Постанова

від 09.03.2023 по справі 175/1438/22-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2492/23 Справа № 175/1438/22-ц Суддя у 1-й інстанції - Новік Л.М. Суддя у 2-й інстанції - Биліна Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

Головуючого Биліни Т.І.,

суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк,

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Фінілон про стягнення трьох процентів та пені, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства КБ Приватбанк, із залученням ухвалою суду від 15 вересня 2022 року третьою особою ТОВ Фінілон про стягнення пені за ч.5 ст. 10 закону України Про захист прав споживачів та трьох відсотків річних, що передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України, як штрафних санкцій за невиконання умов договорів депозиту, за період з 02 квітня 2020 року до 24 лютого 2022 року,

за договором №SAMDNWFD0070062883800 від 20 січня 2014 року 3% річних у розмірі 28.650,93 доларів США; пеня 75.503.268,00 грн;

за договором № SAMDNWFD0070058208000 від 14 січня 2014 року 3% річних у розмірі 8.330,94 доларів США, пеня 21.349.953,85 грн.

Позов обґрунтовано тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено два депозитних договори, а саме: від 14 січня 2014 року за №SAMDNWFD0070058208000 та від 20 січня 2014 року № SAMDNWFD 0070062883800.

За депозитним договором №SAMDNWFD0070058208000 від 14 січня 2014 року, ОСОБА_1 в день його укладення вніс 500.000,00 дол. США на рахунок № НОМЕР_1 , потім 28 січня 2014 року перевів 20.000,00 дол. США на свій інший рахунок. За умовами договору грошові кошти були внесені строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 4% річних, останнє нарахування обумовлених процентів у сумі 1.472,88 дол. США банк здійснив 14 березня 2014 року. За умовами п.1 та п.3 цього договору передбачалося автоматичне продовження вкладу ще на один строк за умови, що вкладник не заявить про своє бажання забрати кошти, автоматичне продовження вкладу відбувається неодноразово, без присутності вкладника, при цьому вкладник має можливість без розірвання договору поповнити вклад та зняти частину грошових коштів.

За депозитним договором № SAMDNWFD0070062883800 від 20 січня 2014 року, ОСОБА_1 в день його укладення, на рахунок № НОМЕР_2 вніс 250.000,00 дол. США, потім 04 березня 2014 року перевів 110.000,25 дол. США з цього рахунку на свій інший рахунок НОМЕР_3 . Кошти були внесені строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 4% річних на аналогічних умовах, що і за договором депозиту від 14 січня 2014 року.

15 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою виплатити належні йому грошові кошти за його банківськими договорами разом з процентами, визначеними цими договорами, однак станом на день звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом банк коштів за вищезазначеними договорами не виплатив.

Позивач вважає вищезазначені депозитні договори у добровільному (договірному) порядку не розірваними, а його права, як споживача банківських послуг порушеними. Позивач вважає, що саме з 19 листопада 2019 року позивач має право на стягнення неустойки (пені) за порушення прав споживача банківських послуг, у відповідності до ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», а також має право на нарахування 3% річних за порушення грошового зобов`язання, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, за період з 02 квітня 2020 року до 24 лютого 2022 року (до дня введення військового сану в Україні) (а.с.1-4).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 частково задоволені.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) наступні грошові кошти за депозитним договором № SAMDNWFD0070062883800 від 20 січня 2014року :

- 3% (підстава ч.2 ст. 625 ЦК України) у валюті договору за період з 02 квітня 2020 року по 24 лютого 2022 року у розмірі 28.650,93 дол. США;

- пеню (підстава ч.5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів») за період з 02 квітня 2020 року по 24 лютого 2022 року у розмірі 4.345.258,77 гривень.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) наступні грошові кошти за депозитним договором № SAMDNWFD0070058208000 від 14 січня 2014 року:

- 3% (підстава ч.2 ст. 625 ЦК України) у валюті договору за період з 02 квітня 2020 року по 24 лютого 2022 року у розмірі 8.330,94 дол. США;

- пеню (підстава ч.5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів») у національній валюті за період з 02 квітня 2020 року по 24 лютого 2022 року у розмірі 1.228.702,76 гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с.182-188).

Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, АТ КБ Приватбанк через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що договори вкладів є розірваними з моменту звернення ОСОБА_1 із відповідною заявою до банку від 23 квітня 2014 року, а пеня нарахована на підставі ч.5 ст. 10 ЗУ Про захист прав споживачів поза межами дії договорів депозиту, які є розірваними, та не може бути стягнутою за рішенням суду, оскільки між сторонами відсутні споживчі правовідносини (а.с.189-201).

ОСОБА_1 своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористався.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у положеннях п.3.7.2. (п.3.4.2.2.) публічних «Умов та правил надання банківських послуг» АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» https://privatbank.ua/terms у розділі архів договорів передбачено наступне: «За допомогою системи дистанційного обслуговування клієнт може здійснювати:..3. формування банківських виписок по 1.рахунках клієнта з відтворенням печатки за допомогою технічних друкувальних приладів та факсимільним підписом; 4. отримання інформації з архіву платіжних документів клієнта…Сторони визнають юридичну силу платежів (виписок), сформованих через системи дистанційного обслуговування, і їх еквівалентність платежам (виписках), які здійснюються з використанням паперових носіів;.1.3.2.29.1. Банк має право надавати Клієнтам довідки, виписки та інші документи, які не є договорами, у електронному вигляді, підписаними шляхом використання факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису (в т.ч. електронно-цифрового підпису) або іншого аналогу власноручного підпису уповноваженого представника Банку. Такі електронні документи мають статус оригіналу та мають юридичну силу.»

У судовому засіданні досліджено роздруківки електронної банківської виписки по усім договорам позивача у формі Витягу з електронного додатку до «Договору переведення боргу б/н від 17.11.2014 року», який 14.07.2022 року було засвідчено мокрою печаткою АТ КБ «ПриватБанк» та підписом Головного бухгалтера АТ КБ «ПриватБанк» Ярмоленко В.В., у витягу містиься наступна інформація:

- в колонці № 2 електронної банківської виписки у формі вищезазначеного Витягу (наименование кредитора) зазначенопозивача ; в колонці № 3 (номер депозитного/текущего счета) зазначено26209602110738 (саме цей рахунок зазначено у договорі № SAMDNWFD0070058208000 від 14.01.2014року); в колонці № 5 (валюта денежных средств) зазначеноUSD; в колонці № 6 (размер денежных средств, в том числе проценты, подлежащие к выплате должником) зазначено 481.209,86 доларів США; в колонці № 8 (Референс) зазначено номер договору - SAMDNWFD0070058208000;

- в колонці № 2 електронної банківської виписки у формі вищезазначеного Витягу (наименование кредитора) зазначено ОСОБА_2 ; в колонці № 3 (номер депозитного/текущего счета) зазначено26209602036180 (саме цей рахунок зазначено у договорі № SAMDNWFD0070062883800 від 20.01.2014року); в колонці № 5 (валюта денежных средств) зазначеноUSD; в колонці № 6 (размер денежных средств, в том числе проценты, подлежащие к выплате должником) зазначено140260,57 доларів США, в колонці № 8 (Референс) зазначено номер договору - SAMDNWFD0070062883800.(а.с.41)

З приводу позиції представника відповідача, щодо відсутності укладених депозитних договорів між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 , - Верховний Суд 17.11.2021 року у постанові по аналогічній цивільній справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21) дійшов наступного висновку: «Щодо доводів касаційної скарги про не доведення позивачем факту укладення вказаних депозитних договорів, то колегія суддів зазначає, що суди при вирішенні цієї справи забезпечили повний та всебічний розгляд справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім наданим сторонами доказам. Крім того, доводи банку про неукладання депозитних договорів з позивачем суперечать посиланням АТ КБ «ПриватБанк» на факт переведення боргу (в тому числі і щодо позивача) на ТОВ «ФК «Фінілон» на підставі договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року. При цьому слід зазначити про те, що банк не надав доказів відсутності між сторонами договірних відносин, та відсутність вкладу на рахунку банку.»(а.с.43)

Оцінюючи у сукупності та взаємозв`язку банківські виписки з депозитних рахунків, а також копії депозитних договорів ОСОБА_1 та банківські виписки по цим договорам, засвідчені підписом та печаткою менеджера по обслуговуванню ВІП клієнтів «ЛІВОБЕРЕЖНОГО ВІДДІЛЕННЯ» ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Дніпропетровську ОСОБА_4 , судом першої інстанції встановлено, і відповідачем не спростовано, що між ОСОБА_1 та Кримським регіональним управлінням ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено два депозитних договори з наступними істотними умовами.

За депозитним договором №SAMDNWFD0070058208000 від 14 січня 2014 року ОСОБА_1 14 січня 2014 року вніс 500000 дол. США на рахунок № НОМЕР_1 . Зі змісту цього договору судом встановлено, що зазначені кошти були внесені з початковим строком дії на 12 місяців з відсотковою ставкою 4% річних. Відповідно до умов п.3 цього договору (мовою оригіналу) « ОСОБА_5 по окончанию срока вклада Вы не заявили Банку о желании забрать свои средства, вклад автоматически продлевается еще на один срок. Срок вклада продлевается неоднократно без Вашей явки в Банк.». Відповідно до умов п.1 зазначеного договору (мовою оригіналу) «Вы можете пополнять свой вклад и снимать часть денег с вклада без расторжения договора.». Відповідно до умов п.7 (мовою оригіналу) « ОСОБА_6 требуете растрогнуть договор по истечении 1 месяца с даты оформления или пополнения вклада, Вам взвращаеться сумма вклада и выплачиваеться проценты по действующей ставке, начисленные за фактический строк его пользования».

З банківської виписки ОСОБА_1 з особового рахунку ( НОМЕР_1 ) по вищезазначеному депозитному договору, засвідченої 12 лютого 2015 року Лівобережним відділенням ПАТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що 28 січня 2014 року з особового рахунку ( НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 перевів на інший свій рахунок 20000 доларів США, а 14 березня 2014 року на вказаний рахунок ОСОБА_1 було зараховано проценти у сумі 1472,88 доларів США, таким чином станом на 14 березня 2014 року загальна сума грошових коштів за вищезазначеним депозитним договором ОСОБА_1 складала 481472,88 доларів США.

Тому залишок грошових коштів на рахунку за цим депозитним договором станом на 14 березня 2014 року був у розмірі: 500000-20000+1472,88=481472,88 дол. США, саме така сума «481472,88» зазначена у графі «Баланс на начало периода» банківської виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 по його особовому рахунку № НОМЕР_1 за вищезазначеним договором, яка засвідчена підписом та печаткою менеджера по обслуговуванню ВІП клієнтів «ЛІВОБЕРЕЖНОГО ВІДДІЛЕННЯ» ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Дніпропетровську ОСОБА_4 .

За депозитним договором № SAMDNWFD0070062883800 від 20 січня 2014 року ОСОБА_1 20 січня 2014 року вніс 250000 дол. США на рахунок НОМЕР_5 . З тексту вищевказаного договору вбачається, що станом на 20 січня 2014 року (мовою оригіналу) «остаток на вкладе на 20.01.2014г.250000,0 USD (двести пятьдесят тысяч долларов)». Початковий строк дії зазначеного договору складає 12 місяців з відсотковою ставкою 4% річних. Відповідно до умов п.3 (мовою оригіналу) « ОСОБА_5 по окончанию срока вклада Вы не заявили Банку о желании забрать свои средства, вклад автоматически продлевается еще на один срок. Срок вклада продлевается неоднократно без Вашей явки в Банк.». Відповідно до умов п.1 зазначеного договору «Вы можете пополнять свой вклад и снимать часть денег с вклада без расторжения договора.». Відповідно до умов п.7 (мовою оригіналу) « ОСОБА_6 требуете расторгнуть договор по истечении 1 месяца с даты оформления или пополнения вклада, Вам возвращается сумма вклада и выплачивается проценты по действующей ставке, начисленные за фактический строк его пользования».

З банківської виписки ОСОБА_1 з особового рахунку ( НОМЕР_5 ) по Депозитному договору №SAMDNWFD0070062883800 від 20 січня 2014 року, засвідченої 12 лютого 2015 року Лівобережним відділенням ПАТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що 04 березня 2014 року з вищезазначеного особового рахунку ( НОМЕР_5 ) ОСОБА_1 перевів на інший свій рахунок грошові кошти у розмірі 110.000,25 доларів США, після чого загальна сума грошових коштів за вищезазначеним депозитним договором складала 139.999,75 доларів США.

Тому залишок грошових коштів на рахунку за цим депозитним договором станом на 04 березня 2014 року був у розмірі: 250000-110000,25=139999,75 дол. США, саме така сума «139999,75» зазначена у графі «Баланс на начало периода» банківської виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 по його особовому рахунку № НОМЕР_5 за вищезазначеним договором, яка засвідчена підписом та мокрою печаткою менеджер по обслуговуванню ВІП клієнтів «ЛІВОБЕРЕЖНОГО ВІДДІЛЕННЯ» ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Дніпропетровську ОСОБА_4 .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись нормами матеріального права ст.ст. 526, 530, 549, 551, 598, 599, 610, 611, 626, 629, 638, 1058, 1061, 1070 ЦК України, висновками Верховного Суду у постанові від 22 червня 2022 року у справі №199/317/20, від 28 листопада 2022 року у справі №202/5076/19, від 20 березня 2019 року у справі №761/26293/16, від 09 листопада 2021 року у справі №320/5115/17 тощо, виходив із того, що 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою виплатили належні йому грошові кошти за його банківськими договорами разом з відповідними процентами. Представник відповідача не заперечував, що до сьогоднішнього дня ОСОБА_1 банк коштів за вищезазначеними договорами не повертав. Тому з врахуванням неробочих днів саме з 19 листопада 2019 року (через 2 банківські дні після дня звернення) розпочалося порушення АТ КБ «ПриватБанк» прав ОСОБА_1 , як споживача банківських послуг. Саме тому з 19 листопада 2019року позивач має право на стягнення неустойки (пені) за порушення прав споживача банківських послуг (ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів») та має право на нарахування 3 % річних за порушення грошового зобов`язання (ч.2 ст.625 ЦК України).

Так, з офіційного сайту АТ КБ «ПРИВАТБАНК»https://privatbank.ua/termsз, тексту повних договорів, положення яких щодо укладення депозитних договорів (заяв на оформлення вкладів) були незмінними станом на час укладення депозитних договорів, які є предметом цього позову, судом першої інстанції встановлено наступне:

2.2.1.22.Угода про розміщення вкладу набирає чинності з дня підписання Заяви і припиняється з виплатою Клієнту всієї суми вкладу разом з процентами, що належать відповідно до умов вкладу. При оформленні депозитів за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування, ця угода набирає чинності з дня подачі дистанційного розпорядження (заявки) на відкриття депозитного рахунку. Дія угоди припиняється з виплатою Вкладнику всієї суми вкладу разом з процентами, що належать відповідно до умов цієї угоди.

Крім того, відповідно до умов п.7 обох вищезазначених договорів ОСОБА_1 (мовою оригіналу) « ОСОБА_6 требуете расторгнуть договор по истечении 1 месяца с даты оформления или пополнения вклада, Вам возвращается сумма вклада и выплачивается проценты по действующей ставке, начисленные за фактический строк его пользования».

Тому сама по собі заява ОСОБА_1 від 18 квітня 2014 року про дострокове розірвання вищезазначених депозитних договорів та повернення йому грошових коштів не свідчить про договірне розірвання депозитних договорів, адже згідно положень п. 2.2.1.22. «Умов та Правил надання банківських послуг» ПАТ КБ «ПриватБанк» «Угода про розміщенні вкладу набирає чинності з дня підписання Заяви і припиняється з виплатою Клієнту всієї суми вкладу разом з процентами, що належать відповідно до умов вкладу».

Суд першої інстанції вірно зазначив, що особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061ЦК України).

Оскільки Банк не перерахував кошти вкладнику на його поточний рахунок, то трансформації правовідносин сторін у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьої статті 1058 ЦК України, після чого Банк згідно з вимогами статті 1070цього Кодексу виплачує вкладнику проценти у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу, застосовані бути не можуть, тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у цій частині доводи Банку є помилковими.

Тобто, підтвердженням факту припинення дії договору внаслідок його розірвання має бути саме виплата позивачеві всієї суми вкладу разом з процентами в день звернення позивача із відповідною заявою, що належать до сплати відповідно до умов договорів (п.7 Договору) та положень «Умов та Правил надання банківських послуг» ПАТ КБ «ПриватБанк», чого відповідачем здійснено не було.

Суд першої інстанції вірно вважав помилковим твердження відповідача з приводу того, що споживчі правовідносини між банком та вкладником припиняються після отримання банком заяви вкладника про розірвання депозитного договору не залежно від того чи повернув банк вкладнику його кошти Також помилково вважає відповідач і те, що депозитний (вкладний) договір є розірваним за ініціативою вкладника, в результаті чого дія Закону України«Про захистправ споживачів» на взаємовідносини між банком та вкладником припиняється, адже, у іншому випадку, взагалі є неможливим застосування до банку пені на підставі частини п`ятої статті 10Закону України«Про захистправ споживачів» відразу після порушення банком зобов`язання.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, Велика Палата зазначила, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за несвоєчасне виконання зобов`язання з повернення депозиту стягується з банка за увесь час порушення зобов`язання.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від даних висновків. У цій постанові чітко зазначено, що договори, укладені між Позивачами та банком, є розірваними після набрання законної сили рішенням суду про їх розірвання: «Разом з тим після ухвалення судового рішення Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 04 грудня 2014 року (справа № 320/9186/14-ц), яке набрало законної сили 25 березня 2015 року, розірвано договори банківського вкладу, тому між сторонами, кожним із вкладників та банком, припинилися договірні правовідносини з договорів банківського вкладу.

Тобто з моменту набрання рішенням законної сили на вказані правовідносини не поширюється дія Закону №1023-ХІІ, а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10Закону №1023-ХІІ не нараховується.».

Отже, суд першої інстанції визначив, що база для нарахування пені за договором №SAMDNWFD0070058208000 від 14 січня 2014 року (вартість фінансової послуги за весь час користування банком коштами клієнта = розмір процентів за весь час користування банком коштами клієнта з 14 березня 2014 року по 02 квітня 2020 року) складає: 481472,88 дол. США* (2252 дні)/365*4%(процентна ставка за договором)/100=118824,86 дол. США з переведенням цієї суми у національну валюту по курсу НБУ на день ухвалення судом рішення (1долар США - 36.5686грн.) = 4345258,77 гривень.

Відповідно, база для нарахування пені за договором № SAMDNWFD0070062883800 від 20 січня 2014 року (вартість фінансової послуги за весь час користування банком коштами клієнта = розмір процентів за весь час користування банком депозитними коштами клієнта з 14 березня 2014 року по 02 квітня 2020 року) складає:139.999,75 дол. США * (2190 дні)/365*4%(процентна ставка за договором)/100=33.599,94 дол. США з переведенням цієї суми у національну валюту по курсу НБУ на день ухвалення судом рішення (1долар США - 36.5686грн.) = 1.228.702,76 гривень.

Таким чином, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» порушив грошове зобов`язання перед відповідачем, відповідно до положень статті 625ЦК України на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 3% річних від простроченої суми:

- за депозитним договором № SAMDNWFD0070062883800 від 20 січня 2014 року 3% у валюті договору за період з 02 квітня 2020 року по 24 лютого 2022 року у розмірі: 481.472,88 дол. США*724 (дні)/365*3%/100=28.650,93 дол. США;

- за депозитним договором № SAMDNWFD0070058208000 від 14 січня 2014 року 3% у валюті договору за період з 02 квітня 2020 року по 24 лютого 2022 року у розмірі: 139.999,75 дол. США*724 (дні)/665*3%/100= 8.330,94 дол. США.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №320/5115/17, провадження №14-133 цс 20.

Відповідно до положень ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 1ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції зазначив, що «Договір про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року», укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ ФК «Фінілон» шляхом використання принципу мовчазної згоди без реальної згоди вкладників Банку не породжує для ОСОБА_1 жодних прав та обов`язків. Тому належним відповідачем у даній справі є саме АТ КБ «ПриватБанк», до відповідного висновку чого дійшов Верховний Суд у аналогічній цивільній справі №199/3395/20 відносно ТОВ ФК «Фінілон» у постанові від 29 червня 2022 року та у постанові від 20 січня 2021 року у аналогічній цивільній справі № 729/887/19 (провадження № 61-14093св20).

Також колегія суддів відзначає, що не може взяти до уваги доводи апелянта про те, що він втратив в АР Крим усю інформацію про своїх вкладників й тому об`єктивно не міг повернути їм кошти без відновлення відповідної інформації, адже відповідач, як фінансова установа, зобов`язаний був забезпечити облік всієї банківської інформації, у тому числі і проведеної філіями.

Отже, суд першої інстанції вірно з`ясував характер спірних правовідносин та вважав доведеними позивачем обставини грошового зобов`язання відповідача перед позивачем з урахуванням штрафних санкцій, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно визначено характер спірних правовідносин та матеріальні норми права, якими ці правовідносини регулюються.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: С.А.Зайцева

Ж.І.Максюта