Ухвала

від 06.03.2023 по справі 295/1283/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/1283/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

представника заявника: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2023 року про залишення без задоволення скарги представника заявника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №42022060000000068 від 08.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2023 року залишено без задоволення скаргу представника заявника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №42022060000000068 від 08.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Рішення суду обґрунтовано тим, що досудове розслідування по кримінальному провадженню проведено всебічно, повно та об`єктивно, слідчий дослідив всі обставини справи, надав належну правову оцінку зібраним по кримінальному провадженню доказам та прийшов до обґрунтованого висновку, що доводи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу неправомірних дій працівників поліції свого об`єктивного підтвердження не знайшли.

Досудовим розслідуванням встановлено, а також підтверджено показами свідків та матеріалами кримінального провадження, що працівниками ГУНП в Житомирській області дій, які явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень, не було вчинено. Також не встановлено обставин, які б вказували на наявність у працівників мети вчинення дій всупереч інтересам служби.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, прийняти нову ухвалу, якою постанову старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_10 про закриття кримінального провадження №42022060000000068 від 08.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України скасувати.

Зобов`язати старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у ч Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_10 провести досудове розслідування кримінального провадження №42022060000000068 від 08.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України у відповідності до вимог КПК.

Вважає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні належним чином не проведено, слідчим не вжито всі заходи для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, постанова про закриття кримінального провадження від 17.01.2025 року є немотивованою та передчасною.

Зазначає, що під час проведення досудового розслідування були допитані вибірково слідчі ГУНП в Житомирській області, які проводили слідчі дії за участі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , та не встановлено осіб, які здійснювали затримання особи та супроводження ОСОБА_8 з місця проживання до ВП ГУНП в Житомирській області, конвоювання ОСОБА_8 з ІТТ до суду, а також з СІЗО до ВП ГУНП в Житомирській області для участі в слідчому експерименті. Не встановлено осіб, які відвідували ОСОБА_8 в ІТТ, не допитані свідки, які були залучені до слідчих дій в тому числі до затримання особи.

Посилається на те, що слідчим суддею при розгляді скарги не розглянуто всі доводів адвоката, а фактично переписана постанова про закриття кримінального правопорушення.

Вказує, що ОСОБА_8 чітко вказав, що до нього застосовувалось насильство під час конвуювання з ІТТ до суду, а також з СІЗО до ВП ГУПН в Житомирській області. Однак, жоден працівник конвойної служби не був встановлений та допитаний під час досудового розслідування, що підтверджує упередженість зі сторони слідчого до проведення досудового розслідування та необ`єктивність у прийнятті рішень як слідчим так і слідчим суддею.

Зазначає, що слідчим суддею було відмовлено захиснику у ознайомленні з матеріалами досудового розслідування, які надані прокурором слідчому судді під час розгляду скарги, що обмежує право захисника та скаржника на повний та законний розгляд даної справи.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_7 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.404 КПК України, рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчими, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

За змістом ст.110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ньому має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту прав та відповіді на усі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. Мотивувальна частина постанови про закриття кримінального провадження повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви такого рішення, їх обґрунтування з посиланням на положення цього Кодексу.

В свою чергу слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито кримінальне провадження за відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено кримінальне правопорушення та доводи слідчого на їх спростування.

Проте, ці положення кримінального процесуального закону при прийнятті процесуального рішення про закриття кримінального провадження, слідчим були порушені на, що слідчий суддя не звернув увагу.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У п.42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі "Михалкова та інші проти України" розтлумачено, що за статте 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов`язана "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Практика Європейського суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справі «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

А в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних, бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).

Отже, в контексті міжнародного права, зокрема, рішень ЄСПЛ, постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст.94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена на даний час органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України).

Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження убачається, що слідчим при закритті кримінального провадження обставини кримінального провадження були досліджені неналежним чином замість всебічного, повного та неупередженого дослідження, як того вимагають норми чинного законодавства, було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, що залишилося поза увагою слідчого судді, який визнав постанову слідчого законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим залишив без задоволення скаргу на це процесуальне рішення.

Апеляційним переглядом встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022060000000068 від 08.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Постановою старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_10 від 17.01.2023 року закрито кримінальне провадження №42022060000000068 від 08.11.2022 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

В обґрунтування даної постанови слідчий зазначив, що під час проведення досудового розслідування не було встановлено протиправних дій, а тому не встановлено події кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Втім,дослідивши матеріаликримінального провадження,вбачається безпідставнимнеповне внесеннявідомостей щодоможливого кримінальногоправопорушення доЄРДР відповіднодо рапортупрокурора вкримінальному провадженніта повідомленьконкретних йогообставин ОСОБА_8 та ОСОБА_9 увідповідних судовихзасіданнях прирозгляді кримінальногопровадження щодоних,невизначення відповідногопроцесуального статусу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в даномукримінальному провадженніз позбавленнямїх прав,наданих КПКУкраїни,неповне встановленнякола осіб,можливо причетнихдо відповіднихпротиправних дій,про якійдеться вповідомленні обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та невчиненняусіх необхінихта достатніхслідчих тапроцесуальних дійу зв`язкуз цим.

Як вбачається матеріалів провадження, що під час розгляду кримінального провадження (надання показів в суді) та виступу в судових дебатах 07.11.2022 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та й їх захисники повідомили суд, що працівниками поліції під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні відносно них застосовували фізичне та психічне насильство.

08.11.2023 року за рапортом прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_11 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі показів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отриманих під час розгляду кримінального провадження №12020060000000193.

Однак дослідивши вищезазначений рапорт прокурора та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, апеляційним судом встановлено, що відомості, про які повідомляла прокурор у рапорті, до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження внесено не повно, оскільки в рапорті йдеться про можливі незаконні дії не лише службових осіб СУ ГУНП в Житомирській області, а й інших працівників поліції

Крім того органом досудового розслідування безпідставно визначено правовий статус ОСОБА_8 та ОСОБА_9 лише у якості свідків, без відібрання від них безпосередньо заяв про вчинення відносно них протиправних дій відповідно до положень ст. 60 КПК України, та без визнання їх потерпілими в кримінальному провадженні, позбавивши їх та представників прав, передбачених ст. 56 даного Кодексу.

Як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_8 в якості свідка, останній пояснив, що 27.03.2020 року був затриманий та доставлений працівниками поліції до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області за адресою: м. Житомир, вулиця Лесі Українки, 17 де близько семи осіб в цивільному одязі, які не представлялись, кричали та погрожували фізичною розправою, після чого кинули на підлогу та викручували ногу, били книжкою по голові. В подальшому до кабінету зайшов чоловік невеликого зросту та сказав, що він з карного розшуку та те, що інший спільник вже все розказав, а тому він має сказати все так само, а інакше поламають руки та ноги. У подальшому при перебуванні в приміщенні Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області, а також під час доставлення з ІТТ до суду, а також доставлення на слідчий експеримент працівники поліції неодноразово погрожували фізичною розправою. Під час проведення допитів вимушений був під тиском працівників поліції надати покази причетності до злочину. Про факти застосування фізичного насильства та психологічного тиску повідомляв державного адвоката, однак останній сказав визнати вину.

Аналогічні пояснення надавалися також і ОСОБА_9 у якості свідка

Однак слідчий закриваючи кримінальне провадження, з урахуванням вищенаведених показів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не встановив осіб, які здійснювали затримання особи та супроводження затриманих з місця проживання до ВП ГУНП в Житомирській області, їх конвоювання з ІТТ до суду, а також з СІЗО до ВП ГУНП в Житомирській області для участі в слідчому експерименті. Також не встановлено осіб, які відвідували ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в ІТТ, та не допитані свідки, які були залучені до слідчих дій в тому числі до затримання даних осіб.

Не вирішено також слідчим і питання необхідності витребування з суду першої інстанції звукозапису судового засідання, на якому зафіксовано повідомлення, як ОСОБА_8 так і ОСОБА_9 щодо обставин застосування працівниками поліції до них фізичного та психічного насильства під час здійснення досудового розслідування.

Апеляційний суд також вертає увагу на те, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурорами з групи прокурів не здійснювалося належного процесуального керівництва органом досудового розслідування, не здійснювався контроль за дотриманням прав та законних інтересів усіх учасників кримінального провадження, не надавалося жодних вказівок щодо розслідування обставин справи та належно не перевірялася законність та обгрунтованість постанови слідчого про закриття кримінального провадження.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що слідчий передчасно дійшов висновку про закриття кримінального провадження, про що виніс відповідну постанову в порушення вимог п.2 ч.5 ст.100 КПК України, при цьому у матеріалах провадження немає відомостей про обставини, які об`єктивно перешкодили йому належним чином виконати вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, проведення слідчих дій та безпосереднього дослідження й оцінки показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності, що слідчий суддя необґрунтовано залишив поза увагою і за таких обставин оскаржувану ухвалу належить скасувати на підставі п.2 ч.3 ст.407 КПК України через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Кримінальне провадження підлягає поверненню для продовження досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 404, 407,422 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2023 року про залишення без задоволення скарги представника заявника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №42022060000000068 від 08.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою постанову старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_10 від 17.01.2023 року про закриття кримінального провадження №42022060000000068 від 08.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України скасувати.

Ухвала набирає законної сили негайно, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: