Рішення

від 14.03.2023 по справі 355/809/22

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/809/22

Провадження № 2/355/129/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Котенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Студениківської об`єднаної територіальної громади, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулись до суду з позовом про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він не може оформити своє право власнсоті на спадщину за законом у зв`язку з невизначеністю в земельному законодавстві припинення права постійного користування землею внаслідок смерті землекористувача та зазначено про необхідність вирішити дане питання в судовому порядку.

26.08.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу прийнято до провадження судді Червонописького В.С.

02.09.2022 від позивача надійшла заява про допущення до участі у справі його представника адвоката Козацького Ігоря Михайловича.

10.11.2022 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

13.12.2022 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових документів.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином шляхом направлення електронної пошти. Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися , про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином . В матеріалах справи мається заява про розгляд справи без їх участі.

Судом на підставі частини другоїстатті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 04.09.2019.

Матеріалами справи встановлено, що мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Баришівського районного суду Київської області від 06.06.2016 року, справа №355/524/16ц, в порядку спадкування отримала право постійного користування на земельну ділянку площею 20,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Семенівської сільської ради (за межами населеного пункту) Баришівського району Київської області.

18.06.2017 року дану земельну ділянку ОСОБА_2 зареєструвала в Баришівському відділі Головного Управління Держгеокадастру у Київській області за кадастровим №3220287300:24:065:0399.

29.12.2017 року мати склала заповіт, № в реєстрі 1039, щодо вказаної земельної ділянки на користь ОСОБА_1 , заповіт посвідчено приватним нотаріусом Березанського міського нотаріального округу Київської області, Тищенко Ігорем Владиславовичем.

У зв`язку із хворобою ОСОБА_2 не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство і ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, внаслідок чого відкрилась спадщина (спадкова справа № 123/2019).

Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на вище вказану земельну ділянку державним нотаріусом позивачу відмовлено - у зв`язку із невизначеністю в земельному законодавстві припинення права постійного користування землею внаслідок смерті землекористувача та зазначено, що дане питання повинно вирішуватись у судовому порядку. Відмова нотаріуса підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.11.2019 року за №780/02-34.

Державний нотаріус у зазначеній постанові посилається на вимоги ст. 92 Земельного кодексу України, зі змісту якої вбачається, що передача земельної ділянку у постійне користування громадянам не передбачена.

З цього приводжу позивач зазначає наступне.

Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України в перелік суб`єктів право постійного користування земельною ділянкою не включені фізичні особи.

Згідно з п. 6 Перехідних положень ЗК України в редакції від 20.04.2004 громадяни і юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 визнано це положення не конституційним і тому норма п.6 Перехідних положень ЗК України втратила юридичну силу, а право постійного користування земельною ділянкою залишилося у фізичних осіб, незважаючи на вичерпний перелік, закріплений у ст.92 Земельного кодексу.

Крім того, в даному рішенні Конституційний Суд України визначив, що використання терміну «набувають» означає «ставати власником чого-небуть, здобувати що-небуть», після набрання чинності ст. 92 Земельного кодексу України свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках.

Посилання державного нотаріуса, що «Аналіз норм, закріплених ст. 95 Земельного кодексу України свідчить про те, що землекористувач позбавлений права розпоряджатися земельною ділянкою на свій розсуд.» - є неспроможними, оскільки даною статтею передбачено перелік прав землекористувачів, у якому відсутня заборона передачі земельної ділянки у спадщину.

Разом з тим, виключний перелік припинення права постійного користування земельною ділянкою визначено ст. 141 Земельного кодексу України, серед яких відсутня підстава для припинення права постійного користування землею у зв`язку зі смертю землекористувача.

Таким чином, позивач вважає, що право постійного користування виникло у моєї матері - ОСОБА_2 , у відповідності до чинного на той час законодавства та не припинилось після її смерті.

Отримання в порядку спадкування права постійного користування на спірну земельну ділянку необхідно для її цільового використання у складі фермерського господарства «Селянсько-фермерське господарство «ТАВРІЯ», яке було зареєстровано позивачем.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 55 Конституції Україникожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Відповідно до ст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до статей 121612171218Цивільного кодексу спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1219 Цивільного кодексу України містить перелік прав та обов`язків, які не входять до складу спадщини. Суд погоджується з позивачем про те, що за замістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Тож таке право в силу ст.ст. 1216, 1218, 1219 Цивільного кодексу України спадкується.

У постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц Велика Палата Верховного Суду повернулась до позиції, згідно із якою перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, визначений у ст. 1219 Цивільного кодексу України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зробила наступний висновок:

«51.1. Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

51.2. З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

51.3. Право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. У такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.»

Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права на спадкове майно право користування, не порушує права та законні інтереси інших осіб.

Виходячи з вищевикладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих позивачем, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Студениківської об`єднаної територіальної громади, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителем АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , право постійного користування на земельну ділянку 20,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована за межами с. Семенівка на території Студениківської об`єднаної територіальної громади Бориспільсого району Київської області, яка належала ОСОБА_2 на підставі рішення Баришівського районного суду Київської області від 06.06.2016 року на право постійного користування землею, та зареєстрована 18.06.2017 року Баришівським відділом Головного управління Держгеокадастру у Київській області за кадастровим №3220287300:24:065:0399.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.Червонописький