його неправомірність, законодавством не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 дійшла висновку, що, за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір.

Такий висновок застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 1 грудня 2021 року у справі № 540/1980/19, від 6 грудня 2021 року у справі № 826/10972/16 та від 22 грудня 2021 року у справі № 640/4083/21.

Враховуючи, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Калаглійської сільської ради відповідачем у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування її рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, помилковим є висновок третьої особи про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор.

Звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом до суду, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі 260/1815/21 від 01 червня 2022 року

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні підстави, передбачені частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.

Щодо правомірності ухваленого відповідачем рішенням Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №730-V від 20.01.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею: 2,000 га, за цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Калаглійської сільської ради (в межах населеного пункту), за адресою: АДРЕСА_1 », судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Пунктом б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, ч.1 ст. 118 ЗК України визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно ч.2 ст. 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту б частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно приписів пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Тобто, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Натомість, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виходить за межі Генерального плану с.Калаглія.

Отже, існує очевидна невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оскільки відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України, підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, то відповідно відсутність земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в генеральному плані с.Калаглія, є безумовною підставою для скасування рішення сільської ради щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вказаній території.

Факт того, що спірна земельна ділянка знаходиться в місті, що виходить за межі генерального плану с.Калаглія, підтверджується листом управління містобудування та архітектури Овідіопольської РДА № 297/01-08 від 04.05.2020, викопіюванням з генерального плану та умовними позначеннями генерального плану.

Враховуючи, що земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту с.Калаглія, то повноважень щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою цієї ділянки у відповідача не було.

З наведеного вбачається, що за наявності законних підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , відповідач прийняв протиправне рішення про задоволення заяви та надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Крім того, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 11 вказаної статті визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Так, згідно з п.2,12 ч.1 ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; іншу інформацію про діяльність суб`єктів владних повноважень, порядок обов`язкового оприлюднення якої встановлений законом.

Частиною 3 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено. що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Оскаржуване рішення Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №730-V від 20.01.2020 року прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.01.2020 року.

Із зазначеного вбачається, що в порушення вищевказаних приписів Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні проект рішення Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №730-V від 20.01.2020 року не був та не міг, зважаючи на дату подання заяви ОСОБА_1 , бути опублікованим за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття.

Відповідно до п.12 регламенту Калаглійської сільської ради, затвердженого рішенням Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №4-V, рішення про скликання сесії ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніше як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках не пізніше як за день до сесії із зазначенням часу скликання місця проведення та питань, які передбачаються внести на розгляд сесії.

З вказаного вбачається, що в порушення п.12 регламенту Калаглійської сільської ради, затвердженого рішенням Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №4-V, депутатам не було доведено до відома про розгляд 20.01.2020 року питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею: 2,000 га, за цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Калаглійської сільської ради (в межах населеного пункту) за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ..Оскільки рішення Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №730-V від 20.01.2020 року прийнято в порушення процедури його прийняття, на переконання колегії суддів, це є самостійною підставою для задоволення позовної заяви.

Додаткова колегія суддів враховує, що згідно доводів відзиву на позовну заяву, Калаглійською сільською радою визнається позовна заява прокуратури.

За приписами ч.4 ст.189 КАС України, у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовна заява заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури підлягає задоволенню, а рішення Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №730-V від 20.01.2020 року підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року скасувати.

Ухвалити по справі постанову, якою позовну заяву заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури до Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №730-V від 20.01.2020 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко