Постанова

від 14.03.2023 по справі 815/1984/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

справа № 815/1984/17

касаційне провадження № К/9901/3757/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 (суддя Потоцька Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (головуючий суддя - Бітов А.І., судді - Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРГА" до Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій,

УСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРГА" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Арцизька ОДПІ), Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило:

визнати протиправними дії Арцизької ОДПІ щодо проведення фактичної перевірки з питань дотримання ТОВ "ГАРГА" вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 19.12.2016 №0004081401, яким визначено штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі РРО) у розмірі 173625,00 грн.

На обґрунтування позову Товариство послалось на проведення фактичної перевірки з порушенням процедури, передбаченої Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також за відсутності достатніх підстав і передумов для проведення такої перевірки, а саме: в порушення пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи приступили до проведення фактичної перевірки не пред`явивши направлення на проведення такої перевірки, оформленого в установленому Законом порядку. У наказі про проведення перевірки від 16.11.2016 №430 не зазначено обставину щодо конкретних підстав проведення перевірки, передбачену підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Також позивач зазначає, що встановлене в ході проведення перевірки порушення платником положень пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що стало підставою для застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 173625,00 грн, не відповідає дійсності, оскільки Товариство веде облік товарів у відповідності до порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246. Зауважує, що положення статті 20 Закону № 265/95-ВР встановлюють відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність за місцем реалізації, придбані товарно-матеріальні цінності були реалізовані, а розрахункові операції здійснювались з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, що у повній мірі відповідає вимогам частини 1 статті 5, статті 20 Закону № 265/95-ВР. Вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 14.06.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 19.12.2016 № 0004081401. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги в частині суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку про правомірність проведення фактичної перевірки та протиправність прийнятого контролюючим органом рішення з підстав підтвердження платником факту реалізації товарно-матеріальних цінностей на суму 82345,50 грн.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень.

Скаржник доводить, що під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено незабезпечення платником обліку алкогольних напоїв на загальну сумі 86812,50 грн. Вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не прийнято до уваги обставини, встановлені під час перевірки, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального і процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що платником під час проведення перевірки не було надано первинних бухгалтерських документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.01.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.03.2023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 14.03.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди установили, що Арцизькою ОДПІ проведено фактичну перевірку торгового об`єкту, розташованого за адресою: Одеська область, м. Арциз, вул. Соборна, 2-б, в якому здійснює господарську діяльність позивач, за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки від 28.11.2016 №298/40-39946164 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР в частині неналежного обліку товарних запасів, а саме: пред`явлено до реалізації підакцизних товарів без наявності до придбання документів загальною вартістю 4497,00 грн; встановлено розбіжність між фактичними залишками товару та даними первинних документів на суму 82315,50 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг врегульовані Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Зазначена норма встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність за місцем реалізації, при цьому, як установлено судами попередніх інстанцій, акт перевірки не містить посилань на факт реалізації позивачем не облікованих товарів.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яким (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до статті 9 зазначеного якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для такого правового висновку.

У розділі V Закону №265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону. Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею цього 20 Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних (чи інших документів, які підтверджують оприбуткування товарів) за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону №265/95-ВР та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.

У справі, що розглядається, суди встановили, що платник мав всі первинні документи на товари, що реалізовувались, а облік товарних запасів вівся відповідно до вимог чинного законодавства, з огляду на що притягнення позивача до відповідальності, встановленої статтею 20 Закону №265/95-ВР є безпідставним.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №265/95-ВР розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №265/95-ВР на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

У справі, що розглядається, суди встановили, що у зв`язку з відсутністю електроенергії з 08.11.2016 по 10.11.2016, що підтверджується довідкою ПАТ "ЕК Одесаобленерго" від 09.12.2016, за місцем реалізації продукції за адресою: м. Арциз. вул. Соборна, 2 "б" розрахункові операції здійснювались з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки. Товариством надані документи, які підтверджують реалізацію товарно-матеріальних цінностей на суму 82345,50 грн.

Судовими інстанціями установлено, що надані позивачем документи підтверджують ведення платником обліку товарних запасів, водночас контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки книга обліку розрахункових операцій та розрахункова книжки не досліджувались.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування до Товариства фінансової санкції.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Управління без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова