Рішення

від 15.03.2023 по справі 908/2661/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/186/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023 Справа № 908/2661/22

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС», код ЄДРПОУ 36264680 (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 27)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІЗ-Д», код ЄДРПОУ 31686225 (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 7-А)

про стягнення суми 56756 грн 20 коп.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БРІЗ-Д суми 15967 грн 54 коп. основного боргу, суми 26166 грн 92 коп. 30% штрафу, суми 5716 грн 88 коп. інфляційних втрат, суми 884 грн 53 коп. 3% річних, суми 8020 грн 33 коп. пені, всього загальної суми 56756 грн 20 коп.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару за договором поставки № ТСД02999 від 02.07.2021, внаслідок чого виникла заборгованість. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивач, враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства, нарахував до стягнення з відповідача також пеню, 30% штрафу, інфляційні втрати та 3% річних.

Позов обґрунтовано ст.ст. 175, 264-271 ГК України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 610, 611, 615, 625, 651, 692 ЦК України та умовами договору поставки № ТСД02999 від 02.07.2021.

Ухвалою суду від 26.12.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2661/22, присвоєний номер провадження 9/186/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України справу розглянуто 15.03.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Судом вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Опендатабот), адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІЗ-Д» є: 69104, місто Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 7-А.

Ухвала суду від 26.12.2022 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на вказану вище адресу. Втім, зазначена ухвала 09.02.2023 повернута підприємством поштового зв`язку без вручення адресату до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ТС ПЛЮС» (Постачальник; позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРІЗ-Д» (Покупець; відповідач у справі) був укладений Договір поставки № ТСД02999 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у даному Договорі (п.1.1 Договору).

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного Договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються Сторонами при прийомі-передачі кожної партії Товару. Усі накладні є складовими частинами цього Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості Товару і Сторони вважають їх Специфікаціями.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що ціна на товар встановлюється Постачальником в прас-листі (не є додатком до даного Договору), формуються в національній валюті України та зазначаються в накладних. Товар постачається та оплачується за цінами, зазначеними в накладних на товар.

Покупець здійснює розрахунки за Товар протягом 7 (семи) календарних днів з дати прийому-передачі товару, якщо інші умови не передбачені сторонами у Додатку №1 до Договору, який є невід`ємною частиною даного Договору з моменту його підписання. Постачальник має право за погодженням з Покупцем змінити умови розрахунків за товар, шляхом підписання сторонами Додатку №1 у новій редакції. В разі здійснення Покупцем часткової оплати, а також вчинення інших дій, які свідчать про схвалення факту отримання товару, як то підписання акту звірки взаєморозрахунків, надання замовлення на поставку товару, направлення письмового звернення, листа, телеграми, тощо. Покупець в подальшому не може посилатись на неотримання товару з мотивів відсутності належних повноважень представника на отримання такого товару і покупець зобов`язується оплатити його вартість на умовах даного договору. Постачальник має право пред`явити вимогу здійснити повну оплату всього поставленого товару незалежно від настання строку платежу, якщо покупець прострочив оплату будь-якої партії товару більше ніж 7 (сім) календарних днів (п. 5.1 Договору).

Пунктом 7.5 Договору встановлено, що у випадку неможливості здійснення Покупцем повного розрахунку за отриманий товар сторони можуть дійти згоди здійснити повернення неоплачених залишків товару по цінам згідно з накладними, якими було оформлено прийом-передачу даного товару, або домовитися про передачу Постачальнику належного Покупцеві на праві власності майна відповідної вартості. Повернення товару та передача майна проводяться сторонами у передбаченому законодавством порядку та оформляються відповідними документами. Поверненню підлягає лише товар, що був поставлений (переданий) Покупцю протягом останніх 6 місяців, відповідає всім вимогам якості, пакування, маркування та строк реалізації якого не закінчився. Аналогічні вимоги щодо якості висуваються до належного Покупцеві майна, що передається Постачальнику. Не підлягає поверненню товар, що був поставлений Покупцю більше ніж 6 місяців тому.

В п. 2 Додатку №1 до Договору від 02.07.2021 сторонами погоджено, що покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до договору на умовах відстрочки платежу протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару, що оформлюється сторонами шляхом підписання накладних на поставку товару.

В Додатку №2 до договору від 02.07.2021 сторони визначили адреси пунктів доставки товару Продавцем за замовленнями Покупця.

В Додатковій угоді до Договору від 02.07.2021 учасниками правочину встановлений перелік відповідальних осіб, уповноважених Покупцем приймати товарно-матеріальні цінності від Постачальника (продавця) ОСОБА_1 .

Згідно з видатковими накладними № 2796707 від 08.07.2021 на суму 4640,38 грн, №2797159 від 08.07.2021 на суму 59299,74 грн, №2796774 від 08.07.2021 на суму 23282,95 грн, копії яких містяться в матеріалах справи, на підставі Договору поставки №ТСД02999 від 02.07.2021 Постачальник передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму 87223,07 грн.

Враховуючи п. 7.5 Договору відповідач відповідно до видаткових накладних №2983635 від 01.12.2021 на суму 53242,85 грн, №2983636 від 01.12.2021 на суму 3531,96 грн, №2983637 від 01.12.2021 на суму 14480,72 грн повернув позивачу товар на загальну суму 71255,53 грн.

Матеріали справи містять докази складання позивачем податкових накладних №106429 від 08.07.2021, №106428 від 08.07.2021, №106430 від 08.07.2021 на загальну суму 87223,07 грн та їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, що про свідчить квитанція.

Також суду надані розрахунки коригування кількісних і вартісних показників №100259 від 01.12.2021, №100258 від 01.12.2021, №100257 від 01.12.2021 до податкових накладних №106429 від 08.07.2021, №106428 від 08.07.2021, №106430 від 08.07.2021 їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція.

Таким чином, вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару склала 15967,54 грн, а саме за видатковою накладною №2796707 від 08.07.2021 1108,42 грн, за видатковою накладною №2797159 від 08.07.2021 6056,89 грн, за видатковою накладною №2796774 від 08.07.2021 8802,23 грн.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати у встановлені договором строки не виконав, чим порушив умови договору.

У грудні 2022 року позивач, посилаючись на невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару, звернувся до господарського суду із позовом про стягнення основного бору, 30% штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом вище, матеріалами справи підтверджується, що згідно з видатковими накладними №2797159, №2796774 та №2796707 від 08.07.2021 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 87223,07 грн.

Суду надані докази часткового повернення відповідачем отриманого товару на загальну суму 71255,53 грн.

Відповідно до умов п. 2 Додатку №1 до Договору відповідач зобов`язався повністю оплатити отриманий товар протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з моменту отримання товару, що оформлюється сторонами шляхом підписання накладних на поставку товару.

Таким чином, Покупець (відповідач) не дотримався встановлених Договором та законодавством умов виконання зобов`язання щодо повної оплати отриманого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 15967,54 грн.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів оплати заборгованості за одержаний від позивача товар в розмірі 15967,54 грн суду не надано.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару, не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов до висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 15967,54 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

За порушення відповідачем строків сплати отриманого товару позивач, враховуючи положення п. 7.1 та п. 7.4 договору, просив стягнути суму пені у розмірі 8020,33 грн та суму 30% штрафу в розмірі 26166,92 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки виконання зобов`язань

Згідно з п. 7.4 Договору у випадку прострочки Покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов`язаний сплатити на користь Продавця, крім установленої Договором пені (п. 7.1), штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Сторони домовились не поширювати дію частини 2 статті 231, частини 7 статті 269, частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України на господарські правовідносини сторін за цим Договором і не використовувати положення цих статей при вирішенні спірних питань між сторонами. Зазначити іншу санкцію згідно частини 7 статті 269 штраф у розмірі нуль відсотків.

Виходячи з наведених вище умов договору строки нарахування штрафних санкцій, які встановлені в п. 6 ст. 232 ГПК України, в даному випадку не застосовуються.

Відповідно до наданих сторонами доказів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару доведений.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 8020,33 грн є правильним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення пені за період прострочення з 08.10.2021 по 14.12.2022 (з урахуванням часткового повернення товару) у розмірі 8020,33 грн судом задовольняються.

Щодо вимог позивача про стягнення 30% штрафу у розмірі 26166,92 грн (87223,07 грн х 30%), суд зазначає наступне:

Відповідно до умов п. 2 Додатку №1 до Договору відповідач зобов`язався повністю оплатити отриманий товар протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 7.4 Договору сторонами узгоджено нарахування штрафу в розмірі 30% у разі прострочки Покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів.

Тобто, учасники правочину погодили, що у разі, якщо відповідач не виконує зобов`язання щодо оплати отриманого товару понад (більше) 60 календарних днів, позивач має право нарахувати штраф у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Поставка товару здійснена позивачем 08 липня 2021 на загальну суму 87223,07 грн, таким чином, з урахуванням умов п. 2 Додатку №1 до Договору, останнім днем строку оплати поставленого товару є 06.10.2021.

Враховуючи положення п. 7.4 договору, позивач набуває право нараховувати штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та не оплаченого товару починаючи з 06 грудня 2021 (06.10.2021 + 60 календарних днів).

Втім, суду надані докази повернення 01 грудня 2021 року відповідачем на користь позивача частини товару на загальну суму 71255,53 грн, як то передбачено п. 7.5 договору, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за отриманий в рамках договору №ТСД02999 від 02.07.2021 склала 15967,54 грн.

З урахуванням викладеного слідує, що на момент, коли у позивача виникло право застосовувати штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 30% (а саме на 06.12.2021), сума боргу склала 15967,54 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги наявні докази та умови договору, до стягнення з відповідача підлягає 30% штрафу в сумі 4790,26 грн (15967,54 грн х 30%), решта вимог про стягнення 30% штрафу заявлена позивачем безпідставно, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 884,53 грн за період прострочення з 08.10.2021 по 14.12.2022 та інфляційні втрати у розмірі 5716,88 грн за період з жовтня 2021 по листопад 2022 (включно), які розраховані з урахуванням часткового повернення відповідачем товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. зазначалося, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Факт порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання доведений наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що ці розрахунки є правильними та виконаними з дотриманням вимог закону, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 884,53 грн за період з 08.10.2021 по 14.12.2022 та інфляційних втрат у розмірі 5716,88 грн за період з жовтня 2021 по листопада 2022 (включно) підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІЗ-Д», код ЄДРПОУ 31686225 (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 7-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС», код ЄДРПОУ 36264680 (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 27) суму 15967 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн 54 коп. основного боргу, суму 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн 53 коп. 3% річних, суму 5716 (п`ять тисяч сімсот шістнадцять) грн 88 коп. інфляційних втрат, суму 8020 (вісім тисяч двадцять) грн 33 коп. пені, суму 4790 (чотири тисячі сімсот дев`яносто) грн 26 коп. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІЗ-Д», код ЄДРПОУ 31686225 (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 7-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС», код ЄДРПОУ 36264680 (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 27) суму 1546 (одну тисячу п`ятсот сорок шість) грн 56 коп. витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 15.03.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва