Рішення

від 22.02.2023 по справі 182/473/22

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/473/22

Провадження № 2/0182/238/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

22.02.2023 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Лебедине», про поділ земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Лебедине», про поділ земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що 26 серпня 2015 року вона та її рідний брат, тобто, відповідач по справі, успадкували по 1/2 частині земельної ділянки, кадастровим номером 1222982800:01:003:0429, площею 5,1700 гектарів, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. На даний час, вищевказана земельна ділянка знаходиться в оренді ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Лебедине». Вона має намір належну їй частку земельної ділянки продати. А, у зв`язку з тим, що розподіл без згоди одного із власника є неможливим, вона не може цього зробити. Відповідач по справі в добровільному порядку вчинити розподіл, згідно відповідного варіанту, виділивши по 1/2 кожному, не бажає. Всі її дії щодо позасудового вирішення питання не дали позитивного результату. Тому, змушена звернутись до суду та просить поділити між нею та ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровим номером 1222982800:01:003:0429, площею 5,1700 гектарів, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, згідно варіанту поділу в плані земельної ділянки, виділивши їй 1/2 частку земельної ділянки, площею 2,5850 га (ділянка № НОМЕР_1 ) та виділивши ОСОБА_2 1/2 частку земельної ділянки, площею 2,5850 га (ділянка № НОМЕР_2 ).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2022 року по даній справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Копія вищевказаної ухвали з позовною заявою та доданих до неї документів була направлена відповідачу по справі. Крім цього, відповідачу було запропоновано протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали надіслати суду та позивачу відзив на позовну заяву та всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.17).

Позивачка в судове засідання не з`явилась, від неї на адресу суду надійшла заява, в якій вона просить суд розгляд справи проводити за своєї відсутності, на задоволенні позову наполягала та просила вимоги задовольнити (а.с.22).

Відповідач про розгляд справи був повідомленим належним чином. Конверт, який був направлений за адресою його місця реєстрації та перебування, повернувся до суду з відміткою «за закінченням строку зберігання» (а.с.26).

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Лебедине» - про розгляд справи було повідомлене належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення (а.с.25), однак, своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством, не скористалось, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надавало.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 серпня 2015 року, належить по 1/2 частині земельної ділянки, кадастровим номером 1222982800:01:003:0429, площею 5,1700 гектарів, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (а.с.4-5).

Відповідно до положень статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із частинами першою, третьою статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми, виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Згідно статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками, право спільної часткової власності на нього припиняється.

Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що, відповідно до статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками, право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач є співвласниками (спадкоємцями) земельної ділянки. Позивачкою надано план поділу земельної ділянки за кадастровим номером 1222982800:01:003:0429, площею 5,1700 га, на дві окремі земельні ділянки, площею по 2,5850 га кожна. Відповідачем даний варіант поділу не заперечувався і свій варіант поділу ним наданий не був. Тому суд вважає за необхідне прийняти рішення про задоволення позовних вимог в частині поділу земельної ділянки в натурі між співвласниками, згідно наданого позивачкою плану.

Що стосується заявленої вимоги про поділ земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд вважає, що в цій частині слід відмовити у зв`язку з недоцільністю, оскільки предмет позову, а саме: земельна ділянка і так перебуває у спільній частковій власності сторін (по 1/2 частині), а тому ухвалення додатково рішення про поділ не доречно.

Керуючись ст.ст.10,12,13,81,141,258,259,263,264,265,351,354 ЦПК України, ст.ст.319,356,358,364,367 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Лебедине», про поділ земельної ділянки задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1222982800:01:003:0429, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (ділянку № НОМЕР_1 ), площею 2,5850 га.

Виділити ОСОБА_2 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1222982800:01:003:0429, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (ділянку № НОМЕР_2 ), площею 2,5850 га.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал