Постанова

від 02.02.2023 по справі 910/987/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2023 р. Справа№ 910/987/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Гаврилюка О.М.

Доманської М.Л.

секретар судового засідання Бондар Л.В.

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 02.02.2023

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Радикал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022

у справі №910/987/20

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Радикал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Находка",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс-Україна"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи №24/142-б

за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Відкритого акціонерного товариства "Радикал"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №24/142-б за заявою Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Київенерго" про банкрутство ВАТ "Радикал" на стадії ліквідації, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 30.11.2016.

24.01.2020 до Господарського суду міста Києва звернулось ВАТ "Радикал" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (далі - Ткачук О.В.) з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Находка" та ТОВ "Енергоресурс-Україна" наступного змісту:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.04.2001, укладений між ВАТ "Радикал" та ТОВ "Находка", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко А.О. за реєстровим номером 779;

- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Енергоресурс-Україна" у власність ВАТ «Радикал» нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лісна (Бортничі), буд. №1, загальною площею 697,20 кв. м, а саме:

адміністративну будівлю (літ. А) площею 316,60 кв. м,

водолікарню (літ. А') площею 182,80 кв. м,

господарський корпус (котельня) (літ. Г) площею 197,80 кв. м;

- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Находка" у власність ВАТ «Радикал» нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лісна (Бортничі), буд. №1, загальною площею 2 678 кв. м, а саме:

спальний корпус на 240 місць (літ. Б, Б') площею 1 821,70 кв. м,

клуб - їдальню (літ. В) площею 827,90 кв. м,

кінотеатр літнього типу (кінобудку) (літ. К,Ш) площею 28,40 кв. м.

Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі укладеного між ВАТ "Радикал" та ТОВ "Находка" оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.04.2001 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко А.О. за реєстровим номером 779) неправомірно відчужено майно боржника.

Позивач стверджує, що відчуження спірного майна відбулося в ліквідаційній процедурі позивача не на відкритих торгах, комітетом кредиторів боржника не встановлено інший порядок продажу майна банкрута, а тому оспорюваний договір є незаконним та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, оскільки його укладено з порушенням порядку, встановленого для продажу майна юридичної особи - боржника в межах процедури банкрутства.

Також позивач наголошує на тому, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2002 у справі №24/142-б ВАТ "Радикал" визнано особливо небезпечним підприємством хімічної промисловості відповідно до ст. 43 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про банкрутство), припинено ліквідаційну процедуру та введено процедуру санації особливо небезпечного підприємства, припинення діяльності якого потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров`ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.01.2020 прийнято позовну заяву ВАТ "Радикал" до розгляду в межах справи № 24/142-б про банкрутство ВАТ "Радикал".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі №910/987/20 відмовлено у задоволенні позову ВАТ «Радикал».

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували невідповідність оскаржуваного правочину вимогам законодавства, чинного на момент його укладення.

Ліквідатор ВАТ "Радикал" Ткачук О.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі №910/987/20, в якій просить повністю скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ "Радикал" у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Заперечуючи повноту встановлення судом першої інстанції обставин даної справи, скаржник наголошує, що оспорюваний договір укладений з порушенням порядку продажу майна банкрута, встановленого Законом про банкрутство.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Доманська М.Л., Копитова О.С.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ВАТ «Радикал» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі №910/987/20, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/987/20.

01.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/987/20.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Копитової О.С., відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Доманська М.Л., Поляков Б.М.

05.08.2022 суддею Поляковим Б.М. подано заяву про самовідвід у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 задоволено заяву судді Полякова Б.М. про самовідвід від розгляду даної апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Доманська М.Л., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 ВАТ «Радикал» поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Доманської М.Л., Остапенка О.М., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Копитова О.С., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 справу №910/987/20 прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 розгляд справи №910/987/20 відкладено.

Судове засідання у даній справі 09.11.2022 о 14:15 не розпочалось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у місті Києві з 12:59 до 14:25. Також, згідно з актом Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022, копію якого долучено до матеріалів справи, відбулося знеструмленням електромережі суду з 15:03 до 18:30.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 розгляд справи №910/987/20 призначено на 23.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 розгляд справи №910/927/20 відкладено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 розгляд справи №910/987/20 відкладено; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №24/142-б за заявою ПАТ «Київенерго» до ВАТ «Радикал» про банкрутство.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Пантелієнка В.О., Копитової О.С., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Сотніков С.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2023 справу №910/987/20 прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 розгляд справи №910/987/20 відкладено.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Сотнікова С.В., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Доманська М.Л., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 справу №910/987/20 прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога ВАТ "Радикал", заявлена в межах провадження у справі про банкрутство останнього, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.04.2001, укладеного між ВАТ "Радикал" та ТОВ "Находка", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко А.О. за реєстровим номером 779, а також вимоги про витребування відчуженого майна боржника з чужого незаконного володіння відповідачів.

Матеріалами справи підтверджується, що 24.04.2001 між ВАТ "Радикал" та ТОВ "Находка" укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.04.2001, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко А.О. за реєстровим номером 779.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що від імені ВАТ "Радикал" договір підписав ліквідатор Стаднік Дмитро Володимирович, який діяв на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та постанови Арбітражного суду міста Києва від 04.08.2000 у справі №24/142-б.

Відповідно до умов зазначеного договору продавець - ВАТ "Радикал" продав, а покупець - ТОВ "Находка" купив нерухоме майно - піонерський табір «Родина», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лісна (Бортничі), буд. №1, а саме нежитлові приміщення загальною площею 3 375,20 кв. м, що складаються з:

адміністративної будівлі (літ. А) площею 316,60 кв. м,

водолікарні (літ. А') площею 182,80 кв. м,

спального корпусу на 240 місць (літ. Б, Б") площею 1 821,70 кв. м,

клубу - їдальні (літ. В) площею 827,90 кв. м,

господарського корпусу (котельні) (літ. Г) площею 197,80 кв. м,

будинку персоналу (літ. Д);

погрібу овочесховища підземний (літ. Е);

господарчої будівлі (ТП) (літ. Ж);

дворової вбиральні (літ. 3);

будинку юного техніка літнього типу (літ. И);

насосної (літ. Л);

кінотеатру літнього типу (кінобудку) (літ. К,Ш) площею 28,40 кв. м,

споруд І,II,III, IV.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору купівлі-продажу від 24.04.2001 нерухоме майно, що відчужується, належить продавцю на підставі рішення Арбітражного суду міста Києва від 19.03.2001 та ухвали Арбітражного суду міста Києва від 19.04.2001, та зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на зазначене нерухоме майно за номером №736-з від 20.04.2001.

Згідно наявного в матеріалах справи рішення Арбітражного суду міста Києва від 19.03.2001 у справі №24/142-б-182 за позовом ВАТ "Радикал" до Фонду державного майна України визнано право власності ВАТ "Радикал" на об`єкти нерухомого майна, що належать ВАТ "Радикал" та знаходяться на території пром. майданчика ВАТ "Радикал" та поза його межами, в тому числі на піонерський табір «Родина», що знаходиться в м. Києві, Харківський район, село Бортничі, літери А, Б, В, Г, Д, Ж.

Згідно з виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації реєстраційного посвідчення, піонерський табір «Родина» загальною площею 3 375,2 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Лісна (Бортничі), №1, зареєстрований за ТОВ "Находка" на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленком А.О. 24.04.2001 за реєстровим номером 779, що записано в реєстрову книгу №10з-263 за реєстровим №736-з 28.04.2001.

25.10.2006 між ТОВ «Находка» (продавць) та ТОВ «Енергоресурс-Україна» (покупець) укладений договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васютенко А.М. за номером 2947, відповідно до умов якого продавець продав покупець купив нерухоме майно - піонерський табір «Родина» за адресою м. Києві по вул. Лісна (Бортничі) в будинку №1, загальною площею 697,20 кв.м.

Згідно з пунктом 1 вказаного договору від 25.10.2006, відповідно до довідки-характеристики Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна № 1198689 від 18.10.2006: загальна площа відчужуваного піонерського табору «Родина» становить 697,20 кв. м та складається з наступних нежитлових приміщень: спальний корпус на 240 місць (літ. Б, Б'), клуб-їдальня (літ. В), будинок персоналу (літ. Д), погріб овочесховища підземний (літ. Е), господарча будівля (ТП) (літ. Ж), дворова вбиральня (літ. 3), будинок юного техніка літнього типу (літ. И), насосна (літ. Л), кінотеатр літнього типу (кінобудка) (літ. К, III), споруди I, II, III, IV - відсутні в результаті зруйнування.

Відповідно до інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 25.10.2019 №НЖ-2019 №1941, згідно з даними реєстрових книг Бюро по нежитловому фонду, піонерський табір «Родина» загальною площею 3375,20 кв. м, за адресою вул. Лісна (Бортничі) буд. №1 в м. Києві, на праві власності зареєстровано за:

літ. Б,Б' - 1821,70 кв. м; літ. В - 827,90 кв. м; літ. К - 28,40 кв. м: Товариством з обмеженою відповідальністю «Находка» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко А.О. від 24.04.2001 №779, та зареєстрованого в Бюро 28.04.2001 за реєстровим № 736з;

адміністративна буд. літ. А - 316,60 кв. м; водолікарня літ. А, - 182,80 кв. м; господарський кори.(котельня) літ. Г-197,80 кв. м: Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс-Україна» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васютенко А.М. від 25.10.2006 №2947, та зареєстрованого в Бюро 31.10.2006 за реєстровим № 736з.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи, яка розглядається, вважає за необхідне зазначити наступне.

Провадження у справі №24/142-б про банкрутство ВАТ "Радикал" порушено ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 09.03.2020.

Постановою Арбітражного суду міста Києва від 04.08.2000 ВАТ "Радикал" визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника Стадника Д.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2002 ВАТ "Радикал" визнано особливо небезпечним підприємством хімічної промисловості відповідно до ст 43 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", припинено ліквідаційну процедуру та введено процедуру санації особливо небезпечного підприємства, припинення діяльності якого потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров`ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу; керуючим санацією призначено Стадніка Д.В. (ліцензія АА №047811 від 18.10.01, видана Міністерством економіки та з питань Європейської інтеграції).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 Стадник Д.В. звільнений від обов`язків керуючого санацією ВАТ "Радикал".

Постановою Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 ВАТ "Радикал" визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Потупало Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 клопотання арбітражного керуючого Потупало Н.І. про дострокове припинення повноважень ліквідатора ВАТ "Радикал" задоволено та припинено її повноваження; ліквідатором ВАТ "Радикал" призначено арбітражного керуючого Ткачука О.В.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи, яка розглядається, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство). Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ураховуючи дату порушення провадження у справі 24/142-б про банкрутство ВАТ "Радикал", а також те, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.04.2001 укладений до набрання чинності КУзПБ - до спірних правовідносин у цій справі мають застосовуватися положення Закону про банкрутство (у відповідній редакції).

Відповідно до Закону про банкрутство (у редакції, що була чинна на дату укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.04.2001):

- ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі

повноваження: реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до

реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом (частина перша статті 25);

- після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута

ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах,

якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу

майна банкрута (частина перша статті 30).

Отже, торги є встановленим Законом про банкрутство способом укладення договору щодо реалізації майна банкрута за умови, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

З урахуванням викладених положень Закону про банкрутство, за змістом яких проведення торгів є єдиним встановленим способом укладення договору щодо реалізації майна банкрута за умови, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що оспорюваний договір укладений без дотримання процедури продажу майна банкрута на відкритих торгах, позаяк комітетом кредиторів ВАТ "Радикал" не було встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Докази зворотного судом не встановлені, в матеріалах даної справи та справи про банкрутство ВАТ "Радикал" відсутні.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договорів, що були укладені до 01.01.2004 і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладання.

Отже до вимог про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.04.2001 недійсним слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК Української РСР), що був чинним на дату укладання вказаного договору.

Відповідно до абз. 1-2 ч. 2 ст. 4 ЦК Української РСР цивільні права і обов`язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 48 ЦК Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Враховуючи встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги, як і підстави визнання недійсним оспорюваного договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оспорюваний договір укладений з порушенням встановленого ч. 1 ст. 30 Закону про банкрутство порядку реалізації майна банкрута.

З наведених підстав позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.04.2001 недійсним підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння відповідачів колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 ).

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Так, у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20).

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.

Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. З огляду на приписи частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України, добросовісність набувача майна презюмується. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача (постанова Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 911/3312/17).

Судом встановлено, що оспорюваний договір укладений ліквідатором ВАТ "Радикал" з порушенням встановленого ч. 1 ст. 30 Закону про банкрутство порядку реалізації майна банкрута.

Особливістю у процедурі банкрутства щодо примусового продажу майна у справі про банкрутство є те, що банкрут свою волю не виявляє, незалежно від того, хто ініціював провадження у справі про банкрутство - боржник чи кредитор (хоча воля власника майна часто може бути у такому спорі на стороні ініціатора процедури), оскільки його правосуб`єктність обмежена законом, а продаж здійснюється арбітражним керуючим та під контролем суду. Натомість зацікавленість і в боржника, і в кредитора є спільною - реалізувати майно за найвищою ціною на аукціоні для формування ліквідної маси.

Іншими словами, поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, тобто боржник повинен мати на меті добросовісно виконати всі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав і правомірних інтересів кредитора.

Воля власника майна - боржника вже при відкритті справи про банкрутство обмежується як у силу закону, так і шляхом призначення спеціального суб`єкта - арбітражного керуючого. Обмеження правосуб`єктності у цьому випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов`язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання відносин банкрутства (неспроможності), що виходять з інтересів підтримки усталеного господарського обігу, недопуску серйозних економічних потрясінь, з необхідності захисту інтересів не тільки боржника, а й осіб, пов`язаних із ним. Одним з наслідків визнання боржника банкрутом є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

З огляду на наведені висновки, апеляційний господарський суд приймає до уваги доводи ліквідатора позивача, що спрямовані на доведення обставин відсутності волі власника.

У зв`язку зі встановленням відсутності волевиявлення та необхідного вираження волі позивача - власника спірного майна доведеним є факт належності права власності позивачу та вибуття спірного майна з його володіння у протиправний спосіб.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача не з його волі.

Отже, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Щодо добросовісності/недобросовісності відповідачів як набувачів спірного майна та пропорційності втручання в їх право на мирне володіння майном колегія суддів зазначає наступне.

В постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 Велика Палата Верховного Суду відзначила, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

У цій справі не встановлено обставин, які свідчать про недобросовісність ТОВ "Енергоресурс-Україна" при придбанні ним частини спірного майна ВАТ "Радикал".

З огляду на все вище встановлене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування із чужого незаконного володіння ТОВ "Енергоресурс-Україна", який є добросовісним набувачем на користь позивача нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лісна (Бортничі), буд. №1, загальною площею 697,20 кв. м, а саме: адміністративну будівлю (літ. А) площею 316,60 кв. м, водолікарню (літ. А') площею 182,80 кв. м, господарський корпус (котельня) (літ. Г) площею 197,80 кв. м.

При цьому, при вирішенні питання співмірності втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном, з урахуванням встановлених судом обставин - набуття у власність ТОВ "Енергоресурс-Україна" господарський суд не вбачає порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами є законним заходом, який переслідує як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно та досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, і є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.

З наведених підстав позовні вимоги про витребування зазначеного спірного майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Енергоресурс-Україна" на користь позивача підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Находка" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

Як зазначалося, добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, витребування майна від добросовісного набувача.

Відтак, якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача (зазначена правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 22.03.2018 у справі №910/22788/15).

За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

Так, однією з ключових умов звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому випадку здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових засобів.

У даній справі право власності на спірне майно ТОВ "Находка" набуло внаслідок виконання сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.04.2001, який визнано недійсним в судовому порядку. Оскільки між сторонами існували договірні правовідносини, правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 387 ЦК України відсутні.

В цьому випадку вимогами позивача мали бути вимоги щодо застосування наслідків недійсності правочину, тобто застосування двосторонньої реституції, а не про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню; рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі №910/987/20 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог ВАТ «Радикал» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння ТОВ «Енергоресурс-Україна» з ухваленням у скасованій частині нового рішення про задоволення відповідних позовних вимог; в частині відмови у задоволенні позовних вимог ВАТ «Радикал» про витребування майна з чужого незаконного володіння ТОВ «Находка» рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі №910/987/20 підлягає зміні в мотивувальній частині з викладенням її в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Радикал» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі №910/987/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Радикал» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс-Україна».

Ухвалити у скасованій частині нове рішення, яким позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Радикал» задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.04.2001, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Радикал" та Товариством з обмеженою відповідністю "Находка", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко А.О. за реєстровим номером 779.

Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс-Україна» у власність Відкритого акціонерного товариства «Радикал» нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лісна (Бортничі), буд. №1, загальною площею 697,20 кв. м, а саме:

адміністративну будівлю (літ. А) площею 316,60 кв. м,

водолікарню (літ. А') площею 182,80 кв. м,

господарський корпус (котельня) (літ. Г) площею 197,80 кв. м.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Радикал» про витребування майна з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Находка» рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі №910/987/20 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, та залишити без змін у резолютивній частині.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 14.03.2023.

Головуючий суддя Л.Л. Гарник

Судді О.М. Гаврилюк

М.Л. Доманська