Постанова

від 13.03.2023 по справі 140/4827/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/4827/22 пров. № А/857/17498/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року (суддя Плахтій Н.Б., час ухвалення не зазначений, місце ухвалення м.Луцьк, дата складення повного тексту не зазначена),

в адміністративній справі №140/4827/22 за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Баланс Профіт"</a>,

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

У липні 2022 року позивач Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача ТОВ "Аудиторська фірма "Баланс Профіт", в якому просив стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача в дохід державного бюджету на рахунки відкриті в управліннях Державної казначейської служби України адміністративно-господарську санкцію в сумі 17052,00 грн. та пеню в сумі 1200,32 грн, разом до сплати 18252,32 грн..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що Законом №875-ХІІ на роботодавця покладено обов`язок не лише створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості, передбаченій ч. 1 ст. 19 згаданого Закону, але і забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю. Оскільки результатом працевлаштування є укладення трудового договору з працівником, в даному випадку договір укладається між особою з інвалідністю та власником або уповноваженим ним органом (ст. 21 Кодексу законів про працю України), то безпосереднє працевлаштування особи з інвалідністю здійснює лише роботодавець, зокрема, власник або уповноважений ним орган підприємства (об`єднання), установи, організації незалежно від форм власності та господарювання. Таким чином, лише подання роботодавцем звітності за формою №3-ПН до державної служби зайнятості не є достатнім заходом для виконання нормативу працевлаштування особи з інвалідністю відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Згідно пунктів 4 та 10 частини першої статті 22 Закону України "Про зайнятість населення", державний орган сприяння зайнятості населення надає роботодавцям послуги з добору працівників, додатково сприяє у працевлаштуванні окремих категорій громадян, які неконкурентоспроможні на ринку праці. В порушення вимог статей 72-80 КАСУ під час розгляду справи не було перевірено чи дійсно відповідачем створені належні робочі місця для осіб з інвалідністю, чи відповідали такі робочі місця спеціальним вимогам щодо працевлаштування осіб з додатковими соціальними гарантіями на основне робоче місце, чи враховано відповідачем особливості робочих місць для працевлаштування особою з інвалідністю та чи могли запропоновані відповідачем вакансії бути зайняті особами з інвалідністю, виходячи з характеру виконуваної роботи. Вважає апелянт, що роботодавець зобов`язаний також самостійно здійснювати пошук, добір спеціалістів і їх працевлаштування, при цьому має забезпечити прийняття на роботу осіб з інвалідністю, які безпосередньо звернулися до підприємства, а не лише тих осіб з інвалідністю, які направлені до роботодавця державною службою зайнятості після отримання від нього звітності форми №3-ПН. Просить врахувати, що норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо інвалід працював на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року. Звертає увагу скаржник, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він вжив своєчасних та залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу у 2021 році в кількості 1 особи.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 04.11.2022 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

ТОВ Аудиторська фірма Баланс Профіт зареєстроване як юридична особа 31.10.2016, що підтверджується даними з ЄДРПОУ, забезпечує робочими місцями фізичних осіб та відповідно до вимог чинного законодавства перебуває на обліку за місцем реєстрації у Волинському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до наданого відповідачем звіту за формою №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік від 31.01.2022, у якому відображено, що середньооблікова чисельність працюючих у 2021 році у відповідача фактично складала 10 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб. При цьому, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 1 особа. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2021 році становив 341000,04 грн (а.с.9, 28).

Повідомленням від 25.03.2022 №20/17-2985 ВОВ ФСЗОІ проінформувало ТОВ Аудиторська фірма Баланс Профіт про обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 17052,00 грн до 15 квітня 2022 року та роз`яснило порядок нарахування пені за порушення термінів сплати (а.с.13).

У зв`язку з несплатою товариством адміністративно-господарські санкції у встановлений термін відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ відповідачу нарахована пеня в сумі 1200,32 грн, що підтверджується розрахунком вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені (а.с.5).

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у сумі 17052,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 1200,32 грн..

Вказані санкції відповідачем в добровільному порядку не сплачено, а тому позивач звернувся до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011р. №129, передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Згідно частин 1, 2 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 (далі Закон №875-ХІІ), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою ст.20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 Закону №875-ХІІ).

Так, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст.20 Закону №875-ХІІ.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання, затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316 (далі Порядок №316).

Відповідно до пункту 3 Порядку №316, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 Порядку №316, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, роботодавець, створивши робоче місце для особи з інвалідністю та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", на підприємстві було створено 1 робоче місця для інвалідів - бухгалтер, про що повідомлено Луцький центр зайнятості про наявність вказаної вакансії для особи з інвалідністю шляхом подачі Звітності Інформація про попит на робочу силу (вакансії) №3-ПН від 22.04.2021 (а.с.27).

Центром зайнятості на вищевказану вакансію було спрямовано 5 осіб з інвалідністю, факту відмови у працевлаштуванні даним роботодавцем не зафіксовано, підтверджується листом Луцького міського центру зайнятості від 19.07.2022 №1184/05/55 (а.с.37).

Разом з тим, відповідачем з 01 вересня 2021 року було працевлаштовано за направленням Луцького міського центру зайнятості від 26.08.2021 №03502104230001006 (а.с.25) одну особу з інвалідністю на постійну роботу на посаду бухгалтера (наказ №5 від 31.08.2021, а.с.26), однак при цьому не виконано норматив, оскільки особа з інвалідністю пропрацювала на товаристві у 2021 році менше шести місяців.

Таким чином встановлено, що відповідач виконав обов`язок по здійсненню заходів зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, покладений на нього законодавством повною мірою. Зокрема, відповідач створив робоче місце для особи з інвалідністю, інформував центр зайнятості про наявність вакансії на підприємстві для особи з інвалідністю.

Тобто, в ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем протягом 2021 року виконано усі, встановлені законодавством обов`язки із забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Поряд з цим, фактів безпідставної відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування та за направленням з центу зайнятості, за 2021 рік не встановлено.

Тому колегія суддів вважає, що в діях ТОВ "Аудиторська фірма "Баланс Профіт" не було допущено жодних із наведених вище порушень, що вказує на відсутність підстав для сплати адміністративно-господарських стягнень. Відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування особи з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано та відсутні дані докази у матеріалах справи.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, відповідачем не було допущено порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських стягнень та пені.

Зважаючи на те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що причини не працевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі №820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 19.02.2020 у справі № 520/3907/19, що в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, відтак відсутні підстави для скасування оскарженого рішення суду.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року в адміністративній справі №140/4827/22 за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Баланс Профіт"</a> про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль