Ухвала

від 10.03.2023 по справі 727/2427/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/2427/23

Провадження № 2-з/727/13/23

У Х В А Л А

про забезпеченняпозову

10 березня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці: Гавалешко П.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову до подання позову,

ВСТАНОВИВ :

09.03.2023 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до його подання. У поданій заяві просить забезпечити позов шляхом накладення арешту (в межах ціни позову) із забороною відчуження та здійснення реєстрації дій на майно що належить на праві власності ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Вказує, що 14 квітня 2021 року ним було надано в борг ОСОБА_2 кошти в сумі 470000,00 гривень які вона отримала та зобов`язувалась повернути до 01.01.2023 року, про що була складена розписка про отримання коштів з кінцевою датою їх повернення.

Відповідно станом на 08.03.2023 року свої зобов`язання по поверненню коштів ОСОБА_2 не виконала.

Оскільки на даний час між сторонами існує спір щодо повернення коштів ОСОБА_1 , має намір звертатися до суду з відповідним позовом про стягнення із відповідача коштів.

Вказані заходи забезпечення позову пов`язані з предметом спору та спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ч. 1 ст. 150 ЦПК України містить вичерпний перелік видів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім того, згідно з позицією Європейського суду з прав людини заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Dћinich against Croatia (Джиніч проти Хорватії) , № 38359/13, п.п. 61-62 та Karahasanoglu v. Turkey (КАРАГАСАНОГЛУ проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Встановивши наявність підстав для забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, зокрема, обставини імовірності відчуження спірного нежитлового приміщення, суд, доходить висновку про наявність передбачених законом підстав про задоволення заяви про забезпечення позову.

З урахуваннямобставин тапредмету позову,є законнимита обґрунтованимивимоги заявипозивача прозабезпечення йогодо поданняпозову шляхомнакладення арешту(вмежах цінипозову) із забороною відчуження та здійснення реєстрації дій на майно що належить на праві власності ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .- однокімнатний житловий будинок літ А. загальна площею 30,70 кв.м., житловою площею 17,30 кв м, сарай літ Б, огорожа №1-2, що знаходяться АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 7310136300:12:001:0053 площею 0,144 га в АДРЕСА_1 .

У заяві про забезпечення позову заявник навів обставини, з якими він пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Суд погоджується з доводами заявника (позивача), що існує необхідність у забезпеченні позову.

Отже, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту, суд врахував, що такі заходи мають тимчасовий характер і застосовуються на час розгляду справи, а тому відсутні підстави вважати вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову порушенням прав відповідача (Ухвала Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2021 року справа №367/5835/21).

Арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.

Дослідивши матеріали справи та доводи заявника (позивача), викладені у заяві про забезпечення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, пересвідчившись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне для забезпечення позовних вимог заявника (позивача) про забезпечення позову, задовольнити шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку із забороною на відчуження та здійснення реєстраційних дій на майно.

Керуючись ст. 149-150, 153, 157, 258-260 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову -задовольнити.

Накластиарештв межах ціни позову із забороною відчуження та здійснення реєстраційних дій на майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - однокімнатний житловий будинок літ А. загальна площею 30,70 кв.м., житловою площею 17,30 кв м, сарай літ Б, огорожа №1-2, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 7310136300:12:001:0053 площею 0,144 га в АДРЕСА_1 , однак не обмежуючи при цьому у праві користування вказаним житлом.

Копію ухвали направити відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, центру надання адміністративних послуг в м. Чернівцях - для виконання, а учасникам справи - для відома.

Ухвала суду може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя П.C. Гавалешко