Рішення

від 15.03.2023 по справі 904/4906/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023р. Справа № 904/4906/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вастком», м. Львів

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапід Інжиніринг», м. Дніпро

Про: стягнення 42 085,21 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Вастком» (позивач) звернувся з позовом до ТОВ «Рапід Інжиніринг» (відповідач) про стягнення 42 085,21грн. (в т.ч.: 30 000,00грн. - основна заборгованість; 2 872,09грн. інфляційні втрати; 574,77грн. - 3% річних та 8 638,35грн. пеня) заборгованості, що виникла внаслідок неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.05.21р. (укладеним між сторонами).

Ухвалою суду від 09.01.23р. відкрите провадження у справі №904/4906/22 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами.

ТОВ «Рапід Інжиніринг» (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку 16.01.23р. ухвали суду на електронну адресу , зазначену у позовній заяві. Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.21р. між ТОВ «Вастком» (виконавець) та ТОВ «Рапід Інжиніринг» (замовник) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг. Умовами договору визначено, що виконавець зобов`язується надати замовнику наступні інформаційно-консультаційні послуги: контроль за результатами впровадження рекомендацій по вдосконаленню; консультації з питань комерційної діяльності; надає консультації та поради, як в письмовій так і в усній формі (за бажанням замовника) з питань тактики та стратегії розвитку підприємства замовника та розвитку мережі оптового збуту продукції, а замовник - прийняти та оплатити їх (п.1.1) Вартість послуг за даним договором становить 200 000,00 без ПДВ.(п.4.1) Оплата послуг здійснюється наступним чином. Перший платіж у розмірі 50 000,00грн. після підписання акта надання послуг. Решта суми сплачується рівними частинами по 15 000,00грн. в місяць протягом десяти місяців з моменту підписання акта надання послуг. Помісячна оплата повинна вноситись не пізніше 21 числа поточного місяця (п.4.3). Згідно з умовами договору, п. 5.1. договору за невиконання чи неналежне виконання обов`язків за цим договором сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України за цим договором. Відповідно до п.7.1. цей договір набуває чинності з моменту підписання (а.с.7-8).

На виконання умов договору виконавцем надано послуги замовнику на суму 200 000,00грн., що підтверджується підписаним сторонами актом надання послуг №10 від 20.10.21 (а.с.9).

Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг та здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 170 000,00грн., що підтверджується випискою по рахунку з контрагентом за період 01.10.21 по 31.12.22. Заборгованість відповідача на час розгляду справи складає у розмірі 30 000,00грн. Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості суду не надано.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу послуги, однак у встановлений договором строк відповідач свої зобов`язання з оплати наданих послуг не виконав. Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 30 000,00грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Крім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 8 638,35грн. за загальний період з 21.12.21 по 08.12.22.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Оскільки договором не погоджений певний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, то позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за період з 21.12.22 по 08.12.22 (по кожному місяцю окремо з урахуванням часткової оплати) у розмірі 574,77грн. та інфляційних втрат за вказаний період у розмірі 2 872,09грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та встановлено, що розрахунок здійснено не правильно, зокрема, позивач неправильно визначив початок періоду прострочення заборгованості з урахуванням погоджених сторонами умов розрахунків (не пізніше 21 числа поточного місяця). Також, позивачем не враховано положення ч.5 ст. 254 ЦК України та умови того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення нарахувань.

Враховуючи вищевикладені положення, судом здійснено перерахунок 3% річних за період з 22.12.22 по 08.12.22 (по кожному місяцю окремо з урахуванням часткової оплати) та встановлено, що 3% річних складають 555,04грн.

Щодо заявлених відповідачем інфляційних витрат у розмірі 2 872,09грн., вказаний розрахунок інфляційних втрат здійснено правильно.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в часині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 30 000,00грн., 3% річних у розмірі 555,04грн., інфляційних втрат у розмірі 2 872,09грн., в решті позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапід Інжиніринг» (49081, м. Дніпро, вул. Коротка, 41, код ЄДРПОУ 35341638) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вастком» (79017, м. Львів, вул.Тарнавського, 86, кв.2, код ЄДРПОУ 38141815): 30 000,00грн. заборгованості, 555,04грн. - 3% річних, 2 872,09грн. інфляційних втрат та 1 970,59 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 15.03.23р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.