Рішення

від 13.02.2023 по справі 357/4156/22

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/4156/22

Провадження № 2/362/528/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.23 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Берковської Д.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовногопровадження без фіксування технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український державний Центр по випробуванню та прогнозуванню техніки та технологій для сільськогосподарського виробництва» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У травні2022року ОСОБА_2 звернулася доБілоцерківського міськрайонногосуду Київськоїобласті зпозовомдо Державного підприємства «Український державний Центр по випробуванню та прогнозуванню техніки та технологій для сільськогосподарського виробництва» (далі ДП «Укр ЦВТ») про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2022 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 направлено за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області (а.с.36-37).

28.07.2022року доВасильківського міськрайонногосуду Київськоїобласті відБілоцерківського міськрайонногосуду Київськоїобласті надійшлацивільна справа №357/4156/22за позовноюзаявою ОСОБА_2 звернулася доБілоцерківського міськрайонногосуду Київськоїобласті зпозовомдо ДП «Укр ЦВТ» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, - за підсудністю (а.с.43).

У позовній заяві позивач просила стягнути з ДП «Укр ЦВТ» на її користь: компенсацію за невикористаніщорічну відпустку(9календарних днів)та додатковувідпустку працівникам,які маютьдітей (20календарних днів)урозмірі 11 579, 36 грн; середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані відпустки у розмірі 60 292,52 грн; моральну шкоду завдану неправомірними діями в розмірі 5 000,00 грн; сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказувала, що відповідно до наказу ДП «Укр ЦВТ» № 9к від 20 грудня 2021 року вона була звільнена (переведена за згодою до УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого) з посади провідного інженера сектору сертифікації сільськогосподарської техніки. При цьому, звертала увагу на те, що у вказаному наказі чітко зазначено кількість днів невикористаної відпустки: щорічної відпустки (9 календарних днів), а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (20 календарних днів), а разом 29 днів невикористаної відпустки.

Зазначила, що суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток відносяться до виплат працівнику при звільненні, у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпІІ України. Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Проте, на момент звернення з цією позовною заявою, з нею розрахунку не було проведено.

15.02.2022 року на адресу відповідача вона надсилала цінним листом звернення щодо виплат грошових коштів, звернення було вручено 17.02.2022 року, однак відповідач відповіді не надав.

Відповідно до Довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат від 21.12.2021 року, виданої їй відповідачем, за 12 календарних місяців 2021 року вона отримала 141348,04 грн заробітної плати.

З урахуванням ст. 73 КЗпП України встановлено 11 святкових та неробочих днів.

Виходячи з наведеного, компенсація за невикористані відпустки становить: 141 348,04 грн (заробітна плата за 12 місяців) / 354 днів (365 кален. днів 11 святкових та неробочих днів) х 29 днів (9 кален. днів щорічної відпустки + 20 кален. днів додаткової відпустки працівникам, які мають дітей) дорівнює 11 579, 36 грн.

Отже, на підставі викладеного вважала, що відповідач має сплатити їй компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 11 579, 36 грн.

Крім того, вказала, що оскільки в день звільнення повного розрахунку з нею не проведено, зокрема, компенсацію за невикористані відпустки сплачено не було, тому вважає, що на підставі ст. 117 КЗпП України відповідач має сплатити середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані відпустки.

Середній заробіток становить: 141 348,04 грн (заробітна плата за 12 місяців) / 354 днів (365 кален. днів - 11 святкових та неробочих днів) х 151 день (з 21.12.2021 р. (наступний день після звільнення) по 20.05.2022 р. (день подання позову) дорівнює 60 292,52 грн.

Отже, на підставі ст. 117 КЗпП України, відповідач має сплатити їй середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані відпустки в розмірі 60 292,52 грн.

Також зазначила, що в зв?язку з неправомірними діями відповідача по не проведенні компенсації за невикористані відпустки, в строк передбачений законом, постійні ігнорування звернення та заяв щодо виплати цієї компенсації, та взагалі нелюдське ставлення їй спричинено душевні страждання. Внаслідок чого, вона оцінює моральну шкоду завдану неправомірними діями відповідача в розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 76).

16.09.2022 року позивач подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позов підтримує повністю, просить його задовольнити (а.с. 82).

17.10.2022 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просила стягнути з відповідача компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 2 509,69 грн, середній заробіток за весь час затримки плати компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 60292,52 грн (на день подання позовної заяви), моральну шкоду завдану неправомірними діями в розмірі 5000,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. Свої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що 27 вересня 2022 року відповідач перерахував на її картку суму в розмірі 9 069,67 грн, як компенсацію за невикористані дні відпустки. За таких обставин, вважала за необхідне в частині стягнення грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки зменшити свої позовні вимоги до розміру всумі 2509,69грн. Всі інші свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 87-89).

09.11.2022 року від представника відповідача ОСОБА_3 до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав. Так, посилання позивача на наказ про звільнення, як на єдиний доказ наявності у відповідача заборгованості перед позивачем щодо компенсації невикористаної щорічної відпустки є незаконним, так як цей документ не підтверджує цього факту з огляду на те, що у відповідача розроблена форма наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) відповідно до Типової форми № П-4, затвердженої наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 р. № 489. У разі прийняття рішення відносно кожного працівника окремо визначаються суми, та періоди. Наказ, на який посилається позивач не містить жодної суми та періоду. Крім того, вказувала, що звернення, на яке посилається позивач, яке нібито було надіслано на адресу відповідача цінним листом щодо виплат грошових коштів і вручено 17.02.2022 року, відповідач не отримував, про вимогу позивача щодо сплати грошей відповідачу нічого не відомо. У зв`язку із відсутністю коштів, відповідач, як підприємство не здійснювало своєї діяльності, всі працівники з 16 лютого 2022 року перебували у відпустці без збереження заробітної плати, а тому ніхто не міг отримати цінного листа, розписатись та зареєструвати у журналі вхідної кореспонденції. Відповідач відновив свою роботу відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 592 від 19.08.2022 року «Про уповноваження органу з оцінки відповідності». Отже, вважала, що вина відповідача відсутня. Оскільки вина відповідача відсутня, то відсутні підстави застосування санкцій, передбачених ст. 117 КЗпП України. Також у відзиві зазначено щодо розрахунку компенсації за невикористану відпустку. Відповідно до довідки про заробітну плату розраховано компенсацію в розмірі 11 266, 79 грн. Із них 2 028,02 грн - податок з доходів фізичних осіб у розмірі 18% та 169,00 грн - військовий збір 1,5%. Отже, виходячи із викладеного - до виплати позивачу 9 069,67 грн. 27 вересня 2022 року відповідачем сплачено суму заборгованості в сумі 9069,67 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 80 від 27 вересня 2022 року. Крім того, у відзиві вказано, що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то позивач її вираховує без будь-яких підтверджень цієї суми та понесеної шкоди. Позивачем, не виконано, передбаченого ст. 81 ЦПК України обов?язку довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. У зв`язку з відсутністю вини відповідача - відсутні підстави щодо задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди. Посилаючись на викладене, представник відповідача Дуля Т.В. просила відмовити в задоволенні позову повністю (а.с.118-123).

01.12.2022 року від позивача до суду надійшло заперечення на письмові пояснення відповідача, в якому зазначено, що позивач не погоджується з висновками викладеними у письмових поясненнях з таких підстав. Представник відповідача твердженням про те, що звернення позивача щодо виплати грошової компенсації відповідачем не було отримане вводить суд в оману, оскільки до позовної заяви долучено копію опису вкладення до цінного листа з фіскальним чеком про вручення 17.02.2022 року відповідачу поштового відправлення 0865400002933. Також у відзиві вказано, що за загальним правилом, у зв`язку з несвоєчасним розрахунком із звільненим працівником, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно з роз`ясненням, викладеним у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при проведені його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У постанові від 21 лютого 2019 року Верховний Суд дійшов висновку про те, що (всі суми (заробітна плата, вихідна, допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов?язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. Посилання заявника на те, що існує два варіанти стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку - по день проведення фактичного розрахунку або по день постановлення рішення суду, і законом не передбачено одночасне застосування обох вказаних варіантів (застосування одного варіанту виключає застосування іншого), є неспроможними, оскільки невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум - це триваюче правопорушення, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку). На день подання позову виплата компенсації за невикористані дні відпустки становить 60292,52 грн (день подання позову). Що стосується моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, то позивач її оцінює в розмірі 5000 грн, виходячи з того, що в зв`язку з неправомірними діями відповідача щодо не проведенні компенсації за невикористані дні відпустки, в строк передбачений законом, постійні ігнорування звернення та заяв щодо виплати цієї компенсації, та взагалі нелюдське ставлення їй спричинено душевні страждання. На підставі викладеного, позивач просила стягнути з відповідача компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 2 509,69 грн, середній заробіток за весь час затримки плати компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 60292,52 грн (на день подання позовної заяви), моральну шкоду завдану неправомірними діями в розмірі 5000,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн (а.с. 128-131).

25.01.2023 року представник відповідача Нестеренко О.А. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного 27 вересня 2022 року згідно з платіжним дорученням № 80 було перераховано грошові кошти в сумі 9069,67 грн компенсацію за невикористану відпустку відповідно до наказу № 9к від 20.12.2021 року. Відповідно до розрахунку сум компенсації за невикористану відпустку, позивачу належало до виплати 11 266,79 грн, з яких підлягало утриманню податків та зборів в сумі 2197,12 грн. (ЄСВ та військовий збір). У позовній заяві позивач зазначає компенсацію за невикористану щорічну відпустку (9 календарних днів), додаткову відпустку працівникам, які мають дітей (20 календарних днів) у розмірі 11579,36 грн (розрахунок додається). Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц та від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, згідно з якими з урахуванням певних обставин справи, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково, представник відповідача просив врахувати той факт, що позивачу були виплачені суми компенсації відповідачем самостійно, позивач відповідно до наказу № 9к від 20.12.2022 року була звільнена у зв`язку з переведенням на іншу посаду в інше підприємство. Крім того, представник відповідача зазначала, що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то позивачем не доведено в чому полягали моральні страждання та чим саме спричинено моральну шкоду. Звертаючи увагу на те, що позивач звернулась до суду з позовом під час введення в Україні військового стану в зв`язку із повномасштабним вторгненням рф на територію України, відповідач до листопада 2022 року було підприємством державної форми власності та намагається працювати й виконувати покладені на нього зобов`язання, при звільненні позивача заборгованості з виплати основного заробітку не було, залишилися невиплаченими лише кошти у вигляді компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку, представник відповідача просила при визначені розміру середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористані відпустки та моральної шкоди врахувати також зазначені обставини. Виходячи з викладеного, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 147-151).

У судове засідання позивач та відповідач не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимогЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно достатті 264 ЦПК Українипід часухвалення рішеннясуд вирішуєзокрема:чи малимісце обставини,якими обґрунтовуютьсявимоги ізаперечення,та якимидоказами вонипідтверджуються;які правовідносинивипливають зівстановлених обставин;яка правованорма підлягаєзастосуванню доцих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши зібрані у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи пояснення та відзив на позовну заяву відповідача, заперечення позивача на пояснення відповідача, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке грунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно з наказом (розпорядженням) ДП «Укр ЦПВ» № 9к від 20 грудня 2021 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнена 20 грудня 2021 року в зв?язку з переведенням, за згодою працівника, в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого з посади провідного інженера сектору сертифікації сільськогосподарської техніки відповідно до ст. 36 КЗпП України (а.с.60, 101).

Зі змістувказаного наказувбачається,що віноформлений навідповідному бланкуза Типовою формою№ П-4,затвердженої наказомДержкомстату Українивід 05грудня 2008р.№ 489та міститьтакі дані:компенсація за9календарних днів невикористаноїщорічної відпустки,компенсація за20календарних днівневикористаної відпусткипрацівникам,які маютьдітей вікомдо 15років.

Факт перебування позивача у трудовихвідносинах звідповідачем,як ізвільнення її зроботи взв?язку зпереведенням вУкрНДІПВТ ім.Л.Погорілого згідно з наказомвідповідача №9квід 20грудня 2021року напідставі ст.36КЗпП України також підтверджується копією трудової книжки (а.с. 61-66).

Відповідно до Довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат від 21.12.2021 № 97, виданої ДП «Укр ЦПВ» ОСОБА_1 заробітна плата (грошове забезпечення, винагорода за цивільно-правовим договором), на яку нараховано єдиний внесок та/або страхові внески, за період з січня 2021 по грудень 2021 включно, за кількістю календарних днів у розрахунковому періоді 365 днів, становить 141, 348,04 грн. Зазначена Довідка містить підписи керівника та головного бухгалтера та закріплена печаткою (а.с. 70).

Згідно з наказом (розпорядженням) УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого від 21.12.2021 р. №350к про прийняття ОСОБА_1 прийнято на роботу з 21 грудня 2021 р. на посаду старшого наукового співробітника (а.с. 136).

Відповідно до довідки ім. Л. Погорілого від 16.11.2022 р. № 1-516, виданої УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, ОСОБА_1 працює в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого на посаді заступника завідувача відділу прозорого офісу - орган затвердження типу з 21.12.2021 р., форма працевлаштування основна, загальна сума доходу за період з 01.12.2021 р. по 01.11.2022 року становить 135007,54 грн., за винятком податку з доходів фізичних осіб 110832,18 грн (а.с. 140).

З наданої позивачем копії звернення від 14.02.2022 року вбачається, що вона зверталася до відповідача щодо виплати грошових коштів, в якому просила виплатити їй 11579,36 грн грошової компенсації за 29 днів невикористаної відпустки, яку станом на 14.02.2022 року так і не було їй виплачено (а.с.18)

Вказане звернення ОСОБА_1 надіслала на ім?я директора ДП «Укр ЦПВ» ОСОБА_4 - 15.02.2022 року цінним листом з доданими до нього копіями довідки про заробітну плату від 21.12.2021 року та наказу № 9 від 20.12.2021 року, що підтверджується описом вкладення до звернення, фіскальними чеками ПАТ «Укрпошта» від 15.02.2022 р, 0865400002933 (а.с.133).

На підтвердження вручення 17.02.2022 року відповідачу вказаного цінного листа позивач надала скріншот з її телефона, згідно з яким Укрпоштою надіслано повідомлення про вручення 17.02.2022 р. відправлення 0865400002933 (134).

Згідно зкопією платіжногодоручення №80від 27вересня 2022рокуДП «Укр ЦПВ» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9069,67 грн - компенсації за невикористану відпустку згідно з наказом 9к від 20.12.2021 року (а.с. 116).

На підтвердженнявиплати позивачузаборгованості,зокрема,компенсації заневикористану відпусткувідповідно донаказу №9квід 20.12.2021року,відповідач надавкопію Довідкипро заробітнуплату (грошовезабезпечення,винагороду зацивільно-правовимдоговором)від 28.09.2022№9,видану ДП«Укр ЦПВ» (а.с.102).

Відповідно до зазначеної копії Довідки заробітна плата, на яку нараховано єдиний внесок та/або страхові внески, за період з січня 2021 по грудень 2021 року включно, за кількістю календарних днів у розрахунковому періоді 355 днів, становить 142, 156,77 грн.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що вона містить підписи керівника та головного бухгалтера і закріплена печаткою, разом з цим у ній має місце наявність власноручних дописів розрахунку невстановленою особою.

Іншої довідки-розрахунку належних позивачу сум компенсації за невикористані відпустки, відповідач суду не надав.

Позивач, з урахуванням того, що відповідач перерахував їй 27 вересня 2022 року суму врозмірі 9069,67грн яккомпенсацію заневикористану відпустку,зменшила своїпозовні вимогита просиластягнути звідповідача компенсаціюза невикористанідні щорічноївідпустки врозмірі 2509,69грн,середній заробітокза весьчас затримкиплати компенсаціїза невикористанідні відпусткиу розмірі60292,52грн (надень поданняпозовної заяви),моральну шкодузавдану неправомірнимидіями врозмірі 5000,00грн тасплачений судовийзбір урозмірі 992,40грн.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов?язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України під час звільнення працівника виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, і встановлено судом позивача звільнено з займаної посади 20 грудня 2021 року згідно з наказом ДП «Укр ЦПВ» № 9к від 20 грудня 2021 року (а.с.60, 101).

У день звільнення позивача виплати належної позивачу компенсації за 9 та 20 днів (далі 29 днів) невикористаних відпусток відповідачем не проведено.

Згідно з наданим позивачем розрахунком компенсація за 29 днів невикористаних відпусток становить 11579, 36 грн, які позивач просила стягнути з відповідача на її користь.

Вказаний розрахунок позивача складений на підставі Довідки від 21.12.2021 року № 97, виданої відповідачем та з урахуванням святкових і неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП України.

27 вересня 2022 року відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 9069,67 грн - компенсації за невикористану відпустку згідно з наказом 9к від 20.12.2021 р, що підтверджується копією платіжного доручення №80 від 27 вересня 2022 року (а.с. 116).

У зв?язку з виплатою відповідачем вказаних коштів у сумі 9069,67 грн, позивач зменшила свої вимоги до відповідача в частині стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, та просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 2 509,69 грн (а.с. 87-89).

Не погоджуючисьз вказанимивимогами позивача,представники відповідачау відзивіта письмовихпоясненнях зазначили,що відповіднодо розрахункувідповідача позивачуналежало довиплати 11266,79грн компенсаціїза невикористанувідпустку.Із них-2028,02грн -податок здоходів фізичнихосіб урозмірі 18%та 169,00грн -військовий збір1,5%.Отже,до виплатипозивачу підлягає9069,67грн,які 27вересня 2022року відповідачсплатив,що підтверджуєтьсяплатіжним дорученням№ 80від 27вересня 2022року.

Вказаний розрахунок, на який посилаються представники відповідача не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ в розумінні статей 76-80 ЦПК України, оскільки вінгрунтується наданих власноручних дописів розрахунку невстановленою особою,що містятьсяв Довідціпро заробітнуплату (грошовезабезпечення,винагороду зацивільно-правовимдоговором)від 28.09.2022№9,видані ДП«Укр ЦПВ»(а.с.102).

Таким чином, наданий позивачем розрахунок компенсації за 29 днів невикористаних відпусток, що становить 11579, 36 грн, відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

За таких обставин, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 2 509,69 грн підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористані відпустки, суд виходить з такого.

Статтею 117 КЗпП Українипередбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином,закон покладаєна підприємство,установу,організацію обов`язокпровести зізвільненим працівникомповний розрахунок,виплатити всісуми,що йомуналежать.У разіневиконання такогообов`язкунаступає передбачена ст.117КЗпП України відповідальність.

Метою такогозаконодавчого регулюванняє захистмайнових правпрацівника,зокрема,захист правапрацівника насвоєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу (вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, оплати за час тимчасової непрацездатності тощо),яка єосновним засобомдо існуванняпрацівника,необхідним длязабезпечення йогожиття.

Згідно з ч. 5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Частиною 6ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №161/12771/15-ц).

У постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України за провадженням № 6-113цс16 та у межах розгляду цієї справи надала тлумаченняст. 117 КЗпП України, оскільки судова практика щодо її застосування різниться.

Так,у зазначенійпостанові всправі №761/9584/15-цВелика Палата ВерховногоСуду зазначила,що встановлений ст. 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

З урахуваннямконкретних обставин справи,які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно дост.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов?язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов?язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Так, у позовній заяві позивач просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористані відпустки в розмірі 60 292,52 грн, розмір якого обгрунтовувала наведеним розрахунком, а саме, виходячи з заробітної плати за 12 місяців, що становить 141348,04 грн/ 354 дні (365 кален. днів - 11 святкових та неробочих днів) х 151 день за період з 21.12.2021 р.(наступний день після звільнення) по 20.05.2022 р. (день подання позову).

Як встановлено судом у день звільнення позивача всі належні як звільненому працівникові суми, зокрема, компенсація за невикористані відпустки, відповідачем виплачені не були.

Отже, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Разомз цим,виходячиз принципіврозумності,справедливості тапропорційності, суд вважає за необхідне зменшити визначений позивачем розмір відшкодування за ст. 117 КЗпП України за час затримки розрахунку, виходячи з такого.

Відповідно до заявлених позивачем вимог до відповідача стягненню з останнього підлягала сума в розмірі 11579, 36 грн компенсації за невикористані відпустки, яка не була виплачена при звільненні.

Під час розгляду справи судом, 27 вересня 2022 року відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 9069,67 грн компенсації за невикористану відпустку, що підтверджується матеріалами справи та визнається і не оспорюється сторонами.

У зв?язку з цим, позивач зменшила свої вимоги до відповідача та просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 2 509,69 грн.

Зазначені вимоги позивача судом задоволено.

Враховуючи те, що сума невиплаченої позивачу заробітної плати становила 11579, 36 грн, що є майже ніж у п?ять разів меншою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (60292,52грн) суд вважає, що обсяг відповідальності відповідача не відповідає принципу співмірності із допущеним ним правопорушенням щодо невиплати компенсації за невикористані відпустки у розмірі 11579, 36 грн.

Крім того, суд вважає, що стягнення з відповідача значної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (60292,52грн) порівняно із сумою компенсації за невикористані відпустки (11579,36грн)є несправедливим та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку в розмірі 60292,52грн зі встановленим розміром заборгованості 11579,36грнтаяка начас ухваленнярішення становить2509,69грн,з урахуваннямтого,що відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 9069,67 грн, характером цієї заборгованості, за обставин цієї справи, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 10000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов?язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Отже, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача заст.117 КЗпПУкраїни за час затримки розрахунку при звільненні підлягає відшкодування в сумі 10 000 грн.

Крім, позовних вимог про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абз.2 ч.3 ст.23 ЦК України).

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Відповідно до положеньст. 237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв?язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду Украі?ни від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральноі? (немаи?новоі?) шкоди» роз?яснено, що розмір відшкодування моральноі? (немаи?новоі?) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немаи?нових втрат (і?х тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у и?ого життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, діловоі? репутаціі?, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних и?ому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до и?ого моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організаціі? свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральноі? (немаи?новоі?) шкоди покладається на власника або уповноважении? ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевоі? належності.

Розмір відшкодування у кожній конкретній справі різниться з огляду на різні фактичні обставини справи та характер правопорушення і визначається судом за сукупністю передбачених законом обставин, які дають підстави для відшкодування моральної шкоди, враховуючи при цьому ефективність такого розміру відшкодування.

Право вирішувати належність та розмір відшкодування моральної шкоди законодавцем залишено за судом, оскільки в чинному законодавстві чітких меж такого розміру не передбачено.

Виходячи із засад розумності та справедливості, оцінюючи доводи позивача щодо порушення її законних прав, яке полягає у невиплаті компенсації у день звільнення, обґрунтованості спричинення моральних страждань суд, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачаморальної шкоди в розмірі 1 000,00 грн.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно дост.141 ЦПК України.

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивач у позовній заяві просила стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн.

Судом встановлено, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в зазначеному нею розмірі підтверджується квитанцією №9355-0966-9392-5092 від 20.05. 2020 року, позивачем сплачено 992,40 грн (а.с.28).

Таким чином, суд вважає, що судовий збір у розмірі 992,40 грн покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, розмір задоволених вимог позивача становить 19,92% (із 992,40 грн 19,92 % = 197,68 грн).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 197,68 грн.

На підставівикладеного,керуючись статтями47,116,117,237-1КЗпП України,статтями 2,4,12,13,76-78,81,89,141,258-259,263-265,273,274-279ЦПК України, суд,

у хв ал ив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український державний Центр по випробуванню та прогнозуванню техніки та технологій для сільськогосподарського виробництва» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути зДержавного підприємства«Український державнийЦентр повипробуванню тапрогнозуванню технікита технологійдля сільськогосподарськоговиробництва» накористь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 2 509,69 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Український державний Центр по випробуванню та прогнозуванню техніки та технологій для сільськогосподарського виробництва» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористані дні відпустки в розмірі 10000 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Український державний Центр по випробуванню та прогнозуванню техніки та технологій для сільськогосподарського виробництва» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Український державний Центр по випробуванню та прогнозуванню техніки та технологій для сільськогосподарського виробництва» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 197,68 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП): НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Український державний Центр по випробуванню та прогнозуванню техніки та технологій для сільськогосподарського виробництва», (ЄДРПОУ): 00470252, адреса: 08654, Київська область, Білоцерківський р-н, смт. Дослідницьке, вул. Інженерна, 5.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко