Рішення

від 20.01.2020 по справі 757/47458/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47458/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Григоренко І.В.,

при секретарі судового засідання - Ситику Р.В.,

за участю:

представника позивача: Затайдухи С.А.,

представника відповідача: Коваленка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Виробничо-комерційної фірми «Рута» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційна фірма «Рута» (далі - позивач, ВКФ «Рута») звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 87 840,00 грн.; понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1 921,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 02.08.2018 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір оренди транспортного засобу за умовами якого орендодавець передав орендарю в користування автомобіль марки LEXUS LS 600, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , строком до 31.12.2018 року. Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата складає 240,00 грн. на добу. Згідно з інформацією бухгалтерського обліку, орендар свої зобов`язання щодо своєчасного здійснення орендних платежів, як це передбачено пунктом 3.5 договору не виконував і станом на 01.09.2019 року обліковується заборгованість з орендної плати, яка складає 87 840,00 грн. 07.08.2019 року ВКФ «Рута» надіслало відповідачу лист про повернення транспортного засобу та сплату заборгованості за користування автомобілем до фактичного дня повернення, однак зазначений лист залишився без реагування. Крім того, ВКФ «Рута» вказувала на те, що через систематичне порушення умов договору з боку відповідача, а саме, не отримання рахунків, не здійснення орендних платежів та не повернення автомобіля, позивач має право на стягнення з відповідача неустойки, відповідно до п. 4.2 договору, в межах позовної давності.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2019 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 05.09.2019 року суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2019 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Виробничо-комерційної фірми «Рута» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.01.2020 року.

11.01.2020 року від представника відповідача - адвоката Коваленка А. О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог. Зокрема, вказував на те, що жодних актів виконання робіт (за використання автомобіля) між орендарем та орендодавцем підписано не було, а отже у ОСОБА_1 не виникало обов`язку оплачувати орендну плату в межах виконання своїх зобов`язань за договором. ВКФ «Рута» у своїй позовній заяві посилається на неповернення автомобіля орендодавцю, у зв`язку з чим з відповідача має бути стягнуто неустойку, водночас п. 4.2 договору передбачено сплату пені за прострочення передачі об`єкта оренди саме орендодавцем, а не орендарем, що свідчить про помилкове трактування умов договору позивачем. Крім того, у відповідача взагалі не виникало обов`язку повертати об`єкт оренди, оскільки, договір є чинним до 31.12.2019 року. Також представник відповідача зазначив, що в матеріалах справи відсутній розрахунок заявлених позовних вимог, відповідно до якого можливо було б встановити період, за який позивач просить стягнути заборгованість, кількість днів користування автомобілем орендарем, чи складається дана сума лише з орендної плати чи у ньому також враховано неустойку. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивач не довів обставини, на які він посилається в позовній заяві, не надав жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач не виконав свого обов`язку по сплаті орендної плати в межах виконання своїх зобов`язань за договором.

В судове засідання 20.01.2020 року з`явились учасники справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав та просив у позові відмовити.

Вислухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 02.01.2018 року між ВКФ «Рута» (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди транспортного засобу, згідно із п. 1.1 якого Орендодавець передає в строкове платне користування Орендареві автомобіль марки LEXUS LS 600, 2013 року випуску, з державними реєстраційними номерами НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 4969 куб. см. Сторони оцінили вищевказаний автомобіль у 1 500 000,00 грн.

У пункті 2.1.1. договору сторони погодили, що Орендодавець зобов`язується в триденний строк після підписання цього договору оренди передати в користування Орендаря зазначений в п 1.1 автомобіль в належному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію. Передача автомобіля здійснюється за Актом прийому-передачі, який підписується Орендарем та Орендодавцем (Додаток № 1 до договору).

Відповідно до п. 2.2.2 договору, Орендодавець має право вимагати своєчасної та повної сплати Орендарем орендної плати, визначеної даним договором.

Згідно із п. п. 2.3.4 та 2.3.5 договору, Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату за добове користування автомобілем. Після закінчення строку дії даного договору, або після дострокового його розірвання не пізніше трьох днів повернути вказаний у п. 1.1 автомобіль в технічно-справному стані за Актом прийому-передачі, який підписується сторонами даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, розмір орендної плати складає 240,00 грн. на добу.

Згідно із п. 3.3 договору, за користування вказаним в договорі автомобілем Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, згідно Акту виконання робіт (за використання автомобіля).

У пункті 3.4 договору сторони погодили, що Орендар оплачує орендну плату готівкою через касу підприємства або по перерахунку на розрахунковий рахунок підприємства.

Згідно із п. 3.5 договору, Орендар за погодженням з Орендодавцем може перенести термін виплати орендної плати. Погодження терміну виплати орендної плати між сторонами договору може відбуватися усно, за допомогою телефонного зв`язку, або листуванням, у тому числі, з використанням електронної пошти сторін договору.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що за цим договором Орендодавець передає Орендарю автомобіль у користування строком до 31.12.2018 року.

Згідно із п. п. 6.2 та 6.3 договору, зміна умов договору чи його дострокове розірвання можливе тільки за згодою сторін, одностороннє розірвання договору не допускається. Дострокове розірвання Договору в судовому порядку можливе лише у разі порушення сторонами договору істотних його положень.

Відповідно до п. 6.4 договору, договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, якщо Орендар не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку його дії не заявить про своє бажання не продовжити дію договору.

Оцінюючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як визначено у ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1 ст. 798 ЦК України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

У статті 762 ЦК України закріплено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно із ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору ВКФ «Рута» передала, а ОСОБА_1 прийняв автомобіль, що підтверджується актом приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу від 02.01.2018 року (Додаток № 1 до договору).

Також сторонами підписано Акт про підтвердження користування об`єктом оренди за договором оренди транспортного засобу від 02.01.2018 року.

Так, під час укладення договору сторонами було визначено розмір та порядок розрахунків за користування автомобілем, а саме, за наслідком підписання Акту виконання робіт (за використання автомобіля).

Разом з тим, матеріали справи не містять Актів виконання робіт (за використання автомобіля) на підставі яких Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, згідно умов договору. Наданий до позовної заяви Акт про підтвердження користування об`єктом оренди за договором оренди транспортного засобу від 02.01.2018 року, підписаний сторонами договору, не містить будь-яких вимог чи умов, а лише констатує факт користування відповідачем об`єктом оренди.

При цьому, умови договору не містять вказівки на конкретну дату сплати орендної плати, а у договорі сторонами визначено, що Орендар за погодженням з Орендодавцем може перенести термін виплати орендної плати. Погодження терміну виплати орендної плати між сторонами договору може відбуватися усно, за допомогою телефонного зв`язку, або листуванням, у тому числі, з використанням електронної пошти сторін договору.

Більш того, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження розірвання договору оренди транспортного засобу від 02.01.2018 року. Не містить таких вимог і позовна заява. Отже, враховуючи, що умовами договору визначено автоматичну пролонгацію договору на той же термін і на тих же умовах, а з позовом ВКФ «Рута» звернулась всередині 2019 року, суд вважає, що договір оренди транспортного засобу від 02.01.2018 року є діючим.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 07.08.2019 року ним було направлено лист про повернення транспортного засобу та необхідності сплати заборгованості за користування автомобілем до фактичного дня повернення, проте в матеріалах справи даний лист відсутній.

Отже, у відповідача не виникло обов`язку щодо сплати орендної плати.

Згідно із ст.. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61).

Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення у відповідача на даний час обов`язку за договором оренди транспортного засобу від 02.08.2018 року на сплату орендної плати та існування заборгованості у відповідача.

Також позивач зазначає, що у нього виникло право на нарахування пені за невиконання зобов`язання, відповідно до п. 4.2 договору.

Разом з тим, у п. 4.2 договору сторони визначили, що за прострочення передачі об`єкта оренди Орендодавцем Орендарю сплачується пеня в розмірі 0,2% від розміру орендної плати за кожен день прострочки.

За таких обставин, правові підстави для стягнення пені з відповідача на підставі п. 4.2 договору оренди транспортного засобу від 02.01.2018 року відсутні.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу в позові, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідачів будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 16, 526, 627, 629, 759, 760, 762, 763, 764, 798 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові Виробничо-комерційної фірми «Рута» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 31.01.2020 року.

Суддя І.В. Григоренко