Рішення

від 15.03.2023 по справі 907/29/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/29/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

Розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онтекс Україна», м. Київ

до відповідача Приватного підприємства «Демо Плюс», м. Ужгород

про стягнення 1 337 394,39 грн

секретар судового засідання - Піпар А.Ю.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Онтекс Україна» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства «Демо Плюс» про стягнення 1 337 394,39 грн заборгованості за поставлений товар, посилаючись на неналежне виконання відповідачем Договору дистрибуції № УГ005/Д0402 від 04.02.2020. Окрім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, які становлять 20 060,92 грн судового збору та 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/29/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, надіслана на встановлену юридичну адресу місцезнаходження відповідача 88000, м. Ужгород, вул. Жемайте, 1, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, поштовий конверт з зазначеною ухвалою суду 31.01.2023 повернутий до суду відділенням поштового зв`язку без вручення відповідачу з проставлення відмітки про причини не вручення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).

Пунктом 99-2 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Відповідно до п. п. 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99-2, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 916/2349/17).

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості за переданий за Договором дистрибуції № УГ005/Д0402 від 04.02.2020 товар, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 1 337 394,39 грн, з вимогами про стягнення якої подано даний позов до Господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відзив на позов відповідачем не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

04 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онтекс Україна», як Продавцем та Приватним підприємством «Демо Плюс», як Покупцем, укладено Договір дистрибуції № УГ005/Д0402 (надалі Договір), за умовами якого Продавець, в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов`язується передати Покупцеві у визначеній кількості та асортименті Товар (вироби торгових марок Helen Harper, iD, NAT) за ціною Прайс-листа Продавця, зі знижками, які встановлені згідно пункту 3.1, цього Договору, а Покупець, в свою чергу, зобов`язується, прийняти Товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах визначених цим Договором (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

За умовами п.п. 5.1., 5.2. Договору ціна за одиницю Товару, що поставляється за цим Договором, визначена сторонами у актуальному Прайс-листі Продавця, вказується у відповідних рахунках та видаткових накладних. Загальна вартість цього Договору щодо поставки Товару Продавцем Покупцю складає суму всіх поставок, що здійснюються на умовах цього Договору.

Поставка Товару здійснюється на умовах DDP (за Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року)), на адресу Покупця: м. Чернівці, вул. Коломийська, 9/А окремими партіями на підставі Замовлень Покупця протягом строку дії цього Договору транспортом Продавця та за рахунок Продавця (п.п. 6.1.- 6.4. Договору).

Положеннями п. 7.3. Договору визначено, що Товар вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем з моменту підписання Сторонами видаткової накладної та з даного часу до Покупця переходить і право власності на Товар за умовами п. 7.8. Договору.

Відповідно до п. 5.4. Договору строк оплати Товару, що поставляється за цим Договором визначений в п. 3 даного Договору, за умовами якого визначено можливість надання Покупцю Продавцем дисконту (знижки), диференційованого в залежності від обсягу замовленого Покупцем Товару, оплата за який повинна бути проведена не пізніше 45 днів з дати надходження видаткової накладної від продавця, що співпадає з датою відвантаження Товару зі складу Продавця.

Строк дії договору Сторони обумовили в розділі 13 Договору, за умовами п. 13.1. якого цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін (за їх наявності).

Строк дії Договору за його п. 13.2. сторонами визначено до 31.12.2020

Якщо жона зі сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії цього Договору не менш ніж за 1 місяць до його закінчення, цей Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний календарний рік (п. 13.3. Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Постачальником згідно з видатковими накладними №789 від 30.09.2021 (на суму 235 648,80 грн), №790 від 30.09.2021 (на суму 216 709,15 грн), №809 від 30.09.2021 (на суму 300 584,84 грн), №851 від 21.10.2021 (на суму 292 621,28 грн), №852 від 21.10.2021 (на суму 105 523,92 грн), №1005 від 30.11.2021 (на суму 332 037,27 грн), №1006 від 30.11.2021 (на суму 118 372,61 грн), №1007 від 30.11.2021 (на суму 295 896,52 грн), передано, а Покупцем, в свою чергу, прийнято зазначений в накладних Товар (підгузки, пелюшки) на загальну суму 1 897 394,39 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями зазначених видаткових накладних, товарно-транспортнними накладними №Р809 від 30.09.2021, №Р851 від 21.10.2021, №Р1005 від 01.11.2021 та не заперечено відповідачем у справі

За твердженням Позивача, Відповідачем не в повній мірі виконано зобов`язання з оплати вартості переданого йому Товару за Договором у визначений Договором строк, у зв`язку з чим, з врахуванням часткової сплати за Товар відповідно до банківських виписок по рахунку позивача за 30.11.2021, 09.12.2021, 10.12.2021, 17.12.2021, 24.12.2021, 29.12.2021, 31.01.2022, 01.02.2022 на загальну суму 560 000,00 грн, заборгованість Відповідача складає 1 337 394,39 грн, стягнення якої і є предметом судового розгляду у цій справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов`язок Покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до змісту п. 1 ст. 694 ЦК України визначено, що договором може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами Договору отримано Товар на загальну суму 1 897 394,39 грн, а відтак, з врахуванням здійсненої ПП «Демо Плюс» часткової оплати за Товар в розмірі 560 000,00 грн, слід дійти висновку про порушення ПП «Демо Плюс» взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості отриманого ним Товару у визначений п. 3 Договору 45-денний строк (з моменту оформлення видаткових накладних), у зв`язку з чим на час розгляду справи в суді за Відповідачем рахується заборгованість за поставлений йому за Договором Товар в сумі 1 337 394,39 грн.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення з позовом та вирішення даного спору становить 1 337 394,39 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Демо Плюс» (87555, м. Ужгород, вул. Жемайте, буд. 1, код ЄДРПОУ 33540112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онтекс Україна» (04050, м. Київ, вул. М. Пимоненка, буд. 13, корп. 7, літера Ц, код ЄДРПОУ 37728333) 1 337 394,39 грн (один мільйон триста тридцять сім тисяч триста дев`яносто чотири гривні 39 копійок) заборгованості та 20 060,92 грн (двадцять тисяч шістдесят гривень 92 копійки) в повернення сплаченого судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 15 березня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.