Постанова

від 14.03.2023 по справі 640/11877/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/11877/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ ГРУП УКРАЇНА" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

01.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «КСТ ГРУП УКРАЇНА» (надалі - ТОВ «КСТ ГРУП УКРАЇНА») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділу ДПС, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29.05.2019 року №0445061213.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне повідомлення-рішення є протиправними, оскільки позивачем не порушувався граничний строк сплати узгоджених податкових зобов`язань через те, що позивачем в податковій декларації за січень 2019 року були заповнені вірні дані щодо податкових зобов`язань і податкового кредиту, а саме, зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 416 793,00 грн. та податкове зобов`язання податкового кредиту в розмірі - 3 284 935,00 грн., проте при заповненні декларації в рядок 18 позивач здійснив арифметичну помилку у розрахунку вказав суму 525 608 грн., хоча мав би вказати різницю між вищевказаними сумами - 131 858 грн., яка і була сплачена до бюджету 20.02.2019 року.

Посилаючись на ту обставину, що позивач 06.03.2019 року, керуючись статтею 50 Податкового кодексу України, самостійно виявивши помилку подав уточнюючий розрахунок щодо виправлення у рядку 18 декларації, спірне рішення є протиправним через відсутність порушення ним граничного строку сплати узгодженого зобов`язання.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2022 (постановлене у порядку спрощеного провадження) позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.05.2019 року №0445061213.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та підтвердженість їх належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не підтвердив належними доказами правомірність спірного рішення.

Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, та суперечать нормам матеріального права.

Апелянт наголосив, що відповідач при прийнятті рішення діяв в межах повноважень та з урахувань норм чинного законодавства, оскільки за результатами перевірки складено акт камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податку на додану вартість від 22.04.2019 року № 9545/26-15-12-13-20 і було встановлено, що ТОВ «КСТ ГРУП УКРАЇНА» порушено граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість внаслідок чого, відповідачем було винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Справу розглянуто у письмовому провадженні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи.

ТОВ «КСТ ГРУП УКРАЇНА» 20.02.2019 року подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2019 року.

06.03.2019 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок (надалі - уточнюючий розрахунок) за січень 2019 року де зазначив суму 393 750,00 грн., без знаку мінус (згідно квитанції №1 що підтверджує відправку позивачем та квитанції №2 про отримання відповідачем даного уточнення в електронному вигляді - 06.03.2019 в 15:16:31).

06.03.2019 року позивач виявивши знову помилку подав уточнюючий розрахунок №2 де зазначив правильну суму різниці 393750,00 грн., зі знаком мінус (згідно квитанції №1 що підтверджує відправку позивачем та квитанції №2 про отримання відповідачем даного уточнення в електронному вигляді - 06.03.2019 в 16:47:44).

07.03.2019 року позивач повторно подав уточнюючий розрахунок №3, де підтвердив дані уточнюючого розрахунку №2 (згідно квитанцій №1, що підтверджує відправку позивачем, та квитанції №2 про отримання відповідачем даного уточнення в електронному вигляді - 07.03.2019 в 08:56:06).

На підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 у порядку підпункту 76.3 статті 76 та статті 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - Кодекс) головним державним ревізором-інспектором відділу застосування штрафних санкцій з ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у м. Києві Кочергою Світланою Іванівною було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «КСТ ГРУП УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 35122124).

На підставі вказаної вище перевірки податковим органом було прийнято Акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «КСТ ГРУП УКРАЇНА» від 22.04.2019 року № 9545/26-15-12-13-20. Із аналізу вказаного вище Акту перевірки вбачається, що податковим органом під час проведення камеральної перевірки було встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «КСТ ГРУП УКРАЇНА» вимог статті 50 та пунктами 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі вказаних вище висновків, Головним управлінням ДФС в м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2019 року №0445061213 за затримку на 5, 1 календарних днів сплати грошового зобов`язання із застосуванням штраф у розмірі 10 % у сумі 785 587 грн.

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до пункту 76.1. статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Таким чином, на відміну від інших встановлених ПК України видів перевірок камеральна перевірка для свого проведення не вимагає в якості обов`язкової умови наявності наказу керівника контролюючого органу та взагалі не потребує будь-якого спеціального рішення або направлення на її проведення. У зв`язку із цим, згода платника податків на камеральну перевірку та його присутність при її проведенні не є обов`язковими. Тобто, метою камеральної перевірки не є перевірка господарської діяльності підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців. Під час камеральної перевірки перевіряються дані, зазначені у податковій звітності. Подання платником податкової звітності до податкового органу є його згодою на проведення камеральної перевірки, а тому податкова звітність перевіряється суцільним порядком у відповідності до пункту 76.1 статті 76 ПК України.

Згідно з підпунктом 76.3. статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. При цьому, камеральна перевірка з інших питань, а саме: своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням, ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (надалі - додаткова декларація ) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом ) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору.

Відповідно до пункту 49.2. статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

У відповідності до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ним Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктами 38.1 та 38.2 статті 38 Податкового кодексу України визначено, шо виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема:

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

- подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету' в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Статтею 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Згідно пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний, місяць з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

В свою чергу, суд звертає увагу, що статтею 203 Податкового кодексу України, чітко визначено - податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого - пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що сума грошового зобов`язання та/або пені, самостійно обчислена та зазначена платником податків у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Висновки суду.

Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що відповідальність за виправлення (уточнення) інформації податкових декларацій в частині зміни розміру податкових зобов`язань наступає тільки у разі подання уточнюючої податкової декларації у зв`язку з виявленням факту заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів. Крім того, така відповідальність для платника податку передбачена саме статтею 50 ПК України. Специфіка нарахування штрафної санкції, встановленої статтею 126 ПК України полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 ПК України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податкових зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «КСТ ГРУП УКРАЇНА» є платником податку на додану вартість і ним було подано декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2019 року від 20.02.2019 року № 9026709267, в якій було допущено помилку і 06.03.2019 року позивач керуючись статтею 50 Податкового кодексу України, самостійно виявивши помилку подав уточнюючий розрахунок щодо виправлення за січень 2019 року де зазначив суму 393750,00 грн., без знаку мінус (згідно квитанції №1, що підтверджує відправку позивачем та квитанції №2 про отримання відповідачем даного уточнення в електронному вигляді - 06.03.2019 в 15:16:31, копії яких міститься в матеріалах справи).

Проте, повторно здійснив помилку та 06.03.2019 року подав черговий уточнюючий розрахунок №2 де зазначив правильну суму різниці 393750,00 грн., зі знаком мінус (згідно квитанції №1, що підтверджує відправку позивачем та квитанції №2 про отримання відповідачем даного уточнення в електронному вигляді - 06.03.2019 в 16:47:44, копії яких міститься в матеріалах справи).

07.03.2019 року позивач повторно подав уточнюючий розрахунок №3 де підтвердив дані уточнюючого розрахунку №2 (згідно квитанцій №1 що підтверджує відправку позивачем та квитанції №2 про отримання відповідачем даного уточнення в електронному вигляді - 07.03.2019 в 08:56:06, копії яких міститься в матеріалах справи).

Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок (уточнююча декларація) від 20.02.2019 року були прийняті контролюючим органом без будь-яких зауважень, про що свідчать квитанції №2 про отримання відповідачем даного уточнення в електронному вигляді - 06.03.2019 року в 16:47:44, 06.03.2019 року в 16:47:44 та 07.03.2019 року о 08:56:06.

Апелянтом вказані обставини не спростовано.

Проте, під час здійснення камеральної перевірки своєчасності сплати податкових зобов`язань за січень 2019 року ТОВ «КСТ ГРУП УКРАЇНА» відповідач в акті перевірки робить висновки про порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 та відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України не враховуючи уточнюючи розрахунки, які самостійно подавались позивачем.

На підставі вищевикладеного на встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки на момент проведення відповідачем камеральної перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення позивачем вже було виправлено помилку допущену в податковій декларації з податку на додану вартість від 20.02.2019 року за звітний податковий період січень 2019 року і такі уточнюючи розрахунки відповідач отримав і мав би прийняти до уваги при постановлені спірного рішення.

Судом першої інстанції правильно прийнято до уваги аналогічну правову позицію, відображену у постановах Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі № 820/4177/17, від 31.07.2018 року у справі № 824/2675/14-а, від 14.08.2018 року у справі № 818/1507/17.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, розмір яких залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки його сплати.

Крім того, позивач при поданні 06.03.2019 року уточнюючої податкової декларації реалізував своє право на усунення самостійно виявлених помилок і не здійснював при цьому фактичної сплати податкових зобов`язань, а тому притягнення його до відповідальності за погашення податкового зобов`язання з простроченням строку і фактичне ототожнення відповідачем подання уточнюючої декларації з погашенням грошового зобов`язання (боргу) не відповідає змісту та сутності пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України та покладає на платника додатковий тягар майнових зобов`язань за відсутності відповідного правового підґрунтя, тому суд вважає, що у контролюючого органу не було підстав для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСТ ГРУП УКРАЇНА» штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачем його висновки не були підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Отже, доводи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, висновки суду є обґрунтованими, позивач на підтвердження своїх доводів надав відповідні та належні докази, а відповідач не довів правомірність спірних рішень.

Крім того, надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія наголошує, що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 1, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ ГРУП УКРАЇНА" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель